Складнопідрядне речення 3 страница

Допустові сполучники можуть ускладнюватися умовною часткою би, що надає таким складнопідрядним реченням умов­но-допустового значення: Ждатиме його, хоч би й довго довело­ся ждати (О. Г.); / хоч би коли прийшов, і хоч би яким прийшов,

вона чекатиме його (М. С); Не стануть святами ніколи будні, Хоч як би там не мудрували трутні (Д. П.); Одна в нас голова, хоч би ми як несли її високо (М. Р.).

§ 88. Складнопідрядні речення наслідкові

Наслідковим називається таке складнопідрядне речення роз­членованої структури, підрядна частина якого означає резуль­тат дії головної частини або наслідок, що логічно випливає з її змісту в цілому. У складнопідрядних реченнях цього різновиду існує зумовлена змістом взаємозалежність як підрядної, так і головної частин. Якщо підрядна частина означає наслідок, що випливає зі змісту головної частини, то зміст головної є причи­ною того, про що йдеться у підрядній. Так, у реченні: Теплий туман слався по полю і наливав балку по самі вінця, так що дере­ва потопали в ньому (М. К.) головна частина називає факт, що зумовлює дію підрядної, а підрядна частина (так що дерева потопали в ньому) — наслідок, що випливає з цього факту, тобто зі змісту головної частини.

Підрядна частина складнопідрядних наслідкових речень, пояснюючи їх головну частину в цілому, поєднується з нею за допомогою нерозкладного сполучника так що, який подекуди може ускладнюватися частками, набуваючи вигляду так що аж, так що й, причому підрядна предикативна частина таких речень завжди стоїть у постпозиції, тобто після головної: Підхо­пили всі, всі враз і з усіх сил, так що й коні шарахнулись набік (Ю. С); Хлопці вийшли до села з заходу, так що тепер їм не було чого боятись (Г. Т.).

У сучасній українській мові складнопідрядні наслідкові ре­чення вживаються порівняно рідко.

§ 89. Складнопідрядні речення з підрядними супровідними

Складнопідрядні речення супровідні, або приєднувальні, —

це такі складнопідрядні речення розчленованої структури, підрядна частина яких, приєднуючись до головної за допомо­гою сполучних слів, містить додаткове повідомлення з приво­ду висловленого у головній частині.

Підрядна частина таких речень, стосуючись усієї головної, зазвичай передає якісь додаткові відомості щодо неї або супро­воджує додаткові зауваження, а також може виражати оцінку висловленого в головній частині та висновки, що випливають з неї. У головній частині, за винятком інтонаційної незаверше­ності, будь-які граматичні ознаки, які б указували на необхід-

ність підрядної, відсутні, а сама підрядна частина має в своєму складі лексично невизначене сполучне слово, яке набуває кон­кретного змісту від головної.

Підрядна частина складнопідрядних супровідних речень приєднується до головної за допомогою не сполучників, а спо­лучних слів, серед яких найчастіше виступає сполучне слово що в різних відмінках як з прийменниками, так і без них: Ні, він рішуче має до нас симпатію, що видно з його обличчя (М. К.); Народу зібралося дуже багато, чого ніхто не сподівав­ся (М. К.); Тихович, який ніколи не стріляв і не любив крові, од­вернувся од закривавленої дичини, чим образив трохи свого коле-гу-мисливця (М. К.); Леся Українка, як відомо, добре володіла й російським віршем, про що свідчать і оригінальні її поезії (М. Р.); Дівчина цмокнула старого в щоку, після чого обернулась до бій­ців (О. Г.).

Зрідка у складнопідрядних супровідних реченнях крім сполуч­ного слова що вживаються сполучні слова де, куди, звідки, коли, як, навіщо, причому, які відповідно до свого лексичного значен­ня надають підрядній частині додаткових відтінків: Ось де я, коли вам треба (І. Котл.); Вмент маленький візок виповняється ті­лами вздовж і впоперек, причім мужчини викидають ноги за полудрабки (М. К.); Ми сяк-так помостилися, постелилися і полягали спати, причому вікно треба було заткнути подушкою:(Л. У.); Як і слід було чекати, шосту атаку розпочали тан­ки (О. Г.).

Список рекомендованої літератури

Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. — С. 279—354.

Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика україн­ської мови. — К., 1982. — С. 193—208.

Грищенко А. П. Складносурядне речення в сучасній українській літера­турній мові. — К., 1969.

Дорошенко С. І. Складні безсполучникові конструкції в сучасній україн­ській мові.— К., 1980.

Жовтобрюх М. А. Українська літературна мова. — К., 1984. — С. 224— 247.

Курс сучасної української літературної мови: У 2 т. / За ред. Л. А. Була-ховського. — К., 1951. —Т.2. —С. 142—359.

Мельничук О. С. Розвиток структури слов'янського речення. — К., 1966. — С. 190—250.

Русская грамматика. Синтаксис. — М., 1982. — Т. 2. — С. 461—656.

Синтаксична будова української мови. — К., 1968. — С. 17—43.

Слинько 1.1., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної україн­ської мови: Проблемні питання. — К., 1994. — С. 416—656.

Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За ред. І. К. Біполі­да. — К., 1972. — С. 310—430.

Сучасна українська мова. Синтаксис / За ред. О. Д. Пономаріва. — К.,

1994. — С. 121—194. Чередниченко І. Г. Складносурядні речення в сучасній українській мові. —

Чернівці, 1959. Шульжук К. Ф. Складні багатокомпонентні речення в українській мові. —

К., 1986.

Вправи

Вправа 150. Перепишіть речення, підкресліть граматичні основи. Ви­значте, які з них прості, прості ускладені, а які — складні. Схарактери­зуйте ознаки складних речень. Чому термін «предикативна частина» щодо частини складного речення точніший порівняно з практикованим у школі терміном «речення»?

1. Смарагдом сяли щедрі береги, І розливалось небо понад Россю, І мріли птахи у многоголоссі, І на іконах кращали боги (Я. Я). 2. Провільглий ранок іволгу збудив, І солов'ї промін­ня проволожили (В. Сим.). 3. Сніжинки падали, і запорошені стежки були розквітчані слідами численних людських ніг (М. Д.-Х.). 4. Стрибав, качався у ярку, Лякав джмелів на коню­шині. Горіли щоки у пилку, Як в золотому ластовинні (Л. Т.). 5. Селяни знов заворушилися, зачувши різкий той крик, і ще більше зблідли (В. В.). 6. Перехиляючись всім тілом вліво, Масюченко витяг ліву руку і кінчиками пальців хапається за рамку кватирки (В. В). 7. Віки летять, а в неозорім морі Єдине сонце для землі горить (Я Ф.). 8. На озері туман то лежить пе­леною, то хвилює од вітру, то розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду (Л. У.). 9. Де-не-де видніється з-посеред того зо­лотого, шумливого та пахучого моря синє, чаруюче око блава­ту, або квітка куколю, або дівоче паленіюче лице польового маку (/. Ф.). 10. Хоч на щастя життя багате, Але кожну людину ждуть І печалі, і сум, і втрати (В. Сим.). 11. Держімося землі, бо земля держить нас (Я. те.). 12. Все, що дає життя, іскристе і багате, мов медоносний сік, збираємо для вас (О. Т.). 13.1 час­то серце запалає болем, А щось гаряче аж за горло стисне, Коли над рідним, тим же самим полем Зависне інша, незнайома пісня (О. Т.). 14. Небо то ніби плакало тихими дрібними сльозами, то цілі дні ніби ливцем лило сльози (/. Н.-Л.).

Вправа 151. Визначте, які з поданих складних речень двочленні, а які багаточленні.

1. А віхола віє, а серце німіє (Я. Я.). 2. Солома у грубі погас­ла, і жар укривається тремтливим попільцем (Гр. Т.). 3. У шибці дві зорі, мов дві свічі, І молодик бере пітьму на вила. 4. А дощ тим часом стих, і день засяяв, як нова світлиця. 5.1 серцю праг-неться добра, І наша доля не вмира, І провіщає красну днину (З те. Н. Нікуліної). 6. Гуде, мов дзвін, минувшини луна, І серце

