Практичні рекомендації щодо використання прийомів переконуючого комунікаційного впливу на студентів

Використання прийомів переконуючого впливу доцільно в тих випадках, коли необхідно добитися свідомого виконання тих чи інших, покладених на студентів, завдань. Виходячи з специфіки виховного середовища ПТНЗ, у практичних рекомендаціях не відокремлювалися можливі вікові і статеві розбіжності серед аудиторії. Тому в умови, від яких залежить та чи інша організація переконуючого впливу для зміни соціальних установок, віднесені наступні позиції:

а) відношення до комунікатора (позитивне чи негативне);

б) відношення до позиції комунікатора (позитивне чи негативне);

в) необхідна нам стійкість соціальних установок (тривала чи коротка).

До характеристик комунікаційного повідомлення віднесено:

а) наявність висновку;

б) однобічна чи багатобічна аргументація;

в) емоційність чи раціональність подання інформації;

г) різниця між позиціями реципієнтів і позицією переконуючого повідомлення.

Розглянемо ситуації, які виникають під час роботи по зміні переконань і певні характеристики комунікаційного впливу, завдяки яким ця зміна буде ефективнішою:

1. В ситуації, коли аудиторія чи окремий студент позитивно (адектватно) відноситься до інженера-педагога, а також до позиції, яку він висловлює, а педагогу необхідна швидка і нетривала зміна (чи фіксація) необхідної йому соціальної установки. В такому випадку переконуюче повідомлення повинне мати наступні характеристики:

- повинна надаватися тільки та інформація, яка підтверджує позицію педагога;

- виступ повинний бути значно емоційний, з чіткими, зрозумілими висновками.

2. В ситуації, коли студенти мають позитивне відношення до педагога та його позиції, а йому необхідна стійка зміна соціальних установок, то його виступ повинен мати наступні характеристики:

- він повинен мати строгу раціональну аргументацію, в якій будуть розглянуті як аргументи, які підтверджують позицію педагога, так і позиції, які протилежні їй;

- виступ повинен закінчуватися висновками по більш складним проблемам виступу;

- залишати можливість студентам самостійно робити висновки по легшим проблемам.

3. Наступна ситуація, коли студенти мають позитивне відношення до педагога, але негативне відношення до позиції, яку він висловлює, а йому необхідні швидкі і нетривалі зміни у соціальних установках студентів у напрямку позиції, яка пропагується. У цьому випадку переконуюче повідомлення повинне мати наступні характеристики:

- інформація повинна подаватись емоційно, з яскравим спростуванням протилежних позицій;

- виступ повинен закінчуватись простими зрозумілими висновками.

4. Та ж сама ситуація, що і в пункті 3, але необхідні тривалі зміни. Для цього необхідно:

- докладно роз’яснити у виступі переваги позиції педагога над позиціями студентів;

- аргументацію поступово посилювати;

- закінчувати виступ висновками по більш суперечливим та складним питанням, залишаючи можливість відповідати студентам самостійно на менш складні.

Наступні ситуації стосуються тих випадків, коли аудиторія негативно сприймає комунікатора.

5. При негативному сприйнятті педагога, студенти позитивно відносяться до його позиції, а педагогу необхідно здійснити швидкі та нетривалі зміни. Для цього необхідно:

- у виступі розглядати тільки ту інформацію, яка підтверджує позицію комунікатора;

- щоб виступ був значно емоційним для зацікавлення студентів, з поступовим переходом до раціонального;

- щоб висновки були зроблені лише по тим питанням, які не викликають суперечок у аудиторії. На всі інші аудиторія повинна відповісти і зробити висновки самостійно.

6. Ситуація, що й у 5-му пункті, але педагогові необхідна тривала зміна. В цьому випадку він повинен організувати свій виступ наступним чином:

- він повинен починатися з емоційного звернення до студентів, що дозволяє зацікавити їх, перш за все, до своєї особи;

- потім, використовуючи раціональне доведення переваг своєї позиції над іншими, здійснити ефективний переконуючий вплив;

- закінчити виступ риторичними запитаннями, що дає можливість студентам самостійно зробити висновки.

Сьома і восьма ситуації характеризуються негативним ставленням до комунікатора та його позиції.

