Методичні рекомендації інженеру-педагогу щодо здійснення виховного впливу в процесі навчальних занять в умовах ПТНЗ

Можливості навчання повніше реалізуються лише у тому випадку, коли кожен викладач при підготовці й проведенні заняття думає не лише про те, які знання дати слухачам на ньому, сформувати уміння й навички, а й про те, яку виховну, педагогічну задачу вирішити під час його проведення.

Усі педагогічні задачі можна розділити на два великі класи:

– з виховання (попередження утворення неправильної системи знань, умінь, навичок, стосунків, негативних стереотипів діяльності й поведінки);

– з перевиховання (викорінення негативних стереотипів, які суперечать цілям педагогічної системи).

Розв’язання будь-якої педагогічної задачі передбачає перехід слухача з одного стану в інший до отримання результату у вигляді психічного новоутворення в його особистості та діяльності. Це можливо зробити тільки при системному підході, трансформації викладачем вимог соціально-державного замовлення в конкретну виховну мету кожного окремого заняття.

Аналіз практики свідчить, що якісному виконанню виховних завдань перешкоджає низка труднощів, зокрема, в комунікативних діях.

Відомо, що педагогічному спілкуванню притаманне поетапне розгортання. Враховуючи наявні наукові підходи, розглянемо технологічні особливості трьох основних етапів.

Перший етап педагогічного спілкування пов’язаний з моделюванням, побудовою гіпотетичної схеми майбутньої взаємодії. Технологічно цей етап доцільно будувати на основі таких рекомендацій:

уявити конкретну навчальну групу, в якій потрібно буде розв’язувати навчальні й виховні задачі;

визначити, який тип спілкування найбільш властивий вам у контактах з даним колективом;

уявити собі можливі реакції слухачів на вашу появу та на матеріал, позиції, погляди, що будуть їм запропоновані;

узгодити властивий вам стиль спілкування з виховними завданнями заняття;

уникати стереотипних психолого-педагогічних настанов стосовно навчальних груп і окремих слухачів.

Другий етап – безпосереднє спілкування в процесі заняття. Виховний ефект залежить від дотримання таких педагогічних умов:

оперативність і нестандартність під час початку контакту з аудиторією;

динамічний перехід від формальних процедур (вітання, визначення відсутніх тощо) до ділового й особистісного спілкування;

відсутність проміжних пауз між формальними та змістовними моментами на початку взаємодії;

оперативне формування почуття “ми” на основі досягнення соціально-психологічної єдності зі слухачами;

активне запровадження в педагогічне спілкування особистісних аспектів;

уникнення негативних стереотипних і ситуативних настанов щодо окремих слухачів;

організація зони цільного контакту з усією аудиторією;

постановка мобілізуючих аудиторію й окремих слухачів навчальних задач і проблем;

скорочення обсягу заборонених педагогічних вимог та розширення кількості позитивно орієнтованих настанов;

особлива увага до своєї зовнішності (підтягнутість, охайність, доброзичливість, упевненість, чарівність тощо);

уміле транслювання в аудиторію власної дружелюбності, позитивної налаштованості;

активне застосування мовних і невербальних (міміка, жести тощо) засобів педагогічного спілкування;

прищеплення загальної, професійної, естетичної культури слухачам, формування в них професійних якостей, позитивних рис характеру;

зацікавлене ставлення до проблем слухачів, виявлення готовності й здатності допомогти, зокрема, психологічно.

Ці умови підкріплюються основними принципами мовного спілкування (доступність, асоціативність, сенсорність, експресивність, інтенсивність). Окремо слід звернути увагу на такий технологічний прийом як гумор або ефект релаксації, що допомагає встановити контакт з аудиторією, створити умови для виховного впливу.

Третій етап – аналіз динаміки й результатів виховного впливу в процесі діяльності та спілкування (зворотний зв’язок, що дозволяє здійснити відповідну педагогічну корекцію).

У процесі проведення різних видів навчальних занять, застосування тих чи інших методів, ми маємо відповідний “набір інструментів” для забезпечення належного виховного впливу. Важливим є розгляд змісту навчання як фактора виховання.

Визначаючи провідну роль кафедр суспільно-гуманітарних наук у вихованні, формуванні наукового світогляду, слід зазначити, що зростають виховні функції і інших дисциплін: технічних та професійно-спеціальних, вивчення яких формує й збагачує духовний світ слухачів, допомагає вдосконалювати розумові здібності, наполегливість у досягненні мети, відповідальність, тверду волю тощо.

Велике значення має виділення суттєво-значущих ознак організації, змісту й методики основних видів навчальних занять, що визначає їх виховний характер.

