Складнопідрядне речення 2 страница

У ролі співвідносних слів у займенниково-співвідносних складнопідрядних реченнях зазвичай виступають займенники та прислівники займенникового походження: 1) вказівні (най­частіше) той, такий, стільки, так, там, туди, звідти; 2) деякі означальні весь, всякий, кожний, будь-який, всюди, скрізь; 3) за­перечні ніхто, ніщо, ніде; 4) неозначені дехто, дещо, хтось, щось, десь; 5) окремі займенникові словосполучення не хто інший, не що інше та ін. Співвідносні слова можуть виступати у функції різних членів речення: 1) підмета: Стільки квітів в полях осіян­них, Скільки співів у серці моїм (В. Сос); Те, що пройшло, навіки одшуміло (А. М.); 2) присудка: Гора така, що з неї спускалися цілий день (О. Г.); Він такий, що в неозорім полі уночі обійде хур­товину (Л. У.); 3) додатка: Іван продав усе, що мав (В. Стеф.); Про те, щоб взяти перевал в лоб, не могло бути й мови (О. Г.); 4) обставини способу дії: Хай суд іде так, як велять йому наро­ди (Ю. Я.); Все намагається стати так, щоб я звернув увагу на його кепку (О. К.); Дівчина була зодягнена так, ніби оце тільки повернулася з далекої країни (О. Г.); 5) обставини місця: Пілоти дивились донизу, туди, де димом курилась дорога орди (М. Б.); Де трактори пройшли із краю в край, там колосисте золото буяє (В. Сос); Піти туди, куди серце кличе й обов'язок (М. К.).

Предикативні частини займенниково-співвідносних склад­нопідрядних речень пов'язуються в одне ціле за допомогою сполучних слів хто, що, який, котрий, чий, як, де, куди, звідки, скільки, наскільки, сполучників що, щоб, наче, ніби тощо, яким у головній частині відповідають співвідносні слова, внаслідок чого й виникає співвідношення вказівних (співвідносних) слів головної частини і сполучних слів та сполучників підрядної, яке найчастіше виступає у вигляді таких моделей: 1) той, та, те — що; 2) такий, так, стільки, настільки — як, наче, мов, не­наче; 3) такий, стільки, настільки — що, щоб та ін.

* За логіко-граматичною класифікацією підрядні частини за­йменниково-співвідносних складнопідрядних речень можуть бути:

1) підметовими: Щасливий той, хто бачив мрію (Д. П.); В
пісні те лише живе, що життя дало (І. Ф.);

2) присудковими: Які діла, така й нагорода (Л. У.); Не тії
тепер люди, що перше (М. К.);

3) додатковими: Тим загибелі нема, кому світять ідеали
(П. Г.); Живим вогником горіли очі в тих, хто сидів на партах
(Ю. 3.);

4) обставинними способу дії, міри й ступеня: Власним щас­
тям можна вбити душу так, як не вб'є її спільне горе (Л. П.); А
пришилося таки так, що й про неї люди згадали (П. М.); Не так
серце любить, щоб з ким поділитись (Т. Ш.); Так все сталося
несподівано і просто, немов тільки вчора розсталися (М. К.); Та
так брика, та так басує, що аж на все село гуде (Л. Г.); Стільки
дали, скільки треба (П. М.);

5) обставинними місця: Де воля родиться, там загиба зневі­
ра (Д. П.); Там, куди приганяли корів, було болотяно (С. В.); Ой,
не відтіль вітер віє, відкіль мені треба (І. Котл.).

