11 страница. Організація роботи місцевих державних адміністрацій. Місцеві державні адміністрації - місцеві органи виконавчої влади

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ОРГАН ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ зі СПЕЦІАЛЬНИМ СТАТУСОМ
ЦЕНТРАЛЬНИЙ ОРГАН ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ зі СПЕЦІАЛЬНИМ СТАТУСОМ	Орган очолює його голова, який не є членом КМЄ призначення якого може бути ВР (ФДМ, Антимонопольний комітет..)	- Головне управління державної служби України (Головдержслужба), - Державна податкова адміністрація. - Державний комітет статистики України (Держкомстат), - Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (Держкомпідприємництво) - Державна митна служба України (Держмитслужба), Служба безпеки України, Фонд державного майна
Має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження
Щодо нього може встановлюватись спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення та звільнення керівників і вирішення інших питань
Його структуру, затверджує його голова
Його штатний розпис, кошторис затверджує його голова за погодженям з Міністерством фінансів.
Діяльність регламентується окремим положенням про орган, яке затверджується КМ, чи ЗУ (ФДМ, СБУ..), чи Указами Президента (Головдержслужба)

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ОРГАН ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ з АВТОНОМНИМ СТАТУСОМ (не структурні), які утворюються і мають щодо них повноваження:
Президент України	Кабінет Міністрів України (Уряд)
Утворюються як не структурні, а автономні департаменти (служби) в центральних органах виконавчої влади зі спеціальним статусом		Утворюються як урядові органи державного управління у складі будь-якого органу виконавчої влади і підпорядковується йому	- Державне казначейство України у складі Міністерства фінансів,   - Державна інспекція з контролю за цінами (Держцінінспекція) у складі Міністерства економіки,   - Державна санітарно-епідеміологічна служба (Держсанепідемслужба) у складі Міністерства охорони здоров`я,
Діють на підставі положень, які затверджуються Президентом.	Діють на підставі положень, які затверджуються КМ.
Керівник призначається і звільняється Президентом	Керівник призначається і звільняється КМ за поданням керівника відповідного органу виконавчої влади
Утворюються з метою забезпечення державної політики в особливо важливих сферах діяльності та державного управління.	Можуть утворювати у своєму складі територіальні органи, керівник яких призначається за погодженням з відповідним головою МДА

МІСЦЕВІ ДЕРЖАВНІ АДМІНІСТРАЦІЇ - місцеві органи виконавчої влади, найнижча остання ланка в системі виконавчої влади
М І С Ц Е В І Д Е Р Ж А В Н І А Д М І Н І С Т Р А Ц І Ї	ЗУ від 09.04.1999 року № 586-XIV „Про місцеві державні адміністрації” визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.
МДА утворюються відповідно до ст. 118 Конституції і функціонують в:	1) областях
2) районах
3) районах АРК
4) містах Києві та Севастополі
5) районах міст Києва та Севасополя
МДА в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою, що призводить часто до паралелізму і дублювання у частині повноважень.
діяльність МДА координує і спрямовує КМ; КМ вносить Президентові подання щодо призначення на посаду (на строк повноважень Президента) або звільнення з посади голів МДА; КМ погоджує кандидатури заступників голів МДА, які здійснюють свої повноваження у сферах, що належать до відання КМ; голови МДА під час здійснення своїх повноважень відповідальні перед Президентом і КМ. МДА та їх голови підзвітні та підконтрольні КМ у межах його повноважень; У разі неналежного виконання головою МДА покладених на нього повноважень КМ має право притягнути його до дисциплінарної відповідальності або звернутися до Президента з поданням про звільнення його з посади; Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної МДА, на підставі чого Президент приймає рішення (2/3 від членів ради – відставка) і дає обгрунтовану відповідь Склад МДА, його структуру формують голови МДА. КМ затверджує типовий регламент МДА, рекомендаційний перелік управлінь, відділів та інших структурних підрозділів МДА і типові положення про них, визначає граничну чисельність та фонд оплати праці працівників МДА, у тому числі їх апаратів, і витрати на їх утримання; В управлінні МДА перебувають передані їм об'єкти державної власності; КМ розглядає проекти вирішення питань розвитку регіонів сфери повноважень МДА, за участю голів МДА у роботі КМ з урахуванням їх подачі в порядку субординації; Президент, КМ, МДА вищого рівня можуть скасовувати акти МДА повністю чи в окремих астинах. МДА підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами Фінансове забезпечення МДА здійснюється за рахунок Державного бюджету. На виконання Конституції, ЗУ, актів Президента, КМ, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова МДА в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів – накази, які є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Повноваження голів МДА припиняються Президентом у разі: 1) порушення ними Конституції і ЗУ; 2) втрати громадянства, виявлення факту подвійного громадянства; 3) визнання судом недієздатним; 4) виїзду на проживання в іншу країну; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду; 6) порушення вимог несумісності; 7) за власною ініціативою Президента з підстав, передбачених ЗУ „Про МДА” та законодавством про державну службу; 8) висловлення недовіри більшістю (дві третини) голосів від складу відповідної ради; 9) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження голів МДА можуть бути припинені Президентом у разі: 1) прийняття відставки голови відповідної обласної державної адміністрації; 2) подання КМ з підстав, передбачених законодавством про державну службу; 3) висловлення недовіри простою більшістю голосів від складу відповідної ради 4) сметгі У разі обрання нового Президента голови МДА продовжують здійснювати свої повноваження до призначення в установленому порядку нових голів МДА.
МДА при здійсненні своїх повноважень у сфері управління взаємодіють з відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади. Управління, відділи та інші структурні підрозділи МДА підзвітні та підконтрольні відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади. Голови МДА координують діяльність територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади та сприяють їм у виконанні покладених на ці органи завдань. З питань здійснення повноважень МДА керівники територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підзвітні і підконтрольні головам МДА.

