Професіографічний аналіз діяльності

Залучення психологічної та педагогічної наук до розв’язання практичних завдань професійно-психологічного відбору викликано, зокрема, тим, що різні люди з різним ступенем успішності опановують професію, з різною успішністю справляються зі своїми професійними завданнями. Розвиток професіографії сприяє кращому розумінню об’єктивних і суб’єктивних причин цих явищ.

Аналіз змісту професійної діяльності та “симетричних” їй професійно важливих якостей суб’єкта і прийняття рішення про доцільність його використання на даному робочому місці аж ніяк не є дискримінацією людини. Як зазначав К.М. Гуревич, “кожна людина здатна опанувати будь-яку професію. Вся справа в тому, скільки на це буде потрібно сил і часу”.

Отже, питання оволодіння професією має свою абсолютну (матеріально-фінансову) й відносну (особистісно-смислову) ціну. Як довго триватиме професійне навчання, поки в суб’єкта не сформуються необхідні якості для успішного, високоефективного й надійного (безаварійного) виконання вимог трудової діяльності? Час перебування людини в стадії учнівства має об’єктивну вартість – матеріальну (витрати на навчання, амортизація і “простій” устаткування та техніки, їх неповна зайнятість тощо) і суб’єктивну (самооцінка людиною своєї особистісної та професійної спроможності, “ідентичності” тощо).

Очевидно, що в інтересах окремої людини, організації та держави потрібно оптимально розподіляти людей по робочих місцях у просторі професії. Успішне розв’язання завдань професійного самовизначення – первісного і впродовж усієї професійної кар’єри дозволяє максимально використовувати природні схильності людей до певного типу професій, їхній професійний і особистісний потенціал – у просторі життєдіяльності особистості, а також як “людські ресурси” організації та держави.

У вітчизняній психології “класичною” вважається позиція К.М. Гуревича, який виділив два типи професійної придатності – абсолютну та відносну. У професіях першого типу (пов’язаних із високою відповідальністю за прийняті рішення, стресовими ситуаціями тощо) успішно проявляють себе лише особи без специфічних психофізіологічних обмежень (до яких належать, наприклад, слабкість та інертність нервових процесів, емоційна нестійкість, слабкий розподіл і переключення уваги та ін.) До професій цього типу належать діяльність льотчика, оператора АЕС, РЛС тощо. У професіях другого типу успіху можуть досягти люди з різними природними задатками завдяки ефективному навчанню, адаптації до вимог і умов робочого місця, розвитку та взаємної компенсації психічних функцій.

Професійна інформація грунтується на даних професіографії – науки, яка описує професії і спеціальності з погляду вимог до людини. Система цих вимог щодо кожної професії називається професіограмою. Професіограма – це спеціальна карта, яка містить розгорнутий перелік умов і характеристик трудової діяльності по конкретній професії, її окремих вимог і професійно важливих якостей, якими повинен володіти працівник.

Перелік вимог професії до психіки людини й необхідних здібностей становить психограму професії.

Під професійними здібностями розуміють достатньо стійкі властивості особистості, які змінюються в процесі діяльності й забезпечують її успішність та вдосконалення.

Професіограма містить:

загальні відомості про професію та її динаміку в зв’язку з розвитком науки й техніки, соціальне та економічне значення;

виробничу характеристику професії, опис трудового процесу (наводяться назви знарядь праці, за допомогою яких виконується робота, вказується рівень фізичного і психологічного напруження (значне, помірне, незначне), робоча поза тощо));

санітарно-гігієнічні умови праці з виділенням професійних шкідливостей і переліком фізіологічних умов і медичних протипоказань;

перелік обсягу знань і умінь, потрібних для успішної професійної діяльності, з виділенням тих, що визначають професійну майстерність;

характеристику видів і тривалості професійного навчання, можливості підвищення кваліфікації;

психограму, тобто характеристику психологічних вимог професії до людини з виділенням основних і бажаних психічних особливостей, а також психофізіологічних протипоказань.

