Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
§ 69. Складносурядні речення з єднальними сполучниками
До єднальних сполучників у сучасній українській літературній мові належать і (й), та, та й, ні... ні, як... так. У складносурядних реченнях з цими сполучниками виражаються єднальні відношення. Це дуже широке граматичне значення містить у собі як власне єднальні, так і єднально-перелічувальні, єднально-поширювальні та єднально-наслідкові чи причинно-на-слідкові відношення.
Власне єднальні відношення полягають у вираженні одночасності двох або кількох дій, явищ, подій. У складносурядних реченнях цього різновиду використовуються сполучники і (п), та (у значенні і), а (у значенні і). Сама ж одночасність передається за допомогою присудків, виражених дієсловами теперішнього, майбутнього та минулого часу недоконаного виду: Вже червоніють помідори І ходить осінь по траві (М. Р.); Почорнілі сніги зустрічатимуть знову весну, І вологі вітри обмиватимуть коси березам (Л. П.); Та тільки серце не кричало, Та тільки кроку не стачало, Та тільки сили не було (А. М.); А темна ніч узори сині пише, А гості веселяться, А чарки круг столу ходять, А Густав меткий нові до жартів прикладає жарти (М. Р.). Власне єднальні відношення виявляються також у вираженні послідовності дій або станів за допомогою сполучників і, а, а потім, а там, а також порядком частин складносурядного речення та формами минулого часу доконаного виду дієслів-присудків: Сонце зайшло, і надворі почало вже темніти (І. Н.-Л.); Наполохані гуси, ґелґочучи, розлетілися по всій вулиці, а Васько вбіг до себе у двір (П. П.); У нас тепер вишні та черешні цвітуть, а далі й мак красуватиметься
(М. В.).
Єднально-перелічувальні відношення виражаються за допомогою інтонації та повторюваних сполучників і... і, ні... ні, ані... ані. Наприклад: Пройшла гроза, і ніч промчала, І знову день шумить кругом (В. Сос); І зашумує наша нива, Ізнову виросте наш дім, І пам'ятника бронза сива Засяє золотом новим (М. Р.); Не загримів ні грім у хмарах, ні зловісні блискавки не розкраяли неба врочистим спалахом, ні бурі не повивертали з корінням могутніх дубів (О. Довж.); Але ні мармур не пом 'якшився од дотику палких ентузіастів, ані вони не збагатили свого досвіду якимись особливими скарбами (М. Р.); Ані до його заговорити, ані його спитати (М. В.). Єднальні повторювані сполучники ні... ні, ані... ані,
що містять у собі також заперечення, виражають не тільки єднально-перелічувальні відношення, а й надають усій синтаксичній конструкції заперечного значення.
Близькими як до власне єднальних, так і до перелічувальних є сурядні відношення, що оформлюються парними сполучниками не тільки (не лише)... а п, не тільки {не лише)... але й, перша частина яких (не тільки, не лише) міститься в першій предикативній частині складносурядного речення, а друга — в другій: Не тільки тужна пісня лилася із змученої душі матері, а й пропікали сльози гарячі сліди на її обличчі (Г. Т.); / потроху не тільки гості повечеряли, але й ми коло них (Ю. Я.); Не тільки жайворонки нас, Мене й товаришів, вітали, Але й гречки в той самий час Рожевим гомоном співали (М. Р.).
Єднально-поширювальні відношення виражаються за допомогою сполучників /, та, причому в єднальних складнопідрядних реченнях цього різновиду друга частина поширює першу, у зв'язку з чим у ній зазвичай наявні анафоричні (вказівні, предметно-особові) займенники, що вказують на якість предмета, особи, ознаки тощо, про які йдеться у першій частині речення, або на весь його зміст: Весела душа моя, і світ мені милий, і таке в світі гарне все, таке красне (М. В.); Ваші рожі привезла я додому, і вони завмирають на моїм столі (О. Коб.); Хтось шарпнув за двері, і вони розчинилися навстіж (Ю. 3.).
Єднально-наслідкові чи причинно-наслідкові відношення виражаються за допомогою єднальних сполучників і, то, і тому, а тому то, а також порядку предикативних одиниць, якого не можна змінити, й інтонації: Добре знали в Криничках опіш-нянський посуд, і зараз не одна з дівчат потайки зітхнула на ходу, милуючись ним (О. Г.); Нога натискує на ліву педаль, і літак завертає круто ліворуч (О. Ільч.); За те пан прогнав його з двору, і тепер Ґудзь вештається без служби (М. К.); Це його перший відкритий урок, і тому він довго не спав (М. С); Дай такому волю, то він тобі назавтра колгосп організує (О. Г.).
§ 70. Складносурядні речення з приєднувальними сполучниками
Складносурядні речення з приєднувальними сполучниками тісно прилягають до щойно розглянутих. У реченнях цього різновиду приєднувальні зв'язки виражаються за допомогою сполучників та й, ще й, також:, причому, при тому та сполученням при цьому.
