Комбінації при стандартних положеннях

При цих положеннях м'яч перебуває у нерухомому стані ‒ гра зупинена, і гравці обох команд мають можливість займати будь-які позиції на полі, розташовуватися на свій розсуд, залежно від розташування суперника.

Такі положення в грі бувають дуже часто, і тому тренер зобов'язаний використовувати ці положення і розучити спеціальні комбінації, які дають хоча і тимчасові, але визначені переваги. Чим краще будуть розучені комбінації, тим більшу кількість часу команда утримуватиме ініціативу у своїх руках, або й завершить справу узяттям воріт суперника, що буває досить часто.

Не слід придумувати складну комбінацію з великою кількістю передач, оскільки на кожну передачу слідує непередбачена відповідь суперника, який може зруйнувати подальший розвиток комбінації.

Для того, щоб тренер мав уявлення про складання різних комбінацій при стандартних положеннях, пропонуються зразкові комбінації, що застосовуються у практиці футбольних команд.

При початковому ударі. Загальними завданнями для всіх варіантів при початку гри є: швидше наблизитися до воріт суперника і зруйнувати його оборону; захопити ініціативу у грі і утримувати м'яч якомога довше, прагнучи завершити намічену комбінацію певним результатом; добитися такого положення, щоб перший удар по воротах був виконаний у бік суперника; першою ж стрімкою атакою порушити моральний стан суперника і тим самим полегшити собі гру надалі.

Розберемо прості варіанти і такі, що часто зустрічаються:

1. Один із центральних нападників передає м'яч іншому центральному, який віддає його півзахисникові направо. Останній, дочекавшись суперника, передає його лівому півзахисникові, а той, зважаючи на ситуацію, передає м'яча відкритому нападникові. Це приклад тримання м'яча і витягування гравців суперника на свою половину для того, щоб звільнити місце на половині суперника і полегшити гру своїх нападників (рис. 28).

2. Інший варіант ‒ після передачі м'яча крайньому нападникові, який чекає суперника і віддає м'яч півзахисникові. В цей час один із центральних нападників переміщується на край до штрафного майданчика, а інший виходить по центру. Півзахисник, володіючи м'ячем і контролюючи переміщення центральних, посилає м'яч на край, де центральний приймає його або в усякому разі вступає в боротьбу із суперником на останньому рубежі перед штрафним майданчиком. Стрімка передача відразу після початкового удару на штрафний майданчик тепер уже недоцільна, оскільки там перебувають два центральні захисники, які не дадуть нападникові завершити атаку.

Варіантів при розігруванні початкового удару дуже багато. На рис. 29 показані можливі шляхи передач при початковому ударі.

Кутовий удар ‒ це серйозна загроза воротам, якщо до нього підготувалася команда. Спрямована передача у штрафний майданчик, а іноді і безпосередньо удар по воротах завдає багато неприємностей захисній лінії і воротареві.

Футболіст, що виконує кутовий, може зробити передачу крученим ударом. Такий удар дуже небезпечний. По-перше, воротар може не розрахувати траєкторію польоту м'яча і м'яч потрапить у ворота. По-друге, при ударі м'яч отримує обертання і воротар при прийомі м'яча може допустити помилку.

Рис. 28

Рис. 29

Розташування гравців у момент подачі кутового удару може бути різним. Кожна команда в процесі тренування повинна розучити дві-три комбінації при подачі кутового і в грі, залежно від ігрової ситуації, використовувати ту чи іншу комбінацію. Пропонуємо такі комбінації при розігруванні кутового.

1. М'яч подається на кут штрафного майданчика, куди несподівано набігає захисник і б'є по воротах (рис. 30).

Рис. 30

2. Ще частіший варіант розігрування кутового удару ‒ коли один гравець, встановивши м'яч на кутовий сектор, тут же передає його партнерові поряд, а сам біжить до кута штрафного майданчика, для того щоб отримати м'яч.

Рис. 31

Якщо ж захисник переміститься до гравця 7, щоб перехопити м'яч, то той, що володіє м'ячем, може вирішити звдання по-іншому: не давати м'яча гравцеві 7, а пройти по лінії воріт і точно віддати його партнерові, що набігає у штрафний майданчик (мал. 31).

Застосовують інший варіант ‒ це сильна прострільна передача по землі (не вище метра). Розрахунок тут такий: м'яч від захисника або від якого-небудь іншого гравця рикошетом може потрапити в сітку воріт.

Варіантів при розігруванні кутового удару чимало. Багато що залежить від взаєморозуміння між тим, хто подає, і його партнерами.