Так, для лекції, за її змістом до таких ознак і умов належать ідейно-теоретичний та науковий рівні, доказовість, новизна та інформативність, зв’язок з життям і практикою виробництва, відповідність змісту особливостям дисципліни, яка вивчається, й рівню підготовленості слухачів. Важливим є вільний, живий (емоційний) виклад, спонукання до роздумів, пошуку істини, постійний контакт з аудиторією, взаєморозуміння, чіткість структури, логічність, культура мовлення, його простота та правильність, виразність, адекватні інтонації, темп мовлення, міміка викладача, його особистий приклад, авторитетність, уміле використання засобів наочності.

У змісті важливо забезпечити глибину наукового розкриття основних проблем, самостійність суджень слухачів, творче використання літератури, аргументованість позицій, зв’язок теорії з практикою професійної діяльності.

Семінар, практичне, групове та інші активніші види навчальних занять мають свої специфічні ознаки, врахування яких дозволяє суттєво підвищити ефективність виховної технології у даному виді навчальних занять.

Забезпеченню ефекту виховання тут сприяє:

створення обстановки, яка спонукає до вільного висловлювання думок, відстоювання свого погляду, колективного розв’язання навчальних питань, організація й підтримка полеміки;

чіткий і розумний розподіл навчального часу;

тактовність, відкритість викладача до спілкування, його зацікавленість у результатах занять;

глибина знань, ерудиція, загальна й педагогічна культура тощо.

Подібний перелік специфічних ознак виховання викладач може сформулювати й для будь-яких інших видів навчальних занять, з огляду на те, що в процесі навчання використовуються різні методи та прийоми, які мають виховний вплив. Важливо пам’ятати, що в межах проблеми, яку ми розглядаємо, ці ознаки є скоріше технологічними орієнтирами в конструюванні викладачем адекватних комбінацій педагогічного інструментарію та їх послідовної реалізації.

Так, наприклад, до розповіді, як методу повідомлення нових знань, з метою реалізації її виховного потенціалу ставляться певні методичні вимоги:

1. наукова й практична достовірність матеріалу, який викладач повідомляє слухачам;

2. логічна послідовність у викладанні матеріалу теми;

3. чіткість і доказовість у викладанні;

4. образність і емоційність викладання;

5. ясність і правильність мови, її доступність розумінню студентами.

Розповідь не повинна перевищувати 15-20 хвилин. Вона має бути пластичною, відбуватися на позитивному емоційному фоні. Ефективність виховного впливу розповіді залежить від поєднання її з іншими методами навчання – демонстрацією, показом, обговоренням, а також від умов – місця й часу.

Досить розповсюдженим є метод евристичної бесіди. Викладач системою добре продуманих запитань підводить слухачів до власних висновків, понять і умовиводів, що добре стимулює їхню пізнавальну активність та виховує. У випадку передачі слухачам нових знань іноді використовується бесіда-повідомлення. Повідомляючи нові дані, викладач виносить їх на обговорення слухачів. Ці дані повинні мати виховний вплив і бути особливо тісно пов’язаними з попереднім матеріалом і доступними для формування власного уявлення слухачів. Обмін думками між слухачами сприяє формуванню колективної думки й міцності засвоєння знань.

Сутність навчальної дискусії як методу полягає в обміні думками, поглядами з конкретної виховної, навчальної, наукової проблеми. Однією з головних функцій навчальної дискусії є виховна функція, стимулювання пізнавальної мотивації студентів.

Умови ефективності виховного впливу навчальної дискусії:

попередня ґрунтовна підготовка до дискусії викладача та слухачів як у змістовному, так і у формальному відношенні;

підхід до дискусії, як до методу розв’язання проблеми, а не як до форми з’ясування стосунків;

дотримування культури спілкування між учасниками;

уміння викладача спрямувати пізнавальну (наукову) суперечку так, щоб викликати у слухачів інтерес до проблеми й забезпечити виховний вплив.

Відеометод ґрунтується, переважно, на наочному сприйманні інформації та використанні в практиці навчання нових джерел її подання (кодоскопів, проекторів, кіноапаратів, навчального телебачення, відеомагнітофонів, комп’ютерів з дисплейним відбиттям інформації). Незважаючи на високу ефективність впливу наочних образів, у тому випадку, коли слухачам не пропонуються для обдумування певні етичні проблеми, а також контрольні вправи й тести на основі сприймання такої інформації, розвиваючий та виховний ефект останньої є невеликим (недостатньо стимулюється розвиток абстрактного мислення, творчості й самостійності). Застосовуючи відеометод, викладач має вміти вводити слухачів у коло проблем, що вивчаються, спрямовувати їхню діяльність, робити узагальнюючі висновки, здійснювати індивідуальну допомогу.

Виховний потенціал лабораторного методу забезпечується проблемністю навчання. Такий підхід ставить слухача в позицію активного дослідника, вимагає творчого розв’язання завдань.

