Шляхи розвитку культури спілкування студентів вищих навчальних закладів. Вплив розвитку толерантності на культуру спілкування студентів

Якість людського життя, надія на щастя та успіх у будь-якому виді діяльності пов'язані, насампе­ред, з умінням будувати взаємодію і здатністю ефективно спілкуватися з іншими людьми. Проб­лема міжособистісних стосунків у сучасних умо­вах є однією з найгостріших, тому що торкається взаємодії представників різних поколінь, етносів, культур, суспільств і держав. Від характеру їхньої побудови залежать здатність кожного індивіда ус­відомлювати себе як суб'єкта активної діяльності, використання можливості збереження миру, жит­тя на Землі, розв'язання економічних проблем, реалізація завдань гуманізації суспільства, можли­вості цілеспрямованого і коректного застосування нових технологій, інформаційного простору, що є визначальною ознакою нашого часу. Саме у про­цесі формування стосунків виникають структури соціальних, економічних, культурних зв'язків - як у межах конкретного соціуму, так і між суспільствами окремих культур.

Незаперечним є той факт, що в житті сучасних студентів потреба у спілкуванні і міжособистісній взаємодії має першорядне значення. Кожен студент повинен навчитися логічно і конс­труктивно спілкуватися з іншими, аби отримувати у відповідь інформацію; користуватися комуніка­тивними каналами для того, щоб досягати високих результатів діяльності. Аналіз суспільних і між­особистісних взаємозв'язків дає змогу розставити правильні акценти щодо значення і ролі спілкуван­ня у складній системі взаємодії молодої людини із зовнішнім світом. Ці знання в подальшому забез­печуватимуть молодим фахівцям у будь-якій галузі глибоке проникнення у вир соціальних відносин, а отже, допоможуть керувати людською поведінкою, застосовувати владу, врегульовувати конфлікти, здійснювати реформи.

Результати багатьох досліджень свідчать, що у спілкуванні один з одним сучасним молодим лю­дям бракує справедливих, рівноправних, заснова­них на повазі до інших, стосунків. Молодь, на жаль, досить часто має негативний досвід міжособистіс­них відносин. З огляду на ускладнення всіх форм комунікації в сучасному суспільстві, появу великої кількості нової інформації та різноманітність її дже­рел і носіїв зростає необхідність розвитку комуні­кативної культури молодих людей і виховання то­лерантності в міжособистісних стосунках, а також створення для цього відповідних педагогічних умов.

Сьогодні однією з головних якостей людини є толерантність - готовність прийняти інших такими, якими вони є, повага і визнання рівності кожно­го індивіда, відмова від домінування і насильства, визнання багатомірності і різноманітності людсь­кої культури, норм, вірувань, відмова від зведення різних поглядів до однієї думки, а також готовність і здатність людини мирно і злагоджено жити, функ­ціонувати і взаємодіяти в різноманітному світі. Роз­виток толерантності перетворюється для вітчизня­ної освіти на стратегічно значущу мету.

Спілкування має велике значення лише в тому разі, коли виникає потреба у взаємному обміні думками, ідеями, воно сприяє прояву уваги та співчуття до інших людей. Успішне вирішення цього завдання багато в чому залежить від характеру вільного міжособистісного спілкування молоді, її психологічної здатності до контактів у колективі.

Найбільш сприятливою для формування толе­рантності є колективна творча діяльність, що має суспільно значущу мету, під час якої молоді люди мають можливість показати особисте ставлення до однолітків.

Надзвичайно велике значення має формування толерантності у студентському середовищі як одній з найбільш інтенсивних зон різноманітних контактів, зокрема міжособистісних. У великі міста приїжджає навчатися молодь з усіх регіонів України й інших держав. Саме у ВНЗ зустрічаються представники різноманітних етнічних груп, контактують різні си­стеми світосприйняття і світорозуміння. У результаті таких контактів у багатьох студентів на все життя закріплюються стереотипи міжособистісного спри­йняття і поведінки. Молодь 18-28 років - вікова гру­па, яку пов'язують зі вступом людини в доросле гро­мадське життя. Психологічний простір особистості в цей період дослідники зазвичай характеризують як неоднорідний, нестабільний, якому властиве про­довження процесу активної соціалізації. У молодості є потреба в інтеграції різних проявів свого "Я", потяг до "цілісності ідентифікацій". Людина визначається, хто вона і з ким вона, тому в соціалізації особистості важливою є її цілісна соціальна ідентифікація. Ціліс­ність "Я" залишається гнучкою, тож у юнацькому віці людина потребує підтримки когось із близьких, й отже, з'являється готовність будувати особливі сто­сунки з іншими людьми. Це час, коли визначаються справжні друзі і кохані. Основним новоутворенням, порівняно з попереднім підлітковим періодом, є прийняття відповідальності за свій соціальний вибір і соціальну роль.