§ 80. Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними

З'ясувальними називаються такі складнопідрядні речення нерозчленованої структури, в яких головна частина характе­ризується семантичною і структурною неповнотою, а підряд­на, розкриваючи зміст певного слова головної частини, ком­пенсує цю неповноту. Зазвичай підрядна частина складнопід­рядного з'ясувального речення виступає в ролі описової замі­ни відсутнього в головній частині підмета чи додатка. Так, у реченнях Було видно, було чути, Як реве ревучий (Т. Ш.); Крізь дерево я чув, як пашить вогнем дуло моєї гвинтівки (М. С); Хочу, щоб ви надихались цього повітря (О. Г.) підрядні частини (як реве ревучий, як пашить вогнем дуло моєї гвинтівки, щоб ви на­дихались цього повітря) описово замінюють відсутні в головній частині додатки, а в реченнях / мариться крізь сон дідові, що в сінях над ним бринить струна (С. В.); Гафійці здавалось, що ясна для неї кожна душа і кожна думка (М. К.); / снилось, як гаряче дихають дні (А. М.) підрядні частини (що в сінях над ним бри­нить струна; що ясна для неї кожна душа і кожна думка; як гаряче дихають дні) виконують функцію відсутнього в головній частині підмета.

Важливою структурною ознакою складнопідрядних речень із підрядними з'ясувальними є те, що підрядні частини їх безпосе-

редньо відносяться до певного слова (зрідка словосполучення) головної частини, яке є пояснюваним, опорним. Поширюючись підрядною частиною, це пояснюване слово головної частини є своєрідним структурним ядром усього складнопідрядного ре­чення. Тому зупинімося на характеристиці цих слів доклад­ніше. Найчастіше такими словами виступають окремі семан­тичні розряди дієслів, а також предикативні прислівники (сло­ва так званої категорії стану), прикметники, віддієслівні і співвідносні з дієсловами іменники, що характеризуються тією самою семантикою, що й відповідні дієслова, та стійкі слово­сполучення, співвідносні своєю семантикою зі згаданими роз­рядами слів.

У сучасній писемній українській мові і в усному мовленні здебільшого трапляються складнопідрядні з'ясувальні речення, в яких підрядна частина відноситься до дієслів з певною семан­тикою, що у головній частині виступають як пояснювані, опорні. Ці дієслова переважно означають процеси:

1) мовлення (говорити, казати, розповідати, повідомляти,
оголошувати, передавати, запевняти, зауважувати тощо): Сум­
на повернулась додому Маланка й нікому не похвалилась, що ба­
чила й чула (М. К.);

2) мислення, розумової діяльності (думати, розуміти, усві­
домлювати, гадати, знати, збагнути, вирішувати, передбача­
ти та ін.): Ми знаєм, для чого жить (Б. О.);

3) волевиявлення, спонукання (бажати, хотіти, прагнути,
вимагати, забороняти, наполягати, просити, радити та ін.):
Хочу, щоб ви надихались цього повітря (О. Г.);

4) сприймання, відчуття (бачити, чути, стежити, спостері­
гати, відчувати, почувати, уявляти тощо): Ви чули, як шумлять
бори у вересневі вечори? (А. М.); Мені спочатку навіть здалося,
що кружляю на одному місці (Є. Гуц.);

5) психічні процеси, почуття та їх виявлення (радіти, суму­
вати, боятися, ображатися, соромитися та ін.): Раділа, що йду,
живу, п 'ю цілюще степове повітря (О. Г.);

6) сподівання, віри (чекати, надіятися, вірити, упевнятися і
т. ін.): Я все надіявся, що ви таки надумаєтеся і зважитесь при­
їхати до нас (М. К.);

7) піклування, турботу (дбати, турбуватися, старатися,
клопотатися тощо): Оці добродії почали клопотатися, щоб
прийняти Шевченка до академії (II. М.); Надвечір Остап почав
турбуватися.., що її нема досі (М. К.);

8) буття, виявлення (бувати, статися, траплятися, виявля­
тися та ін.): З'ясувалося, що він перевіряє, чи справжній куле­
мет (Ю. Я.); Трапляється, що хата од хати стоїть на аршин
довжини (І. Н.-Л.) та ін.

Підрядна частина складнопідрядних з'ясувальних речень може пояснювати і такі дієслівні форми, як інфінітив, дієпри­слівник, дієприкметник та предикативні слова на -но, -то: І тільки б знати, що немарно в світі цім Топтав дорогу, сиву од століть (Б. О.); Козаков завжди брав собі найнебезпечніші зав­дання, не задумуючись, що це може коштувати йому життя (О. Г.); Не перестану вірити в доброго Діда Мороза, Якщо навіть буде доведено, що такого нема (Л. К.); Благословен, чий труд прекрасний життя здіймає із руїн (В. Сос).

