Національний рух. Утворення політичних партій

Наприкінці XIX — на початку XX ст. активізувався націо­нальний рух в Україні. Посилилася активність політичних сил.

У 1897 р. на нелегальному з'їзді представників громад у Києві виникла Всеукраїнська загальна організація. Її почесни­ми членами стали діячі "старої громади" В, Антонович, П. Житецький, М. Лисенко, дійсними членами В. Беренштам, М. Кононенко, О. Лотоцький, Є. Чикаленко та ін. До складу цієї орга­нізації увійшло майже 20 українських громад та чимало сту­дентських груп. Поява та функціонування Всеукраїнської за­гальної організації була своєрідним заключним акордом громадянського руху, спробою організаційного згуртування патрі­отично настроєних національних сил. Проте її ставка на куль­турницьку діяльність вже не відповідала ні потребам часу, ні настроям значної частини діячів національного руху, особли­во молоді. Саме тому вже 1900 р. група представників студен­тських українофільських гуртків у Харкові створила першу на східноукраїнських землях українську політичну організацію — Революційну українську партію (РУП), лідерами якої були Д. Антонович, Б. Камінський, Л. Мацісвич, М. Русов. РУП органічно об'єднала "вільні громади", що функціонува­ли у Києві, Харкові, Чернігові, Полтаві, Лубнах, Ніжині та інших містах.

Першим програмним документом цієї організації стала бро­шура "Самостійна Україна", автором якої був харківський адво­кат М. Міхновський.

У 1902роців відбувся перший розкол, і з РУП виділилась група міхновців, які утворили Українську національну партію (УНП). У 1903 році стався другий розкол і від РУП відмежувалася група на чолі з Б. Ярошевським, яка утворила Українську соціалістичну партію (УСП).

Схема утворення політичних партій в Україні:

На початку XX ст. РУП стала уособленням процесу політизації національного руху.

Ця організація стояла на ліберальних позиціях і відстоювала ідею встановлення конституційної монархії, проведення широких со­ціальних реформ та надання Україні автономних прав у межах федеративної Росії.

У 1905 році відбувся розкол в УДП і частина демократів на чолі з Б. Грінченком, С. Єфремовим та Ф. Матушевським утворили Українську радикальну партію (УРП). Згодом розкол вдалося подолати і УДП та УРП об’єдналися в одну – Українську демократично-радикальну партію (УДРП).

Схема утворення української

демократично-радикальної партії:

Отже, на рубежі XIX і XX ст. помітно активізується діяль­ність українського національного руху, швидко йде процес ви­тіснення культурницьких форм роботи політичними, поглиблю­ється розкол між українською інтелігенцією старшого та молод­шого поколінь, набирає сили тенденція до організаційного згур­тування та політичного самовизначення активної частини сус­пільства, формуються політичні партії.