Шляхи самовдосконалення особистості інженера-педагога, як суб’єкта культури спілкування

Все, що ми розглядаємо у цьому розділі, це накопичені психологічною наукою знання про спілкування, як процес обміну думками, ідеями, взаємосприйняття і взаємодії психологічного впливу на людей. Оволодіння цією сукупністю знань є нагальною потребою для кожного керівника.

Проте, відомо, що оволодіти певною сумою знань – цього ще замало. Необхідно постійно застосовувати їх в дії, тобто перетворювати знання в уміння. Особистість, вчив Аристотель, - це те, що вона сама в собі виховує, виробляє завдяки своїй саморегуляції.

Розвиваючи цю думку німецький філософ І. Кант писав про те, що два людських винаходи можна вважати найбільш важкими: мистецтво керувати і мистецтво виховувати. Він надавав великого значення самовихованню, як основному методу вдосконалення людської природи. А на думку Галілея, освічена людина, на відміну від неосвіченої, розглядає свої відчуття, думки всебічно, а тому сприймає світ глибше та об’єктивніше, може в більшій мірі керувати собою під час спілкування.

Літературні та наукові пам’ятки нашої країни також свідчать про те, що питання пов’язані з пізнанням та самовдосконаленням людини, хвилювали вітчизняних вчених, перш за все Г.Сковороду.

Які ж поради можна дати майбутньому інженеру-педагогу щодо самовдосконалення у спілкуванні із студентами? Існує велике різноманіття у поглядах на цю проблему. Але всі вони вказують на необхідність змін у поведінці та діяльності викладача стосовно управлінського впливу на студентів.

Психологи пропонують деякі загальні правила, які можуть допомогти позбутися поганих звичок та зміцнити корисні, оволодіти більш високим рівнем культури спілкування:

1) прийняти тверде і безповоротне рішення щодо самовдосконалення в наміченому напрямку;

2) створити такі умови, особливо на перших кроках, які сприяли б досягненню мети і підтримували власні зусилля;

3) свідомо не відступати від нових звичок до того часу, поки вони не розпочнуть проявлятися автономно;

4) використовувати кожну сприятливу можливість для того, щоб відповідно діяти, тобто постійно тренуватися.

Але постає питання – що саме вдосконалювати, над чим і як повинен працювати керівник? Тут саме й знадобиться допомога психолога, в арсеналі якого повинні бути відомі методики КОЗ-1, КОЗ-2, різноманітні методики оцінки стилю ділового спілкування, власні спостереження за діяльністю керівника тощо.

Окрім того, непогано було б нагадати, що найбільш ефективним для самовдосконалення себе, як особистості, будуть самосвідомість і само- оцінка.

Становлення самосвідомості особистості тісно пов’язане з її самопізнанням, на основі якого формується емоційно-ціннісне ставлення до себе і здатність регулювати свою поведінку та діяльність. Самосвідомість проявляється в різних формах: у пізнавальній сфері – це самовідчуття, самоаналіз, самооцінка; почуття самоцінності, відповідальності, власної гідності більш тісно поєднані з емоційною сферою; до вольового аспекту належать самоконтроль, самовладання, самодисципліна.

Важливими напрямками самовдосконалення інженера-педагога, набуття ним високого рівня культури спілкування зі студентами також є:

–саморозвиток і самотренування спостережливості;

–постійне піклування за свій зовнішній вигляд;

–завжди виконувати дані обіцянки;

–визнавати свої помилки.

В спеціальній літературі по психології ділового спілкування містяться також методики рольових ігор, соціально-психологічних тренінгів, які також можна з успіхом використовувати у роботі із студентами для вдосконалення їх комунікативних здібностей, вміння спілкуватися.

