Невербальні засоби комунікації

Усне мовлення має допоміжні засоби. Невербальні аргументи не випадково виділені в особливу групу і розташовані між аргументами сильними, коректними і протилежними їм по властивостях. За оцінками фахівців, ефективність вербальної комунікації (тобто здійснюваної за допомогою слів), як не дивно, всього близько 7%, тоді як на частку невербальної доводиться близько 93%. В чому ж секрет такої віддачі? В тому, що навіть така цивілізована істота, як людина розумна, засвоює набагато більше інформації зовсім не з того, що говорять, а на основі того, як говорять. Реалії такі, що з одних тільки голосових інтонацій співбесідника слухач збирає в свій актив 37% інформації; з виразу обличчя, динаміки, пози, жестикуляції, особливостей оформлення зовнішності і інтер'єру і того більше — до 55%.

Структура немовного (невербального) спілкування:

1. Такесіка (дотик в процесі спілкування).

2. Проксеміка (просторове розміщення людей під час спілкування).

3. Кінесіка (зовнішні прояви почуттів людини у спілкуванні – міміка, жести, пантоміміка).

Проміжними між вербальними і невербальними засобами є зміни часових співвідношень в усному мовленні між компонентами мовних засобів: темпу мовлення, тривалості складів і пауз, того й іншого одночасно. Виразним засобом, наприклад, є виділення відрізка усного мовлення уповільненням чи прискоренням його проголошення порівняно з темпом мовлення загалом. Ці засоби використовуються мовцем, як правило, автоматично; вони ефективні, додають мовленню виразність, вносять певний емоційно-вольовий акцент.

Міміка — мистецтво виражати власні думки, почуття, настрої, стани рухом м'язів обличчя. Звичайно, вираз обличчя повинен відповідати характеру мовлення, відносин. Він, як і весь зовнішній вигляд, повинен виражати впевненість, схвалення, осуд, невдоволення, радість, замилу­вання, байдужість, зацікавленість, обурення — у десятках ва­ріантів. Широкий діапазон почуттів виражає посмішка, що свідчить про духовне здоров'я і моральну силу людини. Виразні деталі міміки — брови, очі. Підняті брови виражають подив, зрушені — зосередженість, нерухомі — спокій, байдужість, рухливі — захват.

Найбільш виразні на обличчі людини, як відомо, очі. Для вчителя дуже важливо вміти правильно використовувати силу погляду. Погляд педагога повинен бути звернений до учнів, ство­рюючи візуальний контакт. Не можна звертатися до стін, вікон, стелі. Потрібно прагнути тримати в полі зору всіх учнів.

Одночасно візуальний контакт виконує у стосунках з учнями таку важливу функцію, як емоційне живлення. Відкритий, природ­ний, доброзичливий погляд прямо в очі важливий не лише для встановлення взаємодії, а й для задоволення емоційних потреб.

Пантоміміка, тобто рухи тіла, рук, ніг, допомагає передавати вербальну інформацію, дозволяє виділити головне, малює образ, підкреслює зміст того, про що йде мова.

Красива, виразна постава педагога виражає внутрішню гід­ність особистості, привертає увагу до неї. Пряма хода, зібраність говорять про впевненість педагога у своїх силах, знаннях.

Викладач має виробити манеру правильно стояти перед учнями на уроці (ноги на ширині 12—15 см, одна нога трохи висунута вперед). Усі рухи й пози повинні відзначатися витонченістю і простотою. Естетика пози не терпить поганих звичок: похиту­вання вперед — назад, тупцювання, манера триматися за спинку стільця, крутити в руках сторонні предмети, почухувати голову, терти носа, тримати себе за вухо та ін.

Має значення навіть хода, адже вона несе також інформацію про стан людини, її здоров'я, настрій. Дисгармонія в ході сприймається не на користь педагогові.

Жести, що використовуються під час усно-мовного спілкування, бувають ілюстративними і виразними. Ілюстративні жести ніби передають форму, розмір предметів.

Виразні жести служать для акцентування емоційно-вольових станів того, хто говорить. Вони підкреслюють кінець фрази, дум­ки, супроводжують логічні наголоси, звертають увагу співрозмов­ника на підтекст мовлення, підкреслюють іронію, гумор.

Жест педагога має бути органічним і стриманим. Без різких, широких змахів і гострих кутів. Кращі круглі жести і скупа жестикуляція. Розрізняють жести описові й психологічні. Описові жести зо­бражують, ілюструють перебіг думок. Вони потрібні в меншій мірі, але зустрічаються часто. Однак, не можна допускати, щоб вони заважали учням слухати і розуміти матеріал. Набагато важ­ливіші психологічні жести, що виражають почуття й відносини. Жести, як і інші рухи корпусу, найчастіше попереджають перебіг висловлюваної думки, а не йдуть за нею.

Щоб спілкування було активним, доцільно мати відкриту позу: не схрещувати руки. Повернутися обличчям до класу, змен­шити дистанцію, що створює ефект довіри. Рекомендуються рухи вперед та назад по аудиторії, а не в сторони. Крок уперед підси­лює значимість спілкування, допомагає зосередити увагу аудито­рії. Відступаючи назад, мовець ніби дає відпочити слухачам.

