Зміст та ефективність міжособистісного сприйняття у спілкуванні. Механізми сприйняття у спілкуванні

На підставі численних досліджень психологами встановлені закономірності формування першого враження. Психологи дійшли висновку, що перше враження формується під впливом трьох чинників: чинника вищості, чинника привабливості і чинника ставлення до спостерігача.

Дія чинників вищості є досить характерною саме для адміністративного середовища, з його чіткою і підкресленою субординацією, поділом на начальників і підлеглих. Сутність цього чинника полягає в тому, що підлеглі, як правило, схильні переоцінювати якості свого керівника і, навпаки, недооцінювати свої. Тобто, як кажуть психологи, відбувається або загальна переоцінка, або загальна недооцінка.

Дуже багато залежить і від іншого чинника – привабливості. Він забезпечує реалізацію такої схеми: чим більше є привабливою зовні для нас людина, тим він є кращим для нас і в усьому іншому. Якщо ж вона є непривабливою, то й решта його якостей недооцінюються.

І, нарешті, чинник ставлення до спостерігача регулює ступінь сприйняття за такою схемою: позитивне ставлення до нас викликає тенденцію приписування партнерові позитивних властивостей і відкидання чи ігнорування негативних. І, навпаки, явно недоброзичливе ставлення викликає стійку тенденцію не помічати позитивного і випинати негативне.

Таким чином, при формуванні першого враження загальне позитивне враження приводить до переоцінки, а негативне – до недооцінки партнера по спілкуванню. Для того, щоб не бути помилковим, перше враження не повинно бути самоціллю, а тільки певним регулятором подальшої поведінки стосовно партнера. Воно є необхідним для того, щоб визначити головні характеристики співрозмовника і відповідно до цього обрати певну „техніку спілкування”.

Розглянуті чинники відповідають на запитання, як відбувається процес формування першого враження. Проте, досягти більш глибокого міжособистісного взаємосприйняття і взаєморозуміння, вжитися у внутрішній світ співрозмовника допомагають інші чинники, які отримали у психології спілкування назву механізми взаємосприйняття.

Важливе місце серед них належить механізму стереотипізації. Під соціальним стереотипом розуміється стійкий образ або уявлення щодо яких-небудь явищ чи людей, які є властивими для представників тієї чи іншої соціальної групи, етносу.

Для ситуацій спілкування в освітній сфері розхожими стереотипами стали вирази „принциповий викладач”, „лінивий студент”, „зухвалий студент” (епітети варіюються в залежності від рівня культури тощо).

Головне завдання соціального стереотипу – дозволити нам швидко зорієнтуватися в ситуації спілкування. Така орієнтація відбувається майже миттєво, і ми вибудовуємо відповідну стратегію подальшої поведінки. Для інженера-педагога, який засвоїв стереотипи своїх студентів, вони виконують функцію спрощення і скорочення процесу сприйняття співрозмовника.

Проблема надійності сприйняття є неможливою без урахування цілої низки ефектів у процесі дії механізму стереотипізації. Найбільш типовими серед них є:

· хало-ефект, тобто грубе узагальнення, оцінка в чорно-білих тонах;

· ефект поблажливості, тобто надто позитивна оцінка подій, вчинків, які спостерігає викладач;

· ефект центральної тенденції, тобто намагання наблизити до якоїсь певної середини оцінки явищ і процесів, що спостерігаються;

· ефект ореолу, тобто тенденція пов’язувати характеристику однієї риси характеру з іншими властивостями студента (як у позитивний, так і у негативний бік);

· ефект контрасту, тобто схильність підкреслювати протилежні своїм позитивним рисам риси студентів;

· ефект проекції, тобто схильність приписувати негативні риси власного характеру, а також мотиви своєї поведінки іншим.

Можна надати характеристику деяким загальноприйнятим у психології типам студентів.

“Ломака”. Цим людям треба, щоб їм довго приділяли увагу перед прийняттям ними якогось рішення. При першій зустрічі з такою людиною не вимагайте від неї відповісти “так” або “ні” на конкретну пропозицію. Таких студентів треба через деякі проміжки часу, поступово переконувати.

