Інтеракція у спілкуванні. Маніпуляції. Типи маніпуляторів

У процесі професійної діяльності інженер-педагог обмінюється не тільки інформацією, а й різними діями. Ці дії забезпечують чітке планування процесу виконання поставлених завдань, координацію зусиль окремих виконавців, навчальної групи, ПТНЗ, розподіл їх функцій. За їх допомогою здійснюється взаємне стимулювання, взаємний контроль та взаємодопомога у процесі виконання конкретної дидактичної задачі. Це передбачає, що кожен із учасників педагогічної системи ПТНЗ, який відповідає за певну ланку спільної діяльності, зробить свій необхідний внесок у досягнення запланованого результату.

Таким чином, взаємодія (інтеракція) в соціально-психологічному плані - аспект спілкування, який виявляється в організації людьми взаємних дій, спрямованих на реалізацію спільної діяльності, досягнення певної спільної мети.

В структурі інтерактивного спілкування (взаємодії) інженера-педагога можна виокремити два аспекти – внутрішній (змістовний) і зовнішній (формальний).

Внутрішнім (змістовним) аспектом взаємодії є сукупність відносин особистості інженера-педагога із соціальним середовищем. Ким би він не був за посадою, він пов’язаний багаточисельними зв’язками з усією українською спільнотою. Адже він - громадянин держави, повноправний член суспільства, якому далеко не байдужі її інтереси, успіхи чи невдачі, досягнення чи негаразди. Адже він є конкретним, персоніфікованим суб’єктом різноманітних відносин, які склалися у суспільстві на даний час - економічних, політичних, релігійних, національних, моральних тощо. Їхньою характерною ознакою є те, що вони позбавлені індивідуальності, особистого виразу і відображають зв’язки, взаємодію не між конкретним особистостями, а між представниками різних соціальних груп, між різними соціальними типами.

Для кожного інженера-педагога важливим є усвідомлення того, що саме від імені держави, народу, суспільства він організує свою професійну діяльність. Таке усвідомлення повинно стати запорукою від безглуздого жонглювання владними повноваженнями, зверхнього ставлення до студентів, нехтування їх особистими інтересами і правами.

Водночас, таке усвідомлення є важливим і для самих студентів, адже розуміння того, що це не просто „викладач Усова В.В„ віддає те чи інше розпорядження, а що за цим криється сувора необхідність, навчальна дисципліна, продиктовані інтересами держави. Формування саме такого чіткого і ясного усвідомлення у всіх студентів навальної групи якраз і є одним із важливих напрямків виховної роботи і психоло-педагогічного забезпечення навчально-виховного процесу в умовах ПТНЗ.

Таким чином, змістом взаємодії між людьми є певна і специфічна для даної соціальної структури суспільства сукупність економічних, правових, політичних і моральних відносин. Реалізація цього змісту в умовах ПТНЗ вимагає повних засобів і форм виразу. Вони можуть мати як раціональний, так і емоційний характер, виявлятися в конкретних спробах соціально – психологічного (колектив навчальної групи), міжособистісного (мікрогрупа) спілкування.

Зовнішній (формальний) аспект взаємодії репрезентується, насамперед, в таких компонентах управлінського спілкування, як дистанція і позиція у спілкуванні, а також час, місце, ситуація, стиль і тон спілкування тощо.

Загальновідомо, що окремі види тварин виокремлюють свою сферу проживання і охороняють її. Проте, виявилося, що й у людини також є свої охоронні зони і території. Якщо ми будемо їх знати, то зможемо збагатити свої уявлення щодо власної поведінки та поведінки підлеглих, зможемо більш ефективно прогнозувати їх реакцію в процесі управлінського спілкування.

На підставі багаточисельних досліджень психологи прийшли до цілої низки важливих висновків.

