Зависимость давлення водяного пара от температури

Застосування водоструминного насоса не вимагає додаткових пристосувань для поглинання парів, кородує метали, і парів, що розріджують масло в насосі, що необхідно при вживанні масляного насоса. Необхідно тільки охороняти приймач від попадання води. Для етого між приймачем і насосом додатково приєднують колбу для відсмоктування. Між краном і насосом слід поміщати запобіжну сітку, щоб попадають із водопровідної системи в кран забруднення (шматочки іржі, пісок і т. п.) не забували сопло насоса.

Більш глибокий вакуум створюють олійними вакуум-насосами; величина залишкового тиску залежить від пристрою насоса і від сорту застосовуваного масла. Зазвичай застосовують рафінована висококиплячих мінеральне масло, яке дозволяє досягати залишкового тиску від 0,1 до 0,001 мм рт. ст. Застосування мастил з малим тиском пари, наприклад апьезонового і силіконового, а також бутілфталата, в дифузійних багатоступінчастих насосах дозволяє досягати зниженого тиску до 10-6 мм рт. ст., необхідного для високовакуумної і молекулярної перегонки.

Між перегінним приладом і насосом повинна знаходитися поглинальна система, що складається з колонок, наповнених їдким натром і активованим вугіллям (див. рис. 128). Крім того, між пріемііком і поглинальною системою поміщають посудину Дьюара (так званий «кишеню»), службовець для повного виморожування несконденсіровавщіхся парів. Посудина Дьюара наповнюють охолоджуючої сумішшю (лід-і-сіль, тверда вуглекислота-етерів, рідкий повітря), в нижній його частині є кран, через який можна час від часу спускати конденсат.