Підрядна частина складнопідрядних з'ясувальних речень може відноситись також до предикативних прислівників: Лю­дині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити (Ю. Я.); Як добре, коли світиться вогонь у хаті друга, трошки таємничий (М. Р.); Зрозуміло, що після цієї канонади сюди посу­нуть танки (О. Г.); Жаль, що я не дружив з голубами (А. М.); Чи не відомо вам, куди вона переїхала? (Ю. С).

Зрідка пояснюваними словами головної частини складно­підрядних з'ясувальних речень можуть бути прикметники, що своїм значенням наближаються до названих розрядів дієслів: Ми горді [гордимося] собою, що наближаємо трудом золотим щастя весни трудової (В. Сос).

Іноді у складнопідрядних з'ясувальних реченнях поясню­ваними словами головної частини виступають віддієслівні та співвідносні з дієсловами іменники з близьким до зазначених розрядів дієслів значенням (мова, чутка, гадка, звістка, радість, думка та ін.): Виявляється, чудові ці хлопці везуть звістку бра­там на Словаччину, що Злата Прага вже вільна... (О. Г.); Віру, напевне, хвилювала його своєрідна оповідь, чому він став саме словесником (І. Ц.); Коли оце в Кармелевім селі пройшла чутка, що це їх Кармель отаманує в Чорному лісі (М. В.).

Іноді підрядна частина складнопідрядних з'ясувальних ре­чень може відноситися до стійких словосполучень, співвіднос­них з уже згадуваними розрядами дієслів (дати слово — запев­нити, дати знати — повідомити, спасти на думку — подумати та ін.); Даю голову на відруб (запевняю,), що з ними нічого не трапилось (О. Г.).

Підрядні частини складнопідрядних з'ясувальних речень поєднуються з головними частинами в одне ціле за допомогою з'ясувальних сполучників що, як, мов, ніби, наче, щоб, аби, якби, коли, поки, доки, чи та сполучних слів що, який, котрий, чий, де, куди, звідки, коли, як, чому, скільки, наскільки, навіщо, причому найчастіше в ролі сполучного засобу в реченнях цього типу виступає сполучник що.

Зазвичай підрядна частина складнопідрядних з'ясувальних речень стоїть після або в середині головної, але після слів, яких

вона стосується. Щоправда, зрідка трапляються випадки, коли підрядна частина стоїть перед головною. Це буває тоді, коли необхідно звернути увагу на зміст підрядної частини, логічно наголосити його: Що хотіла зробити, не знає (М. К.); Як ми зайшли сюди, тобі не знати (С. В.).

За логіко-граматичною класифікацією підрядні частини складнопідрядних з'ясувальних речень розглядаються як під­рядні підметові й підрядні додаткові.

Нині у шкільній практиці до складнопідрядних з'ясувальних відносять також ті різновиди складнопідрядних займенниково-співвідносних речень, які за логіко-граматичною класифікацією належать до підметових і додаткових: Безсмертя достойний лиш той на землі, Хто любить свою Батьківщину (М. Р.).

СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ РОЗЧЛЕНОВАНОЇ СТРУКТУРИ

§ 81. Складнопідрядні речення з підрядними часу

Складнопідрядні речення з підрядними часу — це такі склад­нопідрядні речення розчленованої структури, підрядні части­ни яких указують на час або період тривання дії головної час­тини. Як правило, підрядні частини цих речень відносяться до головної частини в цілому і залежать від неї. Вони відповіда­ють на питання коли? як довго? з яких пір? з яко­го часу? до якого часу? тощо і поєднуються з голов­ною частиною за допомогою сполучних слів коли, поки, доки, а також сполучників як, як тільки, ледве та ін.

Підрядні частини складнопідрядних речень часу можуть стояти перед головною частиною, в середині її або після неї: Лесі Українці було тринадцять років, коли вона надрукувала в журналі свій перший поетичний твір (І. Ц.). Якщо підрядну час-Ігину цього речення переставити в інше місце, його зміст не Зміниться: Лесі Українці, коли вона надрукувала в журналі свій перший поетичний твір, було тринадцять років; Коли Леся Ук­раїнка надрукувала в журналі свій перший поетичний твір, їй було тринадцять років.