Такі ситуації практично повністю виключають роботу по цілеспрямованій зміні соціальних установок. В таких випадках потрібно змінити комунікатора на педагога, який позитивно оцінюється цими студентами, або можливо використання ситуацій 5 та 6 для зміни ставлення аудиторії до даного інженера-педагога.

Також можна визначити загальні практичні рекомендації, які доцільно використовувати при всіх ситуаціях:

1. Коли педагогові потрібно подати дві протилежні позиції, він повинен подати спершу погляди точки зору, що пропагує, потім критично розглянути протилежну і в кінці знову повернутися до обговорення своєї позиції, але тепер показуючи її переваги, порівняно з критично розглядаємою, і підкріплюючи її.

2. Загальний комунікаційний вплив повинен підкріплюватися іншими виховними заходами та притягненням студентів до діяльності, в якій би реалізовувалися необхідні нам соціальні установки. Це доцільно і в тих випадках, коли соціальні установки студентів дещо різняться з цією діяльністю.

3. Для покращення позитивного відношення аудиторії до педагога необхідно:

a) мати значний престиж у студентів, або залучати (представляти) позиції осіб, які мають значний престиж у аудиторії (значним престижем користуються лідери неформальних груп для осіб цієї групи, або посадові особи, які мають певну владу і інформованість);

б) розпочинати звернення з займенника “ми”, спираючись на загальну мету завдання, потреби, труднощі;

в) при своєму виступі проявляти доброзичливість до аудиторії (чи особистості), сприймаючи її та поважаючи її як рівноправного співрозмовника.

Професійна діяльність викладача ПТНЗ потребує цілого комплексу знань, умінь та навичок по формуванню комунікаційних процесів, використанню засобів комунікативних технологій, методів та прийомів ораторського мистецтва та психології переконань.

Тільки за умови вибору, відповідно до конкретної ситуації, переліку засобів, методів і прийомів комунікації, застосуванні відповідних рівнів взаємодії та спираючись на конкретні моделі впливу, можна досягнути результату, який буде відчутно впливати на ефективність навчально-пізнавальної діяльності як окремого студента, так і колективу навчальної групи в цілому.

Крім того слід пам`ятати про основні принципи організації ефективної комунікаційної взаємодії.

Ведучи розмову, не забувайте, що людей зазвичай драту­ють:

• банальність (розповідь про відомі всім речі, повторення ста­рих жартів і афоризмів);

• низька емоційність (незмінний вираз обличчя, одноманітний голос, прагнення не дивитися партнерові в очі, тощо);

• надмірна серйозність (повна відсутність посмішки і сприйнят­тя всього всерйоз);

• відсутність тактовності, швидкі висновки, зайві переривання співрозмовника і суб'єктивні оцінки по першому враженню;
все це змушує співрозмовника прийняти оборонну позицію, що перешкоджає нормальному спілкуванню;

• зарозумілість (гордовитість і зневага до співрозмовника, "проціджування" слів крізь зуби, тощо);

• брутальність (виразне і досить нечемне поводження тощо);

• балакучість ("володіння розмовою як особистою вотчиною");

• безапеляційність стверджень (зауваження з зневажливим від­мітанням чужої думки; таке ставлення викликає підсвідомий протест і може спричинити сварку);

• тон власного голосу корисно порівнювати з тоном співроз­мовника: коли останній підвищує тон, розмовляйте тихіше, що змусить і його понизити гучність голосу; при цьому він буде шкодувати про власну нестримність:

• у конфліктних ситуаціях нагнітання емоцій найчастіше вдаєть­ся зняти, давши людині просто висловитися;

• доцільно давати співрозмовнику шанс продемонструвати свої пізнання в будь-якій області;

• критичні зауваження приймаються, якщо співрозмовник усві­домлює, що той, хто критикує, співчуває йому, або коли кри­тичні зауваження висловлені тактовно;

Загальні рекомендації з організації заняття

Готуючись до контакту, слід враховувати, що:

• близько 19 годин нервово-психічний стан людей стає досить хитливим, що може проявитися в зайвій дратівливості й за­пальності;

