Мотивація до творчої діяльності педагогічного колективу

В цьому підрозділі ми розглянемо особливості та умови забезпечення керівниками мотивації членів педагогічних колективів. Іншими словами, йтиметься про мотивацію об’єкта управління.

Шлях до ефективного керування людиною лежить через розуміння її мотивації. Тільки знаючи те, що рухає людиною, що спонукає її до діяльності, які мотиви лежать в основі її діянь, можна спробувати розібрати ефективну систему форм і методів, які керують людиною. З цією метою ми на основі аналізу наукової літератури розглянемо як виникають мотиви, як і якими способами мотиви можуть бути приведені в дію, як здійснюється мотивування людей.

Проблема мотивації є однією з найважливіших у сучасній психології.

Вільям Мак-Даугалл в Англії розглядав інстинкт, як головне пояснювальне поняття і заклав тим самим основи дослідження мотивації в дусі теорії інстинктів. Цей напрямок згодом був поданий у роботах сучасних етологів – Конрада Лоренцо і Ніколса Тинбенгена. Майже одночасно Зиґмунд Фрейд в Австрії спробував пояснити зміст сновидінь і поводження невротиків динамікою схованих потреб, і тим самим заклав основи дослідження мотивації в теорії особистості. Перші роботи з дослідження здійснив американець Едвард Горидайк, в основу мотивів якого було покладено поняття „звичка”, що стало центральним в асоціативній теорії навчання [ ].

Російські вчені на початку сторіччя стали ініціаторами експериментальних досліджень навчання, що досі мають велике значення як метод вивчення мотивації. І.П.Павлов і Е.Л.Горидайк заклали основи асоціативного напрямку в дослідженнях мотивації. У асоціативному напрямку вивчення проблеми мотивації з ім’ям Горидайка зв’язується лінія психології навчання, а з ім’ям І.П.Павлова – лінія психології активації [ ].

Абрахам Гарольд Маслоу виступає проти будь-якої класифікації мотивів, а розглядає групи мотивів, що упорядковані в цілісній ієрархії відповідно до їхньої ролі в розвитку особистості [ ].

У роботах різних авторів поняття „мотив” і „мотивація” трактуються неоднозначно.

Мотив – це матеріальний або ідеальний предмет, який спонукає та спрямовує на себе діяльність. Будь-яка діяльність завжди має мотив (або мотиви), який може бути явним або прихованим від самого суб’єкта діяльності та спостерігачів.[]

Мотивація – це процес спонукання до діяльності, тобто знаходження мотивів, які б змушували людину діяти. []

Мотивація передбачає спонукання себе або інших до діяльності, спрямованої на досягнення особистих цілей та цілей організації. Це — одна із соціально-психологічних функцій управління.

Мотиваційне управління орієнтоване на свідоме та цільове використання засобів мотивації. Основне завдання керівника полягає у створенні прагнення у працівників до активної діяльності.

За В. А. Розановою [ ], мотиваційне управління передбачає:

• знання суттєвих потреб працівників;

• врахування їх особистісних особливостей;

• розуміння цілей, бажань, прагнень;

• реалізацію індивідуального підходу;

• врахування міжособистісних стосунків у колективі;

• вміння заохочувати;

• підтримку і своєчасну допомогу;

• знання про ставлення працівників до роботи;

• доброзичливість у спілкуванні з підлеглими;

• толерантність та етичність;

• повагу до персоналу;

• знання себе та особливості своєї поведінки.

Дослідження А. Я. Кібанова основних мотивів, які спонукають людей до роботи, дає підстави виокремити основні з них [ ]:

• рівень заробітної плати;

• шанси для кар’єри;

• більше незалежності та самостійності;

• більше шансів для втілення своїх ідей;

• більш тривала відпустка;

• цікава робота;

• можливість впливати на події в організації;

• зменшення робочого часу;

• гнучкий графік роботи;

• визнання;

• надійне робоче місце;

• сприятливий мікроклімат.

Теорія потреб Мак Клеландавиокремлює три основні потреби, які мотивують людину: влада, успіх, причетність. Автор теорії приділяє увагу потребам високого порядку, оскільки вважає, що потреби нижчого порядку вже задоволені.

Так, згідно з теорією А. Маслоу,всі потреби утворюють п'ятирівневу ієрархічну структуру:

1 рівень — фізіологічні потреби (потреби у їжі, воді, відпочинку, помешканні);

2рівень — потреби безпеки (захист від фізичної та психічної небезпеки навколишнього світу);

З рівень — потреби контактів (соціальні потреби: належність, взаємо­дія, підтримка);

4рівень — потреби визнання (самоповага, повага, визнання компетент­ності та досягнень);

5рівень — потреби самовираження (реалізація можливостей, творче зростання, самовдосконалення).[]

Керівник організації через систему мотивації персоналу прагне вирішити складні проблеми управління. Це можна побачити, ознайомившись із наступною таблицею (таблиця 1.3).

Таблиця 1.3