За співвідношенням дії головної і підрядної частин склад­нопідрядні речення з підрядними часу поділяються на дві -групи: 1) складнопідрядні часові речення з відношенням одночасності, коли дія підрядної і головної частин відбувається одночасно: Коли дороги життєвої Тебе підхопить вітер злий, По вінця сили трудової у серце стомлене налий (М. Р.); Поки сонце з неба сяє,

тебе не забудуть (Т. Ш.); 2) складнопідрядні часові речення з відношенням різночасності, коли дія підрядної частини почалася раніше, ніж дія головної: Як став місяць серед неба, ревнули гар­мати (Т. Г.); Як упав же він з коня та й на білий сніг, «Слава!», «Слава!» покотилось і лягло до ніг (П. Т.); Коли баркас наблизив­ ся, Мемет покинув кав'ярню і подався на берег (М. К.) або коли дія підрядної частини відбувається після дії головної: Ледве віз спинився коло воріт, як перед Марусею спинився хлопчик літ п 'яти, схожий на орля (М. В.); Доки сонце зійде, роса очі виїсть (Н. тв.); А мати стояла нерухомо, доки син на горб не вийшов (А. Г.).

У складнопідрядних часових реченнях з відношенням одно­часності підрядна частина приєднується до головної за допо­могою сполучників коли, як, поки, доки та складених сполуч­ників в той час як, в міру того як. Засобами вираження зв'язку підрядної частини з головною в таких реченнях є також співвідношення видо-часових форм дієслів-присудків головної і підрядної частин, які мають форму недоконаного виду, і зрідка порядок слів. У складнопідрядних часових реченнях з відно­шенням різночасності підрядна частина приєднується до голов­ної за допомогою сполучників поки, доки, перед тим як, до того як, коли необхідно виразити дію головної частини, що відбу­вається раніше, ніж дія підрядної: Вранці, перед тим як рушити на переправу, Хаєцький зробив ревізію на возах і доповів коман­дирові роти про наявну кількість мін. (О. Г.). Сполучники після того як, як, коли при присудках головної і підрядної частин, виражених дієслівними формами доконаного виду, показують, що дія головної частини настає після дії підрядної, а сполучни­ки як тільки, тільки що, тільки-но, тільки, ледве, ледве тільки, лиш, лише, скоро, щойно — що дія або стан головної частини починається або закінчується відразу після дії підрядної: Ну вже тепер, як тільки насмілюся, так і підійду (М. В.); Після того як він оженився, він ніби виріс у своїх очах (І. Н.-Л.); Ледве Тарасові минуло дев'ять літ, як умерла його мати (П. М.); Щойно паро­плав почав підходити до пристані, Ерік кинувся на верхню палу­бу (П. П.).

§ 82. Складнопідрядні речення з підрядними умови

Складнопідрядні речення з підрядними умови — це такі склад­нопідрядні речення розчленованої структури, підрядна части­на яких виражає реальну чи ірреальну (можливу, припустиму) умову, за якої відбувається чи могла б відбутися дія головної предикативної частини. Підрядні умовні частини відповідають на питання за якої умови? при якій умові?

Граматично підрядна частина складнопідрядних умовних речень залежить від присудка головної частини, проте споїм значенням вона стосується її в цілому. Підрядна частина може стояти перед головною, в середині її або після неї: Коли вже народився ти поетом, за все відповідай у цім житті (О. О.); пор.: За все, коли вже народився ти поетом, відповідай у цім житті; За все відповідай у цім житті, коли вже народився ти поетом.

Серед складнопідрядних речень з підрядними умови виок­ремлюють два різновиди: 1) складнопідрядні речення з реаль­ною умовою; 2) складнопідрядні речення з ірреальною, мож­ливою або припустимою умовою.