спрагло дня нового просить (К. Ч.). 7. Майдан зоріє так убого, і лине тінь, і вітер зник (Я. Ф.). 8. Сонце вже перейшло за по­лудень. Червонясте, по-осінньому линяве його проміння нав­скіс лежить поміж соснами, прогріває жовті вощані стовбури, точить з подряпин та надчухрів густу жовтогарячу живицю, і від неї в бору пахне ладаном (Гр. Т~). 9. Тим озером пливуть човни — золотодонні — пливуть торжественно і зграйно, і в темно-синіх водах полум'яніють їх вітрила (М. Д.-Х.). 10. Тим-ко, налягаючи руками на чепіги, часто задирав голову, про­воджав даленіючі косинці журавлів, і тихий смуток облягав серце (Гр. Т.). 11. Планета велика, а тісно... (Я. Я.). 12. В кали­новім цвітінні живе запашна моя мова, І Шевченкове слово новим поколінням горить — Правдиво, безсмертно, громовно Сьогоденню світає, непідкупному серцю ятрить (Я. Я.). 13. Нас розлучали з рідними, життям і навіть мрією, Але ніщо й ніколи нас не розлучить з вірою (Б. Ол.). 14. Війна скінчилася, але в душі вона вирувала (О. Г.). 15. Соняшник лежить неподалік, переїханий колесом, але він ще цвіте, цвіте в пилюці, і пахне цей квітчастий брат сонця і дитинства, і бджола заклопотано лазить по його тугому, передавленому колесом щільникові, впивається в кожну чашечку, бере нектар (О. Г.).

Вправа 152. Проаналізуйте речення за структурою: 1) сполучникові — а) складносурядні; б) складнопідрядні; в) складні синтаксичні конструкції; 2) безсполучникові.

1. Світ широкий, і мрія крилата (Жур.). 2. Колихнулося зо­лоте море хлібів, і жайворонка не стало чути. 3. Мине кілька днів, і степ виповниться голосами людей та гудінням машин. 4. Бур'ян загине, а зерно даватиме нові врожаї (З те. Д. Тка­ча). 5. Ви, заглядаючи вниз, іноді кричали отуди, в безодню, в загадку, в таємницю — і криниця відповідала луною (Є. Гуц.). 6. Я завжди з радістю їхав на вітряк і з дідусем, і з батьком, а тепер уперше їду сам (М. С). 7. Ціле літо дід Данило живе на пасіці в лісах, а увесь рік пахне вощиною, медом і травами (М. С). 8. Ще не зійде сніг, а вже крізь весняну ніздрювату сні-го-льодову скоринку пнеться цупкий паросток (Ю. С). 9. Ген-ген попереду з ранкової мли вогняними скалками заблища­ли великі кам'яні гряди, і назустріч плотам долинув могутній шум водоспадів (Я. Б.). 10. Ще над Дніпром клубочиться заду­ха, І пахне степом сизий деревій (Л. К.). 11. Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні й розкида кругом. Скрізь якась покора в тишині розлита, І берізка гола мерзне за вік­ном (В. Сос). 12. Як син тобі доземно уклонюсь І чесно гляну в чесні твої вічі, І в смерті з рідним краєм поріднюсь (В. Ст.). 13. Не знаю я, що буде після нас, В які природа убереться шати.

Єдиний, хто не стомлюється, — час. А ми живі, нам треба по­спішати {Л. К.). 14. Заметемо вогнем любові межі, Перейдемо убрід бурхливі води, Щоб взяти повно все, що нам належить, І злитись знову зі своїм народом (О. Т.). 15. Дивлюсь у воду — місяць у воді сміється (О. Довж). 16. На білу гречку впали роси, Веселі бджоли одгули, Замовкло поле стоголосе В обіймах зо­лотої мли (М. Р.). 17. Говоріть, кричіть, щоб всі узнали, Втями­ли нарешті до пуття: Смертні вам безсмертя дарували, Смерт­ні вам продовжили життя (В. Сим.). 18. Кучерявилися верби, зеленіли трави, лежали лагідні поля (Я. 3.). 19. Я заплющую очі: чи не сниться мені? (В. Д.). 20. Заходить ніч — сонце давно зайшло (В. Коз.). 21. Та що б я не бачив, і що б не знайшов, І де б я не був, і куди б не пішов, А серце і думка — у рідних степах ІД- Б.).

Вправа 153. Визначте засоби поєднання предикативних частин склад­носурядних речень (сполучники сурядності, інтонація, співвідношення ви­дових, часових і способових форм дієслів-присудків усіх компонентів складносурядного речення; займенники і спільні члени речення або спільні слова; порядок предикативних частин).

