Система методів (процедур) і психодіагностичний інструментарій професійно-психологічного відбору

На фоні зростаючої пропозиції на освітньому ринку значної кількості педагогічних інновацій, технологій, авторських методик і активних методів навчання й виховання, а також перспективою прийняття Україною Європейської системи трансферу оцінок ECTS (European Credit Transfer System), яка пропонує спосіб вимірювання й порівняння навчальних досягнень і переведення їх з одного навчального закладу до іншого, залишаються поза увагою питання вдосконалення та розробки інструментарію об’єктивних методів педагогічної діагностики, а саме: вимірювання й оцінювання якості та ефективності педагогічних процесів і явищ.

Питання діагностування вихідних результатів освітнього процесу є предметом широких дискусій на глобальному рівні науковців не лише з України, а й з інших країн (Ю. Баумерт, Т. Боль, Ф. Вайнерт, Г. Грундер, Г. Дмитренко, І. Іванюк, Г. Ковальова, О. Локшина, В. Олійник, Р. Пеек, І. Прокопенко та ін). Серед вітчизняних учених в системі освіти питання дидактичного контролю й педагогічної оцінки досліджують О. Безнесюк, О. Бойко, Ю. Красильник, А. Лігоцький, П. Стефаненко, І. Хорєв, В. Ягупов та ін.

Не зважаючи на те, що останнім часом педагогічна діагностика продовжувала стрімко розвиватися як інтеграційна галузь знань, актуальним залишається питання адекватного вибору й ефективного застосування в системі професійного відбору наявних у арсеналі психолого-педагогічної діагностики методів вимірювання навчальних досягнень студентів, педагогічних процесів (явищ).

Дослідження, проведені науково-педагогічними працівниками кафедри Основ професійного навчання Київського національного університету будівництва і архітектури, дозволяють стверджувати, що найчастіше науково-педагогічний працівник (майстер виробничого навчання) у своїй професійній діяльності з метою діагностування в студентів необхідних дидактичних показників чи показників вихованості застосовує або традиційні методи педагогіки (спостереження, опитування у різних формах), або запозичує методики суміжних наук (психології, соціології тощо). При цьому він часто не враховує специфіку й особливості методологічних аспектів використання обраних ним методик, надаючи перевагу тій чи іншій методиці, яка застосовувалася ним особисто (або досвідченими з його погляду фахівцями) раніше.

Отже, проблема, на думку авторів, полягає у необхідності уточнення сутності й змісту основних діагностичних методик збору аналітичної інформації, адаптації процедури їх застосування до умов навчально-виховного процесу (далі НВП).

Щоб сформувати уявлення про процедурний аспект педагогічної діяльності, слід почати з виявлення підходів до класифікації її методик. Насамперед, потрібно звернути увагу на дворівневість структури психологічної та педагогічної діагностик (див. рис. 2.2).

Рис. 2.2 Дворівневість структури психолого-педагогічної діагностики

На першому рівні відбувається накопичення емпіричної інформації за допомогою методів спостереження, ідентифікації і фіксації даних про хід протікання навчально-виробничого та виховного процесів і їх компонентів. При цьому відбувається функція розпізнання об’єкта за притаманними ознаками.

Другий рівень передбачає обробку інформації, розпізнання сутності об’єкта, що вивчається, співставлення отриманих даних з практикою та розроблення плану внесення відповідних змін (корегувань) в педагогічний процес.

Іноді викладач за зразком намагається сам розробити методику (тест, анкету, індекси). Однак, нерідко застосування готової методики при методологічній непідготовленості діагноста зумовлює отримання даних, які не мають надійності й вірогідності. Крім того, висновки й рекомендації, одержані на основі помилкового (некомпетентного) підходу, виявляються невірними й не призводять до очікуваного ефекту саме через непрофесійне застосування дослідницького інструментарію для невластивих такому інструментарію завдань. Отже, потрібна професійна переробка дослідницьких методик для потреб діагностики, з одного боку, й спеціальна діагностична підготовка інженера-педагога – з іншого.

Зважаючи на вищезгадану ієрархію рівнів психолого-педагогічної діагностики, конкретніше розглянемо її методи.

6.3.1 Емпіричні методи накопичення аналітичної інформації.

Широке застосування в ході психолого-педагогічного обстеження студентів мають такі методи, як: аналіз документів, анкетування, спостереження, індивідуальні (групові) бесіди, анкетування, тестування, метод педагогічних ситуацій та експеримент (див. схему 2.1).

Схема 2.1 Класифікація методів діагностики.