Ефективність застосування методу вправ, його виховного впливу забезпечується дотриманням таких правил:

1. Свідоме виконання слухачами прийомів і дій;

2. Вправи не повинні бути одноманітними, це стомлює й породжує байдужість;

3. Вправи мають виконуватись систематично, що робить уміння та навички досконалими й міцними;

4. Послідовність виконання вправи: від легкого до важкого, складного;

5. Вправу слід виконувати одразу після викладення й пояснення нового матеріалу;

6. Обов’язковою є вимога самоконтролю слухачів;

7. При виконанні вправи потрібно ретельно відпрацьовувати три етапи: початковий, проміжний і заключний. Завдання першого етапу – досягти правильного виконання дії або прийому в уповільненому темпі. Поєднання якості виконання з часовими нормативами – зміст другого етапу. На заключному етапі виконання доводиться до досконалості.

Під час дидактичної гри на практичних і групових заняттях розвиваються такі якості особистості, як здатність до аналізу нерафінованих службових завдань, уміння формулювати їх самостійно, адекватність способів поведінки у напружених стресових ситуаціях, уміння керувати стилем своєї поведінки за рахунок усвідомлення того, як людина сприймається оточуючими, формування комунікативних умінь, розвиток уваги й пам’яті.

Ігровий метод забезпечує максимальне емоційне втягнення учасників у події, допускаючи можливість повернути хід та випробувати іншу стратегію, створює оптимальні умови для розвитку передбачливості, гнучкості мислення, цілеспрямованості, привчає до колективних дій, прийняття як самостійних, так і скоординованих рішень, підвищує здатність керувати й підпорядковуватися, стимулює практичні навички, розвиває уяву та інтуїцію. При грі змінюється мотивація навчання, знання засвоюються не про запас, не для майбутнього часу, а для забезпечення безпосередніх ігрових успіхів слухачів у реальному для них процесі. Головною перевагою цього методу є радикальне скорочення часу накопичення досвіду.

Важливішим моментом у створенні гри є розробка сценарію та визначення повноважень її учасників. Викладач починає гру з інструктажу, описує ситуацію, умови, функції учасників, масштаби їхніх повноважень, звертає увагу на етичні й виховні проблеми. Перед початком гри учасникам видаються спеціальні інструкції, що містять необхідну інформацію з відповідними подробицями. Під час гри слухачі працюють з документацією, максимально наближеною до практики, й самі створюють такі документи.

Якщо виявляється, що прийняте рішення не є конструктивним, одна й та сама ігрова ситуація програвається кілька разів, її учасники пропонують свої рішення, побувавши в різних ролях.

З практичного досвіду, використання під час гри методу аналізу ситуацій стимулює звертання до літературних джерел і посилює прагнення до придбання теоретичних знань з метою одержання відповідей на поставлені запитання.

Повчальні властивості гри в навчальному процесі виявляються через організацію спільної роботи викладачів та слухачів відповідно до суті й закономірностей гри, а також принципів ігрової діяльності. Основними з них є принципи активності, самостійності, колективності, моделювання, проблемності, виконання ролей, системності, динамічності, результативності, зворотного зв’язку, змагальності, новизни.

Метод самостійної роботи слухачів є складовою системи самовиховання. Цей метод має два основних види: самостійне засвоєння теоретичних знань і самостійне закріплення навичок та вмінь.

Засвоєння теоретичних знань зводиться до роботи з книгою, першоджерелом. Слухач не тільки повторює вивчений матеріал, а й одночасно набуває нових знань. Важливим при цьому є наявність етичного, виховного компоненту. Корисними є такі прийоми самостійної роботи: читання вголос найскладніших місць, виписування складних понять, назв, термінів, креслення графіків, розробка планів, конспектів прочитаного, підготовка повідомлень, рефератів, доповідей, узагальнене повторення навчального матеріалу.

Закріплення навичок і умінь організується викладачами у спеціально відведений час. Використовуються відповідні порадники та інструкції. Слухачів бажано розбити на групи по 2-3 чоловіки. Найпідготовленіший слухач може виконувати роль інструктора. Викладач повинен чітко визначити обсяг навичок і умінь, які необхідно відпрацювати, дати методичні поради, не забуваючи і про виховний аспект, забезпечити слухачів технікою, тренажерами, наочними посібниками, визначити місце занять, здійснити контроль їх якості.

Виховний потенціал дослідницького методу полягає в тому, що викладач у даному випадку виступає як вихователь, науковий керівник і консультант: допомагає слухачу визначити тему, обсяг, глибину дослідження, виходячи з реальних можливостей, поступово збільшуючи ступень складності робіт і рівень самостійності спеціаліста, заохочуючи ініціативу, оригінальність, самостійність мислення, уміння аналізувати, обґрунтовувати висновки, не нав’язуючи слухачу стандартну схему розв’язання проблеми, а надаючи більше самостійності. Захист кваліфікаційної роботи повинен забезпечити й засвідчити вихованість слухача, його здатність застосовувати на практиці свої знання, наукові напрацювання.