Кожна професія ставить різні вимоги до фізичних, психофізіологічних і психологічних властивостей людини. Такі вимоги називають характеристиками професії. Комплекс психофізіологічних і психологічних характеристик становить психологічний профіль професії, графічне зображення якого називається психограмою професії. У психограмах вимоги професії до різних властивостей працівника оцінюються в балах у діапазоні від 1 до 5 (від незначної до високої). Кожна професія відрізняється не просто окремими характеристиками, а певним комплексом характеристик, який формує психологічну структуру професії. Разом з тим психологічний профіль професії містить і такі характеристики, які є спільними для цілої групи професій. Тому завданням професіографії є групування професій на основі спільності тих чи інших психологічних характеристик.

Учений психолог К.К. Платонов запропонував поділ професій на психомоторні, технічні, математичні, гуманітарні, педагогічні, лікувальні, організаторські, наукові та в галузі мистецтв. Такий поділ професій дозволяє зіставляти їх вимоги з відповідними здібностями людини.

Загальновизнаною і найпоширенішою в практиці профорієнтації є класифікація професій, запропонована Є.О. Климовим. В основу цієї класифікації покладено чотири ознаки:

1. Особливості предмета (об’єкта праці).

2. Мета праці.

3. Знаряддя праці.

4. Умови праці.

Якщо виходити з особливостей предмета (об’єкта) праці, всі професії поділяються на 5 типів:

Людина – жива природа. Представники цього типу мають справу з рослинними й тваринними організмами, мікроорганізмами. Наприклад, агроном, зоотехнік, ветеринар, мікробіолог.

Людина – техніка (нежива природа). Працівники мають справу з технічними об’єктами праці. Наприклад, слюсар-складальник, техник-механік, інженер-механік, електрослюсар, инженер-електрик, технік-технолог громадського харчування.

Людина – людина. Предметом інтересу, розпізнавання, обслуговування, перетворення тут є соціальні системи, співтовариства, люди різного віку. Наприклад, продавець, перукар, инженер-організатор виробництва, лікар, вчитель.

Людина – знакова система. Природні й штучні мови, умовні знаки, символи, цифри, формули. Наприклад, оператор фотонабірного автомата, програміст, редактор видавництва, мовознавець.

Людина – художній образ. Явища, факти художнього відображення дійсності – ось що займає представників цього типу професій. Наприклад, художник-декоратор, художник-реставратор, настроювач музичних інструментів, концертний виконавець, артист балету, актор драматичного театру.

Також професії прийнято поділяти на:

Гностичні професії. Наприклад, контролер готової продукції, соціолог, бухгалтер-ревізор, мистецтвознавець, музикознавець, театрознавець.

Перетворюючі професії. Наприклад, зооінженер, слюсар-ремонтник, вчитель, вихователь, екскурсовод, квітникар-декоратор, модельєр, живописець.

Дослідницькі професії. Наприклад, льотчик-спостерігач рибного господарства, біолог-дослідник, програміст, математик, проектувальник інтер’єру, композитор.

Професії поділяють згідно засобів праці.

Професії ручної праці. Наприклад, фельдшер-лаборант, ветеринар, фельдшер, слюсар, художник-живописець.

Професії машинно-ручної праці. Наприклад, машиніст екскаватора, токар, водій автомобіля.

Професії, пов’язані із застосуванням автоматизованих і автоматичних систем. Наприклад, оператор верстатів з програмним управлінням, оператор магнітного запису.

Професії, пов’язані з переважанням функціональних засобів праці. Наприклад, акробат, диригент.

Професії поділяють згідно умов праці.

Робота в умовах мікроклімату, який є близькими до “кімнатного”: лаборант, бухгалтер, оператор ЕОМ.

Робота, пов’язана з перебуванням на відкритому повітрі за будь-якої погоди: агроном, монтажник залізобетонних конструкцій, інспектор державтоінспекції.

Робота в незвичайних умовах: на висоті, під водою, під землею, при підвищених і знижених температурах тощо: водолаз, пожежник.

За кордоном поширеною є класифікація професій Дж. Голланда. Успішність діяльності визначається ціннісними орієнтаціями, інтересами, установками, мотивами особи. Дж. Голланд виділяє шість професійно орієнтованих типів особистості, спрямованих на певне професійне середовище:

Реалістичний тип професій – вимагає від особистості скерованості на усвідомлення матеріальних речей, обслуговування технологічних процесів і технічних пристроїв. Особа вибирає ті цілі, цінності, задачі, які є для неї об’єктивними, прагматичними, утилітарними. Такі особи мають математичні здібності, просторову уяву, уникають займатися справами, які вимагають абстрактного мислення чи соціальних стосунків. Їм зручніше мати справу з конкретними матеріальними речами чи справами – інструментами, механізмами, тваринами, рослинами, фізичною діяльністю в просторі. До таких професій належать: механік, інженер, технік, електрик, агроном, садівник, водій.

