Студопедия.Орг Главная | Случайная страница | Контакты | Мы поможем в написании вашей работы!  
 

Класифікація складносурядних речень



§ 69. Складносурядні речення з єднальними сполучниками

До єднальних сполучників у сучасній українській літера­турній мові належать і (й), та, та й, ні... ні, як... так. У складно­сурядних реченнях з цими сполучниками виражаються єднальні відношення. Це дуже широке граматичне значення містить у собі як власне єднальні, так і єднально-перелічувальні, єдналь­но-поширювальні та єднально-наслідкові чи причинно-на-слідкові відношення.

Власне єднальні відношення полягають у вираженні одно­часності двох або кількох дій, явищ, подій. У складносурядних реченнях цього різновиду використовуються сполучники і (п), та (у значенні і), а (у значенні і). Сама ж одночасність пере­дається за допомогою присудків, виражених дієсловами тепе­рішнього, майбутнього та минулого часу недоконаного виду: Вже червоніють помідори І ходить осінь по траві (М. Р.); По­чорнілі сніги зустрічатимуть знову весну, І вологі вітри обмива­тимуть коси березам (Л. П.); Та тільки серце не кричало, Та тільки кроку не стачало, Та тільки сили не було (А. М.); А тем­на ніч узори сині пише, А гості веселяться, А чарки круг столу ходять, А Густав меткий нові до жартів прикладає жар­ти (М. Р.). Власне єднальні відношення виявляються також у вираженні послідовності дій або станів за допомогою сполуч­ників і, а, а потім, а там, а також порядком частин склад­носурядного речення та формами минулого часу доконаного виду дієслів-присудків: Сонце зайшло, і надворі почало вже темніти (І. Н.-Л.); Наполохані гуси, ґелґочучи, розлетілися по всій вулиці, а Васько вбіг до себе у двір (П. П.); У нас тепер вишні та черешні цвітуть, а далі й мак красуватиметься

(М. В.).

Єднально-перелічувальні відношення виражаються за допо­могою інтонації та повторюваних сполучників і... і, ні... ні, ані... ані. Наприклад: Пройшла гроза, і ніч промчала, І знову день шу­мить кругом (В. Сос); І зашумує наша нива, Ізнову виросте наш дім, І пам'ятника бронза сива Засяє золотом новим (М. Р.); Не загримів ні грім у хмарах, ні зловісні блискавки не розкраяли неба врочистим спалахом, ні бурі не повивертали з корінням могутніх дубів (О. Довж.); Але ні мармур не пом 'якшився од дотику пал­ких ентузіастів, ані вони не збагатили свого досвіду якимись особ­ливими скарбами (М. Р.); Ані до його заговорити, ані його спита­ти (М. В.). Єднальні повторювані сполучники ні... ні, ані... ані,


що містять у собі також заперечення, виражають не тільки єднально-перелічувальні відношення, а й надають усій синтак­сичній конструкції заперечного значення.

Близькими як до власне єднальних, так і до перелічуваль­них є сурядні відношення, що оформлюються парними сполуч­никами не тільки (не лише)... а п, не тільки {не лише)... але й, перша частина яких (не тільки, не лише) міститься в першій предикативній частині складносурядного речення, а друга — в другій: Не тільки тужна пісня лилася із змученої душі матері, а й пропікали сльози гарячі сліди на її обличчі (Г. Т.); / потроху не тільки гості повечеряли, але й ми коло них (Ю. Я.); Не тільки жайворонки нас, Мене й товаришів, вітали, Але й гречки в той самий час Рожевим гомоном співали (М. Р.).

Єднально-поширювальні відношення виражаються за допо­могою сполучників /, та, причому в єднальних складнопідряд­них реченнях цього різновиду друга частина поширює першу, у зв'язку з чим у ній зазвичай наявні анафоричні (вказівні, пред­метно-особові) займенники, що вказують на якість предмета, особи, ознаки тощо, про які йдеться у першій частині речення, або на весь його зміст: Весела душа моя, і світ мені милий, і таке в світі гарне все, таке красне (М. В.); Ваші рожі привезла я додому, і вони завмирають на моїм столі (О. Коб.); Хтось шарп­нув за двері, і вони розчинилися навстіж (Ю. 3.).

