Зміст, завдання й організація профорієнтації в ринкових умовах

Ринкова трансформація економіки України передбачає масштабні перетворення як у галузі економічних відносин, так і у сфері структурної модернізації виробництва. Сучасне виробництво внаслідок застосування новітніх технологій і диверсифікації, гнучких та динамічних форм організації праці урізноманітнює характер праці, висуває нові вимоги до працівника, зокрема щодо підвищення його функціональної мобільності та універсалізації, адаптаційних можливостей, ініціативності й самостійності в роботі. Функціонування ринку праці ґрунтується на динамічному врівноважуванні попиту та пропозиції робочої сили, підтриманні її якісних характеристик на рівні вимог виробництва. Тому наявність у людини високих професійних якостей, професії широкого профілю, багатосторонніх трудових навичок і умінь збільшує її можливості на ринку праці як власника робочої сили, робить конкурентоспроможною й адаптивною до динамічних умов ринкового середовища.

Освіта, професійні знання мають відігравати визначальну роль у забезпеченні зайнятості та самозайнятості, особистих доходів населення в ринкових умовах. А це вимагає відповідної професійної підготовки, заснованої на науково обґрунтованій системі професійної орієнтації, професійного відбору й виробничого навчання.

Під орієнтацією розуміють процес систематичної професійної допомоги людині шляхом застосування психопедагогічних прийомів щодо позитивної самооцінки й позитивного сприйняття нею навколишнього середовища, підвищення інтелектуальної, професійної та особистісної віддачі.

Метоюпрофесійної орієнтації є допомога особі у виборі професії або виду діяльності, які вона вважає найприйнятнішими з погляду задоволення власних потреб і потреб суспільства. Профорієнтація необхідна при:

виборі першої професії або отриманні першої роботи;

розв’язанні проблем, які виникають під час роботи внаслідок особистісної чи професійної невідповідності або незадоволення нею;

втраті чи зміні роботи.

Основним завданням профорієнтації є забезпечення професійного вибору з врахуванням індивідуальних здібностей, інтересів, характеру людини та можливостей розвивати їх у процесі роботи з метою підвищення кваліфікації і професійного рівня.

Особливою проблемою в ринкових умовах є професійна переорієнтація людей зрілого віку, які вже мають професію або спеціальність. Професійна переорієнтація їх має свої особливості порівняно з професійним самовизначенням молоді. Однією з таких особливостей є наявність сформованих і закріплених у певному виді трудової діяльності знань, навичок, умінь, професійно важливих якостей. Другою особливістю є зменшення з віком можливостей якісних змін особистості, утворення нових психологічних структур, які відповідали б вимогам іншого виду діяльності. Раніше набуті знання, навички й уміння є для цих людей компенсаторами зниження працездатності. Тому при переорієнтації особистості на новий вид діяльності потрібно хоча б частково враховувати наявні професійні якості.

Професійна переорієнтація – це об’єктивно обумовлений і особистісно усвідомлений процес переходу від однієї професійно-трудової діяльності до іншої з урахуванням набутого професійного досвіду (знань, умінь, навичок, професійних якостей), віку, стану здоров’я, психофізіологічних особливостей, а також соціально-економічних інтересів особи.

Спеціальної уваги вимагають проблеми профорієнтації дітей-інвалідів, учнів спеціалізованих шкіл-інтернатів з метою допомоги в адекватному виборі професії та сфери трудової діяльності.

При виборі професії необхідно враховувати три фактори:

відповідність індивідуальних характеристик людини вимогам майбутньої діяльності;

організацію підготовки з врахуванням особливостей даного виду діяльності;

ринковий попит на працівників відповідних професій і кваліфікацій.

У ринкових умовах, особливо на перехідному етапі, при виборі професії змінюються пріоритети. Домінуючим фактором вибору стає мотив досягнення матеріального достатку в майбутньому. Однак без урахування особистісних якостей він не завжди може бути достатнім у процесі навчання. Тому професійна орієнтація повинна базуватися на двох пріоритетах: мотивації та особистісних якостях.