Водночас особистість продовжує своє формуван­ня, соціалізація і фізіологічний розвиток відбувають­ся досить інтенсивно, що сприяє імпульсивності та нестійкості. Не випадково молодь дуже часто вико­ристовують екстремісти, терористи. У своїх проявах інтолерантності вона може становити найбільшу за­грозу добробуту інших людей, тому що можливі не лише ворожість, образи, дискримінація, а й фізичне насилля і навіть знищення супротивника. Не випад­ково історія полікультурних суспільств має багатий негативний досвід порушення толерантності.

Отже, під час вивчення особливостей вікової групи від 18 до 28 років велику увагу дослідники приділяють спостереженням за перебігом таких процесів, як соціальна ідентифікація, соціальна відповідальність, діалог з опонентом. Студентські роки є вирішальними у формуванні, зміцненні і за­кріпленні самосвідомості людини. Водночас вони є кризовим перехідним періодом між етапами юності і дорослості, протягом якого в розвитку особистості відбуваються складні процеси становлення дорос­лої ідентифікації і формування нового світогляду.

У зв'язку з цим підвищується тривога за май­бутнє нашої країни, за те, яким шляхом вона піде, оскільки від того, як будуть розвиватися проце­си взаємодії на міжособистісному рівні, залежить взаємодія на державному та інших рівнях. На жаль, сьогодні в цьому напрямі проводиться не досить активна робота.

Сучасна система освіти не гарантує формування позитивних толерантних установок. А негативне сприйняття, що сформувалося в студент­ському середовищі тієї або іншої групи, або усві­домлення винятковості певної групи становлять ще більшу небезпеку.

Як і суспільство в цілому, навчальний заклад повинен на власному прикладі підтверджувати ідеї цінності толерантності і втілювати їх у життя. У кожному навчальному колективі, академічній групі необхідно створити сприятливе середовище для формування толерантних установок.

Особливої актуальності проблема виховання толерантності набуває в студентських колективах, де навчаються представники різних національнос­тей і віросповідань, різних соціальних прошарків, юнаки і дівчата з нерівними розумовими і фізични­ми можливостями тощо. І тому важливо спрямувати зусилля на недопущення проявів нерівності у їхніх правах і обов'язках. Відмінності за національно-етнічними, релігійними, моральними, фізичними ознаками, яким студенти надають оцінювального відтінку, а також специфіка побуту, традицій, зви­чаїв накладають певний відбиток на поведінку і стосунки молодих людей. За умов правильної організації колективна творча діяльність дає змогу зацікавити молодь спільною справою, зняти напругу в міжособистісних стосунках між окремими групами студентів, розкрити сильні і слабкі сторони, навчити зна­ходити компроміси у процесі колективного пла­нування та вибору засобів реалізації наміченого. Колективний аналіз діяльності формує вміння давати доброзичливу оцінку, тактовно висловлю­вати думки про інших людей. Колективна творча діяльність, спілкування молоді сприяють форму­ванню толерантності лише в тому разі, коли під час спільних дій здобувається досвід гуманної, партнерської взаємодії з педагогом та одноліт­ками, іншими старшими чи молодшими за віком людьми.

Більшість провідних учених-педагогів, які дос­ліджували проблему толерантності, дійшли спіль­ного висновку, що надзвичайно велику роль у фор­муванні толерантних міжособистісних стосунків відіграють активні форми виховної роботи, участь молодих людей у психологічних тренінгових занят­тях, спрямованих на розвиток комунікативних умінь. Наприклад, сьогодні надзвичайно популярним є тренінг толерантності «Жити в злагоді з собою та ін­шими», автором якого є доктор психологічних наук Галина Солдатова. Цей тренінг може бути важ­ливою складовою психолого-педагогічної програми виховання юнаків і дівчат у дусі толерантності і куль­тури миру.

Виховання в дусі толерантності не обмежу­ється засвоєнням таких понять, як "толерантність" і "толерантна особистість". У програмі тренінго­вих занять завдяки формуванню таких основних складових толерантності, як емпатія, довіра, ува­га, співчуття, співпереживання, розкрито сутність "іншості", тобто відмінності від інших, і порушено проблему про "межі" толерантності. Важливою ме­тою тренінгу є формування у молодої людини вмінь активно і коректно відстоювати свої права й інших людей; заперечувати та засуджувати будь-які фор­ми дискримінації.

Отже, виховання сучасної молоді в дусі толе­рантності спрямоване на протидію впливу, що викликає почуття страху і відчуження щодо інших людей. Воно має сприяти формуванню в молодих людей навичок незалежного мислення, критичного обґрунтування і суджень, заснованих на морально-гуманістичних цінностях.