7 страница. Медична допомога іноземцям. Іноземні громадяни та особи без громадянства мають право користуватись медичною допомогою нарівні з громадянами України

Підстави постійного проживання в Україні іноземців (іммігрувати в Україну)	якщо він має в Україні законне джерело існування
перебуває в близьких родинних відносинах з громадянами України
перебуває на утриманні громадянина України
має на своєму утриманні громадянина України
в інших встановлених ЗУ„Про імміграцію" випадках

Обмеження для іноземців та осіб без громадянства	Вони не можуть займати певні посади, наприклад, Президента, судді тощо
Вони не мають доступу до посад державних службовців
Для них встановлені окремі правила паспортного режиму, вступу до вузів тощо (зобов'язані в термін не більше трьох робочих днів зареєструвати свої національні паспорти або документи, які їх замінюють, і виїхати з України, після закінчення відповідного терміну перебування, постійно - проживають на її території на підставі виданих їм посвідок на постійне проживання, тимчасово - з метою працевлаштування на визначений термін, тоді вони отримують посвідку на тимчасове проживання, а у випадках тимчасового прибуття в Україну з інших підстав - проживають за своїми відповідним чином зареєстрованими національними паспортами.
Для них встановлено особливу адміністративну деліктоздатність

Медична допомога іноземцям. Іноземні громадяни та особи без громадянства мають право користуватись медичною допомогою нарівні з громадянами України. Однак всім іншим іноземцям медична допомога надається в особливому порядку (мати відповідний страховий поліс, на платній основі).

Особливості прийому іноземців на навчання у навчальні заклади України. У відповідності до Положення про прийом іноземців та осіб без громадянства на навчання до вищих навчальних закладів, прийом іноземців на навчання здійснюється вищими навчальними закладами, які мають дозвіл (ліцензію) на проведення відповідної освітньої діяльності, на підставі міжнародних договорів України, загальнодержавних програм, договорів, укладених вищим навчальними закладами з юридичними та фізичними особами. Іноземці, що прибули в Україну на навчання, подають також до вищих навчальних закладів документ про відсутність ВІЛ-інфекції, страховий поліс для отримання екстреної медичної допомоги зворотній квиток з відкритою датою повернення на батьківщину терміном до одного року.

Особливості правового статусу іммігранта

Питання імміграції регулюються

· Конституцією України,

· ЗУ від 07.06.2001 року „Про імміграцію"

· іншими нормативно-правовими актами, що не повинні їм суперечити.

· Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана ВР, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору України

Правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Імміграція - прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Квота імміграції - гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року, яка встановлюється КМ у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів:

Дозвіл на імміграцію за квотою імміграції надається за категоріями іммігрантів	діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України
висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України
особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США, зареєстровану у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України
особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;
особи, які раніше перебували в громадянстві України
батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти
особи, які безперервно прожили на території України протягом трьох років з дня надання їм статусу біженців в Україні чи притулку в Україні, а також їхні батьки, чоловіки (дружини) та неповнолітні діти, які проживають разом з ними

Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається	одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України
особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України
особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням
особам, імміграція яких становить державний інтерес для України
закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в'їзду та перебування на території України

Дозвіл на імміграцію не надається	особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку
особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або проти яких порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено
особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я
особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи
особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України
в інших випадках, передбачених законами України

Дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо	з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність
іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили
дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні
це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України
іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства
в інших випадках, передбачених законами України

Міграційний процес - переїзд з одного населеного пункту до іншого, з однієї держави до іншої, з метою постійного облаштування і працевлаштування.

Імміграційний процес - це процес переміщення людей з однієї країни до іншої. Він забезпечується державою передусім матеріально, а також шляхом створення певного правового імміграційного режиму.

Імміграційний режим - це такий правовий режим, відповідно до якого особа отримує не тільки право в'їзду на територію України, але і право на перебування у нашій державі, з'являються правові зв'язки між особою, що іммігрувала в Україну, і державою Україна. Складовою цього режиму є адміністративно-правовий режим біженців. Законодавство про біженців також регулює певні відносини імміграційного процесу.

Відповідальність іноземців за правопорушення та захист їх прав.

Іноземець - особа, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України

Законодавство України передбачає відповідальність іноземців за вчинені злочини, адміністративні або інші правопорушення.

Для іноземців, поряд з іншими видами відповідальності, передбачено скорочення терміну тимчасового перебування в Україні, а також видворення за межі України.

Для всіх інших категорій іноземців визначено національний режим, який передбачає, що іноземці не тільки зрівняні в правах з громадянами України, за винятком політичних прав, а й на них покладаються певні обов’язки.

Подібна практика повністю відповідає міжнародно-правовим документам в області прав людини, соціального захисту та ін.

ЗУ від 04.02.1994 року „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства "

Ст.. 29. Підстави відповідальності за правопорушення

Іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах.

Ст.. 30. Відповідальність за порушення порядку перебування в Україні, транзитного проїзду через її територію

За порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.