Єднально-наслідкові чи причинно-наслідкові відношення виражаються за допомогою єднальних сполучників і, то, і то­му, а тому то, а також порядку предикативних одиниць, якого не можна змінити, й інтонації: Добре знали в Криничках опіш-нянський посуд, і зараз не одна з дівчат потайки зітхнула на ходу, милуючись ним (О. Г.); Нога натискує на ліву педаль, і літак за­вертає круто ліворуч (О. Ільч.); За те пан прогнав його з двору, і тепер Ґудзь вештається без служби (М. К.); Це його перший відкритий урок, і тому він довго не спав (М. С); Дай такому волю, то він тобі назавтра колгосп організує (О. Г.).

§ 70. Складносурядні речення з приєднувальними сполучниками

Складносурядні речення з приєднувальними сполучниками тісно прилягають до щойно розглянутих. У реченнях цього різновиду приєднувальні зв'язки виражаються за допомогою сполучників та й, ще й, також:, причому, при тому та сполу­ченням при цьому.

Предикативні частини складносурядних речень з приєд­нувальними сполучниками нерівноправні. Зміст приєднуваної


частини такого речення, яка завжди стоїть у постпозиції, до­повнює ту думку, яка висловлена у попередній, першій пре­дикативній частині, або становить висновок з неї чи оцінку ска­заного в ній: Вона настирливо з тобою говорила, Та й їй далась не легко та розмова (Л. У.); їм 'я співака знають у всіх куточках нашої Батьківщини, та й за кордоном багато людей зачаровані українською піснею (О. Б.); Ще в гімназії Борис займав видне місце серед товаришів, та й учителі дивились на нього як на головну оздобу закладу (І. Ф.). Складносурядні речення з приєднуваль­ними зв'язками вимовляються так: інтонація в кінці першої частини знижується, а перед другою робиться пауза.

У ролі приєднувальних вживаються також сполучники і, та, а. Щодо сполучника / в ролі приєднувального слід зауважити, що він у таких випадках виступає у поєднанні з вказівним за­йменником це в різних його формах, починаючи другу частину складносурядного речення і виражаючи при цьому приєдну­вальний зв'язок з означальним відтінком: Знову дзвеніли, брині­ли, сурмили комарі, допікали, дошкуляли, діймали, жерли, гризли ар 'єргард десантного флоту, і це означало, що не забариться й ранок (Ю. Я.). Сполучники а, та можуть виражати приєдну­вально-протиставні відношення: Не встигнеш надивитися на сонце, а вже вечірня зоря темніє тобі в постарілих очах (М. С); В озерах купаються хмари, а ріки пливуть в берегах, мов пото­ки музики (Л. П.); Люблю весну, та хто її не любить на цій чу­десній, радісній землі (В. Сос).

§ 71. Складносурядні речення з пояснювально-приєднувальними сполучниками

Своєрідну групу становлять складносурядні речення, в яких друга предикативна частина приєднується до першої поясню­вально-приєднувальними сполучниками тобто, себто, а саме,

як-от.

Складносурядні речення з пояснювально-приєднувальними сполучниками вживаються порівняно рідко, до того ж сфера їх використання обмежена переважно науковим та публіцистич­ним стилями мовлення, хоча можуть траплятися і в белетристи­ці. У цих реченнях мовець за допомогою другої предикативної частини уточнює, розкриває зміст першої, у зв'язку з чим для обох предикативних частин таких речень властивий семантич­ний паралелізм, що зумовлює віднесення таких речень до гру­пи складносурядних, хоча пояснювальні сполучники вказують на залежний характер другої предикативної частини: Задуми оповідань виникали, як правило, під час поїздок, під час зустрічі з


людьми, тобто джерелом цих задумів було саме життя (І. С); пор. також приклади з художньої літератури: Ця баба з ґан-джою, як-от бувають з ґанджою коні, або корови (І. Н.-Л.); Ми спали, тобто сестра спала, а я лежав з відкритими очима і ду­мав (В. Кор.). Ці речення також своєрідно інтонуються, зокре­ма, в кінці першої предикативної частини перед сполучником спостерігається значне пониження голосу і пауза.