Метод практичних робіт має винятково важливе значення для виховання слухачів, подальшої систематизації, вдосконалення їхніх навичок і умінь. Основними умовами ефективності виховного впливу в процесі стажування, виробничої, педагогічної та професійної практики є такі:

- проведення практики ретельно планується;

- передбачаються як загальні вимоги, так і індивідуальні завдання для слухачів;

- консультуючи на місцях слухачів, викладач (керівник практики) більше довіряє їм при виконанні складних і відповідальних завдань;

- оперативний об’єктивний зворотний зв’язок, виявлення недоліків у підготовці фахівців, коригуючий вплив;

- ретельне підведення підсумків стажування з урахуванням виховного аспекту, результатів звіту й заліку з практики, використання матеріалів аналізу в подальшій роботі.

Отже, на кожному занятті слід використовувати в оптимальному поєднанні декілька прийомів навчальної роботи, враховуючи їх виховний вплив. Провідний з цих прийомів вважається методом проведення заняття.

Разом з тим, є і загальні вимоги, що забезпечують ефективність виховного впливу в процесі проведення різних видів навчальних занять як форми організації навчання. Найважливіші з них такі:

1. Побудова заняття на основі закономірностей педагогічного процесу, принципів і правил навчання;

2. Застосування передового досвіду, новітніх досягнень педагогічної науки;

3. Забезпечення відповідних педагогічних умов ефективної навчально-пізнавальної діяльності студентів;

4. Врахування навчальних можливостей слухачів, опора на досягнутий рівень їхнього розвитку, вихованості, сформованих знань, умінь і навичок;

5. Структурування навчального матеріалу, встановлення зв’язків усередині кожної теми, між темами та між навчальними предметами;

6. Забезпечення відповідної пізнавальної мотивації, активізація розвитку всіх сфер особистості;

7. Ефективне застосування педагогічних засобів, логічність і емоційність навчально-пізнавальної діяльності;

8. Зв’язок з життям, практичними потребами економіки, особистим досвідом студентів.

Отже, вдосконалення процесу навчання студентів в умовах ПТНЗ передбачає подальше удосконалення методів, прийомів і форм навчання. Цей процес відбувається безперервно. Він є одним з найважливіших напрямів наполегливої та копіткої методичної роботи й завдань педагогічних колективів.

Завдання для перевірки знань з теми 4

Виберіть правильну відповідь:

4.1. Лекційний метод полягає в…

а) публічному обговоренні або освітленні будь-яких питань, коли лектор і слухачі висловлюються у визначеному порядку;

б) систематичному усному викладі науково-педагогічним працівником розділу науки або навчального курсу;

в) детальному розгляді студентами окремих теоретичних положень навчального предмета шляхом індивідуального практичного конспектування за викладачем.

4.2. Практичне заняття – це:

а) заняття, яке проводиться високо досвідченим викладачем з метою демонстрації передових методик викладання, використання новітніх освітніх технологій і виступає як своєрідна школа передового досвіду;

б) обговорення протягом короткого часу певної проблеми в кількоособових групах, а потім аналіз результатів цих обговорень у складі всієї групи;

в) вид навчального заняття, при якому педагог організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчального предмета й формує в них уміння та навички їх практичного застосування шляхом індивідуального практичного виконання відповідно сформульованих завдань.

4.3. Семінарське заняття – це:

а) це вид навчального заняття, під час якого викладач пояснювально-лекційним методом подає новий навчальний матеріал, шляхом опитування контролює засвоєння слухачами цього матеріалу й сприяє його закріпленню;

б) вид навчального заняття, на якому викладач організує дискусію навколо попередньо визначеної теми, до якої слухачі готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (доповідей, рефератів тощо);

в) це заняття, яке проводиться високо досвідченим викладачем з метою демонстрації передових методик викладання, використання новітніх освітніх технологій і виступає як своєрідна школа передового досвіду.

Дайте відповідь на питання:

1. Охарактеризуйте поняття лекція.

2. Назвіть різновиди лекцій, під час проведення яких застосовуються прийоми й способи активізації пізнавальної діяльності.

3. Обґрунтуйте, що сприяє уникненню традиційного та шаблонного проведення семінарів?

4. Як може використовуватися груповий тренінг педагогом і майстром виробничого навчання?

Підготуйте доповідь на одну з тем:

1. Особливості лекції як активного методу викладання в умовах ПТНЗ.

2. Особливості застосування лабораторно-практичних занять в умовах навчально-виховного процесу ПТНЗ.

3. Психолого-педагогічне забезпечення проведення круглого столу як активного методу навчання.

4. Особливості підготовки до проведення й проведення занять з виробничого навчання.