Метод спостереження

Спостереження – один з основних методів, що використовується у психолого-педагогічній діагностиці професійної придатності. Це метод тривалого й цілеспрямованого опису психічних особливостей, що виявляються в діяльності й поведінці студентів, на основі їх безпосереднього сприйняття з обов’язковою систематизацією отриманих даних і формулюванням можливих висновків.

Щоб спостереження було науковим, воно має задовольняти такі вимоги:

1. Цілеспрямованість – спостереження проводиться не за студентом узагалі, а за проявами конкретних його особистісних властивостей.

2. Планування – до початку спостереження потрібно визначити завдання (що спостерігати), продумати план (терміни й засоби), показники (що фіксувати), можливі прорахунки (помилки) та шляхи їх попередження, передбачувані результати.

3. Самостійність. Спостереження повинно бути самостійним, а не побіжним завданням.

4. Природність – спостереження має проводитися в природних для слухача умовах.

5. Систематичність – спостереження ведеться не уривками, а систематично, відповідно до плану.

6. Об’єктивність – педагог повинен фіксувати не те, що він “хоче побачити” на підтвердження свого припущення, а об’єктивні факти.

7. Фіксація – дані мають фіксуватися під час спостереження чи відразу після нього.

Спостереження – метод трудомісткий. Слід пам’ятати, що цей метод педагогічної діагностики має низку недоліків, а саме:

практично неможливо виключити вплив випадкових факторів;

фіксувати все неможливо, а отже, можна пропустити істотне й відзначити несуттєве;

спостереженню не піддаються інтимні ситуації (вихованість, моральність, етичність, культура статевих стосунків);

метод пасивний: педагог спостерігає ситуації, які з’являються незалежно від його планів, він не може вплинути на хід подій;

спостереження надає інформацію, яку складно піддати кількісному аналізу.

Потрібно пам’ятати і про суб’єктивність методу спостереження. Багато чого в ньому залежить від світогляду та аксіологічної орієнтації суб’єкта спостереження та його ситуативного психологічного стану, а головне – його ставлення до об’єкта спостереження. Відомий психолог О. Бодальов провів такий експеримент. Двом різним групам людей була показана однакова фотографія людини. Одній групі було сказано, що ця людина герой, а іншій – що на фото злодій-рецидивіст. Людей просили описати портрет людини на фото. Обличчя “героя” описували як мужнє, вольове, з правильними рисами й виразним поглядом. “Злочинця” описували як негідника з масивною статурою, обличчя з важкою щелепою, з набряками під очами. Те саме відбувається в суб’єктивній оцінці викладача ПТНЗ щодо об’єктів спостереження. Стосовно “успішних” і дисциплінованих студентів у нього складається враження про їхню безгрішність, щодо “поганих” студентів – навпаки.

Результати спостереження значною мірою залежать від досвіду й рівня кваліфікації та педагогічної майстерності педагога.

Отже, можна дійти висновку, що об’єктивність методу спостереження має ґрунтуватися на виконанні цілої низки правил.

1. Перед початком спостереження слід чітко сформулювати цілі й задачі. Наприклад, ціль подивитися як поводиться студент у навчальній групі – не є ціллю, а тим більше завданням спостереження. Ціль може бути – спостереження за взаємодією студента з одногрупниками, а задачами – спостереження взаємин у різних ситуаціях (з друзями й не друзями, в ситуації сприйняття, неприйняття, конфлікту тощо).

2. Суб’єкт спостереження повинен мати конкретні теоретичні уявлення щодо ситуації спостереження. Наприклад, щоб спостерігати за взаєминами студента в навчальній групі, потрібні знання про вікові особливості студентів та їхні стосунки в різних вікових стадіях, особистісні особливості студента, соціометричні особливості навчальної групи тощо.

3. Слід завчасно розробити систему спостереження й фіксації результатів спостереження. Така система спостереження може містити конкретні ситуації, особливості діяльності, прояви рис характеру тощо. Фіксацію потрібно проводити безпосередньо під час спостереження, розробивши систему спеціальних скорочень і знаків. Якщо це неможливо зробити в динаміці спостереження (через небезпеку втрати контакту з об’єктом спостереження), то записи слід робити після завершення спостереження. Важливо пам’ятати, що через 15-20 хв. частина інформації може бути втрачена, іншій частині інформації буде надано завищений статус, відбудеться зміщення реального часу (якась подія чи факт здаватиметься коротшим порівняно з реальним часом), може навіть відбутися нашарування реальної поведінки студента й уявлень педагога ПТНЗ про таку поведінку, плутанина попереднього спостереження з реальним.

4. Суб’єкт спостереження повинен мати чітку систему вимірювань та інтерпретації явищ, які він спостерігає. Вимірювання можуть проводитися: за частотою прояву окремих явищ, довготривалістю, інтенсивністю тощо. Під час інтерпретації педагог ПТНЗ повинен вміти довести, чому той чи інший прояв поведінки студента відображає певні риси його характеру, особливості особистості або свідомість. Наприклад, брутальні слова в розмові студента зі студентом не завжди свідчать про його агресивність.

5. У процесі спостереження потрібно намагатися відмовитися від передчасних висновків і узагальнень, декілька разів повторювати спостереження за подібними ситуаціями, контролювати результати іншими методами психолого-педагогічних досліджень.

Одним з видів спостереження є самоспостереження або інтроспекція. До появи наукової психології воно було майже єдиним з методів роботи педагога-психолога, але на сьогодні вже не є провідним методом, хоча продовжує залишатися частиною процесу рефлексії, що необхідно для накопичення професіонального досвіду й самоаналізу в роботі педагога-психолога.