1. В мовчанні вод пригнічено веселих Застигли зорі на хо­лоднім дні — І озеро нагадує мені Великий таємничий келих. 2. Десь вітер грає на віолончелі, Морозні пальці приклада до скла, І ти одна в зажуреній оселі Замріяно схилилась до сто­ла. 3.1 озвалися долини Гомоном знайомим, І упала на коліна Тиша перед громом (3 те. В. Симоненка). 4. Віє холодом ран­нім — І лелеченькам тоскно. 5. На блакитному вітрі Клени дзво­нять янтарні, І сльозою на соснах журавлине—прощай. 6. Поет приходить до народу, А до поета—люди йдуть. 7. А сад розрос­тається кронами ввись, І яблука пахнуть медові (3 те. Н. Півто-рацької). 8. Все менше і менше на вікнах казок, І кольору мен­ше стає голубого (Л. Т.). 9. Тоскний тріск у порожнім лісі, І пташиний колючий свист (В. Ст.). 10. А ранок стрівав їх холодним дощем, І плакав десь вітер в саду за кущем (О. О.). 11. Скоро ходором заходить щирим злотом кута брама Лісу, пралісу, узлісся — і розтане благовість (В. Ст.). 12.1 розійдеться та хмара, І біля віконця Ми у своїй рідній хаті Діждемося сон­ця... (М. Верб.). 13. І чітко тоді строчили кулемети й гаркали залпи (А. Г.). 14. Десь у сутінках зітхнула мати і дітвора за­скиглила (А. Г.). 15. Забреду в ці сніги — і душею нараз охоло­ну (Д. Т.). 16. Або глибина відзначається, або зелене жабурин­ня укрило чисте дно (Я. М.). 17. Чекає юність знов біля воріт, а я ж дитинству йду екзамени здавати (Г. Митюк). 18. Сірий осінній ранок куривсь дрібною мжичкою, а в ній пливли, наче напівзабуті казки, дерева, поле, оселі (М. К.). 19. Це було друге життя, і, мабуть, воно не давало йому розслабитись (Ю. М.).

Вправа 154. Поясніть, як слід розуміти твердження «Предикативні час­тини складносурядного речення є рівнозначними». Доведіть на прикла­дах з попередньої вправи та на власних прикладах.

Вправа 155. Класифікуйте подані речення. Що береться за основу кла­сифікації складносурядних речень?

1.1 знов цвітуть черешні, і зеленіє луг (М. Д.-Х.). 2. А вітер Ховає слова, рве прямо біля порога і штовхає мене в сіни; а кру­па, як тертушкою, — по ногах, по ногах... (Гр. Т). 3. Мати ту­жила і рвалася, а на полу в куточку кричали діти {А. Г.). 4. У вестибюлі затишно й прохолодно, а там надворі пашіє спека {О. Г.). 5. Ще ранок диха прохолодою, Від сну підводиться трава, Та вже за першою підводою Шляхом куриться курява (А. М.). 6. Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї зби­тись у гурті (Л. У.). 7. Кругом широколистії тополі, А там і ліс, і ліс, і поле, І сині гори за.Дніпром (Т. Ш.). 8. Ім'я співака зна­ють у всіх куточках нашої Батьківщини, та й за кордоном ба­гато людей зачаровані українською піснею (О. Біл.). 9. В про­вулках, поміж тинами, клубочилася темрява, але небо було світле і зоряне {Гр. Т.). 10. Били блискавки ще тривогу, Розти­наючи небосхил, І веселка тобі під ноги Опустилась, чудна, без сил (В. Сим.). 11. Ми чуємо тебе, Кобзарю, і голос твій нам душі окриля (В. Сим.). 12. Чи комиш впаде в око, чи дим тріпоче в повітрі (А. А/.). 13. То пронесеться над болотом чайка, то промайне бистрий чибіс і грудкою впаде в ситу землю (А. Ш.). 14. Нас ні бурі не скосили, Ані шторми не взяли (Я. Т.). 15. То не риба в морі розгулялась, То не пави в небеса знялися (М. Р.). 16. Або перемогу здобути, або вдома не бути (Н. те.). 17. Ме­лодія була проста, проте Лесі довелося чимало потруди­тися... (М. О.).

