Принцип цілісного підходу до виховання

Цей принцип розглядається як теоретична основа організації виховної діяльності. Він передбачає:

1. Необхідність обліку всієї сукупності економічних, соціаль­них, моральних та інших умов, які мають вплив на формування людини як особистості. З урахуванням цих факторів конкретизу­ється мета організації виховної діяльності з колективом школярів або з окремою дитиною.

2. Формування різноманіття якостей особистості школяра, ос­нов інтелектуальної, моральної, естетичної, економічної, політич­ної, правової, екологічної, фізичної, комунікативної культури, культури праці, сімейних відносин як цілісного процесу. Все це потребує відбору змісту виховної діяльності.

3. Оптимальний вибір методів і засобів досягнення мети, їх ди­ференціація в залежності від соціально-економічних, вікових особливостей, рівня культури вихованців. А.С. Макаренко писав: «Ніякого засобу взагалі, хоч би який ми взяли, не можна визначи­ти ні добрим, ні поганим, якщо ми розглядаємо його окремо від інших засобів, від цілої системи, від цілого комплексу впливів».

4. Визначення умов, які забезпечують успіх реалізації мети. Одні­єю з важливих загальних умов є систематичність і послідовність в ор­ганізації виховання, тобто процес виховання потребує обгрунтова­ної системи, що враховує попередній досвід вихованців і розробляє перспективи взаємодії вихователів і вихованців, передбачає усклад­нення завдань виховання і безперервність виховного процесу.

Цілісність виховного процесу вимагає:

— диференціації форм і засобів масового та індивідуального впливу в залежності від психологічних, вікових особливостей, ос­вітнього і культурного рівня вихованців;

— координації зусиль учасників процесу;

— творчого підходу до організації процесу виховання;

— врахування конкретної виховної ситуації та закономірнос­тей, принципів, особливостей виховання;

— варіативність методів, форм, засобів виховання та ін.

5. Облік результатів виховної діяльності і корегування за необ­хідності мети, завдань, змісту, методів, умов досягнення мети.

Це одна з найскладніших проблем, яку досліджували А.С. Мака­ренко, В.О. Сухомлинський, Б.М. Бітінас, О.С. Богданова, Т.М. Куриленко, І.С. Мар'єнко, Н.І. Монахов та ін.

Вивчення результативності виховної діяльності пов'язане із визна­ченням сформованості у школяра в залежності від його вікових мож­ливостей важливих рис особистості, які є показниками вихованості.

На основі праць М.В. Єфременко, МЛ. Монахова можна назвати такі головні якості особистості школяра: громадянськість, допитливість, ретельність, сумлінність, працелюбність, повага до старших, гуманність, доброта, чуйність, чесність, ввічливість, ощад­ливість, дисциплінованість, гідність, самостійність, активність, відповідальність, єдність слова і діла, правдивість, скромність, са­мокритичність, ініціативність, сила волі, любов до прекрасного, прагнення до фізичної досконалості та ін.