1) Фізичне тіло не тільки більшості тварин, а й людини оточено певною просторовою зоною, яку вони вважають своєю власною особистою територією;

2) Розмір особистої просторової території є соціально і національно обумовленими (у південних народів та в міських умовах ця територія є меншою, у народностей середньої та північної смуги і в сільській місцевості вона є більшою);

3) Особиста просторова територія людини має низку зон в яких і здійснюється спілкування в залежності від характеру даного акту спілкування:

інтимна зона (від 15 до 45 см від тіла людини);

З усіх зон ця є найголовнішою. Проникати в неї дозволяється лише тим, з ким індивід знаходиться в тісному емоційному контакті (дружина/чоловік, діти, батьки, близькі друзі, родичі);

особиста зона (від 45 до 120 см);

В межах цієї зони здійснюється спілкування між приятелями і знайомими в умовах сьогодення;

соціальна зона (від 120 до 360 см);

Це спілкування людей у суворій відповідності з їх соціальною роллю, коли у спілкуванні бажають підкреслити соціальний статус тих хто спілкується. По суті справи, у цій зоні розмовляють швидше не особистість з особистістю, а посада з посадою. У цій зоні ми також спілкуємося з незнайомими людьми або ж з тими, кого не досить добре знаємо;

публічна зона (більше 360 см).

Як правило, в цій зоні ведеться спілкування з великою групою людей, до якої звертаються з промовою, ведуть полілог тощо.

4) Людині досить важко стерти вторгнення сторонніх в соціальну та особисту зону, вторгнення в інтимну зону може викликати небажані фізіологічні реакції і навіть викликати стрес (підвищене серцебиття, відбувається викид адреналіну в кров, вона приливає до мозку і м’язів як сигнал готовності до бою, до відпору).

5) Сучасне міське життя, проблеми урбанізації принесли із собою певні виключення з цих правил. В умовах неможливості забезпечення усім необхідних зон спілкування, люди домовилися свідомо порушувати ці зони на заняттях в навчальних закладах, в місцях масового скупчення людей (на стадіоні, в кіноконцертному залі, у громадському транспорті, на мітингах тощо).Це не означає, що в цих умовах людина не відчуває дискомфорту, але вона навчилася зовні це не виражати.

Для того, щоб не посилювати цей дискомфорт, рекомендується не дивитися впритул на сусіда, не виражати на обличчі сильних емоцій і залишатися безстороннім, не розмовляти, бути стриманим у рухах тощо.

Із цих висновків, які можна певним чином інтерполювати на специфіку військового середовища, можна зробити декілька зауважень стосовно ситуацій управлінського спілкування:

по-перше, якщо ми хочемо, щоб підлеглі почували себе при спілкуванні з нами комфортно, необхідно тримати дистанцію;

по-друге, при виборі дистанції в розмові потрібно враховувати національно-етнічні та соціальні особливості співбесідника, його емоційний стан, характер обговорюваної проблеми тощо.

Позиція у спілкуванні. Ефективність взаємодії в процесі управлінського спілкування пов’язана з тими позиціями, які можуть займати ті, що спілкуються. Вдалою спробою надання допомоги у виборі раціональних позицій у спілкуванні стала теорія трансактного аналізу, основоположником якої є американський психіатр Е.Берн.

Трансакція у перекладі з англійської – це дія (акція), яка спрямована на іншу людину. Концепція Е.Берна була створена у відповідь на необхідність надання психологічної допомоги людям, що мають певні проблеми у спілкуванні. Спостерігаючи поведінку людей, він звернув увагу на той факт, що одна й та же людина прямо на очах може мінятися. При цьому змін зазнають одночасно вираз обличчя, мовні звороти, жести, пози тощо.

Ця людина то веде себе як дорослий, то грається, пустує мов дитина, то копіює поведінку своїх батьків. Е.Берн прийшов до ідеї складної будови особистості, наявності у її структурі трьох станів „Я” – Батько, Дорослий і Дитина, які обумовлюють характер спілкування між людьми. Кожен із цих станів, у свою чергу, виявляється у тій чи іншій позиції під час спілкування і передбачає певні алгоритми, моделі поведінки. Про основні характеристики цих станів дає уявлення запропонована таблиця (див. табл. 3.2).

Таблиця 3.2