У складнопідрядних реченнях з реальною умовою підрядні частини поєднуються з головною за допомогою сполучників якщо, коли, як, раз, а присудки головної і підрядної предика­тивних частин можуть виражатися дієсловами у формі дійсно­го або наказового способу та інфінітивом: Коли народ усім своїм життям Присягся діло праве боронити, — Його ніколи не роз­бить громам І жодним океанам не залити! (М. Р.); Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим (М. С). Якщо підряд­на частина стоїть перед головною, то в головній частині (як у другому з наведених прикладів) може виступати співвідносне слово то. Сполучник раз вживається переважно в розмовно-побутовому мовленні і вказує на неодмінну реалізацію умови: Раз ми разом, значить разом (П. Т.); В повітрі вже, видно, щось почули, раз дозори оце порозсилали в усі кінці (О. Г.).

У складнопідрядних умовних реченнях з ірреальною (мож­ливою або припустимою) умовою підрядні частини приєд­нуються до головної за допомогою сполучників коли б, якби, зрідка -— аби: Якби не поезії дивнії чари, убогі жили б ми, понурі, як хмари (І. Ф.); Пам 'ять могла б убити нас, коли б не мала рятів­ної властивості забувати (Л. П.); Тебе я слухала б довіку, куме мій, аби б хотів співати (Л. Г.); От аби мати загубила пояс, то мав би Юхрим що трощити (М. С). До цього треба додати, що дієслово-присудок головної частини у складнопідрядних речен­нях умови цього різновиду зазвичай стоїть у формі умовного способу.

§ 83. Складнопідрядні речення з підрядними мети

Складнопідрядні речення з підрядними мети — це такі склад­нопідрядні речення розчленованої структури, підрядні чисти­ни яких означають мету дії головної частини і відповідають на питання для чого? з якою метою?

Підрядні предикативні частини складнопідрядних речень цього різновиду можуть посідати будь-яке місце щодо голов­ної: / несли ми сили наші, щоб звалити гнів віків (В. Сос); Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. К.); Пригнувшись, щоб не зачепитись за різьбу пухнастого гілля, дівчина виходить на дзвінку дорогу (М. С).

Підрядні частини складнопідрядних речень мети поєдну­ються з головною переважно за допомогою сполучників: щоб (щоби), аби та складених сполучників для того щоб, задля того щоб, затим щоб, з тим щоб, на те щоб, причому складений спо­лучник для того щоб та інші часто розчленовуються на спів­відносні, вказівні слова, що входять до головної частини, і спо­лучник щоб, який залишається у підрядній частині: Для того щоб ознайомитися з будь-яким великим містом, треба обійти найбільш характерні його вулиці й завулки (П. П.); Я сказав для того, щоб тільки не йти з ним (Л. У.); А поклонивсь йому затим, щоб подратувати маляра (Г. К.-О.).

§ 84. Складнопідрядні речення з підрядними причини

Складнопідрядні речення з підрядними причини — це такі складнопідрядні речення розчленованої структури, в яких під­рядна частина розкриває причину, що зумовлює дію головної частини, або дає обґрунтування причини того, про що йдеться в головній частині. Це пов'язано з тим, що в підрядній частині розповідається про явища й процеси, якими зумовлюється дія головної частини. Підрядна частина у складнопідрядних речен­нях причини відповідає на питання чому? через що? з якої причини? і поєднується з головною за допомогою сполучників бо, бо ж, через те що, тому що, у зв 'язку з тим що, затим що та парним сполучником а що... то, причому складені сполучники на зразок через те що можуть розчленовуватись на дві частини, з яких перша {через те, тому, у зв'язку з тим), перетворившись на своєрідне співвідносне слово, переходить до складу головної частини, а у підрядній залишається один сполучник що: Тому що він був ще малий тягати воду, дід віддав його до ковбасника (П. П.); Я прокинуся через те, що поїзд сіпо­нув і раптом пішов швидше (Ю. С); А більший меншого турсає та ще й б'є, Затим, що сила є (Л. Г.).