· зміст фраз, складених більш ніж з 7-13 слів (за іншими дани­ми з 7 слів), свідомість зазвичай не сприймає, тому нема рації вживати занадто довгі речення;

· мову можна розуміти, лише якщо її швидкість не перевищує 2,5 слів у секунду;

· фраза, яка вимовляється без паузи довше 5-6 секунд, не усві­домлюється;

· людина у середньому слухає інших уважно 10-15 секунд; людина висловлює 80% із того, що хоче повідомити, слухачі сприймають лише 70% із цього, розуміють — 60%, у пам'яті ж у них залишається від 10 до 25%;

пам'ять людини здатна зберегти до 90% із того, що людина робить, 50% із того, що бачить і 10% із того, що чує;

· при передачі інформації лише 7% її повідомляється за допомо­гою слів (вербально), відсотків 30 — виражається звучанням голосу (тональністю, інтонацією), більш 60% — йде по іншим невербальним каналам (погляд, жести, міміка та ін).

· звичайна людина утримує в пам'яті не більш 25% того, що бу­ло сказано йому лише пару днів тому;

· найкраще пам'ять працює між 8-12 годинами ранку і після 9 годин вечора, гірше всього — відразу після обіду;

· найкраще запам'ятовується остання частина інформації, тро­хи гірше — перша, а середня — найчастіше забувається;

· перервані з різних причин дії запам'ятовуються в два рази кра­ще, ніж закінчені;

· занадто значний обсяг наявної інформації перешкоджає її усвідомленню;

· щоб було можливо найкраще сприйняти інформацію, необхід­но повторювати найважливіші думки і положення;

· розташовуючись за столом один проти одного, Ви створюєте атмосферу конкуренції, знижуючи цим шанси на успіх прий­няття позитивного рішення;

· непередбачені відволікання (дзвоник по телефону, раптовий шум, випадковий відвідувач тощо) заважають довірчому спіл­куванню, "ламаючи" встановлений Вами настрій бесіди;

· людина, що сидить, відвертіша за ту, яка стоїть;

· бажаючи, щоб співрозмовник запам'ятав деякий факт, подай­те йому цю інформацію на самому початку розмови, якщо ж Ви хочете, щоб він щось зробив — залишіть прохання на кінець бесіди;

· чемність обходження не зменшить ясності ні прохання, ні на­казу, але перешкодить виникненню в партнера прихованого опору;

· на атмосферу ділової розмови дуже недобре впливає презир­ливе "відмітання" аргументів співрозмовника без усякого ба­жання зрозуміти їхній дійсний зміст;

· коли висловлюється цілком неприйнятна для Вас позиція, не варто відкидати її огульно, краще сказати, що Вам вона поки що незрозуміла.

· бесіду слід періодично переривати обґрунтованими паузами, щоб давати можливість перепочити і закріпити досягнуте;

· доречні паузи інколи можуть допомогти більше, аніж суціль­ний потік слів;

Бажаючи переконати партнера в чомусь

• наводьте лише ті аргументи, які людина здатна сприйняти;

• не обмежуйтеся "голим" приведенням фактів і доказів, а чіт­ко розкривайте весь їхній зміст;

• спочатку спробуйте дати відповідь на аргументи співрозмов­ника, а вже після висловлюйте власні докази;

• корисно додавати окремим ствердженням форму нейтрально­
го запитання, тоді співрозмовник не відчує стороннього тиску
та пов'язаного з ним глибинного контексту і зможе сприйняти
подібну подачу як власну думку;

• утримуйтеся від питань, на які співрозмовник може відповісти
«ні» (коли суб'єкт привселюдно висловив свою думку, вона
стає досить стійкою до всіх наступних атак на нього).

Закінчуючи діалог, враховуйте, що:

• останні фрагменти розмови запам'ятовуються краще всього;

• необхідно вміти вчасно зупинитись, інакше ефективність про­
веденого контакту значно знизиться;

• початок і кінець бесіди повинні бути завжди позитивними;

• при наближенні до завершення бесіди, насиченість контакту найчастіше рекомендується підвищити;

• нечіткий і невиразний кінець бесіди здатний розвіяти сприят­
ливе враження від усіх ваших аргументів.