Ст.. 31. Скорочення терміну тимчасового перебування в Україні

Іноземцю та особі без громадянства, які порушують законодавство України, якщо ці порушення не передбачають адміністративної або кримінальної відповідальності, може бути скорочено визначений йому термін перебування в Україні.

Ст.. 32. Видворення за межі України

Іноземець та особа без громадянства, які вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України

ЗУ від 07.06.2001 року „Про імміграцію"

Ст.. 12. Підстави для скасування дозволу на імміграцію

Дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо:

1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України

Поняття права притулку.

ЗУ від 04.02.1994 року „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства "

Стаття 4. Надання притулку

Відповідно до Конституції та законодавства України іноземцям та особам без громадянства може надаватися притулок

Статус біженця в Україні. Особливості правового статусу біженця.

Біженець – це особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватись захистом цієї країни або не бажає користуватись цим захистом внаслідок таких побоювань, або не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Питання, пов'язані з біженцями, регулюються6

· Конституцією,

· ЗУ від 21.06.2001 року „Про біженців”,

· іншими нормативно-правовими актами

· міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВР. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВР, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору.

Статус біженця не надається особі	Яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві
Що вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою набуття статусу біженця, якщо таке діяння віднесено ККУ до тяжких злочинів
Яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам ООН
Стосовно якої встановлено, що притискання, передбачені ЗУ „Про біженців", відсутні
Тій, що до прибуття в Україну була визнана біженцем або отримала притулок в іншій країні;
Яка до прибуття в Україну з наміром набути статусу біженця перебувала в третій безпечній країні, за винятком дітей, розлучених з сім'ями, а також осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, їх нащадків (дітей, онуків).

Біженець не може бути висланий або примусово повернутий до країн, де його життю або свободі загрожує небезпека. Біженець не може бути висланий або примусово повернутий до країн, де він може зазнати катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, або з якої він може бути висланий або примусово повернутий до країн, де його життю або свободі загрожує небезпека (не стосується біженця, засудженого в Україні за вчинення тяжкого злочину)

Особи, які з наміром набути статус біженця намагалися незаконно перетнути або незаконно перетнули державний кордон України, повинні без зволікань звернутися до відповідного органу міграційної служби через уповноваженого цього органу чи посадову особу Державної прикордонної служби України або органу внутрішніх справ із заявами про надання їм статусу біженця

Має право	Особа, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця	Зобов`язана
на правову допомогу	подати до відповідного органу міграційної служби відомості, необхідні для вирішення питання щодо надання статусу біженця
проживання у родичів, у готелі, піднайом житлового приміщення або користування житлом, наданим у пункті тимчасового розміщення біженців	у разі одержання направлення органу міграційної служби відбути до визначеного місця тимчасового проживання і протягом трьох робочих днів зареєструватися у відповідному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб
проходити медичне обстеження на вимогу органів міграційної служби
тимчасове працевлаштування, навчання, медичну допомогу у порядку, встановленому законодавством України	з'являтися до відповідного органу міграційної служби у визначений ним строк
повідомляти органу міграційної служби, до якого було подано заяву,' про свої виїзди за межі території адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюються повноваження цього органу

Правовий статус осіб, яким надано статус біженця в Україні - о соби, яким надано статус біженця в Україні, є іноземцями чи особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Такі особи користуються тими ж правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВР.

Має право на:	Особа, якій надано статус біженців	Зобов`язана
пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, за винятком обмежень, які встановлюються законом	повідомляти протягом десяти робочих днів органу міграційної служби за місцем проживання про зміни прізвища, складу сім'ї, сімейного стану, місця проживання, набуття громадянства України або іншої держави, надання притулку або дозволу на постійне проживання в іншій державі
працю
підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом
охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування
відпочинок	у разі зміни місця проживання і переїзду до адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюється компетенція іншого органу міграційної служби, знятися з обліку і стати на облік у відповідному органі міграційної служби за новим місцем проживання. Взяття на облік у органі міграційної служби за новим місцем проживання є підставою для реєстрації у відповідному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб
освіту
свободу світогляду і віросповідання
направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень або особисте звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів
володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності
оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб
звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
правову допомогу
рівні з громадянами України права у шлюбних та сімейних відносинах
одержання грошової допомоги, пенсії та інших видів соціального забезпечення в порядку, встановленому законодавством України, та користування житлом, наданим у місці проживання	проходити щорічну перереєстрацію у строки, встановлені органом міграційної служби за місцем проживання
користується іншими правами і свободами, які передбачені Конституцією та законами України.

.

Статус біженця втрачається, якщо особа	добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності (підданства)
набула громадянство України або добровільно набула громадянство, яке мала раніше, або набула громадянство іншої держави і користується її захистом
добровільно повернулася до країни, яку вона залишила чи за межами якої перебувала внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань
будучи особою без громадянства може повернутися в країну свого попереднього постійного проживання, оскільки обставини, за яких було надано статус біженця, більше не існують
отримала притулок чи дозвіл на постійне проживання в іншій країні
не може більше відмовлятися від користування захистом країни своєї громадянської належності, оскільки обставини, на підставі яких особі було надано статус біженця, більше не існують
якщо вона займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю населення України

Поняття, ознаки і система органів Української держави.