У процесі спілкування часто виникають такі види жестів:

жести оцінки — почісування підборіддя; витягування вказівного пальця уздовж щоки; вставання і ходіння туди-сюди то­що. Жести, що мають відношення до замисленості і мрійності: жести "рука біля щоки" (люди, що спираються щокою на руку, звичайно глибоко занурені в роздуми); жести критичної оцінки —підборіддя спирається на долоню, вказівний палець витягується уздовж щоки, інші пальці — нижче рота (позиція "почекаємо —подивимося"); людина сидить на краєчку стільця, лікті — на стег­нах, руки вільно звисають (позиція "це чудово!"); нахилена голова(жест "уважного слухання"); почісування підборіддя (жест "добре, давайте подумаємо") — використовуються, коли людина приймає рішення; жести з окулярами (протирання скла, беруть у рот дужку окулярів тощо) — це паузи для міркування, людина хоче одержати час для обмірковування своєї поведінки перед тим, як зробити більш рішучий опір, вимагаючи пояснень чи ставлячи запитання;"ходіння" — жест, що позначає спробу людини розв'язати складну проблему чи прийняти важке рішення; пощипування перенісся —цей жест, що звичайно сполучається з закритими очима, говорить про глибоку зосередженість і напружені міркування;

жести впевненості — з'єднання пальців у купол піраміди;розгойдування на стільці;

жести нервозності й невпевненості — переплетені пальці рук;пощипування долоні; постукування по столу пальцями, торкання спинки стільця перед тим, як на нього сісти; покахикування, про­чищення горла; лікті ставляться на стіл, щоб утворити піраміду;посмикування себе за вухо тощо;

жести фрустрації — короткий подих, часто поєднаний із різними неясними звуками, типу стогону, мукання тощо; тісно зчеплені, напружені руки — це жести недовіри й підозри; руки тісно потискують одна одну — спостерігається, коли людина "вско­чила в халепу"; захисне погладжування шиї долонею (у багатьох ситуаціях, коли людина займає захисну позицію);

жести самоконтролю — руки заведені за спину, одна при цьому стискає іншу; поза людини, що сидить на стільці і схопилася руками за підлокітники тощо. Такі пози є сигналами про бажання людини впоратися із сильними почуттями та емоціями;

жести чекання — потирання долонь; повільне витирання вологих долонь об тканину;

жести заперечення — складені руки на грудях; відхилений назад корпус; схрещені руки; торкання кінчика носа тощо;

жести прихильності — прикладання руки до грудей; переривчастий дотик до співрозмовника тощо;

жести домінування — жести, пов'язані з виставленням ве­ликих пальців напоказ, різкі змахи зверху вниз тощо. Перевага може бути виражена в привітальному рукостисканні: коли людина міцно потискує руку і повертає її так, щоб її долоня була зверху вашої, вона намагається виразити щось подібне до фізич­ної переваги. І навпаки, коли людина протягує руку долонею нагору, вона демонструє готовність прийняти роль підлеглого. Ко­ли людина під час розмови недбало засунула руку в кишеню піджака, при цьому великий палець знаходиться зовні — це виражає її впевненість у перевазі над вами;

жести нещирості, підозри та скритності — рука прикриває рот (співрозмовник старанно ховає свою позицію з обгово­рюваного питання); погляд убік (показник скритності); ноги (чи все тіло), звернені до виходу, — це явний знак того, що людина хоче закінчити зустріч чи бесіду; торкання чи потирання носа(вказівним пальцем) — знак сумніву (може бути потирання вуха, ока);

жести відкритості — розкриті руки долонями вгору (жест, пов'язаний зі щирістю й відкритістю); знизування плечима, яке супроводжується жестом розкритих рук (позначення відкритої натури); розстібування піджака (люди відкриті й прихильні до вас часто розстібають чи навіть знімають піджак у вашій присутності);

жести захисту (жести, якими ми реагуємо на можливі погрози, на конфліктні ситуації) — руки, схрещені на грудях (використовуються для вираження оборони); руки, стиснуті в кулаки;

жести готовності — руки на стегнах. Варіація даної пози в положенні сидячи — людина сидить на краю стільця, лікоть однієї руки і долоня іншої спираються на коліна;

жести довіри — пальці з'єднуються на зразок купола храму (жест "купол"), що означає довірливість, але часто й деяке самовдоволення, чи егоїстичність, гордість;

жести авторитарності — руки з'єднані за спиною, підборіддя підняте вгору. Якщо ви хочете дати зрозуміти свою перевагу, треба лише фізично піднятися над даною людиною (сісти вище, якщо ви обоє сидите, чи встати);

жести нудьги — постукування по підлозі ногою чи клацання ковпачком ручки; голова спирається на долоню; машинальне малювання на папері; порожній погляд ("я дивлюся на вас, але не слухаю").

жести залицяння (чи "причепурювання") — пригладжування чи поправляння волосся, одягу (жінки); поправляння краватки, запонок (чоловіки).

Однак, варто врахувати деякі правила:

- близько 90 % жестів необхідно робити вище пояса. Жести, зроблені руками нижче пояса, часто мають значення невпевненості, невдачі, розгубленості;

- лікті не повинні знаходитися ближче, ніж на 3 см від корпусу. Менша відстань буде символізувати незначність і слабкість вашого авторитету;

- жестикулюйте обома руками. Найважче — почати користуватися жестами, які ви вважаєте прийнятними.

Таким чином, можна констатувати, що "позитивний клімат" в аудиторії забезпечують мовні та немовні компоненти спілкування. Немає сумніву в тому, що вербальні та невербальні засоби комунікації суттєво впливають на педагогічне спілкування, допомагають педагогу ефективно розв'язувати педагогічні завдання. Неуважність до володіння цими засобами та використання їх обертається байдужістю учнів до вчителя та до навчання.