Вправа 156. Перепишіть речення, підкреслюючи сполучники. Визначте семантико-синтаксичні відношення між їх предикативними частинами.

1. Заграв юний баяніст, а далі все завихрилося, змішалося (/. Я.). 2. Щось наче свердлить там небо, наче струже метал, а вниз спадають тільки дрібні, просіяні згуки (М. К.). 3. На воді лежали широкі темно-зелені листки латаття, а поміж них жовті­ли голівки лілей (Д. Т.). 4. Шпаки — то імітатори веселі; То іволга у пісні їх дзвенить, То хлопчик, друзів кличучи, свис­тить, То соловейко розсипає трелі, То колесо немазане скри­пить (М. Р.). 5. Порожні засіки Гарно налаштуєм, Ще й сусід своїх насущним Хлібом нагодуєм (Я. К.). 6. Кожна пелюсточ­ка була окремо від інших, але всі разом вони утворювали таку дивовижну гармонію форм і фарб... ІД. Т.). 7. А навколо гречки вже покошено, і біло-жовті присадкуваті ожереди двома веле­тенськими крижинами застигли на яскравій стерні (Є. Гуц.).

8. Дорога була слизька, і сани йшли в затоки (М. К.). 9. Ва­силько вйокнув на коні, і вони побігли підтюпцем {М. К.). 10. Та ось ріка завернула вбік, і течія одразу стала посилюватися {Я. Б.). 11. Ні в березні води, ні в квітні трави (Я. те.). 12. І серцю дано не бідніти, і думам не дано всихать (М. С). 13. Ви помиляєтесь зовсім, або я вас не розумію (О. Коб.). 14. Або наші очі звикнуть до темряви, або ми нічого не побачимо (А. X.).

15. Я підвів голову, й раптовий дрож пронизав мене {Є. Гуц.).

16. Сонце зійшло, а відблиски неба ще живуть на стрілчастих
блискучих ракетах {О. Г.).

Вправа 157. Перепишіть речення, вставляючи розділові знаки, поясніть їх уживання. Підкресліть сполучники сурядності, з'ясуйте, в яких випадках вони сполучають предикативні частини складного речення, а в яких — однорідні члени.

1. Чи то так сонечко сіяло Чи так мені чого було! (Т. ПІ.). 2. Ми в тебе в домі тільки бути смієм а жити нам не можна (Л. У). 3. А літа, хто ж їх відає, чи вони вийшли чи вони не вийшли? (Л. У.). 4. Я до неї і звідтіль і звідсіль а вона тільки було спідню губу копилить (/. Н.-Л.). 5. В здоровому тілі здо­рова душа Та часто буває не варта гроша (У. Ф.). 6. Сей за нею у тропу точиться а той знов збоку поглядом забирає (Л/. В.). 7. Віконниці, бачте, позакривані: ні сонце у вічі не лізе ні мухи не кусають, от ми й заспались (О. Стор.). 8. Старшина роз­сердився. Вони затялися і він не з клоччя (М. К.). 9. Я краще кози доїтиму а не їстиму його хліба (М. К.). 10. Баба Оксана була під літами та ще кріпка собі жінка (Б. Г.). 11. То він по­спішає в Білоцерківку то ловить себе на думці, що весь час думає про Бабаї (М. Ч.). 12. Живіт товстий а лоб пустий (М. Ном.). 13. Крихти й уламки хліба ніколи не викидали а віддавали птиці чи худобі (Укр. мин.). 14. Гості, як виявилось, були не тільки шумливі але й надміру цікаві (С. Баб.). 15. Ці маленькі славні гарматки можна було бачити то в обвалено­му під'їзді то вони, причаївшись, визирали з вікна підвалу то стрибали по брухту вздовж вузької вулиці {О. Г.). 16. Майор лаявся проте злості не чулося в його словах (О. Г.). 17. На футбольний матч зійшлися не тільки яснозорівці а й молодь з сусідніх колгоспів (В. Мин.). 18. Багато ми пережили за ці роки та ніякі чорні сили не збили нас з обраного шляху (/. Н.). 19. Чи так, до слова, сказав це Корнюша чи навмисне кинув тінь на Любу (М. С). 20. Долітала безладна луна канонади від недале­кого Чопу але це було вже конання смертельно пораненого звіра (С. С.). 21. Вік короткий, треба жить! Хай гуде земля під нами й Січа кипенем кипить (Я. Щ.). 22. Нема речей непізнан­них а є лише досі ще не пізнані (А/. Р.). 23. Якесь слово висіло в

