Забезпечення законності

Проголошення правових принципів та правових законів ще не вирішує проблем, пов’язаних із забезпеченням прав, свобод та інтересів людини і громадянина. Так, порушення законності особливо виявляються саме на рівні реалізації вимог законів, і, зокрема, підтверджується не одиничним протиправним випадком такого невиконання, а наявністю об’єктивних небезпечних протизаконних тенденцій у лінії поведінки суб’єктів законності (органів держави, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, їх посадових осіб, громадян та ін.). Аби вимоги законів були належним чином реалізовані, має бути задіяна «система забезпечення законності», яка зумовлена метою діяльності держави, в цілому, та являє собою певним чином структуровану сукупність взаємопов’язаних між собою загальних та спеціальних гарантій законності. Гарантії законності — це умови суспільного життя і заходи, що вживаються державою для забезпечення режиму законності і стабільного правопорядку. Держава забезпечує реалізацію законності за допомогою системи її гарантій. Гарантіями законності є наявність: по-перше, загальних умов забезпечення режиму законності; по-друге, спеціальних засобів забезпечення законності. У зв’язку з цим система забезпечення режиму законності передбачає:
- загальносоціальну складову (загальноціальні гарантії законності);
до загальносоціальних гарантій належать: 1) політичні передумови забезпечення режиму законності; 2) економічні передумови забезпечення режиму законності; 3) ідеологічні передумови забезпечення режиму законності; 4) моральні передумови забезпечення режиму законності.
- спеціальну складову (спеціальні гарантії законності); до спеціальних гарантій належать: 1) юридичні засоби забезпечення законності; 2) організаційні засоби забезпечення законності.
Так, загальносоціальні гарантії законності передбачають:
1. Економічні передумови забезпечення режиму законності — ступінь економічного розвитку суспільства, ритмічності роботи господарського механізму країни, росту про­дуктивності праці і обсягу виробництва; розмаїття і рівність усіх форм власності, рівність економічних можливостей суб'єк­тів суспільних відносин. Наявність економічної незалежності суб'єктів права створює об'єктивні умови для їх зацікавленості в законності.
Економічними передумовами забезпечення режиму законності є наявність: а) рівня добробуту, за якого забезпечуються життєво необхідні потреби людини; б) необхідних для підтримки такого добробуту ресурсів, ринку товарів, капіталів, послуг; в) фактичної свободи колективних і індивідуальних суб'єктів економічних відносин; г) усвідомлення суб'єктами економічних відносин необхідності додержання фіскальних обов'язків перед державою.
2. Політичні передумови забезпечення режиму законності — ступінь демократизму конституційного ладу, тобто наявності розвинутої системи народовладдя, демократич­них форм і інститутів його здійснення; політичного плюралізму, який дозволяє особі вільно самовизначатися, об'єднуватися в організації за різними інтересами; додержання принципу поділу влади. Тобто це система політичних засобів, спрямованих на формування механізмів консенсуальної демократії, політичного компромісу, на підтримку народом політичного курсу «партії влади», несилового вирішення політичних проблем тощо.
Політичними передумовами забезпечення режиму законності є наявність: а) громадянського суспільства та б) правової держави.
Політичні і економічні гарантії обумовлені закріпленням основ суспільного і державного ладу, основних прав людини, принципів правової держави і громадянського суспільства. Політична та економічна системи обумовлюють стабільне законодавство, нормальну діяльність правотворчих органів. Ці гарантії вимагають перебороти політичну та економічну кризи, стабілізувати економічний розвиток, усунути протистояння між різними політичними силами та партіями. В умовах переходу до нової політичної та економічної системи ці гарантії малоефективні, оскільки кризові явища негативно впливають на стан законності і правопорядку.
3. Ідеологічні передумови забезпечення режиму законності — ступінь розвитку правосвідомості; ідеологічний плюралізм, не нав'я­зування державою ідеології, а турбота про правове навчання, виховання, правову культуру. Істотне значення має широка по­інформованість населення, свобода преси, думок, що дозволяє вести публічну боротьбу з правопорушеннями в будь-якій сфері державного і суспільного життя.
Ідеологічними передумовами забезпечення режиму законності слід вважати наявність у держави системи ідей, поглядів, програм, які спроможні консолідувати суспільство з метою вирішення соціально-економічних проблем і конфліктів. Така система є опорною конструкцією для формування правосвідомості, основаного на визнанні абсолютної цінності прав людини, а також відповідної правової культури державних службовців. Велике значення для існування законності та правопорядку має правова культура посадових осіб і громадян, правосвідомість, які основані на визнанні абсолютної цінності основних прав людини. Велике значення має переконання, заохочення, доцільний примус, що вміло організовіані. Ідеологічні гарантії забезпечуються ціленаправленою діяльністю держави і суспільства по формуванню високого рівня правосвідомості і правової культури населення і посадових осіб. Формування правової культури може відбуватись стихійно і цілеспрямовано.
