Правознавство - як одна із визначальних галузей суспільствознавства - це система юридичних наук (історико-правових, галузевих, прикладних, наук, що вивчають міжнародне право та зарубіжне право), які мають своїм завданням осмислення та отримання нових знань про різноманітні явища правової та державної дійсності у їх системному взаємозв’язку з суспільними феноменами.
Термін «теорія» (аbstrahere), в перекладі з лат. мови означає відділити; процес абстрагування слід розуміти як відділення того, що в предметах пізнання не є головним, визначальним; абстракції або теоретичні уявлення відображають ті головні ознаки, які притаманні предметам пізнання, тобто - властиві їм закономірності.
Теорія держави і права є провідною, фундаментальною юридичною наукою і навчальною дисципліною, що, закладаючи базові знання у сфері правознавства, спрямована на формування світоглядних орієнтирів з позиції загальнолюдських цінностей, і, насамперед, верховенства прав людини і громадянина.
Поняття об`єкту наукового пізнання - є ширшим, ніж предмет наукового пізнання, оскільки ним охоплюються явища оточуючого світу, на які поширюється пізнання та практичний вплив суб`єктів дослідження.
Предмет наукового пізнання – це певна частина об`єкта, той чи інший його аспект, який досліджується даною наукою; це коло найбільш суттєвих питань, які вона вивчає та досліджує.
Предметом теорії держави і права є загальні та специфічні закономірності виникнення функціонування і розвитку права і держави, що розглядаються як цілісні і взаємопов’язані соціальні інститути, та пов’язані з ними суспільні відносини; при цьому слід виділяти:
- загальні та специфічнізакономірності виникнення, функціонування та розвитку права як одного із найважливіших суспільних феноменів, які дозволяють осмислити вплив духовно-моральних феноменів суспільства, інших специфічних факторів соціальної системи (культурних, політичних, економічних та ін.) на формування та розвиток тих чи інших концепцій праворозуміння, особливостей «правового порозуміння» людей, їх правосвідомості, правової культури, правореалізації, правопорядку, існування відповідних правових ідеалів у суспільному організмі тощо;
- загальні та специфічнізакономірності виникнення, функціонування та розвитку юридичного права і держави, які дозволяють з’ясувати, чому і на якій стадії соціального розвитку з’являється потреба у державній організації та у механізмах юридичного регулювання; розкривають, як і у який спосіб відбувається взаємодія державних регуляторів та юридичних інструментаріїв з іншими елементами соціального регулювання; покликані визначити різноманітні за своїм характером соціальні причини перетворень юридичних та державних інститутів тощо.
Закон – це необхідний, істотний, стійкий, об’єктивно існуючий і повторюваний зв’язок між явищами; закономірність – це регулярна повторюваність прояву закону; закономірності виявляються лише як тенденції, що відображають необхідні, стійкі, об’єктивно існуючі зв’язки між істотними сторонами явищ і процесів.
Функціями теорії держави і права є напрямки її дії, необхідні для вирішення завдань, які вона покликана виконувати, досліджуючи свій предмет.
Методологія - це складна категорія, що розглядається: як сукупність методів (засобів та прийомів пізнання), які застосовуються в науці або в іншій галузі пізнання; як процес, що включає не лише пізнавальне відображення методів, але і іх конструктивну модернізацію, накопичення їх новим, більш вдосконаленим змістом; як наука про методи - вчення про парадигми, принципи побудови, прийоми і засоби наукового пізнання в процесі дослідження.
Метод у науковій діяльності – це знання, за допомогою якого отримується нове знання; тобто певний фрагмент знання може розглядатися, як предмет пізнання, а в іншому той самий фрагмент – як засіб; зокрема, це, в повній мірі, стосується теорії держави і права, яка, будучи фундаментом юриспруденції, виступає методологічною наукою по відношенню до інших юридичних наук.
