Типи й види професійного відбору спеціалістів

Завданням професійного відбору є визначення придатності людини до виконання того чи іншого виду роботи. Під професійним відбором розуміють процес вибору з групи кандидатів на певну посаду тих, від кого можна чекати успішного освоєння й ефективного виконання функцій. Професійно придатними вважаються особи, які успішно оволодівають професією в процесі навчання, вдосконалюються в цій діяльності, а в сприятливих умовах вдосконалюють саму професію.

Розрізняють два типи професійної придатності: абсолютну й відносну.

Абсолютна придатність необхідна для тих професій, успішне оволодіння якими й виконання роботи залежать від властивостей нервової системи та якостей людини. Невідповідність їх вимогам роботи зумовлює зриви, помилки, аварії.

Категоричні оцінки можуть бути застосовані щодо таких психофізіологічних характеристик людини, як сенсомоторика, розпізнавання кольорів, швидкість переключення й широта розподілу уваги, оперативна пам’ять, швидкість реакції, сила м’язів, витривалість тощо.

Стосовно таких якостей, як рівень освіти, спеціальна підготовка, наявність навичок і умінь, слід зважати на можливості їх розвитку та вдосконалення як у процесі навчання, так і в процесі праці.

Відносна професійна придатність застосовується при виборі професій масового типу, які не ставлять жорстких вимог до властивостей особистості. Невідповідність або недостатній розвиток одних якостей може компенсуватися розвитком інших.

Виняткове значення профвідбір має для професій, які вимагають абсолютної професійної придатності. З цією метою вивчаються професії, для яких необхідний такий відбір, а потім здійснюється сама процедура відбору, тобто виявляється відповідність певних якостей працівника вимогам і особливостям професії.

Для професій, які висувають підвищені або особливо високі вимоги до окремих психофізіологічних властивостей, встановлюється так званий прохідний бал – ознака професійної придатності або непридатності.

Психологічна професійна непридатність може бути обумовлена не тільки недостатністю тих чи інших здібностей, а й наявністю в структурі особистості негативних для даної трудової діяльності рис (наприклад, емоційно-моторна нестійкість, розсіяна увага, схильність до невиправданого ризику тощо).

Розрізняють два типи профвідбору:

1) за здібностями й схильністю для направлення на попереднє професійне навчання;

2) за наявною готовністю до виконання функцій тієї чи іншої професії.

Основою для професійного відбору є конкретні нормативні характеристики професії: соціальні, операціональні, організаційні.

Професійна придатність є результатом професійного самовизначення в процесі навчання й освоєння професії, а також професійної спрямованості особистості. Професійній спрямованості притаманна установка особистості на розвиток якостей, необхідних для успішної праці з обраної професії. Ставлення людини до професії виявляється в її професійних інтересах, під якими розуміють активну пізнавальну діяльність людини в зв’язку з професією. Формування професійних інтересів базується на глибоких всебічних знаннях щодо характеру, змісту й організації діяльності та позитивному ставленні до праці.

Професійний інтерес може супроводжуватися професійним покликанням, тобто специфічним ставленням до певного виду діяльності. Професійне покликання – це соціально зумовлений стійкий потяг людини до певного виду трудової діяльності, за якого робота найпродуктивніша й відповідає реальним і потенційним можливостям особистості. Виражається професійне покликання сукупністю розвинутих здібностей і стійкою схильністю.

Професійний відбір персоналу та розподіл між працівниками функцій здійснюються за принципом індивідуального підходу. Всебічне вивчення й оцінка персоналу на основі особових справ, бесід, спостережень, тестів дозволяє врахувати не тільки рівень професійно-кваліфікаційної підготовки і виробничий досвід, а й фізичні, психофізіологічні та інтелектуальні характеристики.

Розробка критеріїв оцінки професійної придатності в цьому випадку зводиться до диференціювання професійно значущих візуальних характеристик, потрібних для роботи в цій або іншій галузі.

Можливість виконання професійних обов’язків тісно пов’язана зі станом здоров’я та психічними функціями. Кожній дії відповідає свій комплекс психофізіологічних процесів і конкретні співвідношення кожної функції. Вихід їх за допустимі межі зумовлює зниження якості виконання професійних обов’язків. При зміні функціонального стану ступінь змін різних психофізіологічних функцій неоднакова. За ступенем відбиття функціональних зрушень всі зміни можна поділити на три групи:

1. Функції, які мають об`єктивну інерційність (температура тіла, іонний склад крові).

2. Функції з незначною інерційністю (частота пульсу, увага, пам’ять).

3. Функції з низькою інерційністю (енцефалограма, міограма).

Отже, можемо дати визначення поняття профвідбору – це система практичних заходів дослідження й оцінки якостей осіб, спрямовані на оптимізацію відбору та раціонального розподілу кадрів за спеціальностями.

Відбір персоналу – це окрема ланка діяльності в роботі установи, яка починається з аналізу діяльності кандидатів і закінчується прийомом фахівців на роботу. Успішність підбору залежить від багатьох причин, знань, навиків, умінь фахівців, які здійснюють підбір персоналу.

Відповідно до цілей, завдань, кількості претендентів, термінів та умов проведення профвідбору складають організаційний план, розробляють програму проведення оціночних процедур, які співвідносяться з критеріями оцінки.

Потрібно врахувати, яку кількість претендентів слід оцінити; яку кількість спеціалістів-експертів залучають до роботи; терміни проведення оцінки; матеріально-технічне забезпечення.