“Любитель вирішувати все з ходу”. Цей тип студентів протилежний “ломакам”. Він має прийняти рішення “тут і зараз”. Якщо ви хочете мати справу з ним у подальшому, то ухиляйтеся від миттєвого рішення. Відстрочуйте прийняття ним рішення. Тут спрацьовує китайська приказка: “Спішіть повільно!”

“Розвідник”. Це той студент (викладач), який, прикриваючись і показуючи повагу до вас, здобуває якусь інформацію, а сам взамін нічого не повідомляє, а якщо і видає щось, то це не відноситься до справи або є недостовірним. Факти, які він здобуває, можуть бути використані проти вас. Будьте пильним і остерігайтесь кожного, хто задає занадто багато запитань. Змінюйте тему розмови.

“Наставник”. Це протилежний “розвіднику” тип студента (викладача). Він дійсно турбується про успіхи навчальної групи і колег, навіть не у власну користь.

Якщо ви розпізнали такого викладача (студента), то можете дістати велику вигоду для себе тому, що “наставнику” довіряють інші люди, які також зможуть вам допомогти. Як розпізнати “наставника”? Перша ознака – це слова “я вас навчу”, “я вам підкажу”, або те, що людина починає використовувати заради вас свої зв’язки.

“Хвалько”. Вам доведеться терпеливо вислухати його розповіді про всі досягнення і перемоги на особистому і професійному “фронті”. Дозвольте йому похвалитися вволю. Коли його енергія вичерпається, переходьте до справи. Хваліть його і він буде на “сьомому небі” від щастя.

“Розповідач”. Йому постійно треба повідомляти все, що відбулося з ним нещодавно. Проявляйте підтримку, співчуття, не осуджуйте його, але не втрачайте пильності. Він може передати інформацію від вас іншим.

“Ударник”. Його призначення – це робота. Від нього часто можна почути, що він “працює як проклятий”. Поспівчувайте йому, адже він дійсно віддається справі. Але майте на увазі, що праця – це іноді прихована форма захисту від інших.

“Носій прихованих планів”. Цей студент (викладач) йде на контакт з вами, шукаючи будь-яку причину. Він переслідує у цьому власні цілі, використовуючи вас. Важливо завжди переключати розмову на питання, через які ця людина йшла на контакт з вами.

“Доморощений психолог”. Цей тип студента (викладача) завжди буде аналізувати все, що ви кажете або робите. Не вважайте, що це стосується тільки вас. Підігруйте такій людині, кажучи щось таке накшталт: “Який ви прозорливий” або “Як ви все аналізуєте”, “З вас би вийшов непоганий психолог”.

“Везунчик”. Це студент (або колега-викладач), який досягнув того, що не досягли інші. Він завжди намагається це всім повідомити, не зважаючи на те, чи бажають його слухати інші. Спокійно реагуйте на це і намагайтеся почерпнути з цього якусь користь.

“Нитик”. Незалежно від того, який стан його справ, він завжди живе своїми і чужими неприємностями. Якщо будете перед ним енергійним і задоволеним, то, ймовірно, викличете в нього лють. Терпеливо вислухайте його і погоджуйтесь з тим, що в житті треба боротися; при цьому не обов’язково перейматися наданою ним інформацією і виглядати “побитим” і “загнаним”, як він.

“Похітливий”. Це “герой-коханець” або “секс-агресор”, як правило тільки на словах. З типом такого студента треба бути досить обережним. Слідкуйте за розмовою. Уникайте “вульгарності”. Намагайтеся нейтралізувати інформацію і не відволікайтесь від робочих питань.

“Маніпулятор”. Уважно слідкуйте за таким студентом. Йому треба постійно володіти ситуацією і контролювати її. Для цього він постійно збирає будь-яку інформацію. Він здатний нав’язати свою волю у всьому і намагається маніпулювати будь-якою фразою. Зберігайте спокій і привітний тон розмови, адже ви зрозуміли його тактику дій.