Із підрядних причинових сполучників найчастіше вживаєть­ся сполучник бо, яким звичайно починається підрядна частина складнопідрядного речення причини, що завжди стоїть після головної: Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу (П. Т.); Люблю людей землі моєї, бо й я землі моєї син (В. Сос). В окре-

мих випадках сполучник бо може, як і в давнину, стояти не на початку підрядної частини, а в середині її, найчастіше після присудка: Спи ж ти, малесенький, пізній бо час (Л. У.); До краю оп 'янів, Любився бо багато у токаї (М. Р.).

Складнопідрядні речення причини, в яких підрядна части­на приєднується до головної за допомогою інших сполучників, можуть починатися з підрядної частини, а можуть закінчува­тися нею: Від того що сонце ніколи не заглядало в це тісне місце, дощова вода нікуди не стікала, тут завсіди було вогко (П. М.); Хіба він повинен був зупинятися через те, що мав перед собою застарілу карту центральної Європи (О. Г.). У складнопідряд­них реченнях причини зі сполучником а що підрядна частина завжди стоїть перед головною: А що тепер були дні гарячі, то вона ходила лише в сорочці підперезана (О. К.); А що не було місця на лаві у тісній хаті, послалась баба долі (М. К.).

§ 85. Складнопідрядні речення з підрядними місця

Складнопідрядні речення з підрядними місця — це такі склад­нопідрядні речення розчленованої структури, підрядні частини яких указують на місце чи напрям дії головної частини і відповіда­ють на питання де? куди? звідки?

Підрядні частини складнопідрядних речень з підрядними місця здебільшого відносяться до всієї головної частини в ціло­му, хоча можуть пояснювати й окреме слово — обставину місця, виражену прислівником. Однак і в таких випадках підрядна частина відноситься не до окремого слова, а до всієї головної частини чи до складу її присудка: Скрізь, куди сягали їхні [ліхтарів] тьмяні відсвіти, вся земля була встелена людом (О. Г.). Якщо сполучним словам де, куди, звідки, за допомогою яких підрядні предикативні частини приєднуються до головної, у ній відповідають співвідносні прислівники там, туди, звідти, має­мо справу із займенниково-співвідносними складнопідрядни­ми реченнями нерозчленованої структури: І плуг людський нову проріже путь там, де батьки зітхали на розпутті (М. Р.).

У складнопідрядних реченнях місця підрядні частини можуть стояти перед головною, після неї або в середині її, поєдную­чись з нею за допомогою сполучних слів — прислівників де, куди, звідки: Ходив чумак до голубого Дону, де давній предок умо­чив шолом (М. Р.); Він скрізь ходив, куди і ми ходили (Л. У. ^Дівчи­на виходила на берег, звідки видно було до гаю (М. В.); Ой не відтіль вітер віє, відкіль мені треба (І. Котл.); Раз у раз він їй стрічався, куди вона піде (М. В.); Заплакали, розійшлися, відкіля взялися (Т. Ш.); Де громи гриміли смертю огняною, Зливи про-

шуміли сивою стіною (А. М.); Оддалік, де жита вигинались на рівнинах, плив комбайн (О. Д.); Де розвідники проходили, ніщо не брязнуло, не тріснуло, не хруснуло (О. Г.).

§ 86. Складнопідрядні порівняльні речення

Порівняльними називаються такі складнопідрядні речення розчленованої структури, підрядна частина яких, поєднуючись із головною за допомогою порівняльних сполучників як, мов, немов, наче, неначе ніби та ін., пояснює її шляхом порівняння і відповідає на питання як?

За логіко-граматичною класифікацією розглядаються склад­нопідрядні порівняльні речення як один з різновидів обставин­них складнопідрядних речень способу дії. Проте оскільки за структурно-семантичною класифікацією значна частина склад­нопідрядних речень способу дії належить до складнопідрядних речень нерозчленованої структури, зокрема до займенниково-співвідносних, то такий їх різновид, як порівняльні речення з підрядною частиною, що відноситься до всієї головної, поясню­ючи її, виокремлюється в самостійний різновид складнопідряд­них речень розчленованої структури.

