Методи, форми, засоби фізичного виховання

Для вирішення завдань фізичного виховання необхідна освіта школярів, формування потреб оволодіння фізичною культурою, щоможна забезпечити за допомогою освіти і переконання: бесід, лекцій,конференцій, показових виступів спортсменів, зустрічей, диспутів. В.О. Сухомлинський писав, що в бесідах він «прагнув поєднати теоретичний виклад з безпосереднім зверненням до осо­бистості вихованця, щоб життєві процеси і явища, про які йде мова, кожен підліток розглядав не як абстрактні узагальнення, а як живе життя власного організму».

Реалізації цих завдань сприяє формування валеологічних знань, якідозволять школярам усвідомлювати питання щодо збереження і зміцнення свого здоров'я, додержання гігієни розумової і фізич­ної праці, режиму та якості харчування та ін., тому що дбайливе ставлення до власного тіла, організму є головною умовою самореалізації особистості.

Розвиток основних фізичних якостей, формування рухових умінь і навичок повинно здійснюватися в процесі: виконання фізичних вправ, трудової діяльності, додержань режиму праці та відпочинку, гігієни праці. «Є багато трудових процесів, — зазначав В.О. Сухомлинський, — у яких гармонійні, красиві, злагоджені рухи людського тіла можна прирівняти до гімнастичних вправ».

Успішність фізичного виховання визначається також педагогіч­но доцільним використанням методів заохочення (участь у зма­ганнях, одержування призів та ін.), а також стимулювання школя­рів до самоосвіти, зміцнення свого тіла.

До форм організації фізичного виховання можна віднести уро­ки фізичної культури, оздоровчо-гігієнічну роботу в режимі на­вчального дня, самостійні заняття учнів, позакласну роботу та позашкільну роботу з фізичного виховання.

Уроки фізичної культури покликані забезпечувати різнобічну загальну фізичну підготовку школярів. Конкретні завдання уроків вирішуються згідно з діючими навчальними програмами, які міс­тять перелік вправ, теоретичних повідомлень, що підлягають за­своєнню в кожному класі, але з урахуванням підготовки, даних медичного огляду, функціональних можливостей дитини.

Повноцінному фізичному вихованню сприяє і оздоровчо-гігіє­нічна робота в режимі навчального часу: гімнастика до навчальних занять, фізкультурні хвилини під час уроку, спортивні розваги, гра на великих перервах.

Позакласна і позашкільна робота з фізичного виховання спря­мована на підвищення загальної фізичної і спортивної підготовки школярів, на розвиток інтересу до спорту, на самостійне систематичне виконання фізичних вправ. Школярі можуть займа­тися в спортивних секціях (легкої атлетики, гімнастики, лижної підготовки, ковзанярської, волейбольної, тенісної та ін.), брати участь у масових змаганнях, спортивних святах.

Засобами фізичного виховання є фізичні вправи (гімнастика, спортивна гра, туризм), оздоровчі сили природи (сонячне опромі­нення, повітряні і водяні процедури), гігієнічні фактори (режим праці та відпочинку, харчування, оптимальна площа спортивних залів, вологе прибирання, провітрювання та ін.).