Командні тактичні дії

Командні тактичні дії ‒ це певна система ведення гри командою з конкретними ігровими функціями гравців, які розташовуються на полі в певному порядку. До засвоєння командних тактичних дій рекомендується переходити після розучування основних технічних прийомів, і найпростіших взаємодій між двома і більше гравцями. Причому на перших іграх намагайтеся навчитися проводити комбінації на своїх місцях. Для проведення ігор підбирайте суперників різного рівня підготовки: спочатку менш сильних і, в зрештою, добре підготовлену команду. В засвоєнні командної тактики, безумовно, допоможуть товариські ігри. Їхня мета ‒ практична перевірка готовності команди в цілому і кожного гравця зокрема, виявлення недоліків, які, як правило, особливо виявляються в зустрічах із рівною чи сильнішою командою.

Швидкий прорив. Починається відразу ж після зриву атаки суперника, коли той ще не встиг організувати свій захист. Забезпечується швидкий прорив часто за рахунок довгої передачі м’яча партнеру, який перебуває поблизу штрафного майданчика суперника. Він також може успішно виконуватися за рахунок двох-трьох передач в один дотик.

Позиційний напад. Здійснюється при повільному розіграші м’яча і просуванні вперед з метою виявлення слабких місць в обороні суперника, створення підґрунтя для наступного виводу нападника на ударну позицію. При такому методі ведення атаки найчастіше використовується переміщення гравців упоперек поля, зміна місць нападників, гра у стінку, схрещування та індивідуальні технічні дії.

Командні тактичні дії в захисті організовуються футболістами з урахуванням вибраної командою тактичною схемою гри.

Персональний захист. Являє собою дії конкретного гравця проти певного суперника. При цьому він намагається перешкодити йому приймати м’яч, заважає проходити з м’ячем у бік воріт, не дозволяє виконати передачі партнерам і завдавати удари по воротах. Цей метод можна використовувати і в межах штрафного майданчика, і по всьому полю, і тільки на своїй половині поля. Головний плюс цього методу полягає в тому, що кожний конкретний футболіст несе повну відповідальність за свого суперника. Цей метод забезпечує можливості для раціонального розташування гравців.

Є в персональному захисті і недоліки. Наприклад, створюються труднощі із взаємопідстраховкою, виникає небезпека ускладнень у зоні перед своїми воротами. Найчастіше цей метод застосовується у грі вибірково проти сильних гравців команди суперника.

Зонний захист. Суть цього методу полягає в охороні гравцями певної зони перед воротами. В цьому випадку кожен гравець відповідальний за дії будь-якого суперника, який з’явився в його зоні. За рахунок створення чисельної переваги на головному напрямку атаки суперника і кращої взаємодії гравців забезпечується більш щільний захист безпосередньо перед воротами.

Часто у футбольній практиці синонімом до слів «тактична схема», «план» використовують термін «тактична система».

Під тактичною системою розуміють таку організацію командних дій, при якій чітко визначені функції кожного гравця і їх розстановка на полі. У іншому формулюванні «тактична система» ‒ це основний спосіб гри команди, що обумовлює особливості пересувань і розміщення футболістів згідно з їхнім ігровим амплуа. Таким чином, будь-яка тактична система характеризується певними ознаками, до якої відносять функції і розташування футболістів, способи і форми ведення гри. Така система не припускає точних вказівок: що саме і в якій послідовності виконувати; але вона обумовлює поле діяльності кожного гравця з урахуванням рівня його підготовки.

У процесі багаторічного тренування тактичній підготовці необхідно приділяти велику увагу. Із зростанням кваліфікації футболістів – від новачка до майстра спорту міжнародного класу – поступово збільшується і частка внеску тактичної підготовки в загальне співвідношення різних видів підготовки.

Успішний виступ команди в ігровому сезоні обумовлюється, в числі інших пріоритетних чинників, умінням кожного гравця володіти різноманітними варіантами тактичних дій.