Інтелектуальний тип професій – вимагає від особи скерованості на розумову працю. Людина схильна шукати способи розв’язання проблем не стільки фізичними діями, скільки на рівні ідей, понять, символів. Такого типу особистість відрізняється аналітичністю й абстрактністю мислення, раціональністю, незалежністю думки, інтровертованим характером, допитливістю, оригінальністю висновків, пізнавальним азартом, творчим підходом до справ. Професії: математик, вчений, фізик, філософ, соціолог.

Соціальний тип професій — вимагає від особи скерованості на взаємодію із соціальним середовищем. Особи цього типу виявляють високий рівень стресостійкості, ставлять перед собою цілі, пов’язані з розвитком контактів з людьми, групами. Мають добре розвинені соціальні навики й потребу в соціальних стосунках, проявляють себе в спілкуванні, організації колективних подій, керівництві, педагогічній роботі, мистецтві, досягають соціального визнання. Добиваються успіхів у галузях, пов’язаних з управлінням, спілкуванням, мистецтвом. При вирішенні проблем головну увагу приділяють емоціям і почуттям, а не раціональним аргументам, логічним висновкам. Професії: лікар, педагог, психолог, актор, перекладач, політик.

Конвенціональний тип професій (офісний) – вимагає від особи скерованості на чітко структуровану й регламентовану діяльність. Особи такого типу схильні займатися тими сферами діяльності, де вже склалася чітка система норм, правил, традицій, за дотриманням яких потрібно слідкувати, фіксувати й виправляти порушення. Ці особи акуратні, коректні. Однак, їм притаманний визначальний рівень консерватизму, стереотипності підходів і дій. Не допускають дискусій щодо усталених висновків, непохитні. Обирають такі види професій, де чітко визначено, що правильно, а що неправильно. Професії: майстер друкарського набору, майстер по ремонту автомобілів, суддя, філолог, редактор, контролер, економіст, бухгалтер, геодезист, майстер-виконавець, охоронець, прикордонник.

Підприємницький тип професій – вимагає від особи скерованості на керівництво людьми, бізнес, статусний прибуток. Особа цього типу вибирає цілі, цінності, які дозволяють проявляти енергію, ентузіазм, імпульсивність, домінантність, пригоди. Такі особи цінують себе, самовпевнені, прагнуть соціального визнання їхнього статусу. Надають перевагу “чоловічим”, вольовим, керівничим ролям. Для них є неприйнятними заняття, які обмежують свободу дій, ручні заняття, праця, яка вимагає посидючості, значної і тривалої концентрації. Проявляють себе також у спорті, управлінні, артистичній діяльності, які передбачають домінантність, визнання, самоствердження, агресивність. Професії: завідуючий, директор, телерепортер, адвокат, артист, журналіст, дипломат.

Художній тип професій – вимагає від особи скерованості на творчість. Особи такого типу спрямовані на власну інтуїцію, суб’єктивне трактування явищ, творче їх переосмислення. Домінує образне мислення над логічним, виявляють прекрасну спостережливість, фантазію, мають вишуканий рівень професійної моторики. Особи вірять у істинність власного суб’єктивного погляду на життя, мають глибокий погляд на дійсність. У них добре розвинуті ораторські здібності, пам’ять, емоційна рухливість, витонченість. Професії: художник, піаніст, скрипаль, актор, фотохудожник, літератор.

Ще одна класифікація професій пов’язана з поняттям професійної придатності (придатності людини до конкретної трудової діяльності). Під професійною придатністю розуміють наявність у людини психофізіологічних і психологічних властивостей, які відповідають конкретній професії і забезпечують достатню ефективність праці з цієї професії.

За цією ознакою професії поділяються на 2 групи:

професії, які не ставлять особливих, підвищених вимог до фізіологічних і психологічних властивостей людини;

професії, які ставлять жорсткі вимоги до психофізіологічних функцій людини.

В Україні підготовлено й погоджено з Кабінетом Міністрів Тимчасовий перелік професій і спеціальностей, які вимагають професійного відбору.