Усе це ускладнює проблеми профорієнтації і професійного вибору, вимагає більшого обґрунтування ідентифікації особистих якостей з рівнем інтелектуалізації професійної діяльності з метою організації багаторівневої професійної підготовки. Багаторівнева підготовка в професійних закладах виконує дві функції:

1. забезпечує професійний відбір для підготовки працівників високої кваліфікації;

2. забезпечує певний рівень професіоналізму на нижчих сходинках особам з менш розвинутими здібностями.

Проблема профорієнтації і профвідбору за своєю суттю й критеріями є соціально-економічною, а за методами розв’язання – медико-біологічною та психолого-педагогічною.

За допомогою профорієнтації визначається найприйнятніший для людини вид праці, який вона може обрати. Метою професійного відбору є встановлення придатності людини до конкретного виду праці на основі виявлення протипоказань.

Профорієнтація, профконсультація і профвідбір у своїй сукупності складають психологічну трудову експертизу, яка може бути:

прогностичною;

ретроспективною.

Прогностична трудова експертиза визначає можливості й перспективи трудової діяльності людини; ретроспективна – оцінює минулу трудову діяльність, встановлює причини помилкових дій і низької якості роботи з метою внесення відповідних коректив у систему “людина – професія –робота”.

У структурі професіональної орієнтації виділяють такі компоненти:

профінформація;

профконсультація;

профвідбір.

Їх взаємозв’язок можна зобразити трикутником профорієнтації (див. рис. 2.1).

Рис. 2.1 Структурні компоненти профорієнтації

Отже, наукове розв’язання завдань профорієнтації передбачає:

знання вимог різних професій до людини;

знання кон’юнктури ринку праці щодо окремих професій і спеціальностей;

оцінку здібностей особистості.

Професійна інформація полягає в ознайомленні людей з існуючими можливостями реалізації професійної діяльності. Для одних ця інформація є основою професійного самовизначення, вибору професії, усвідомлення необхідного обсягу знань і відповідної професійної підготовки; для інших – можливістю працевлаштування на вільні робочі місця або необхідності переміни професії. Завдяки професійній інформації у людини формуються уявлення про існуючі в регіоні виробництва й наявні робочі місця, ринок професій, зміст праці по окремих професіях, вимоги до спеціальних знань, умінь, навичок, фізіологічних і психологічних характеристик працівника, можливості кваліфікаційного росту, умови й режими праці тощо.

Для незайнятого населення та безробітних важливою є інформація з таких питань, як:

економічний стан регіону й перспективи розвитку;

ситуація на ринку праці;

можливості оволодіння новими професіями або спеціальностями;

організаційні та економічні передумови самостійної зайнятості;

послуги, що надають центри зайнятості.

Професійна консультація становить систему психолого-педагогічного вивчення особистості з метою надання їй допомоги у виборі професії, яка відповідала б її здібностям та інтересам і сприяла подальшому вдосконаленню, або певного виду підприємницької діяльності. На основі профорієнтації і профконсультації виникає об’єктивна умова для обґрунтованого вибору професії або сфери діяльності.

Профвідбір – система засобів прогностичної оцінки взаємовідповідності людини та професії на основі порівняння вимог професії з психодіагностичними даними людини.

В Україні прийнято Концепцію державної професійної орієнтації населення, на основі якої розроблено відповідну нормативно-правову базу. Для реалізації основних завдань Концепції за участю всіх зацікавлених міністерств підготовлено й затверджено Положення про організацію професійної орієнтації населення, а в системі Міністерства освіти та науки України – Положення про професійну орієнтацію молоді, яка навчається.

Професійна орієнтація здійснюється освітніми закладами всіх типів і організаційно-правових форм, центрами профорієнтації, навчально-профорієнтаційними центрами, органами служби зайнятості. В Україні працюють 22 профорієнтаційні відділи при обласних центрах зайнятості, 2 навчально-профорієнтаційні центри і 3 відділи професійного навчання міських центрів зайнятості.