Цілеспрямоване формування здійснюється за допомогою правового виховання, яке має різноманітні форми і методи: правове навчання (правовий всеобуч), правова пропаганда і агітація, правова просвіта. Надзвичайно великий вплив на формування правосвідомості і правової культури має практична діяльність правоохоронних і місцевих органів влади і управління. Таким чином, сам стан законності і правопорядку має великий вплив на формування законності і правопорядку.
4.Духовно-моральні, культурні передумови забезпечення режиму законності – це система соціальних засобів, спрямована на формування «морального базису права», формуваання у індівідв потреби законослухняної поведінки, недопустимості вчинення аморальних проступків.
Спеціальні гарантії законності передбачають:
1) Юридичні засоби забезпечення законності – як систему правових засобів, передбачених правовим законодавством, які зумовлені закономірностями суспільного розвитку та спрямовані на забезпечення такого режиму законності, за якого в усіх учасників правовідносин формується внутрішня необхідність у здійсненні правомірної поведінки, реалізація якої стає могутньою основою становлення та розвитку демократії на рівні держави і суспільства (як-то, правові заборони, правові стимули тощо). Юридичних гарантій досить багато. Їх класифікацію здійснюють за суб'єктами застосування, за характером юридичної діяльності та іншими критеріями:
1. За суб'єктами застосування гарантії вирізняють: парламентські, президентські, судові, прокурорський нагляд, муніципальні, адміністративні (управлінські), контрольні, громадські, міжнародні тощо.
2. За характером юридичної діяльності гарантії поділяються на: правотворчі, правороз'яснювальні, правозастосувальні, правореалізаційні.
3. За онтологічним статусом у правовій системі — документальні (нормативно-правові акти, інтерпретаційні акти, індивідуальні акти застосування права) і діяльнісні (практична діяльність по застосуванню норм права і реалізації норм права).
Тобто юридичні гарантії - це передбачена законом система спеціальних правових засо­бів, за допомогою яких забезпечується створення якісних зако­нів, їх додержання і виконання.
2) Організаційні засоби забезпечення законності - належний та ефективний контроль за неухильним дотриманням приписів норм права, виявлення правопорушень і притягнення правопорушників до юридичної відповідальності; зміцнення державної дисципліни тощо;
Організаційними засобами забезпечення законності, що чинять істотний вплив на її стан, є такі фактори, як структура державного апарату, кваліфікація службовців, ефективність функціонування системи правової підготовки персоналу, чіткий і раціональний поділ повноважень та ін. Не остання роль для створення умов зміцнення та підтримки режиму законності належить організаційним заходам щодо зменшення рівня таємності, створення відомчих центрів інформації та зв'язків із громадськістю, вдосконалення дозвільної системи, ліквідації апаратних надмірностей та ін.
До організаційних засобів забезпечення режиму законності, належать: А) організаційно-структурні формування; В) організаційно-правові методи. Взаємодія організаційно-структурних формувань і організаційно-правових методів утворює особливий державно-правовий механізм забезпечення законності.
А) Організаційно-структурні формування — це ті державні органи, на які покладено обов'язок з підтримання і зміцнення режиму законності. Так, діяльність законодавчих органів спрямована на видання правових законів, якіс­них законодавчих актів, якими встановлюється юридич­на відповідальність за вчинення протиправних дій. Закони мають бути однозначні, доступні для всіх громадян і посадових осіб. Завдяки діяльності органа конституційної юрисдикції (Конституційного Суду України) забезпечується не­ухильне додержання Основного Закону держави. Розглядаючи справи про конституційність законів за скаргами відповідних суб’єктів, цей орган створює додаткові і дійові га­рантії досконалості законів. Органи державної виконавчої влади та управління сприяють зміцненню законності в процесі своєї діяль­ності, що спрямована на втілення в життя правових норм основного і поточних законів держави, охорону і захист прав і свобод грома­дян. Від судових та правоохоронних органів держави залежить застосування вимог законів щодо прав і свобод людини і громадянина. Так, будь-які рішення і дії державних органів, їх посадових осіб, інших суб’єктів, що порушують права і свободи, можуть бути оскар­жені в суді. Прокуратура України здійснює нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів. Діяльність органів внутрішніх справ спрямована на охорону суспільства від злочинних посягань, забезпечення порядку у громадських міс­цях та ін.
В) Організаційно-правові методи — це види діяльності організаційно-структурних формувань, практичні прийоми, операції, форми роботи, які ними використовуються для забезпечення законності. В теорії держави і права ці організаційно-правові методи прийнято називати способами забезпечення законності. Залежно від особливостей застосування юридичних наслідків розрізняють такі способи забезпечення законності: контроль; нагляд; звернення до державних органів із заявами, пропозиціями, скаргами з питань забезпечення законності; зміцнення державної дисципліни тощо.
Таким чином, реалізація законності базується на системі гарантій, дієвість яких покликана зробити законність реальною