Структура загальнотеоретичної науки об’єднує теорію держави та теорію права. При цьому теорія держави і права являє собою єдину внутрішньоузгоджену систему знань: неможливо вивчати державу без врахування її «підпорядкованості» праву, і, навпаки, неможливо опанувати право без врахування держави як головного засобу його забезпечення
| Таблиця 1.1
|
| Основні критерії виділення науки як особливого виду пізнавальної діяльності людини з поміж інших видів суспільної діяльності
|
| Об’єкт науки – це об’єктивна дійсність, що вивчається; іншими словами, це відносини, що реально існують у світі, і на які спрямовується пізнавальна діяльність людей; наприклад, об’єктом природничих наук є, загалом, світ природи, а об’єктом суспільних наук – є світ соціуму, суспільні відносини, в цілому; об’єкт науки відповідає на питання, на що спрямований науковий інтерес дослідника;
|
| Предмет науки - це сукупність закономірностей та особливостей явищ об’єктивної дійсності чи теоретичних знань про них, які вивчаються цією наукою; предмет науки відповідає на питання, що конкретно вивчає наука; об’єкт і предмет науки завжди співвідносяться між собою відповідно як ціле та його частина. Закон – це необхідний, істотний, стійкий, об’єктивно існуючий і повторюваний зв’язок між явищами. Закономірність – це регулярна повторюваність прояву закону. Закономірності виявляються лише як тенденції, що відображають необхідні, стійкі, об’єктивно існуючі зв’язки між істотними сторонами явищ і процесів.
|
| Таблиця 1.2.
|
| Структура наукового пізнання
|
| Природничі науки вивчають закономірності розвитку й існування природи (фізика, математика, кібернетика, хімія, біологія та ін.)
| Соціогуманітарні наукививчають світ людини (гуманітарні науки – від лат. Humanitas – людство – психологія, педагогіка, мистецтвознавство тощо) та світ суспільства, людське суспільство, сутність тих явищ і процесів, які відбуваються у суспільстві (суспільні, суспільствознавчі, соціальні науки - юриспруденція, політологія, економічна теорія, історія та ін.)
| Технічні наукививчають закономірності розвитку техніки і визначають способи найкращого її використання (машинознавство, електротехніка, радіотехніка та ін.)
|
| Будь-яка наука характеризується тим, що вона, по-перше, вивчає певне коло явищ об’єктивної дійсності, по-друге, досліджує і розкриває певні закономірності, властиві даним явищам, пояснює їх сутність та надає певні прогнози на майбутнє, по-третє, на основі розкритих закономірностей формулює певні практичні висновки, які можуть бути застосовані до сфери цих явищ. Практична спрямованість, нерозривний зв’язок з життям – ці якості, обов’язкові не лише для природничих або технічних знань, але і для усіх видів та галузей суспільних наук.
|
| Таблиця 1.3.
|
| Закони - це критерій виокремлення предмету будь-якої науки
|
| Природничі закони - це сталі, об’єктивні зв’язки, які регулярно та постійно виявляють себе в природі незалежно від волевиявлення і усвідомлення людини.
| Соціальні закони – це сталі, об’єктивні зв’язки, які з певною регулярністю, за певних умов виявляють себе в процесі становлення, функціонування та розвитку суспільства.
| Технічні закони – це сталі та об’єктивні зв’язки, які з певною регулярністю та постійністю виявляються у процесі розвитку техніки.
|
| | Таблиця 1.4.
|
| Соціогуманітарні науки:
| Теорія держави і права:
|
| - економічна теорія вивчає систему виробничих відносин, організацію господарського життя, поведінку індивідів та інститутів, що займаються виробництвом, обміном і споживанням товарів і послуг. Предмет економічної теорії охоплює закономірності економічних явищ. Економічні відносини потребують адекватних правових інститутів.