неї на губах проте зів'яло несказане (С. Туд.). 24. Минуло п'ять років і Корній господар (У. С). 25. Нова весна і молодість нова (С. Черк.). 26. Гарячий день і враз достигне жито і доп'яніють обважнілі грона (О. Т.). 27. І хтось простий сопілкою у полі дзвінке срібло піснями розсипає а я різьблю свої сонети в тиші (Б. К.). 28. А в лісі співають солов'ї і хтось раз у раз заливається сміхом (Г. Ж.). 29. Литовські князі прагнули не тільки якнай­більше зідрати із київських ремісників але й задушити у них будь-яке прагнення до вільного життя (Підр.). ЗО. Ні деревця ніде ні доріг ні людського житла (О. Г.). 31. А в тих тернах або ж великий концерт або ж окружне змагання або ж і весілля со­лов'їне (В. Коз.). 32. Земля моя м'яка і добра і люди в ній з м'я­ким серцем (77. 3.).

Вправа 158. Перепишіть речення, вставляючи, де потрібно, розділові знаки. Поясніть, у яких випадках у складносурядних реченнях не ставиться кома.

1. Скоро проліски з-під снігу Глянуть синіми очима І повіє теплий вітер Над розкованим Дніпром (Ті. Сос). 2. Тієї весни рано прокинувся ліс і недовго дрімали дуби (В. Куч.). 3. Так по зимі приходять весни І по грозі сіяє синь (В. Сос). 4. Хай доб­ром красується засіяна нива і не марнується хліборобська доля вітрами бита дощами омита (7. Пільг.). 5. Зрідка пробіжить тут заєць або спиниться на кручі вовк (А. ПІ.). 6. Де-не-де біля вирв синіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець (М. К.).

7. Часом на цій вересневій сині вилитими дзвіночками коли­
халися грона жолудів або виділявся обрис пташини (М. К.).

8. Коли він торкався смичком до струн скрипки все на світі зни­
кало і залишалася тільки музика (В. Соб.). 9. На селі хутенько
як сонечко закотилось помовкли голоси й рух усякий завмер
(М. В.). 10. Тільки що Марія розпалила в печі й приставила гор­
щики у вікнах замиготіла чорна смушева шапка й блиснули
чорні брови (7. Н.-Л.). 11. Коли із-за хмари виглянуло сонце
все навколо засяяло і на обличчях усіх з'явилися усмішки (А. Г.).
12. Тиша і грім {В. Сим.). 13. Жовте листя на вітах тремтить і
летять журавлі у небо (В. Лаз.). 14. Надходить вечір і за столом
збирається родина (В. Скурат.). 15. Основою вінка є волошки
а поміж ними вплітають квітучий любисток (М. Кр.). 16. Ідеш
по грузькому піску а з обох боків над тобою здибилися білі
пахучі хвилі {Є. Гуц.). 17. Ця техніка і досі є улюбленою в
Петриківці, але барвниками стали акварель і гуаш {О. Варк.).
18. Взимку або вони ідуть на вечорниці або дівчата до них при­
ходять {О. Вороп.).

Вправа 159. Побудуйте невеличкий зв'язний текст, використовуючи складносурядні речення з різними сполучниками. Речення складіть і з

комою на межі предикативних частин, і без неї. Поясніть поставлені роз­ділові знаки.

Вправа 160. За наведеними початками утворіть речення таким чином, щоб перше було простим реченням з однорідними членами, друге—склад­носурядним зі сполучником і, третє — складносурядним зі сполучником а, або, але. Поясніть семантико-синтаксичні відношення між компонен­тами речень.

Зразок: Птахи прилетіли з вирію... 1. Птахи прилетіли з вирію і почали вити гнізда. 2. Птахи прилетіли з вирію, і перед ними постали нові клопоти. 3. Птахи прилетіли з вирію, але сади ще були засипані снігом.