Підрядні частини складнопідрядних порівняльних речень можуть стояти після головної частини, перед нею і в середині її: Він [хліб] кликав і манив мене здаля, Як свято пахощів у нашій хаті (Д. П.); Примружив очі глибоко іскристі, немов засяяв сон­ ця промінь (А. М.); Блукає листопад і в шахти заглядає, неначе з листя він браслетами дзвенить (В. Сос); Дівчина засміялась і блиснула білими зубами проти сонця, ніби двома низками перлів (І. Н.-Л.); Мов дивний сад, шумить життя нове (В. Сос); Нена­че в провесні чи в літі, зацвіли поля (Т. М.); Як те море, біле поле снігом покотилось (Т. Ш.); Слава, мов квіти ярії, цвіла (Л. У.); Знизу, мов з якої прірви, часом виглядали зорі (С. В.).

У складнопідрядних порівняльних реченнях присудки голов­ної і підрядної частин можуть бути спільними. У таких кон­струкціях присудок підрядної частини може опускатися: А ко­заки, як хміль отой, в 'ються круг Ганнусі (Т. Ш.); / світ стрепе­нувся, мов збуджений птах (М. Р.); Лине час, наче повінь ріки (П. В.). Щоправда, такі речення можна було б розглядати і як прості з порівняльними зворотами.

§ 87. Складнопідрядні речення допустові

Складнопідрядні речення допустові — це такі складнопідряд­ні речення розчленованої структури, підрядна частина яких, по­єднуючись із головною за допомогою допустових сполучників,

означає умову, всупереч якій відбувається дія головної части­ни, і відповідає на питання незважаючи на що?

Підрядна частина допустових складнопідрядних речень при­єднується до головної за допомогою сполучників хоч (хоча), хай (нехай), дарма що, незважаючи на те що, з яких останні два можуть розчленовуватись і розподілятися між головною і під­рядною частинами, внаслідок чого у підрядній частині зали­шається один сполучник що. Сполучникам хоч (хоча), хай (не­хай) та ін. у головній частині можуть відповідати сурядні спо­лучники але, та, а, проте, однак, якщо підрядна частина стоїть перед головною: Хоч ніжку натрудив, хоч крилечко пом 'ялось, одначе вирвався і полетів (Л. Г.); Хоч була рання весна, але надворі було вже гаряче (І. Н.-Л.); Хоча має економія в Каховці свою власну контору, проте Савка рідко ночує там (О. Г.); Дарма що вони цілими днями були вкупі, але перед самим сном їм теж: хоті­лося переговорити про невідкладні свої справи (О. Г.); Хоч по ка­пельці дощик крапа на камінь, а таки проїсть його (Г. К.-О.); Нехай умру, та думка не умре (Л. У.); Хоч вітри ідуть супроти, та незламні наші крила (А. М.).

Підрядні частини складнопідрядних допустових речень мо­жуть стояти перед головною, після неї і в середині її: Як не муд­руй, а правди ніде діти (Л. Г.); Сонця не було ще видно, хоч деякі шпилі вже рожевіли (М. К.); А млин стоїть, хоч прірву й загатив (Л. Г.); В пустелі стояла непорушна, недвижна спека, дарма що був тільки квітень (Ю. С); Довго співали дівчата, довго гуляли хлопці, незважаючи на те що другого дня треба рано вставати (І. Н.-Л.); Стефан, хоч був на слова досить гострий, змовчав (І. Ф.); Богдан поставив кринку біля кота і, хоча йому було не до їжі, заглянув у розсохлу від років скриню (Ю. С); Борис Савич, дарма що не любив ув'язуватись в подібні дискусії, цього разу все ж подає голос (О. Г.).

Окрему групу становлять складнопідрядні речення узагаль-нено-допустові, в яких зміст підрядної частини має узагальне­ний характер, а в головній частині йдеться про результат, про­тилежний тому, якого слід було б чекати. У таких реченнях підрядні частини поєднуються з головними за допомогою скла­дених сполучних слів як не, де не, скільки не, куди не, коли не, який не, хто не, що не, хоч як, хоч який: Скільки не кликали Гафійку їсти, вона не ввійшла (М. К.); Як не лає, як не кричить на неї пані, бабуся не лякається (М. В.); Де не піду, й вони за мною (Т. Ш.); Що не кажи, а голова у нього на в'язках неабияка (П. М.).