БПМ-ІІ— безвихідність, або "пекло"; 202

БПМ-Ш — боротьба смерті й відродження, "вигнання з

раю";

БПМ-гу — звільнення, відродження, свобода.

Сюжети виживання, таким чином, за Ст. Грофом, пов'язані з травмами, які отримала дитина на II та III етапах пологів. Причому кожний із цих етапів має свою специфіку емоційного й психосоматичного впливу на життя людини та виступає як "принципи організації матеріалу на інших рівнях неусвідомлюваного" (наприклад, біографічного).

Ось як описує Ст. Гроф переживання плодом БПМ-ІІ. "У цей час плід відчуває періодичні стис­кання, викликані матковими спазмами, тоді шийка матки закрита і виходу немає. Людина почуває се­бе ув'язненою, у пастці, у страхітному світі замкну­того простору і повністю втрачає зв'язок з ліній­ним часом. Ситуація переживається як украй не­стерпна, нескінченна й безнадійна. Тому цілком природно, що люди, які переживають її, часто ідентифікують себе з в'язнями тюрем чи концта­борів, із жертвами інквізиції, мешканцями при­тулків для душевнохворих або ж із грішниками у пеклі чи архетшшими фігурами засуджених на нескінченні страждання" (Гроф Ст. За пределами мозга. Москва, 1992. С. 175).

Патерни цього досвіду накладають відбиток на біографію людини, приносячи в її життя сюжети виживання, які потре­бують витривалості, стійкості у кризових, стресових ситуа­ціях, уміння шукати виходи не стільки на шляху зовнішніх обставин, а, що дуже важливо, на шляху самопізнання, само-реалізації, самовдосконалення. Дослідження Ст. Грофа пока­зали, що коли біологічні пологи проходили з ускладненнями та відхиленнями від середньої норми, ми отримуємо індивіда з травмованим досвідом, і сюжет виживання набуває психо-невротичного відтінку. Але спочатку ознайомимося з описом переживань БПМ-Ш:

"На цій стадії маткові спазми тривають, але шийка тепер розкрита і плід може пересуватися родовими каналами. Це потребує великих зусиль у боротьбі за виживання, переборювання механічно­го тиску, нестатку кисню (апоксин)... На останніх фазах народження плід може відчути безпосередній

контакт із біологічними матеріалами родовою процесу, такими як кров, слиз, сеча та фекалії...

Це можна уподібнити до міфологічних битв грандіозних масштабів — янголів із демонами богів із титанами, до сцен бурхливої природи, кри­вавих революцій та воєн; постають також образи порнографічного змісту та спотвореної сексуаль­ності, насильства, сатанинських оргій, шабашу відьом, розп'ять та ритуальних жертвоприношень" (там же. С. 181).

Таким чином, на біографічному рівні патерни БПМ-Ш психологічно відповідають сюжетам боротьби, смерті, на­сильства або самогубства. У м'яких формах активація третьої перинатальної матриці веде до проявів роздратова­ності, гніву, тенденції провокувати конфлікти, притягувати агресію інших і породжувати ситуації самопокарання. Життя конкретної людини може містити сюжети виживан­ня як Жертви або Героя у різних пропорціях, залежно від індивідуального варіанту родової травми. Розглянемо це на окремому прикладі.

Олену Б. виховувала мати. Батько покинув родину, ко­ли дочці було три роки. Це були важкі й голодні часи. Ма­тері часто доводилось їздити у відрядження, і вона лишала доньку в дитячому будинку. Матеріальні нестачі та емо­ційна депривація супроводжували Олену все дитинство. Вона закінчила школу в червні 1941 р., всю війну в ева­куації працювала у військовому шпиталі, кожен день про­ходив серед страждань скалічених війною людей. Сюжет виживання набирав сили. Олена так і не набула професій­ної освіти, працювала в різних організаціях на не-кваліфікованих посадах, отримувала мізерну платню. Осо­бисте життя не відхилилося від того ж сюжету. Мати різко не схвалювала Олениних обранців, розбивала її відносини з чоловіками. Вийшла заміж Олена пізно, проти мате­ринської волі, і тут з'ясувалося, що мати дітей вона не мо­же. Проте Олена боролася за право мати дитину, і її ге­роїчні зусилля були винагороджені. Але вся вагітність пройшла дуже тяжко, під постійною загрозою смерті. Нормальні пологи були неможливі, дитина з'явилася на світ унаслідок операції. Та щастя материнства було недов­гим: коли дитині минуло три місяці, чоловік покинув сім'ю. 1 знову треба було виживати. Матеріальні нестатки доповнювалися хворобами сина. Олена самовіддано боро­лася за його здоров'я, віддавала йому всі сили і весь свій

час, убачаючи в цьому сенс свого життя. Але син, ставши дорослим, не зміг змінити сюжету виживання, яким було пройняте все життя Олени. На жаль, і для нього цей сю­жет виявився провідним: професійні невдачі, невтішні спроби створити сім'ю... На сьогодні Олена з 39-річним сином живе на свою маленьку пенсію, у сина тяжка хво­роба серця та глибока депресія.

Таким чином, сюжет виживання набуває певного характе­ру існування індивіда, що спирається на глибоко приховані у підсвідомості програми, пов'язані з особливостями пологово­го процесу. Корекція відхилень від середньої норми у цих програмах потребує використання спеціальних методів і прийомів глибинної та трансперсональної психології.

Загалом особистісні психологічні ситуації та сюжети роз­витку за всього свого розмаїття мають спільним те, що за­кономірно виникають практично в усіх дорослих людей у той чи інший період їхнього життя. Більше того, довготри­вала фрустрація одного з сюжетів призводить спочатку до виникнення компенсаторних форм поведінки, що ніяк не можуть бути продуктивними та оптимальними, а з часом до неврозів та психосоматичних хвороб. На думку багатьох спеціалістів, невротичні стани є сигналом індивідуальної психіки про порушення чи відхилення процесу розвитку осо­бистості, що часто пов'язане саме з нереалізованістю якогось із сюжетів — любові, самоствердження, виживання чи само-реалізації.

Запитання й завдання

1. Якими шляхами здійснюється формування самосвідомості
особистості?

2. Які причини можуть викликати порушення процесу фор­
мування "образу Я"?

3. Поміркуйте, чи є в житті кожної людини перелічені в
тексті особистісні сюжети.

4. Як Ви гадаєте, чи слід практикуючому психологові
безпосередньо втручатися в соціальне оточення па­
цієнта, намагаючись змінити зовнішні обставини його
існування?

Література

Василюк Ф. Е. Психология переживання. Москва, 1984.

Грановская Р. М. Злементьі практической психологаи. Ле-нинград, 1988.

Гроф С. За пределами мозга. Москва, 1992. Масаоу А. Психология бмтия. Москва, 1997.

Мальц М. Я — зто Я, или Как стать счастливьім. Санкт-Петербург, 1992.

Франки В. Человек в поисках смьісла. Москва, 1990.

Фрейд 3. "Я" и "Оно": Труда разньїх лет. Тбилиси, 1991.

Фромм 9. Иметь или бнть. Москва, 1990.

Фромм 9. Человек для себя. Москва, 1992.

Юнг К. Г. Психология бессознательного. Москва, 1994.

Юнг К. Г. Архетип и Символ. Москва, 1991.