Державний орган – це відносно відокремлена частина єдиної системи органів державної влади (частина державного механізму), побудованої за конституційним принципом розподілу влади, який створюється у повному, визначеному законом порядку і здійснює завдання та функції на підставі державно–владних повноважень, власної компетенції, його особовий склад об’єднаний правовими зв’язками в одне ціле (якщо не одноосібний орган) і діє на певній території за допомогою визначених форм організації та методів діяльності.

Державний лад України, як і будь-якої іншої держави, являє собою передбачену й гарантовану Конституцією організацію (будівництво) держави і її діяльність. За своїм змістом та формами він є багатогранним явищем, яке охоплює структурні (організаційні) й функціональні основи держави, насамперед політичну, економічну, соціальну, культурну та інші основи.

. Система органів державної влади	Органи законодавчої влади – ВР - виражають волю всього народу, основною функцією за розподілом влад якого є законотворчість.
Органи виконавчої влади – КМ, центральні та місцеві органи виконавчої влади – за розподілом влад – утворюються для здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності з керівництва господарською, соціально-культурною та.адміністративно-політичною сферами життя суспільства.
Органи судової влади – Конституційний Суд України, суди загальної компетенції, Вища рада юстиції (феномен) – відповідно до розподілу влад здійснюють судову владу шляхом конституційного, цивільного, кримінального та адміністративного судочинства, тобто здійснюють правосуддя.
Глава держави – Президент – безпосередньо не відноситься до жодної з гілок влади – бере участь у формуванні інших гілок влади і взаємодіє з ними, є частиною системи „стримувань і противаг”, що унеможливлює узурпацію влади жодною з гілок влади.
Інші органи влади зі спеціальним конституційним статусом - органи прокуратури, ЦВК – не відповідають принципу поділу влад.

Загальні засади організації органів державної влади	Поділ влад (ст. 6)
Демократичний порядок формування (виборність та призначуваність)
Системність, структурованість
Конституційність і законність організації і діяльності (все, що дозволено законом)
Постійний характер діяльності і детермінованість повноважень
Врахування загальновизнаних принципів та норм міжнародного права
Гарантування діяльності (принцип стримувань і противаг)

Спеціальні засади організації органів державної влади характеризують внутрішньо організаційні відносини в системі державних органів	Рівне право доступу громадян до державної служби (ст. 38)
Обов’язковість для державних службовців рішень, прийнятих вищими державними органами і керівниками в межах їх повноважень і на основі законодавства України
Гласність у реалізації державної служби
Відповідальність службовців за прийняті рішення
Невиконання або неналежне виконання своїх посадових обов’язків
Позапартійність державних службовців + Відокремлення церкви від держави = в державних органах не можуть утворюватися структури політичних партій, релігійні організації
Поєднання єдиноначальності і колегіальності

Ознаки державних органів влади в Україні	Чітке і вичерпне право та обов’язки
Місце в системі органів держави
Підстави, види та міра юридичної відповідальності
Правові зв’язки (цілісність особистого складу: підпорядкованість, відповідальність, призначення керівників вищестоящим органом інше.)
Певним чином організований колектив громадян України або одна особа (вони мають статус державного службовця)
матеріальна основа – державний бюджет
своя внутрішня структура
територіальний масштаб, межі діяльності органу
методи переконання та примусу
усі мають статус юридичної особи

Верховна Рада України - єдиний орган законодавчої влади Української держави.

Народ як носій суверенітету і єдине джерело влади здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 5 Конституції У).

Верховна Рада України визначена в ст. 75 Конституції парламентом - єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Як орган державної влади ВР є колегіальним органом, який складають 450 народних депутатів України.

Повноваження ВР реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях ВР під час її сесій. Визначення ВР єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. ВР здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.

З прийняттям у 1996 році Конституції України ВР остаточно втратила колишній статус найвищого органу державної влади та вперше набула всіх основних рис парламенту України – єдиного, загальнонаціонального, представницького, колегіального, виборного, однопалатного, постійно діючого органу законодавчої влади України.

Конституція 1996 року залишила однопалатний парламент, припинила існування Президії ВР, перетворила постійні комісії на комітети, утворила Парламентську бібліотеку, Інститут Законодавства, Рахункову палату, Уповноваженого ВР з прав людини, інститут найстаршого депутата для проголошення присяги, представника Президента у ВР. Апарат ВР – 19 підрозділів

Пріоритетною рисою українського парламенту як органу законодавчої влади є його єдність, виключність, універсальність в системі органів державної влади, що зумовлено насамперед унітарним характером нашої держави, тобто державним устроєм а також поділом державної влади, його внутрішньою структурою та ін.

Нині в Україні не існує інших органів законодавчої влади – загальнонаціональних або місцевих – крім її Верховної Ради.

ВР є загальнонаціональним представницьким органом державної влади, оскільки вона представляє увесь український народ – громадян України всіх національностей і виступає від імені всього народу.

Це випливає як з Преамбули Конституції та її змісту, так і назви парламенту – “Верховна Рада України”.