Особа може бути учасником тільки одного повного товариства

Учасник повного товариства не має права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб правочини, що єоднорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства.

У разі порушення цього правила товариство має право за своїм вибором вимагативід такого учасника або відшкодування завданих товариству збитків, або переданнятовариству усієї вигоди, набутої за такими правочинами.

Найменування повного товариства має містити імена (найменування) всіх йогоучасників, слова «повне товариство» або містити ім'я (найменування) одного чи кіль­кох учасників з доданням слів «і компанія», а також слова «повне товариство».

1. Особливості правової конструкції повного товариства полягають у наступному:

1) підприємницьку діяльність повне товариство безпосередньо не здійснює;

2) від імені повного товариства підприємницьку діяльність здійснюють його учас­ники, отже стороною договорів, які укладаються учасниками повних товариств, є такі товариства;

3) підприємницька діяльність учасників повних товариств від імені таких товариств, пов'язана із вчиненням правочинів, відповідає визначенню представництва (ч. 1 ст. 237 ЦК) і є таким;

4) учасники повного товариства не можуть вважатись органами юридичної особи: ч. 1 ст. 92 ЦК передбачає здійснення дієздатності юридичної особи її органами, а ч. 2 цієї ж статті передбачає можливість набуття юридичною особою прав та обов'язків
через своїх учасників.

2. Організаційно-правова форма повного товариства передбачає відповідальність учасників за зобов'язаннями товариства. Тому вона є невигідною для засновників (учасників). Разом з тим, суб'єкти можуть бути зацікавлені в створенні саме повного товариства. Це може бути обумовлено видом діяльності, який не дозволяється здійс­нювати підприємницьким товариствам інших організаційно-правових форм. В інших
випадках повне товариство може бути створене, оскільки стосовно таких товариств не встановлено будь-яких вимог щодо мінімального розміру складеного капіталу.

3. Термін «повне» (товариство) використовується в Цивільному кодексі стосовно господарських товариств, що мають статус юридичної особи. На відміну від цього, просте товариство (ст. 1132 — 1143 ЦК) не передбачає створення юридичної особи.

4. Відповідно до визначення повного товариства, що міститься в ч. 1 ст. 119 ЦК, учасники цього виду господарських товариств здійснюють підприємницьку діяльність, але не від свого імені, а від імені товариства. Тому ч. 7 ст. 80 ГК [42] встановлює, що учасниками повного товариства (як і повними учасниками командитного товариства) можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності. Це не виключає поширення на повні товариства положення про обов'язкову державну реєстрацію повних товариств як юридичних осіб відповідно до Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» [192].

5. Про відповідальність учасників повного товариства за зобов'язаннями останнього див. коментар до ст. 124 ЦК.

6. Оскільки участь у повному товаристві передбачає відповідальність за зобов'язаннями повного товариства, в інтересах кредиторів товариства заборонено одній особі (фізич­ній чи юридичній) бути учасником більш ніж одного повного товариства. Стаття 135 ЦК забороняє учасникам повних товариств бути повними учасниками також і командитних товариств.

7. Повне товариство не може бути створене однією фізичною або юридичною осо­бою. Якщо інші учасники повного товариства припинили участь у товаристві, і за­лишився єдиний учасник, повне товариство ліквідується або перетворюється в інше господарське товариство (ч. 1 ст. 132 ЦК). Оскільки ст. 113 ГК допускає створення та існування приватних підприємств, повне товариство в зазначених випадках може
бути перетворене в приватне підприємство.

8. З метою уникнення конфлікту між інтересами повного товариства, з одного боку, та інтересами його учасників, з іншого, ч. З ст. 119 ЦК забороняє учасникам повних товариств вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або інтересах третіх осіб правочини, що є однорідними з тими, що становлять предмет діяльності повного товариства. Проте вчинення таких правочинів є можливим за наявності згоди інших учасників. Такі правочини, вчинені без згоди інших учасників, мають визнаватися недійсними на підставі ч. 1 ст. 215 та ч. 1 ст. 203 ЦК.

9. Якщо учасник повного товариства допустив порушення, зазначене в попередньо­му пункті цього коментаря, повному товариству на його вибір надається можливість на захист свого права пред'явити до учасника одну із двох вимог:

1) про відшкодування збитків, що завдані цим порушенням;

2) про передання товариству всієї набутої за такими правочинами вигоди.

10. Повне товариство — це організаційно-правова форма юридичної особи (підпри­ємницького товариства). Частина 1 ст. 88 ЦК вимагає, щоб у назві юридичної особи містилась інформація про організаційно-правову форму юридичної особи. Уже звідси можна зробити висновок про те, що в назві повного товариства повинне міститись зазначення на цю його організаційно-правову форму. Щодо цього в ч. 4 ст. 119 ЦК
сформульовано спеціальне правило. Крім того, в назві простого товариства повинні міститись імена (найменування) його учасників. Замість цього можна зазначити імена (найменування) одного або декількох учасників. У такому випадку після імен (на­йменувань) одного або декількох учасників належить зазначити «і компанія».