Це ми говоримо все про нападників. Ну а як при кутових ударах повинні поводитися захисники і воротар?

Один крайній захисник стає у ворота біля передньої штанги; якщо м'яч подається з його флангу, така позиція дозволяє йому стежити за польотом м'яча і діяти залежно від обставин. Інший крайній захисник, як правило, опікає крайнього нападника. Центральні захисники й півзахисники при кутовому ударі повинні бути готовими вступити в боротьбу навіть у тому випадку, коли їх підопічні не роблять спроби оволодіти м'ячем.

Воротар при кутовому ударі, як правило, розташовується ближче до дальньої штанги. Така позиція дозволяє воротареві керувати захистом, а після удару вийти на перехоплення м'яча.

При вільних і штрафних ударах. Ці удари розрізняються тим, що м'яч, який перетнув лінію воріт безпосередньо після штрафного удару, зараховується, а при вільному ударі такий м'яч може бути зарахований, тільки якщо він торкнеться ще якого-небудь гравця, окрім того, що виконує удар. Обидва ці удари частіше за інші стандартні ситуації зустрічаються у грі, і тому розучування комбінації при штрафних і вільних ударах займає велике місце у навчально-тренувальному процесі команди. Більше того, слід пам'ятати, що значна частина м'ячів залітає у ворота суперників саме після таких комбінацій. Розглянемо декілька комбінацій.

1. Штрафний удар призначається приблизно за 25 м від воріт (рис. 32). Ті, що обороняються, вибудовують стінку з 4 гравців. Стінка прикриває ближній кут воріт. Гравець 8 розбігається для удару. В цей час його партнер 10 починає рух до нападника 11, який, як і нападник 9, переміщається за стінку, привертаючи до себе увагу опікунів. У результаті зона в правому куті штрафного майданчика звільняється і гравець 8 несподівано спрямовує туди м'яч. У цю зону також несподівано вривається нападник 7, що раніше вдавав, що в комбінації брати участь не збирається. Він і приймає м'яч для завершального удару по воротах.

Рис. 32

Головне в цій комбінації те, що гравці обманними маневрами у штрафній площі створюють своєму партнерові можливість вийти на вільне місце і виконати удар.

2. Розберемо комбінацію, засновану на застосуванні футболістами команди, що атакує, дій, що відволікають увагу суперника, з метою руйнування стінки (рис. 33). Штрафний удар призначається поблизу штрафного майданчика. Команда, що обороняється, поставила стінку із 5 футболістів, закривши ближній кут воріт. Гравець 9 своїми діями показує, що битиме по воротах, а сам раптово віддає м'яч гравцеві 10 і спрямовується вліво до стінки нібито для отримання передачі. Одночасно лівим флангом починає переміщатися гравець 11, супроводжуваний опікуном. Оборона, зосередивши всю увагу на цьому фланзі, ослаблює стінку. Побачивши це, гравець 10 віддає м'яч у вільну зону направо. Туди спрямовується гравець 8 і має гарну можливість для удару по воротах.

Якщо ж штрафний удар призначений збоку від воріт, можна використовувати іншу комбінацію (рис. 34). В цьому випадку нападник 7 може адресувати м'яч будь-якому з партнерів: або гравцеві 3, або партнерові 8, які з глибини поля вийшли на вигідну для удару по воротах позицію.

Рис. 33

Рис. 34

Такі приклади комбінацій можна використовувати, відповідно, і при розігруванні вільних ударів.

Наводимо такі комбінації при розігруванні вільного і штрафного удару.

Рис. 35

1. Команда отримала право на штрафний удар. Команда, що захищається, будує «стінку». Удар проводить гравець 5. Розташування гравців і можливі передачі видно на рис. 35:

а) передача адресується гравцеві 8, але він її пропускає, і на цю передачу виходить гравець 9;

б) гравець 5 робить сильну передачу, гравець 6 пропускає її, і м'яч потрапляє гравцеві 10. Той виконує передачу на кут воротарського майданчика. На цю передачу виходить гравець 11.

2. Гравець 5 замість удару по воротах несподівано перекидною короткою передачею посилає м'яч у вільну зону. На цю передачу виходить гравець 10, який завершує комбінацію (рис. 36).

Рис. 36

При розігруванні цих комбінацій головна умова ‒ непередбачуваність передач.

Команда, що захищається, при вільному і штрафному ударах будує «стінку». Рішення про встановлення «стінки» приймається воротарем. Завдання польових гравців ‒ швидко закрити один із кутів воріт.

Кількість гравців, що стоятимуть у «стінці», визначається місцем, звідки має бути виконаний штрафний удар. Деякі тренери вважають, що при ударі прямо проти воріт найбільш доцільна кількість гравців у «стінці» – чотири, за умови закривання одного боку воріт, з тим що іншу захищає воротар.

