Принцип співробітництва держав

Стосовно цього принципу Статут 00Н передбачає (п. З ст. 1) серед інших загальних ідей Організації здійснення міжнародного співробітництва в розв'язанні проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру, розвитку поваг до прав й основних свобод людини. Про значення співробітництва йдеться і в розділі IX Статуту, який називається «Міжнародне економічне і соціальне співробітництво», в якому проголошується кінцева мета цієї акції: підвищення рівня життя, забезпечення економічного і соціального прогресу та розвитку, розв'язання окремих міжнародних проблем.

Важливо, що ст. 56 Статуту ООН зобов'язує членів Організації «вдатися до спільних і самостійних дій у співробітництві з Організацією для досягнення цілей ООН».

Принцип співробітництва зафіксований також у Декларації 1970 року, Заключному акті НБСЄ (Гельсінкі), в статутах багатьох міжнародних організацій, у міжнародних договорах, багато-чисельних резолюціях і деклараціях. Зокрема, Декларація про принципи міжнародного права 1970 року так визначає зміст принципу співробітництва держав:

а) держави зобов'язані співробітничати одна з одною в різних галузях міжнародних відносин з метою підтримування міжнародного миру і безпеки, сприяння міжнародній економічній стабільності й прогресу;

б) держави здійснюють свої міжнародні відносини в економічній, соціальній, культурній, технічній і торговельній галузях у відповідності з принципами суверенної рівності і невтручання;

в) держави повинні співпрацювати у справі сприяння економічному зростанню в усьому світі, особливо в країнах, що розвиваються.

Іншими словами, співробітництво між державами, як і між державами і міжнародними організаціями складають основу всієї міжнародної системи, усіх механізмів і міжнародних структур у будь-якій сфері.