Людина не народжується “Маніпулятором”. Вона розвиває свої здібності маніпулювати іншими для того, щоб уникати неприємностей і досягати бажаного, причому робить це несвідомо. Головне для “Маніпулятора” – це приховувати свої істинні емоції. Його завдання – “справити враження”. “Маніпулятор” також потребує керування. Маніпуляція не приносить ніякої дійсної користі. Це тип особистості, яка стала на шлях самознищення, вона використовує і контролює себе та інших як “речі”.

Виконавчу діяльність колег можна описати такими психологічними характеристиками (шкалами):

· цілеспрямованість – безцільність;

· умотивованість – байдужість;

· самостійність – залежність;

· організованість – стихійність;

· відповідальність – безвідповідальність;

· компетентність – некомпетентність;

· творчість – рутинність.

По даним шкалам можна створити психологічні “портрети” студентів і шляхом якісного аналізу виділити найбільш типові. Основними з них є такі:

1) творчий тип – самостійний, компетентний, шукаючий.

2) понаднормативний – цілеспрямований, заінтересований, організований;

3) регламентований (найбільш розповсюджений);

4) пасивний;

5) “перетворюючий” настанови та рекомендації викладача;

6) низьковмотивований;

7) той, хто ухиляється;

8) важкокеровані студенти.

Серед важкокерованих студентів виділяють такі різновиди:

· ліниві – просто працюють недостатньо;

· “злі” – погіршують свої стосунки з людьми роздратованістю і зухвалою поведінкою;

· безпорадні – так намагаються не потерпіти невдачі, що обов’язково її терплять;

· емоційні – занадто віддаються своїм почуттям;

· аморальні – заради власного задоволення використовують людей і системи керування і наносять їм збиток;

· ті, хто займають оборонні позиції – створюють бар’єри при найменшому натяку на переміни;

· “озлоблені” – “носяться” зі старими образами;

· “слизькі” – активно уникають завдань;

· байдужі – їх не турбують оточуючі;

· нерозумні – роблять неправильні або обмежені висновками;

· самовпевнені – вважають себе “святими”;

· залякані – обмежують свої потенційні можливості, бояться невідомо чого.

Стереотипи являють собою інструмент „грубого налаштування”, який дозволяє „зекономити” час і психологічні ресурси. Вони мають свою, так би мовити, „дозволену” сферу соціального застосування. Але в подальшому, в процесі більш глибокого сприйняття співрозмовника, соціальний стереотип відходить у „тінь” і звільняє місце для механізмів більш „тонкого налаштування”. До таких механізмів відносять ідентифікацію, емпатію, атракцію, рефлексію, казуальну атрибуцію.

Ідентифікація являє собою спосіб пізнання іншої людини, за якого передбачення щодо внутрішнього стану співрозмовника будується на підставі спроб поставити себе на його місце. Тобто, відбувається уподібнення себе іншому. При ідентифікації себе з іншими намагаються пізнати його норми, вартості, поведінку, вподобання і звички.

Емпатія – це емоційне співпереживання іншому. Через емоційний відгук ми краще розуміємо внутрішній стан іншого. Емпатія базується на вмінні правильно уявити для себе, що ж відбувається всередині іншої людини, що вона переживає, як оцінює довколишній світ.

Атракція (відфранц. attraction –залучення, протягування) – це вміння досягти сприятливого, стійкого позитивного ставлення до себе співрозмовника; здатність привернути, позитивно налаштувати його до себе

Рефлексія – це досить важливий механізм для людини, суть якого полягає у самопізнанні в процесі спілкування, здатність уявляти і усвідомлювати те, як він сприймається партнером по спілкуванню.

Казуальна атрибуція – механізм інтерпретації вчинків і поведінки іншої людини

Для того, щоб вище згадані механізми „спрацювали”, люди повинні оволодіти певними основами візуальної психодіагностики. Про деякі мімічні коди емоційних станів дає уявлення запропонована таблиця (див. табл. 3.1).

Таблиця 3.1