§ 72. Складносурядні речення з протиставними сполучниками

Предикативні частини цих складносурядних речень поєдну­ються в одне ціле за допомогою протиставних сполучників а, але, та (у значенні але), проте, однак, зате, так, а також скла­деними сполучниками не тільки... а й, не лише... але й.

Усі складносурядні речення з протиставними сполучника­ми мають своєрідну структуру: вони можуть бути лише двочлен­ними, двокомпонентними, тобто складатися тільки з двох пре­дикативних одиниць. З погляду граматичної семантики склад­носурядні речення з протиставними сполучниками характе­ризуються тим, що в них виражені протиставні відношення, тобто вказується на протиставлення подій, про які йдеться в кожній предикативній частині, на їх відмінність чи невідпо­відність.

За особливостями будови й основним граматичним значен­ням усі складносурядні речення з протиставними сполучника­ми поділяються на дві групи: 1) протиставні; 2) зіставні. У про­тиставних складносурядних реченнях виражаються різні види власне протиставних відношень, зокрема протиставно-обмежу­вальні, протиставно-компенсувальні тощо, які ґрунтуються на протиставленні подій, про які йдеться в різних предикативних частинах речень цього різновиду. Предикативні частини цих речень поєднуються за допомогою сполучників а, але, та (у значенні але), однак, проте, зате, так: Літа ніколи не поверта­ються до людини, а людина завжди повертається до своїх літ (М. С); Далеко ще до світла, а вже батько будить вставати (М. К.); Війна скінчилася, але в душі вона вирувала (О. Г.) Самій не трудно збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті (Л. У.); Сивоусий грек та молодий наймит-дангалак, стрункий, довгоно­гий, вибилися з сил, налягали на весла, однак їм не вдалося розігна­ти човен на береговий пісок (М. К.); За річкою, в районі дамби, вдарила батарея якось по-весняному лунко, голосно і зовсім не страшно, проте Гуменний здригнувся (О. Г.); Все це, здавалось, було готове в мене в дорогу, проте днів на три ще вистачило


біганини... (С. В.); На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись (Л. У.); Прохожі стрічалися рідко, зате під ворітьми, на лавах, сиділи рядами, як горобці на плоті, веселі гомін-кірумуни (М. К.); А мати хоче научати, так соловейко не дає (Т. Ш.).

Іноді в складносурядних реченнях для вираження протистав­них відношень використовується спарений сполучник але зате: Сіл і присілків більше, хат по селах більше, але зате по хатах убожество більше і нужда більша (І. Ф.); Чоботи та армійська ватянка стали одягом цілого народу, але зате які багаті ми з вами у чомусь незмірно важливішому (О. Г.). У таких випадках складносурядні речення мають не тільки обмежувальне значен­ня, а й набувають відтінку компенсації, як у реченнях з одним сполучником зате. Власне протиставні відношення можуть ус­кладнюватися також відтінком допустовості: Тебе зачинили за грати, а твоє слово ходить по світу (М. К.). У зіставних склад­носурядних реченнях, у яких зіставляється зміст обох предика­тивних частин, зіставні відношення передаються за допомогою сполучників а, не тільки... а й, не лише... а й, не тільки... але й, не лише... але й. Зміст обох предикативних частин складносу­рядного речення у таких випадках взаємно доповнюється: Па­лали в гущавині квіти гранати, А в серці мойому палали пісні (Л. У.); Прийшли злидні до злиднів, а з них виросла біда (М. К.); Не тільки той поет, що засіває віршами папір, але той, що має в душі радощі й тривогу хліба, радощі й тривогу людини (М. С); Та не тільки згадані у цьому вірші романи «Бур 'ян», «Мати», «Артем Гармаш», а й інші твори Андрія Васильовича Головка стали улюбленими для читачів (К. X.).