| - використовує положення і висновки економічної теорії, у т.ч. такі її категорії, як виробничі відносини, продуктивні сили, власність та ін. правові інститути, як регулятори економічних процесів, самі виступають важливим чинником соціально-економічних зрушень;
|
| - політологія (від грецьк. Politika- державні і суспільні справи та logos – слово, поняття, вчення) – це наука про політичну систему суспільства та її різноманітні підсистеми; політологія як наука вивчає політичне життя суспільства в його різноманітних проявах; вона сприяє виробленню світоглядних і ціннісних настанов, вмінню пов’язувати політичні знання із суспільно-політичною практикою. політологія у певний спосіб, як і філософія, озброює теорію матеріалом, котрий дозволяє різнобічно вивчити питання про місце права в політичній сфері і політичних процесах;
| - розробила понятійний апарат, який активно використовує політологія (демократія, право, законність тощо); оскільки рівень розвитку правової регуляції суспільного життя є водночас і показником якісного стану розвитку суспільства, в цілому, такий рівень є критерієм розвитку соціально-політичних відносин;
|
| Соціогуманітарні науки:
| Теорія держави і права:
|
| - соціальна психологія (від грец. Psyche –душа, logos- вчення) вивчає закономірності психічного життя людини, соціальної групи, суспільства. Її увага зосереджена на закономірностях поведінки людей, обумовленої їх належністю до соціальних груп. Соціальна психологія допомагає теорії узагальнювати результати поведінки посадових осіб і громадян за допомогою виявлення соціально-психологічних механізмів.
| - враховує досягнення соціальної психології в процесі вивчення правосвідомості, ефективності впливу права на поведінку людей тощо; на стику соціальної психології і права успішно розвивається правова психологія, яка вивчає психічні закономірності практичної юридичної діяльності.
|
| Таблиця 1.5.
|
| С у с п і л ь с т в о з н а в с т в о:
|
| Філосо-фія; Політоло-гія; Економіч. науки; історія; Психоло- гія; етика; логіка та ін.
| П р а в о з н а в с т в о: як цілісна система юридичних наук, вивчає явища правового та державного характеру
|
| Теорія держави і права як провідна, фундаментальна юридична наука закладає базові знання у сфері правознавства і вивчає загальносоціальні та специфічні закономірності становлення, функціонування і розвитку правових та державних явищ
| Історико-правові; галузеві; прикладні; науки, які вивчають зарубіжні державу і право та ін.
|
| Таблиця 1.7.
|
| Співвідношення теорії держави і права з історико-правовими науками:
|
| Теорія держави і права:
| Історико-правові науки:
|
| 1. Теорія держави і права досліджує розвиток права та держави в узагальнено-теоретичному вигляді. Конкретні дані історії використовуються теорією для теоретичних узагальнень, вироблення єдиних закономірностей розвитку права та держави різних народів у конкретні історичні періоди. Спільність теорії держави і права та історико-правових наук полягає у тому, що вони розглядають право і державу, в цілому. Теорія держави і права, аналізуючи творче надбання мислителів різних епох, здійснює відповідні загальнотеоретичні узагальнення; так, приміром, історія вчень про право і державу надає відомості про те, коли, ким і у зв’язку з чим вперше було розроблене те чи інше поняття, розкриває закономірний процес накопичення уявлень про ці феномени; теорія держави і права, проаналізувавши відповідні творчі надбання видатних мислителів, надає їм загальнотеоретичного визначення, виокремлюючи їх найважливіші ознаки.
| 1.Історико-правові науки: - історія права і держави - вивчає процес історичного розвитку державно-правових форм життя конкретних країн у хронологічному порядку, тобто застосовує переважно історичний метод; - історія вчень про право і державу досліджує і висвітлює історію виникнення і розвитку теоретичних знань про державу і право; тобто це фактично, історія теорії права; історично закономірний процес накопичення суспільством уявлень про правові явища відбивається у вченнях, теоріях, ідеях мислителів різних епох (Цицерона, Руссо, Сковороди та ін.); - історія вчень про право і державу поставляє матеріал про історичне формування категоріального апарату теорії держави і права.
|
| Таблиця 1.8.