1. Студент виконав завдання... 2. Дівчина вишила рушник... 3. Сонце уже заходило... 4. Пролунав дзвоник... 5. Ми йшли вузенькою стежкою... 6. Відкрилися захмарені гори... 7. Бла­китне повітря струмувало над зеленими вершинами...

Вправа 161. Побудуйте складносурядні речення за такими схемами:
__, і___, і; не тільки____, а й___;____, та й___;____, ще й___;____,

тобто___;____, зате___;___, а___; не тільки____, але й; чи___, чи___;

або___, або___; ані____, ані___; ні____, ні___.

Вправа 162. Виконайте повний синтаксичний аналіз складносурядних речень з такою схемою:

1. Речення.

2. Зі скількох предикативних частин складається? Назвіть їх. До відкри­
тої чи закритої структури належить?

3. Засоби зв'язку предикативних частин.

4. Семантико-синтаксичні відношення між предикативними частинами.

5. Аналіз кожної предикативної частини як простого речення.

6. Розділові знаки.

7. Графічна схема речення.

1. Молодим витязем звівся Василь Симоненко у нашій поезії, і так виразно чуємо його свіжий, мажорний, бадьорий голос (О. Г.). 2. Дід був щасливий з дітьми, а діти були щасливі з ним (Б. Г.). 3. Жінка-берегиня стоїть у витоках життя, і вона це життя плекає, зміцнює (В. Супр.). 4. Або гори Карпати сповиті в синяві мряки, або непроглядні густі проліски синіють здалека (О. К.).

Вправа 163. Прочитайте текст, визначте у ньому складнопідрядні ре­чення, поясніть характер підрядного зв'язку.

Що нахилились до землиці. Немов траву безплідну, дику Топтала і не чула крику Тих колосочків. Без оглядки Ти йшла собі, а в мене — згадки Про те, як на чужому полі Збирав я нишком колосочки

Коли ми йшли удвох з тобою Вузькою стежкою по полю, Я гладив золоте колосся, Як гладить милому волосся Щаслива, ніжна наречена... А ти ішла поперед мене, Моя струнка, солодка згубо, — І я помітив, як ти грубо Топтала колоски пшениці,

В поділ дитячої сорочки. О, я хотів тобі сказати, Що те колоссячко вусате — То невсипущий труд мозільний, То молодим калач весільний, То для дітей пахуча булка, То хліб, що матінка-гуцулка

З долівки вчила піднімати, Як батька в руку цілувати; Та я змовчав. Я йшов покірно, Бо я любив тебе надмірно, Але мені тоді здалося, Що то не золоте колосся, Що то любов мою безмежну Стоптали так необережно.

Д. Павличко

Вправа 164. Розмежуйте складнопідрядні і складносурядні речення. Доведіть, що сполучники чи сполучні слова у складнопідрядних речен­нях належать тільки підрядній частині, а в складносурядних перебувають між предикативними одиницями, не належачи жодній з них.

1. Що мені з того, що сонце весняне дивно засяє в проміннях ясних. 2. В провалля розпачу, де плив я без весла, знов ти при­йшла. 3. Коли на крилах хмари злотні На землю вечір при­несуть, Вони летять на верхогір'я І там солодкий спокій п'ють. 4. І все, що в'язало ще вчора Мене з цілим світом ясним, Од­ним ти ударом розбила І знищила словом одним (3 те. О. Оле­ся). 5. Та сніжинка вже проліском стала — Сподіванням на-іцї відталим І любов, що повік не згоря. 6. Живи, людино! Ти єдина мить, яка у всьому Всесвіті найкраща. 7. На родинний |іоріг воскреснути Ти вертав, хоч і даль, і сніг (З те. Н. Пів-торацько'і). 8. Україно! Доки жити буду, доти відкриватиму тебе. 9. Ще в дитинстві я ходив у трави, В гомінливі трепетні ліси, Де дуби мовчали величаво У краплинках ранньої роси. 10. Понеси мене на крилах, Радосте моя, Де на пагорбах і схилах Сонця течія (3 те. В. Симоненка). 11. Прилинув вітер, і в тісній хатині він про весняну волю заспівав... (Л. У.). 12. Ча­сом на цій вересневій сині вилитими дзвіночками колихалися грона жолудів або виділявся обрис пташини (А/. К.). 13. Зем­ля не може жити без сонця, а людина — без щастя (М. С). 14.1 Пенелопа Одіссея жде, І Ярославна у Путивлі тужить, Мені ж бентежать серце молоде Оті, що споконвіку йшли за мужем (С. Л.). 15. Вірші линуть із серця у світ, наче з лука оперені стріли... (П. Р.). 16. Я з Яковом прямувала на північ, а наші друзі — на схід (Ю. 3.). 17. Люди орють землю, а літа — душу (М.С.).

