Створення моделі: концептуальна модель

Нехай у деякий момент часу в групу здорових людей потрапляють декілька хворих – носіїв інфекції. Зрозуміло, що загальний кількісний склад цієї групи (здорові + хворі) може змінюватися в часі (приїзди, від’їзди, смерті, народження й тому подібне), але тоді одне тільки вивчення змін цього кількісного складу уявлятиме самостійне не дуже просте завдання. З метою спрощення приймемо ряд припущень.

Припущення 1. Під час епідемії ніяких кількісних змін у групі не відбувається (немає ні смертей, ні народжень, ні ізоляції, ніхто з
мешканців не прибуває і не вибуває). Для не дуже великих груп і не занадто тривалих проміжків часу з цим можна погодитись.

Стосовно механізму передавання інфекції приймемо

Припущення 2. Здорова людина заражається сама і стає джерелом інфекції при зустрічі з хворим.

У такому разі ми нехтуємо тривалістю латентного (прихованого) періоду хвороби порівняно з тривалістю епідемії. Такі хвороби
медицині відомі. З відповідних довідників можна дізнатися, що,
наприклад, для грипу й холери цей період складає декілька годин, а для дифтерії, чуми, коклюшу, – близько доби або дещо більше.

Припущення 3. Один хворий може зустрітися лише з одним здоровим (групові зустрічі не відбуваються).

Припущення 4. Серед заходiв боротьби із захворюванням обира­ємо найпростiший: в цьому напрямi нiчого не робиться. Такi дiї не є гуманними, проте ж йдеться всього лише про найпростішу модель, та й хвороба не така вже й небезпечна.