Предикативні частини складносурядних речень з приєднувальними сполучниками нерівноправні. Зміст приєднуваної
частини такого речення, яка завжди стоїть у постпозиції, доповнює ту думку, яка висловлена у попередній, першій предикативній частині, або становить висновок з неї чи оцінку сказаного в ній: Вона настирливо з тобою говорила, Та й їй далась не легко та розмова (Л. У.); їм 'я співака знають у всіх куточках нашої Батьківщини, та й за кордоном багато людей зачаровані українською піснею (О. Б.); Ще в гімназії Борис займав видне місце серед товаришів, та й учителі дивились на нього як на головну оздобу закладу (І. Ф.). Складносурядні речення з приєднувальними зв'язками вимовляються так: інтонація в кінці першої частини знижується, а перед другою робиться пауза.
У ролі приєднувальних вживаються також сполучники і, та, а. Щодо сполучника / в ролі приєднувального слід зауважити, що він у таких випадках виступає у поєднанні з вказівним займенником це в різних його формах, починаючи другу частину складносурядного речення і виражаючи при цьому приєднувальний зв'язок з означальним відтінком: Знову дзвеніли, бриніли, сурмили комарі, допікали, дошкуляли, діймали, жерли, гризли ар 'єргард десантного флоту, і це означало, що не забариться й ранок (Ю. Я.). Сполучники а, та можуть виражати приєднувально-протиставні відношення: Не встигнеш надивитися на сонце, а вже вечірня зоря темніє тобі в постарілих очах (М. С); В озерах купаються хмари, а ріки пливуть в берегах, мов потоки музики (Л. П.); Люблю весну, та хто її не любить на цій чудесній, радісній землі (В. Сос).
§ 71. Складносурядні речення з пояснювально-приєднувальними сполучниками
Своєрідну групу становлять складносурядні речення, в яких друга предикативна частина приєднується до першої пояснювально-приєднувальними сполучниками тобто, себто, а саме,
як-от.
Складносурядні речення з пояснювально-приєднувальними сполучниками вживаються порівняно рідко, до того ж сфера їх використання обмежена переважно науковим та публіцистичним стилями мовлення, хоча можуть траплятися і в белетристиці. У цих реченнях мовець за допомогою другої предикативної частини уточнює, розкриває зміст першої, у зв'язку з чим для обох предикативних частин таких речень властивий семантичний паралелізм, що зумовлює віднесення таких речень до групи складносурядних, хоча пояснювальні сполучники вказують на залежний характер другої предикативної частини: Задуми оповідань виникали, як правило, під час поїздок, під час зустрічі з
людьми, тобто джерелом цих задумів було саме життя (І. С); пор. також приклади з художньої літератури: Ця баба з ґан-джою, як-от бувають з ґанджою коні, або корови (І. Н.-Л.); Ми спали, тобто сестра спала, а я лежав з відкритими очима і думав (В. Кор.). Ці речення також своєрідно інтонуються, зокрема, в кінці першої предикативної частини перед сполучником спостерігається значне пониження голосу і пауза.
§ 72. Складносурядні речення з протиставними сполучниками
Предикативні частини цих складносурядних речень поєднуються в одне ціле за допомогою протиставних сполучників а, але, та (у значенні але), проте, однак, зате, так, а також складеними сполучниками не тільки... а й, не лише... але й.
Усі складносурядні речення з протиставними сполучниками мають своєрідну структуру: вони можуть бути лише двочленними, двокомпонентними, тобто складатися тільки з двох предикативних одиниць. З погляду граматичної семантики складносурядні речення з протиставними сполучниками характеризуються тим, що в них виражені протиставні відношення, тобто вказується на протиставлення подій, про які йдеться в кожній предикативній частині, на їх відмінність чи невідповідність.
За особливостями будови й основним граматичним значенням усі складносурядні речення з протиставними сполучниками поділяються на дві групи: 1) протиставні; 2) зіставні. У протиставних складносурядних реченнях виражаються різні види власне протиставних відношень, зокрема протиставно-обмежувальні, протиставно-компенсувальні тощо, які ґрунтуються на протиставленні подій, про які йдеться в різних предикативних частинах речень цього різновиду. Предикативні частини цих речень поєднуються за допомогою сполучників а, але, та (у значенні але), однак, проте, зате, так: Літа ніколи не повертаються до людини, а людина завжди повертається до своїх літ (М. С); Далеко ще до світла, а вже батько будить вставати (М. К.); Війна скінчилася, але в душі вона вирувала (О. Г.) Самій не трудно збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті (Л. У.); Сивоусий грек та молодий наймит-дангалак, стрункий, довгоногий, вибилися з сил, налягали на весла, однак їм не вдалося розігнати човен на береговий пісок (М. К.); За річкою, в районі дамби, вдарила батарея якось по-весняному лунко, голосно і зовсім не страшно, проте Гуменний здригнувся (О. Г.); Все це, здавалось, було готове в мене в дорогу, проте днів на три ще вистачило
біганини... (С. В.); На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись (Л. У.); Прохожі стрічалися рідко, зате під ворітьми, на лавах, сиділи рядами, як горобці на плоті, веселі гомін-кірумуни (М. К.); А мати хоче научати, так соловейко не дає (Т. Ш.).
Іноді в складносурядних реченнях для вираження протиставних відношень використовується спарений сполучник але зате: Сіл і присілків більше, хат по селах більше, але зате по хатах убожество більше і нужда більша (І. Ф.); Чоботи та армійська ватянка стали одягом цілого народу, але зате які багаті ми з вами у чомусь незмірно важливішому (О. Г.). У таких випадках складносурядні речення мають не тільки обмежувальне значення, а й набувають відтінку компенсації, як у реченнях з одним сполучником зате. Власне протиставні відношення можуть ускладнюватися також відтінком допустовості: Тебе зачинили за грати, а твоє слово ходить по світу (М. К.). У зіставних складносурядних реченнях, у яких зіставляється зміст обох предикативних частин, зіставні відношення передаються за допомогою сполучників а, не тільки... а й, не лише... а й, не тільки... але й, не лише... але й. Зміст обох предикативних частин складносурядного речення у таких випадках взаємно доповнюється: Палали в гущавині квіти гранати, А в серці мойому палали пісні (Л. У.); Прийшли злидні до злиднів, а з них виросла біда (М. К.); Не тільки той поет, що засіває віршами папір, але той, що має в душі радощі й тривогу хліба, радощі й тривогу людини (М. С); Та не тільки згадані у цьому вірші романи «Бур 'ян», «Мати», «Артем Гармаш», а й інші твори Андрія Васильовича Головка стали улюбленими для читачів (К. X.).
Як уже зазначалося, складносурядні речення останнього типу (зі сполучниками не тільки... але й та ін.) за своїм значенням близькі до складносурядних речень з єднальними сполучниками, що виражають єднально-перелічувальні відношення (див. § 69).
§ 73- Складносурядні речення з розділовими сполучниками
У складносурядних реченнях, предикативні частини яких поєднані розділовими сполучниками або, чи, а чи, чи... чи, то... то, чи то... чи то, не то... не то, виражаються розділові відношення несумісності, взаємовиключення, а також відношення чергування. Залежно від цих відношень їх поділяють на два різновиди: 1) речення взаємовиключення; 2) речення чергування. Складносурядні речення, що позначають несумісні, взаємовиключні дії або явища, зазвичай двочленні, двокомпо-
нентні, хоча серед них, зокрема речень з повторюваними сполучниками, зустрічаються й багатокомпонентні. Предикативні частини таких речень поєднуються за допомогою сполучників або, чи, а чи, або... або, чи... чи, а також чи то... чи то: Хіба що-небудь трісне і в ту ж мить затихне, або зірветься запізніла рибка і, різко відсахнувшись від човна, щезне в сутінках (Г. Т.); Не раз, як тільки лист од вітру зашумить, Чи блиснуть проти сонця ярі квіти, Вона зненацька в думці забринить (М. Р.); Чи така вже нас родила мати, Чи до серця вам вкотився грім (А. М.); Так зараз і нашле: або свиня бублики похвата, або собака олію вип'є, або п'яний поточиться і коробку переверне... (Г. К.-О.); Так завжди: чи в піснях забути хочу муку, Чи хто мені стискає дружню руку, Чи любая розмова з ким ведеться, Чи поцілунок на устах озветься (Л. У.); Чи то мені здається, чи то справді свист тихне (М. К.); Чи то в житті не бачили її, Чи то забули наші менестрелі (А. М.). Як видно з прикладів, розділові сполучники чи... чи, або... або можуть повторюватися не два, а три і більше разів. У таких випадках на значення несумісності нашаровуються значення чергування: Це або місяць вирина з облака, або вільний вітер пронесеться лукою, або мороз ударить (М. В.).
У складносурядних реченнях з розділовими сполучниками другого різновиду, в яких події, про які йдеться в їх предикативних частинах, існують у різних часових планах, тобто чергуються, або якщо треба вказати на послідовну зміну цих подій, широко використовується повторюваний сполучник то... то, який може повторюватися і кілька разів: То шумів зелений лист, то в вікні мінився злотом ряст весняний, то золотим дощем лились пісні (Л. У.); То іволга у пісні їх дзвенить, То хлопчик, друзів кличучи, свистить, То соловейко розсипає трелі, То колесо немазане скрипить (М. Р.); То заблищить у небі яскраво одинока зірка, то засвітяться контури сизуватої хмари (А. Ш.). Своєрідну роль виконують повторювані сполучники не то... не то, чи то... чи то, які, виражаючи семантичні відношення чергування, послідовності між предикативними частинами складного речення, мають значення непевності, сумніву, вагання в тому, що з перелічених тверджень є справжнім, а що ні; до цього ж додається ще й відтінок питальності. Наприклад: Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля (М. К.); Не то блискавки пронизували небо, не то спалахи електрозварки освітлювали обрій (А. Ш.); Чи то праця задавила молодую силу, Чи то нудьга невсипуща його з ніг звалила (Т. Ш.); Чи то настане нічка темна, Чи то веселий день шумить (Л. Г.); Чи то снилось мені, чи то справді було — Наді мною ялини зелене крило (М. Н.).
Дата публикования: 2014-11-03; Прочитано: 6315 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!