Вправа 165. Перепишіть речення, визначте, до чого відноситься підряд­на частина у кожному з них. Назвіть речення розчленованої і нерозчле-нованої структури. Відповідь обгрунтуйте.

1. Не можна так мислити і жити, коли земля пахне торішніми травами і молодою м'ятою, вічністю і миттю (Гр. Т.). 2. 1 куди

не гляну, видно скрізь — зима господарює {Д. Луц.). 3. Сумую знов за невідомим, що завжди манить далиною (77. В.). 4. Зне­нацька блиснуло таке сліпуче сонце, що хлоп'ята примружи­лися (О. Довж.). 5. Я син землі, що родить хліб і мрію (Д. П.). 6. Такі хащі в тім лісі, що ні пройти, ні проїхати (Л. Т.). 1. Нав­коло стояла така тиша, що чути було золотий дзвін переджнив-ності. 8. А була ж у мене одна пригода, про яку й досі нікому не казав. 9.1 здається мені, що минувши потемнілі вітряки, я вхо­джу в синє крайнебо. 10. Жаль, що так мало у нього бійців (3 те. М. Стельмаха). 11. Міста ми бачили, де котиться з узбіч хвиля­стий виноград (М. Р.). 12.1 в мріях ввижалась їм казка ясна, де квіти не в'януть, де вічна весна. 13. Твої очі — тихий вечір, Що спускається безгучно, Несучи на землю спокій На своїх срібля­стих крилах. Твої очі — сизі хмари, Крізь які у день похмурий Пробивається проміння Твого серця золотого (З те. О. Олеся).

14. Пробач, що я не вберегла тебе від сліз у цьому світі (Я. Я.).

15. Всі ці дні, що він уже вдома, мати тільки ним і живе. 16. Вчу­
лось, наче десь коні крізь вітер озвалися з темряви. 17. З око­
лиці села видно, як далі, у бік річки, лютує стихія (3 те. О. Гон-
чара). 18. Хто садить дерево, благословен! Благословен, хто ви­
копав криницю (М. Р.). 19.1 хто в хвилини ті гадати міг, Що це
згасає наша ніч остання (Л. Я).

Вправа 166. Визначте структурні та семантичні типи складнопідрядних речень. Назвіть і схарактеризуйте сполучні засоби. Чи завжди семантика сполучного засобу відповідає семантиці підрядної частини?

1. На березі хвилястої Десни, Де білі піски й дерева зелені, Де слід віків одкопували вчені, Стояло місто, оповите в сни (А/. Р.). 2. Вони пішли до ставу, де лунко серед ночі шумів потік і де здалеку було видно покроплене відблисками вогнів плесо (С. С). 3. Дівчинці спало на думку, що такими зграйками синиці літають по лісу тільки восени (О. Д.). 4. Першою думкою в Ос­тапа було довідатись, де вони (М. К.). 5. Маковей не розібрав, хто перший дав цю команду (О. Г.). 6. Я пам'ятаю, як урочисто проводжали в поле плугатарів із раннім плугом (М. С.).1. Він і не постеріг, що коні звернули з дороги і побігли праворуч (М. К.). 8. В селі не бачили й не чули, де вона поділась (Т. Ш). 9. А ще я люблю, коли з лісу несподівано вигулькне хатина. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка. І люблю во­сени по коліна ходити в листі, коли так гарно червоніє калина (М. С). 10. Найстрашніше, мабуть, тільки тиша карає, Коли поруч з тобою повзе по житті (В. Сим.). 11. Коли ти любиш рідний край, радій, співай! (Я. В.). 12. Коли в огонь живої мову Чуття святого надаси, Ти станеш лицарем краси, І визволення і любові (Я. В.). 13. І страшно так мені, о мила, щоб ранок: