Принципи права: поняття та види

Принципи права – це вихідні ідеї, засади та вимоги формування, розвитку і реалізації права.
Принципи права не формулюють конкретних прав і обов'язків, однак від того, які принципи права визначаються пріоритетними, можна робити висновки про характер самої держави (демократична, тоталітарна). Це зумовлено, передусім, тим, що принципиправа є результатом осмислення закономірностей становлення та розвитку суспільства, оскільки вони об’єктивно взаємопов’язані із економічним, політичним устроєм суспільства, особливостями його духовного, культурного, національного розвитку тощо.
Крім того, у принципах зосереджено багатовіковий досвід розвитку права як одного із найважливіших та особливих здобутків цивілізації.
Принципи права проходять крізь усю правову дійсність - загальносоціальне право, об’єктивне право, правопорядок. Вони покликані забезпечувати органічну взаємодію об'єктивного і суб'єктивного права, норм права і правовідносин, єдність чинних правових норм, інститутів і галузей права.
У теорії держави і права виділяються принципи права, які виступають у вигляді фундаментальних ідей, ідеалів, тобто ідеологічної основи, які відображають досягнення правової думки, практичного досвіду тощо. Ці принципи складають засади наукової та професійної правосвідомості. Вони не закріплені у правових приписах.
Крім того, виокремлюються принципи права – як вихідні нормативно-керівні засади (імперативні вимоги), які визначають загальну спрямованість правового регулювання суспільних відносин. Ці принципи права безпосередньо закріплені в нормах права установчого характеру або ж випливають із загального змісту норм права. При цьому вони стають орієнтиром правотворчої і правозастосовчої діяльності органів держави. Ці принципи характеризують зміст юридичного права у концентрованому вигляді і виявляють, на яких засадах у юридичній формі відображаються суспільні відносини, узгоджуються різні суспільні інтереси, характеризують співвідношення між джерелами права, законодавством і правосуддям, законом і державною владою, примусом і переконанням у правовому регулюванні.
Крім того, у принципах права закладаються, і такі вимоги, які відображають безсумнівну специфіку правового регулювання - «правові аксіоми» та «правові презумпції». «Правові аксіоми» як «елементарні істини», що не потребують особливих доказів, це такі правові положення, які сприймаються без доведення (незнання законів не звільняє від відповідальності, ніхто не може бути засуджений двічі за той самий злочин; закон зворотної сили не має, якщо передбачає нове або більш важке покарання; немає покарання без злочину тощо). Правові презумпції як принципи права – це правові припущення (презумпція невинуватості: ніхто не може бути визнаним винним у здійсненні злочину, а також притягнутий до кримінальної відповідальності інакше як за вироком суду тощо).
Значення принципів права обумовлюється тим, що вони мають властивість вищої імперативності, універсальності, загальнозначущості. У зв’язку з цим вони завжди були і залишаються предметом гострої ідеологічної боротьби, а в перехідні епохи - гаслом політичних рухів та об'єктом класових зіткнень. Боротьба за нові принципи права фактично завжди перетворювалася на боротьбу проти старого суспільного ладу. Приміром, боротьба за принцип рівності перед законом і судом тривала протягом багатьох століть. Саме під гаслами рівності відбувалися буржуазні революції, перехід від кастово-станових суспільств до суспільств громадянських. Не володіючи змістом принципів права, важко робити висновки про особливості національної правової системи, про той правопорядок, що вона покликана забезпечувати. Принципи права, закладаючи загальнолюдські пріоритети та цінності в основу правової системи, спрямовують свій вплив на всі її складові (правосвідомість, правовідносини, правореалізацію тощо) і, врешті-решт, виявляються на рівні правопорядку. Так, саме імперативні вимоги принципів права у разі відсутності подібних норм права сприяють подоланню прогалин у праві (аналогія права).
Крім того, надзвичайно важливе їх значення виявляється не лише на внутрішньодержавному рівні правового регулювання, принципи права займають особливе місце в механізмі взаємодії міжнародного та національного права (принцип верховенства права, захисту прав людини, взаємодоповнюваності норм міжнародного права національним, принципи, які визначають співвідношення міжнародного права та національного права та ін.) Так, в основі взаємодії права Європейського союзу та держав-учасниць покладені принципи верховенства права та прямої дії права ЄС.
Принципи права класифікуються за наступними критеріями: Зокрема, в залежності від типу права розрізняють принципи рабовласницького, феодального, буржуазного і соціалістичного типів права; (як відомо, зміна типу права завжди призводить до корінної зміни загальносоціальних принципів права - політичних, ідеологічних, етичних та ін.); в залежності від характеру принципи права класифікуються на загальносоціальні та спеціально-юридичні; в залежності від сфери поширення їх дії на систему права принципи права класифікуються на загальноправові, галузеві, міжгалузеві та принципи інститутів права.
Незважаючи на своєрідність правових сімей світу та, враховуючи їх особливий підхід до феномену принципів права, усі ці системи в демократичних державах соціально-правової орієнтації спираються саме на загальні принципи права. При цьому загальні принципи права одержали закріплення на міжнародному та європейському рівнях (зокрема, загальні принципи, розглядаються як складова частина права ЄС). Це зумовлено, передусім, тим, що на сьогодні загальні принципи права визнаються життєвонеобхідними в процесі забезпечення прав людини. Саме вони змушують завжди пам’ятати, що право – це не лише норма, не лише «буква», але й «дух» закону. Вміння виявляти «дух» закону – це вміння бачити зміст юридичних положень, не вихоплюючи їх із контексту закону, а розглядаючи, передусім, з урахуванням «принципу еволюційного тлумачення» на засадах загальних принципів права, виходячи із об’єктивних, природних закономірностей. Тому загальні принципи права є основними нормативними засадами, що дозволяють визначати спрямованість правового регулювання в цілому. Оскільки в цих принципах втілюються загальнолюдські цінності, їх визначають як загальнолюдські (цивілізаційні) принципиправа. Серед загальних принципів, насамперед, виділяють принципи гуманізму, справедливості, свободи, демократизму, рівноправності.
Особлива значущість загальних принципів виявляється не лише в межах національної правової системи, але і в механізмі взаємодії джерел національного права та міжнародного права. Забезпечити збалансованість цього механізму дозволяють саме основні загальні принципи права, які є спільними як для міжнародної правової системи, так і для національної системи.
Серед спеціально-юридичних принципів виокремлюють загальноправові, міжгалузеві, галузеві та принципи інститутів права.
Таким чином, принципи права, пронизуючи усі виміри правової дійсності, слугують орієнтиром правотворчої і правозастосовчої діяльності. Їх дотримання забезпечує нормальний розвиток і функціонування правової системи, в цілому. Навпаки, зневажливе ставлення до принципів в процесі юридичного нормотворення, право реалізації, врешті-решт, негативно впливає на стабільність правопорядку