Сприяють цьому також кураторство навчальними групами студентів, проведення заходів культурно-виховної та просвітницької роботи. Адже активне, цілеспрямоване спілкування із студентами, професійна діяльність дають можливість інженеру-педагогу і правильно оцінити свої вміння, здібності, і, водночас, вдосконалювати їх, знаходити ті способи і прийоми управлінського впливу, які є найбільш адекватними у конкретній педагогічній ситуації, обставинам що склалися у колективі навчальної групи.

Таким чином, самоосвіта і самовиховання за своїм психологічним змістом виступають, як основа всебічного розвитку особистості інженера-педагога, його творчого потенціалу, культури спілкування із студентами. При цьому функції самоосвіти та самовиховання інженера-педагога є досить різноманітними:

· компенсація того, що було пропущено під час навчання у ВНЗ;

· нарощування відповідних знань, вмінь і навичок одночасно з професійним зростанням;

· оперативна адаптація до нових умов навчального закладу;

· зростання професійної майстерності, збагачення духовної, зокрема психологічної, культури тощо.

Ставлення інженера-педагога до своїх потенційних можливостей, зокрема, у сфері спілкування, адекватна самооцінка, вміння бачити свої недоліки характеризують ступінь його зрілості і є передумовою організації саморозвитку.

Якщо певні ідеали, комунікативні установки, норми спілкування стають важливими компонентами духовного світу особистості інженера-педагога, а прагнення діяти відповідно до них стає глибокою потребою, набуває особистісного смислу, то ці ідеали, установки і норми перетворюються в постійно діючі детермінанти його розвитку і підштовхують до постійної роботи над собою.

Отже, глибоке розуміння і засвоєння умов ефективної взаємодії у педагогічному спілкуванні, проблем міжособистісного взаємосприйняття у навчальному процесі є необхідною умовою зростання педагогічної майстерності інженера-педагога.

Завдання для перевірки знань з теми 9:

Виберіть правильну відповідь:

9.1 Як основні, базові досить виокремити такі функції мовлення:

а) продуктивність спілкування, взаємодія між педагогом і учнями, позитивний вплив викладача на свідомість, почуття учнів з метою формування, корекції їхніх переконань, мотивів діяльності, повноцінне сприйняття, усвідомлення й закріплення знань у процесі навчання, раціональна організація навчальної та практичної діяльності слухачів;

б) варіативність, виразність, емоційність, логічність, літературність, доречність;

в) комунікативна, сигніфікативна, формоутворення, активаційна, регулятивна, кумулятивна, експресивна, фактична, міфічна.

9.2 Велике значення мають такі характеристики мовлення:

а) зміст та ефективність міжособистісного сприйняття у спілкуванні;

б) варіативність, виразність, емоційність, логічність, літературність, доречність;

в) комунікативність, сигніфікативність, формоутворення, активаційність, регулятивність, кумулятивність, експресивність, фактичність, міфічність.

9.3 Педагогічне мовлення покликане забезпечити:

а) живе, виразне мовлення, гнучкість, рухливість голосу, уміння легко змінювати його, підкоряючи змісту, слухачам;

б) підвищення повноти й точності у відтворенні студентами навчальної інформації, яку вони чули на занятті;

в) продуктивне спілкування, взаємодію між педагогом і учнями, позитивний вплив викладача на свідомість, почуття учнів з метою формування, корекції їхніх переконань, мотивів діяльності, повноцінне сприйняття, усвідомлення й закріплення знань у процесі навчання, раціональну організацію навчальної та практичної діяльності слухачів.

Дайте відповідь на питання:

1. Які є вербальні та невербальні засоби спілкування?

2. Які існують форми та комунікативні якості педагогічної мови?

3. Які можуть бути монологічні форми мовлення?

4. Що таке нерефлексивне і рефлексивне слухання?

Підготуйте доповідь на одну з тем:

1. Мова як основний засіб спілкування.

2. Невербальні засоби комунікації.

3. Спілкування як найважливіший професійний інструмент педагогічної діяльності.

4. Особливості педагогічного мовлення.