Багато хто вважає, що п'ять гравців гарантують повне закривання воріт, хоча в цьому випадку воротар не бачить безпосереднього виконання удару.

Кого ж доцільно ставити у «стінку»? Перш за все у «стінку» стають рослі гравці. Організатором «стінки» зазвичай буває один із центральних захисників, до якого прилаштовуються інші, – нападники і півзахисники. Таким чином, вся команда бере участь в обороні при штрафних або вільних ударах поблизу воріт.

Вкидання м'яча із-за бокової лінії. Комбінації при вкиданні м'яча засновані на точному і дальньому кидку м'яча та узгоджених діях партнерів. Мета таких комбінацій ‒ збереження м'яча або організація гострої атаки воріт протилежної команди. Гравці повинні враховувати, що вкидання може виконуватися не за свистком арбітра. При цьому також не фіксується положення «поза грою». Все це створює додаткові можливості для розвитку атаки. Ось одна з комбінацій при вкиданні м'яча (рис. 37). Тут двоє гравців однієї команди (11 і 10) виконують ривки одночасно, але у різних напрямах: один спрямовується до партнера 6, який вкидає м'яч, а інший ‒ до воріт суперника, який обороняється. Природно, важко визначити, кому буде спрямований м'яч. Скориставшись ситуацією, гравець 10 відривається від опікуна 5 і отримує м'яч від партнера у вільній зоні. Необхідно враховувати, що такі комбінації можуть мати успіх, якщо гравці діють швидко, тобто вони починаються до того, як суперники зайняли вигідні для оборони позиції.

Рис. 37

А ось складніший вид комбінації (рис. 38). На схемі видно, що півзахисник 7 приготувався вкинути м'яч у поле. Його партнери розташувалися в зоні правого кута штрафного майданчика суперника. Вони стоять майже на одній паралельній до воріт лінії.

Рис. 38

Гравець 8, якого супроводжує захисник, робить ривок до партнера, що вкидає м'яч, а його інші партнери біжать вперед-вправо у вільні зони. Саме туди є сенс спрямувати м'яч футболістові 7, адже положення «поза грою» при ауті не фіксується.

Розігрування комбінацій при вкиданні м'яча рекомендуємо спочатку виконувати у спрощених умовах. Наприклад, під час розучування комбінації на шляху руху партнерів можна встановити які-небудь перешкоди (стійки, прапорці та ін.). Головне при освоєнні таких комбінацій ‒ виконання точної передачі м'яча партнерові і своєчасний вихід гравців на вільне місце! Необхідно також запам'ятати, що багаторазове повторення комбінацій сприяє взаєморозумінню між партнерами.

Комбінації при вкиданні м'яча із-за бокової лінії у грі бувають найрізноманітніші. Деякі з цих комбінацій показані на рис. 39.

1. М'яч вкидається в ноги або на голову партнерові, який виходить назустріч тому, що вкидає. Той хто набігає, приймаючи м'яч, віддає його назад тому, що вкидає, і той, зазвичай не маючи близької загрози, передає м'яч своїм партнерам.

2. Часто м'яч вкидається уздовж бічної лінії через крайніх нападників півзахисників. У цьому випадку захисник потрапляє в незручне становище, оскільки йому потрібно відбивати м'яч із поворотом на 180°, а позаду його переслідуватиме нападник.

Рис 39.

У разі переваги в бігові крайній нападник взагалі може втекти з м'ячем від захисника.

3. Не потрібно забувати, що при вкиданні з аута не має положення «поза грою» і нападник може стояти біля лінії воріт і отримати м'яч.

4. Часто застосовуються обманні рухи нападників, для того щоб відвернути увагу захисників, а м'яч вкидається іншому гравцеві, що стоїть осторонь і не показує навіть вигляду, що він чекає на м'яч. Проте цей тактичний варіант вимагає уміння далеко вкидати м'яч. У комбінації важливо чітко відпрацювати поєднання дій того, хто вкидає, з рухами інших гравців, що відволікають суперника. Приготування до кидка робиться поволі, щоб за цей час партнери встигли показати свої обманні рухи, на які спрямується реакція захисту.

Як правило, не рекомендується кидати м'яч захисникові, який може промахнутися, зрізати м'яч і т. д., бо це загрожує тяжкими наслідками.

У командах майстрів часто застосовується вкидання своєму воротареві. Це має свої позитиви, якщо воротар уважний і своєчасно підбіжить назустріч, а поблизу не буде суперника.