Як уже зазначалося, складносурядні речення останнього типу (зі сполучниками не тільки... але й та ін.) за своїм значенням близькі до складносурядних речень з єднальними сполучниками, що виражають єднально-перелічувальні відношення (див. § 69).

§ 73- Складносурядні речення з розділовими сполучниками

У складносурядних реченнях, предикативні частини яких по­єднані розділовими сполучниками або, чи, а чи, чи... чи, то... то, чи то... чи то, не то... не то, виражаються розділові відно­шення несумісності, взаємовиключення, а також відношення чергування. Залежно від цих відношень їх поділяють на два різновиди: 1) речення взаємовиключення; 2) речення чер­гування. Складносурядні речення, що позначають несумісні, взаємовиключні дії або явища, зазвичай двочленні, двокомпо-


нентні, хоча серед них, зокрема речень з повторюваними спо­лучниками, зустрічаються й багатокомпонентні. Предикатив­ні частини таких речень поєднуються за допомогою сполуч­ників або, чи, а чи, або... або, чи... чи, а також чи то... чи то: Хіба що-небудь трісне і в ту ж мить затихне, або зірветься запізніла рибка і, різко відсахнувшись від човна, щезне в сутінках (Г. Т.); Не раз, як тільки лист од вітру зашумить, Чи блиснуть проти сонця ярі квіти, Вона зненацька в думці забринить (М. Р.); Чи така вже нас родила мати, Чи до серця вам вкотився грім (А. М.); Так зараз і нашле: або свиня бублики похвата, або со­бака олію вип'є, або п'яний поточиться і коробку переверне... (Г. К.-О.); Так завжди: чи в піснях забути хочу муку, Чи хто мені стискає дружню руку, Чи любая розмова з ким ведеться, Чи поцілунок на устах озветься (Л. У.); Чи то мені здається, чи то справді свист тихне (М. К.); Чи то в житті не бачили її, Чи то забули наші менестрелі (А. М.). Як видно з прикладів, роз­ділові сполучники чи... чи, або... або можуть повторюватися не два, а три і більше разів. У таких випадках на значення несу­місності нашаровуються значення чергування: Це або місяць вирина з облака, або вільний вітер пронесеться лукою, або мороз ударить (М. В.).

У складносурядних реченнях з розділовими сполучниками другого різновиду, в яких події, про які йдеться в їх предика­тивних частинах, існують у різних часових планах, тобто чер­гуються, або якщо треба вказати на послідовну зміну цих подій, широко використовується повторюваний сполучник то... то, який може повторюватися і кілька разів: То шумів зелений лист, то в вікні мінився злотом ряст весняний, то золотим дощем ли­лись пісні (Л. У.); То іволга у пісні їх дзвенить, То хлопчик, друзів кличучи, свистить, То соловейко розсипає трелі, То колесо не­мазане скрипить (М. Р.); То заблищить у небі яскраво одинока зірка, то засвітяться контури сизуватої хмари (А. Ш.). Своєрід­ну роль виконують повторювані сполучники не то... не то, чи то... чи то, які, виражаючи семантичні відношення чергуван­ня, послідовності між предикативними частинами складного речення, мають значення непевності, сумніву, вагання в тому, що з перелічених тверджень є справжнім, а що ні; до цього ж додається ще й відтінок питальності. Наприклад: Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах про­валля (М. К.); Не то блискавки пронизували небо, не то спалахи електрозварки освітлювали обрій (А. Ш.); Чи то праця задавила молодую силу, Чи то нудьга невсипуща його з ніг звалила (Т. Ш.); Чи то настане нічка темна, Чи то веселий день шумить (Л. Г.); Чи то снилось мені, чи то справді булоНаді мною ялини зеле­не крило (М. Н.).






Дата публикования: 2014-11-03; Прочитано: 6327 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!



studopedia.org - Студопедия.Орг - 2014-2024 год. Студопедия не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования (0.012 с)...