Українські землі в складі Австро-Угорщини

Західноукраїнські землі в результаті 3-х розподілів Польщі: 1773, 1793, 1795 рр.) опинилися під владою Австро-Угорщини. Перша половина Х1Х століття характеризується зростанням національно-визвольним рухом.

Причини:

v Зростання феодального гніту (збільшення феодальних повинностей селян і суворий бюрократично-поліцейський режим);

v Зростання національного гніту (заборона на викладання української мови в школах, прагнення Австо-Угорщини асимілювати українське населення).

Піонерами національно-визвольного руху були:

1. І. Могильницький – священик м. Перемишля, який в 1816 році при підтримці єпископа М.Левицького організував «Клерикальне товариство» з метою розповсюдження серед селян релігійних текстів українською мовою;написав першу в Галичині «Граматику української мови» і наукову працю «Сведения о русском язике» в якій довів, що українська мова є рівноправною східно-словянською мовою;

2. М.Шашкевич, Я. Головацький, І.Вагілевич – студенти Львівського університету і одночасно вихованці греко-католицької духовної семінарії. У 1833 році у Львові було організоване громадсько-культурне об’єднання «Руська трійця». Заснували альманах «Русалка Дністрова», виступали проти духовного гноблення українців, прагнули підняти національну самосвідомість, поступово перетворити українську мову із побутової в літературну.

У березні 1848 року в Австро-Угорщині почалася буржуазно-демократична революція, відбулися народні виступи у Відні, Будапешті. Було скинуто уряд Меттерніха; імператор Фердінанд І обіцяв ввести Конституцію і демократичні свободи. Усі ці події підштовхнули національно – визвольний рух в західноукраїнських землях.

Хід подій:

1. У березні 1848 року – демонстрація протесту поляків у Львові. Було складено петицію до імператора з вимогою буржуазних реформ і перетворення Галіції в польську провінцію. Ця петиція стала програмним документом польської шляхетської буржуазної організації, яка дістала назву «Центральна Рада Народова»

2. У квітні 1848р. – масові селянські заворушення, які змусили Австро-Угорщину 17 квітня 1848 році відмінити кріпосне право в Галіції (на 5 місяців раніше ніж в інших провінціях).

3. У травні 1848р. – українська ліберальна буржуазія, інтелігенція, уніатське духовенство створили у Львові першу українську політичну організацію «Головна Руська Рада» на чолі з епіскопом Г.Яхимовичем, яка ставила своїм завданням:

v здобути власну українську автономію;

v створити загони національної української гвардії;

v ввести в навчальних закладах українську мову.

4. У червні 1848р відбувся Слов’янський конгрес у Празі на якому між «Головною Руською Радою» та «Центральною радою народовою» розгорнулася дискусія з питання майбутнього українських земель: Українці вимагали розділити Галіцію на Західну (Польську) і Східну (Українську). В результаті компромісу було прийнято таке рішення: Галіція – єдина ціла, а в ній дотримується рівність поляків і українців при посіданні посад. Але із-за обстрілу Праги австрійськими військами конгрес припинив свою роботу, на затвердивши остаточно свої рішення (протиріччя між ними залишилися.

5. У листопаді 1848 р. сталося збройне повстання у Львові з вимогою проголошення в Східній Галіції. української автономії.(Повстання було придушене).

Протягом 1848 року -селяни виявляли непокору, самовільно захоплювали поміщицьку землю, формували збройні загони. В листопаді почалося збройне повстання яке було придушене лише у квітні 1850 році.

В липні 1848 році у Відні розпочалося засідання у Рейхстазі на якому в результаті червневих двоступеневих виборів було обрано на 100 місць наданих Галіції – 25 українців (15 селян, 8 священників,2 міська інтелігенція), і 75 поляків.

Українці в парламенті відстоювали:

v розподіл Галіції на Західну (з центром м. Краків) і Східну (ценром м.Львів);

v ліквідацію кріпосного права не тільки в Галіції (7 вересня 1848 року було відмінено кріпосне право), але й і в інших провінціях;

v відміну викупних платежів;

v ліквідацію монополії феодалів на володіння млинами;

v зниження державних податків.

У грудні 1848 р. новий 18 річний імператор Франц Йосиф, зібрав контрреволюційні сили і розпустив парламент.

Так революція, яка почалася «знизу» завершилася половинчастими реформами «зверху».

А грарна реформа 1848 р. відкрила перспективи переходу сільського господарства імперії до капіталізму, проте цей перехід у другій половині XIX ст. здійснювався вкрай уповільнено. На заваді ставали збереження поміщицького землеволодіння, сплата селянами великого викупу за ліквідацію феодальних повинностей, перебування сервітутів (лісів, пасовищ) під цілковитим контролем поміщиків тощо. Тому розвиток капіталізму в аграрному секторі західноукраїнських земель відбувався прусським шляхом, тобто шляхом поступового вростання поміщицьких господарств у капіталізм, яке супроводжувалося багаторічною кабалою та хижацькою експропріацією селянства.

Це спричинило занепад поміщицьких латифундій, поширення парцеляції (продажу частинами) маєтків, здачі земель в оренду (наприкінці XIX ст. західноукраїнські поміщики здали в оренду майже 30% своїх земель).

У другій половині XIX — на початку XX ст., незважаючи на залишки кріпосництва, аграрний сектор західноукраїнських земель поступово переходив на капіталістичні методи господарювання. Дедалі ширше використовується вільнонаймана праця; поступово зростає товарність сільського господарства; поліпшуються знаряддя праці-поширюється практика використання прогресивних раціональних сівозмін, застосування добрив; формується господарча спеціалізація окремих районів, розширюються посівні площі тощо. Однак ці позитивні зрушення мали, як правило, локальний, фрагментарний характер, в цілому ж сільське господарство західноукраїнських земель було малоефективним, розвивалося на екстенсивній основі і працювало в режимі самозабезпечення, а не розширеного товарного виробництва. Достатньо сказати, що протягом другої половини XIX ст. продукція землеробства Галичини, Буковини і Закарпаття збільшилася майже у 1,5 раза, а населення — в 1,8 раза.

Формується народовська (українофільська) політична течія. Біля витоків народовства стояли В. Шашкевич (син Маркіяна Шашкевича), К. Климович, Ф. Заревич та ін., які на початку 60-х років заснували у Львові студентську громаду — один з перших осередків українофільства в краї. Народовська течія сформувалась на демократичних традиціях «Руської трійці» під сильним впливом творчості Т. Шевченка. Якщо серед москвофілів переважало духовенство, то серед народовців більшість становили світські особи — адвокати, вчителі, лікарі тощо.

Лідери руху (Ю. Романчук, О. Барвінський, К. Левицький та ін.) виступали проти революційних форм боротьби і стояли на платформі толерантного ставлення до Австро-Угорської монархії.

Отже, у другій половині XIX — на початку XX ст. в західноукраїнських землях відбувається поступовий перехід До капіталістичних форм господарювання. Зростає товарність сільського господарства, ширше використовується вільнонаймана праця, поліпшуються знаряддя праці, частіше застосовується техніка тощо.