Витривалість

Витривалість – це здатність організму протистояти втомі при виконанні фізичної роботи заданої інтенсивності.

Мірила витривалості:

- час виконання вправи;

- дистанція.

Методи розвитку витривалості:

- поперемінний;

- повторний;

- інтервальний;

- рівномірний;

- ігровий.

Види витривалості:

- загальна;

- спеціальна.

Загальна витривалість – здатність футболіста, по можливості, якомога довше виконувати м’язову роботу помірної інтенсивності, яка потребує функціонування більшої частини скелетних м’язів.

Для її розвитку застосовуються вправи, які далекі за своєю структурою від змагальних і професійних, але високо ефективні для вдосконалення серцево-судинної і дихальної систем.

Вимоги до вправ для розвитку загальної витривалості:

- відносно проста техніка виконання;

- активне функціонування більшості скелетних м’язів;

- підвищена активність функціональних систем;

- можливість дозування і регулювання тренувальних навантажень;

- можливість тривалого виконання.

Перераховані вище вимоги більше підходять до циклічних вправ: біг, ходьба, плавання, біг на лижах і т. п.

Досить ефективним засобом розвитку загальної витривалості є спортивні і рухливі ігри. Підвищений емоційний фон дозволяє довше підтримувати високу рухову активність.

Спеціальна витривалість футболіста полягає у здатності якомога довше виконувати м’язову роботу різної інтенсивності протягом ігрового часу.

Під час гри футболісту доводиться виконувати прискорення, чергувати біг максимальної і помірної швидкості, вступати в силову боротьбу з суперником у єдиноборствах за м’яч, стрибати і нерідко навіть падати. Дуже часто паузи між цими елементами немає або ж вона незначна – тому час на відновлення і відпочинок кожен раз протягом гри інший.

Вправи для розвитку спеціальної витривалості футболіста:

1. Поперемінний біг 50 ‒ 300 м. з частотою серцевих скорочень (далі ЧСС) 170 ударів за хв.

2. Повторний біг 100 ‒ 500 м. з ЧСС 170 ударів за хв.

3. Інтервальний біг на відрізках 400 ‒ 500 м. при якому інтервали відпочинку не повинні спричинити зниження пульсу нижче, ніж 135 ‒ 140 ударів за хв.

4. Човниковий біг 7 по 50 м. з інтенсивністю 90 ‒ 100 %.

5. Ігрові вправи, що включають ведення, передачі, удари по м’ячу при ЧСС на рівні 170 ‒ 190 ударів за хв.

6. Гра у квадрат 4 на 4 з одним нейтральним на майданчику 20 на 20 м. при ЧСС 170 – 190 ударів за хв.

7. Двостороння гра зі рваним темпом (8 ‒ 10 хв. високий темп, 5 – 7 хв. утримування м’яча).