Гнучкість, спритність і методика їх розвитку

Гнучкість ‒ це рухливість у суглобах, що дозволяє виконувати рухи з великою амплітудою.

Спостерігається активізація розвитку з 9 до 11років і з 14 до 16 років.

За темпами приросту цієї якості найбільш ефективними віковими періодами є 9 ‒ 10, 10 ‒ 11 і 14 ‒ 15 років. Крім цього, є й періоди значного зниження темпів розвитку гнучкості: 8 ‒ 9, 12 ‒ 14 і 16 ‒ 17 років.

Гнучкість впливає на силу, швидкість, витривалість і спритність.

Вона залежить від форми суглобових поверхонь, еластичності зв’язок і м’язів, тонусу м’язів.

Для розвитку гнучкості поряд із динамічними вправами застосовуються і статичні. Рекомендується використовувати дві групи вправ, що розрізняються за режимом роботи м’язів. У першому розтягування чергується із розслабленням чи скороченням, у другому ‒ цього чергування немає.

Статичні вправи на гнучкість характеризуються тим, що окрема частина тіла фіксується (20 ‒ 30 сек.) у положеннях, що відповідають максимально можливій амплітуді руху.

Для розвитку гнучкості використовується динаміко-статичний режим.

Особливості методики формування гнучкості:

1. Для формування гнучкості застосовуються вправи зі збільшеною амплітудою руху, що поділяються на активні і пасивні. У першій групі прості маховірухи. У другій ‒ вправи із самозахопленням, за допомогою партнера чи тягаря.

2. Статичні вправи ‒ фіксація окремих частин тіла протягом 20 ‒ 30 сек.

3. Вправи на гнучкість дають ефект, якщо застосовуються щодня чи двічі на день. При цьому найбільш зручний час з 10 до 11 год. і з 15 до 16 год.

4. Якщо є необхідність збільшити гнучкість за сприяння зовнішніх факторів, заняття проводяться у приміщенні в теплих тренувальних костюмах при посиленій розминці.

5. Вправи на гнучкість виконуються перед вправами на розвиток інших рухових якостей.

6. Кількість повторень для розвитку рухливості різних суглобів ‒ від 30 до 60.

7. Вправи на гнучкість виконуються серіями, по 3 ‒ 5 повторень у кожній. Інтервали між серіями заповнюють вправами на розслаблення.

8. У комплекси вправ для розвитку гнучкості можна включати різні вправи як із предметами, так і без них, за допомогою і без допомоги партнерів.

9. Не слід домагатися граничного розвитку гнучкості, її треба розвивати лише до такого ступеня, що забезпечує найкраще виконання необхідних рухів.

Спритність ‒ це здатність правильно і швидко вибирати та виконувати потрібні рухи. У побуті спритність часто називають вправністю.

Спритність у футболі ‒ це здатність швидко і оптимально вирішувати рухові завдання, які виникають зненацька в ігровій ситуації, що склалася на полі.

Протягом шкільного періоду в хлопчиків показники спритності збільшуються, і процес її формування закінчується приблизно у 14 років.

Значний приріст у розвитку спритності спостерігається з 8 до 9 і з 11 до 12 років, що є передумовою для збільшення обсягу навантаження для цих вікових груп.

Таким чином, сприятливі біологічні передумови для виховання спритності спостерігаються в молодшому і підлітковому віці. У старшому шкільному ‒ в розвитку спритності вже спостерігається стабілізація.

Виховання спритності спрямоване на удосконалювання здатності вибирати і виконувати потрібні рухи (дії) правильно, швидко і винахідливо.

Оцінюється в таких критеріях:

- точність рухів;

- правильність рухів;

- швидкість вирішення рухового завдання;

- координаційна складність завдання.

Спритність виховується у процесі навчання, засвоєння багатьох і різноманітних рухових умінь і навичок. Чим більше розвинута спритність, тим вищі результати у складних координаційних рухах.

Зростання спритності супроводжується розвитком інших фізичних здібностей.

Ефективний засіб для розвитку спритності ‒ рухливі і спортивні ігри, гімнастика, акробатика, стрибки, метання в ціль. При виконанні вправ, спрямованих на розвиток спритності, дотримуються таких методичних прийомів:

а) застосування нестандартних вихідних положень;

б) дзеркальне виконання вправ;

в) зміна швидкості чи темпу рухів;

г) зміна просторових рамок, у межах яких виконується вправа;

д) зміна способів виконання вправ;

є) ускладнення вправ додатковими рухами;

ж) зміна протидій при групових чи парних вправах.

Інтервали відпочинку при вихованні спритності повинні бути достатніми для необхідного відновлення.

Вправи, спрямовані на виховання спритності, доцільно проводити на початку основної частини уроку.

Виконання фізичних вправ на формування спритності повинне відповідати таким вимогам: інтенсивності, тривалості, тривалого відпочинку для відновлення, характеру відпочинку між фізичними вправами, кількості повторень фізичних вправ.

Спритність футболіста виявляється в діях з м’ячем і без нього, в ігрових ситуаціях, які постійно змінюються.