Матеріал для поглибленого вивчення. Аврелій Марк Антоній (121—180) —римський імператор, представник стоїцизму

• Термінологічний словник

Аврелій Марк Антоній (121—180) — римський імператор, представник стоїцизму. Обстоював ідею про державу з рівними для всіх законами.
Арістотель (384—322 до н. е.) — філософ Стародавньої Греції. Державно-правове вчення викладене у творах «Політика», «Афінська політія», «Етика». Досліджував сутність держави, права, форми держави та причини їхніх змін. Дав визначення держави, громадянина, справедливості та права. Автор патріархальної теорії походження держави.
Геракліт (544 чи 540—483 до н. е.) — філософ Стародавньої Греції, засновник діалектики, автор ідеї про загальний логос (керівний розум), із якого випливають закони, що мають визначальне значення в житті людей і держави.
Гесіод (VIII—VII ст, до н. е.) — поет Стародавньої Греції. Державно-правові погляди виклав у творах «Труди і дні», «Теогонія». Автор легенди про богів Зевса і Феліду, які мали дочок Діке (справедливість) та Евномію (законність).
Гіппій (бл, 460 — 400 до н. е.) — софіст. Сповідував ідею природного права; позитивні закони вважав такими, що суперечать йому, порушують справедливість.
Гомер (VIII сто до н. е.) — поет Стародавньої Греції, автор «Іліади» та «Одіссеї», в яких викладено погляди про справедливість, правду, законність і необхідність карати кривду.
Демокрит (бл. 460 — бл. 370 до н. е.) — філософ Стародавньої Греції, засновник античної атомістики. Розвиток суспільства вважав еволюційним, а закони — штучним явищем, інтереси держави ставив на перше місце.
Епіктет (50-138 р.р.) представник Римської школи стоїцизму. Головна ідея державно-правового вчення – проблема морального вдосконалення і належної законослухняної поведінки.
Епікур (341—270 до н. е.) — філософ Стародавньої Греції періоду еллінізму. Вважав, що всесвіт розви­вається за природними законами. Етика пов'язує фізичні й політико-правові уявлення. Держава утворюється для убезпечення людей, їхньої загальної користі. Досліджував форми держави.
Конфуцій (551—479 до н. е.) — мислитель Старо­давнього Китаю, засновник конфуціанства. Держав­но-правові погляди викладено в книзі «Луньюй» («Бесіди і міркування»).
Лао-цзи (VI—V ст. до н. е.) — автор стародавнього китайського трактату «Дао де цзін», засновник даосизму.
Піфагор (580—500 до н- е.) — мислитель Стародавньої Греції, засновник філософського напрямку; дослідник категорій «рівність», «справедливість»; противник демократи.
Платон (428 або 427—347 до н. е.) — філософ Стародавньої Греції; перший мислитель, твори якого дійшли до нас. Державно-правові погляди викладено у працях «Держава», «Закони» та ін. Автор проекту «ідеальної» держави. Важливим уважав помірковану законність та судову систему.
Полібій (бл. 200-бл. 120 до н. е.) — грецький історик періоду еллінізму. Основна праця — «Історія в сорока книжках». Загальним світовим законом визнавав долю. Виникнення держави розглядав як закономірний процес.
Протагор (бл. 490 — бл. 420 до н. е.) — філософ Стародавньої Греції, софіст. Стверджував суб'єктивну обумовленість знання. Прибічник демократичного устрою.
Сенека Луцій Анней (бл. 4 до н. е. — 65 н. е.) — представник нової стої. Ідея духовної свободи всіх людей як суб'єктів права була основою в його працях «Едіп», «Медея» та ін.
Сократ (469—399 до н. е.) — філософ Стародавньої Греції. Прагнув до раціонального обгрунтування об'єктивного характеру етичних оцінок, моральної природи держави і права. Розрізняв природне і позитивне право.
Солон (640 чи 635 — бл, 559 до н. е.) — мислитель Стародавньої Греції, афінський реформатор і законодавець, Стояв біля витоків полісної демократії.
Ульпіан (170—228) — римський юрист, прибічник ідеї природного права. У 426 р. його концепціям було надано обов’язкової юридичної сили. Окремі положення його вчень увійшли до Дигест.
Цицерон Марк Туллій (106—43 до н. е.) — державний діяч Стародавнього Риму. Свої державно-правові погляди виклав у працях «Про державу», «Про закони», «Про обов'язки». Державу визнавав надбанням народу, досліджував форми держави, був прибічником ідей природного права, беззаперечного підкорення законові.