|
| Співвідношення теорії держави і права з іншими юридичними науками
|
| Теорія тісно взаємопов’язана з іншими юридичними науками. Для того, аби мати можливість вивчати конкретні прояви правових та державних реалій в окремих сферах суспільного життя, на різних етапах історичного розвитку, у різних правових системах, необхідно осмислити те, що характерно для права і держави, взагалі. Тому дослідження конкретних юридичних питань в окремих правових науках має спиратися на загальні висновки, сформульовані на загальнотеоретичному рівні. Водночас, аби піднятися на рівень узагальнень, яких досягають в теорії держви і права і поширюють на правові і державні явища, в цілому, необхідно пройти через етап, що обмежується такими проявами права і держави, які виявляються лише в окремих сферах суспільного життя і досліджуються в спеціальних юридичних дисциплінах. А, отже, загальнотеоретичні узагальнення мають спиратися на дослідження тих висновків, які сформульовані іншими юридичними науками.
| Галузеві юридичні науки – конституційне право, кримінальне право, адміністративне право, фінансове право, цивільне право, господарське право тощо. Предметом їх дослідження є особливості правового регулювання певної сфери суспільних відносин. Прикладні юридичні науки – кримінологія, правова психологія тощо. Їх специфіка полягає у тому, що вони виникли на стику юридичних та неюридичних наук. Завданням цих наук є використання досягнень інших суспільних, природничих, технічних наук у вирішенні правових проблем. Науки, які вивчають міжнародне право та зарубіжне право– міжнародне публічне право, міжнародне приватне право, конституційне право зарубіжних країн, торговельне та цивільне право зарубіжних країн, порівняльне правознавство.
|
| Таблиця 1.9.
|
| Функції теорії держави і права (зумовлені особливостями її предмету):
|
| - в системі „суспільні науки -теорія держави і права ”
| Найважливіші, провідні функції (зумовлюють її функціональне призначення на сучасному етапі демократичних перетворень)
| - в системі „ теорія держави і права - юридичні науки”
|
| Комунікативна Евристична Прогностична
| Онтологічна Гносеологічна
| Системотворча Навчальна Методологічна Практично-прикладна
|
| Конституція Радянського Союзу, (Конституції усіх Союзних Республік, в т.ч. Української РСР) проголошували у ст.6 - Комуністичну партію СРСР - ядром політичної системи радянського суспільства.
| Конституція України 1996 р., проголошує принцип верховенства права та визначає, що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.
|
| За радянської правової доктрини: засвоєння теоретичних цінностей в механізмі юридичного пізнання було покликане максимально сприяти формуванню марксистсько-ленінських політичних переконань, поглибленої політичної орієнтації у державно-правових явищах; у зв’язку з цим теорія держави і права перебувала під впливом партійно-політичних догм та стереотипів.
| За вітчизняної правової доктрини засвоєння теоретичних цінностей в механізмі правового пізнання покликане максимально сприяти формуванню світоглядних орієнтирів у вимірі загальнолюдських пріоритетів як справжнього громадянина і патріота своєї держави, носія і провідника інтересів свого народу;
|
| |
| Загальна теорія в системі правознавства займає особливе місце як провідна методологічна юридична наука, оскільки: - по відношенню до інших юридичних наук загальна теорія знаходиться на вищому рівні; закладаючи базові знання у сфері правознавства, формує світоглядні орієнтири з позиції загальнолюдських цінностей, і передусім, верховенства прав людини і громадянина; тому, якщо уподібнювати юридичну науку з живим духовним створінням, то загальна теорія відповідає його вищому, духовному рівню;
|
| - теорія має змогу оволодіти найширшими за обсягом і найглибшими за змістом знаннями, порівняно з іншими юридичними науками, які вивчають лише окремі аспекти явищ правового характеру; і тому теорія не ставить собі за завдання - вивчити абсолютно всі конкретні прояви правових, юридичних явищ тощо; таке завдання вирішує уся система юридичних наук;
|
| - знання, здобуті теорією, використовуються галузевими юридичними науками як вихідні основи дослідження, що дозволяють уникнути однобічності у вирішенні галузевих наукових проблем;
|
| - теорія розробляє понятійний апарат як систему юридичних термінів, що використовується іншими науками;
|
| - теорія розробляє методологію досліджень правової, державної дійсності, яку використовують інші юридичні науки;
|
| - виходячи зі свого предмету теорія визначає актуальні та перспективні напрями досліджень для інших юридичних наук.
|