Для аналізу професійної діяльності й складання психологічного профілю професій застосовуються методи спостереження за трудовим процесом; анкетування; інтерв’ю; трудовий метод (включення); аналіз критичних ситуацій.

Метод спостереження за допомогою фотографій, кінозйомки застосовується при вивченні тих професій, в яких суттєва роль належить руховим актам.

Метод анкетування на основі опитувальників, інтерв’ю з виконавцями й керівниками використовується на початкових етапах вивчення професії. Його недоліком є незнання опитуваними психологічних характеристик інших професій.

Трудовий метод вивчення професій полягає в тому, що дослідник сам включається в трудовий процес, виконує функції працівника, професію якого вивчає. Застосування цього методу обмежується професіями, які не вимагають тривалого навчання.

Аналіз критичних випадків, аварій, травмування працівників, які мали місце в цій професії, проводиться на основі статистичних матеріалів, а також шляхом опитування різних за кваліфікацією робітників.

У процесі профконсультації на основі психодіагностики оцінюються психофізіологічні та психологічні властивості особистості, її професійні здібності й розробляється психологічний профіль особистості.Психодіагностика – галузь психологічної науки, яка розробляє методи виявлення й вимірювання індивідуально-психологічних особливостей особистості. З цією метою використовують різні тестові батареї, тобто групи тестів, за допомогою яких вивчають загальні розумові здібності, вербальні, числові, просторові, сприймання, увагу, моторну координацію тощо. Крім того, за допомогою апаратурних методик вивчають сенсомоторику, швидкість реакцій, м’язову силу й витривалість, властивості нервових процесів.

Психологічний профіль особистості становить усебічну характеристику її розвитку, включаючи професійні інтереси та схильності.

Графічне зображення психологічного профілю особистості називається психограмою особистості. Вона враховує такі властивості особистості:

1. Фізичні:

– сила рук;

– витривалість;

– темп;

– витрати м’язової енергії.

2. Психофізіологічні:

– загальна рухливість;

– гнучкість рук і пальців;

– зорове й слухове розрізнення об’єктів;

– чутливість аналізаторів (гострота зору, слуху, тактильних відчуттів);

– сенсомоторна координація, точність рухів;

– швидкість реакції.

3. Психічні процеси:

– концентрація, розподіл, стійкість уваги;

– сприймання форм і розмірів об’єктів;

– спостережливість;

– зорова, слухова, рухова пам’ять;

– логічне мислення;

– творче мислення та уява;

– лінгвістичні здібності;

– розуміння технічних пристроїв.

4. Темперамент і характер:

– емоційна стійкість і володіння собою;

– стресостійкість;

– тип вищої нервової діяльності;

– спрямованість особистості (інтроверт, екстраверт);

– вольові якості (наполегливість, ініціативність, рішучість тощо);

– здібності до керівництва, співробітництва.

Своєрідне гармонічне поєднання в структурі особистості здібностей та інтересів, які обумовлюють високу успішність професійної діяльності в тій чи іншій сфері, характеризується як професійна обдарованість. Існують такі типи обдарованості, як технічна, математична.

Оцінка цих характеристик здійснюється за допомогою процентних рангів. Критерієм, на основі якого прогнозується можливий вибір професії, є відповідність психологічного профілю особистості психологічному профілеві професії. При цьому психологічний профіль професії повинен максимально відповідати психологічному профілю особистості. Це означає, що запропонована професія займає одне з найвищих місць на шкалі професійних інтересів особистості, а здібності, відмічені найвищим процентним рангом в психологічному профілі особистості, належать до тих психофізіологічних або психологічних властивостей, до яких ця професія ставить відносно високі вимоги.

Особливо слід пам’ятати, що метою профконсультації є вивчення не окремих властивостей і здібностей особистості, а певної їх структури, функціонального складу, поєднання сенсомоторних, мнемічних, логічних, емоційно-вольових компонентів, які в різних видах діяльності розвиваються нерівномірно. В процесі їх розвитку формуються так звані професійно важливі якості, тобто індивідуальні якості працівника, які впливають на ефективність діяльності й успішність її освоєння. Крім процедури діагностики рівня вираження професійно важливих властивостей, необхідно оцінити й спрогнозувати динаміку формування та розвитку індивідуальних професійно орієнтованих динамічних структур особистості, які забезпечать у майбутньому успішність діяльності.