Місцеві державні адміністрації, їх повноваження

Організація роботи місцевих державних адміністрацій.

МІСЦЕВІ ДЕРЖАВНІ АДМІНІСТРАЦІЇ - місцеві органи виконавчої влади, найнижча остання ланка в системі виконавчої влади
М І С Ц Е В І Д Е Р Ж А В Н І А Д М І Н І С Т Р А Ц І Ї	ЗУ від 09.04.1999 року № 586-XIV „Про місцеві державні адміністрації” визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.
МДА утворюються відповідно до ст. 118 Конституції і функціонують в:	1) областях
2) районах
3) районах АРК
4) містах Києві та Севастополі
5) районах міст Києва та Севасополя
МДА в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою, що призводить часто до паралелізму і дублювання у частині повноважень.
діяльність МДА координує і спрямовує КМ; КМ вносить Президентові подання щодо призначення на посаду (на строк повноважень Президента) або звільнення з посади голів МДА; КМ погоджує кандидатури заступників голів МДА, які здійснюють свої повноваження у сферах, що належать до відання КМ; голови МДА під час здійснення своїх повноважень відповідальні перед Президентом і КМ. МДА та їх голови підзвітні та підконтрольні КМ у межах його повноважень; У разі неналежного виконання головою МДА покладених на нього повноважень КМ має право притягнути його до дисциплінарної відповідальності або звернутися до Президента з поданням про звільнення його з посади; Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної МДА, на підставі чого Президент приймає рішення (2/3 від членів ради – відставка) і дає обгрунтовану відповідь Склад МДА, його структуру формують голови МДА. КМ затверджує типовий регламент МДА, рекомендаційний перелік управлінь, відділів та інших структурних підрозділів МДА і типові положення про них, визначає граничну чисельність та фонд оплати праці працівників МДА, у тому числі їх апаратів, і витрати на їх утримання; В управлінні МДА перебувають передані їм об'єкти державної власності; КМ розглядає проекти вирішення питань розвитку регіонів сфери повноважень МДА, за участю голів МДА у роботі КМ з урахуванням їх подачі в порядку субординації; Президент, КМ, МДА вищого рівня можуть скасовувати акти МДА повністю чи в окремих частинах. МДА підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами Фінансове забезпечення МДА здійснюється за рахунок Державного бюджету. На виконання Конституції, ЗУ, актів Президента, КМ, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова МДА в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів – накази, які є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Повноваження голів МДА припиняються Президентом у разі: 1) порушення ними Конституції і ЗУ; 2) втрати громадянства, виявлення факту подвійного громадянства; 3) визнання судом недієздатним; 4) виїзду на проживання в іншу країну; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду; 6) порушення вимог несумісності; 7) за власною ініціативою Президента з підстав, передбачених ЗУ „Про МДА” та законодавством про державну службу; 8) висловлення недовіри більшістю (дві третини) голосів від складу відповідної ради; 9) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження голів МДА можуть бути припинені Президентом у разі: 1) прийняття відставки голови відповідної обласної державної адміністрації; 2) подання КМ з підстав, передбачених законодавством про державну службу; 3) висловлення недовіри простою більшістю голосів від складу відповідної ради 4) смерті У разі обрання нового Президента голови МДА продовжують здійснювати свої повноваження до призначення в установленому порядку нових голів МДА.
МДА при здійсненні своїх повноважень у сфері управління взаємодіють з відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади. Управління, відділи та інші структурні підрозділи МДА підзвітні та підконтрольні відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади. Голови МДА координують діяльність територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади та сприяють їм у виконанні покладених на ці органи завдань. З питань здійснення повноважень МДА керівники територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підзвітні і підконтрольні головам МДА.

Правові основи організації судової влади.

ЗУ від 07.02.2002 року № 3018-III "Про судоустрій України" визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні.

Стаття 1. Судова влада

1. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи судової влади здійснюють свої повноваження виключно на підставах, у межах та порядку, передбачених Конституцією України та законами.

2. Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

3. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Стаття 2. Завдання суду

Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Стаття 3. Судова система України

1. Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України.

2. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.

3. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами.

4. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

5. Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України встановлюється Конституцією України та законом про Конституційний Суд України.

Стаття 4. Законодавство про судоустрій України

Судоустрій в Україні визначається Конституцією України та цим Законом.

Стаття 5. Здійснення правосуддя виключно судами

1. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

2. Особи, які незаконно взяли на себе виконання функцій суду, несуть передбачену законом відповідальність.

3. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Участь народних засідателів і присяжних у здійсненні правосуддя є їхнім громадянським обов'язком.

Стаття 6. Право на судовий захист

1. Усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.

2. Для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справ, законності судових рішень в Україні діють суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

3. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними.

4. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.

5. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні правом на судовий захист нарівні з громадянами та юридичними особами України.

Стаття 7. Рівність перед законом і судом

Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політичних, релігійних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Стаття 8. Правова допомога при вирішенні справ у судах

1. Кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні його справи в суді.

2. Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, передбачених законом, правову допомогу надають також інші особи. Порядок та умови надання правової допомоги визначаються законом. У випадках, передбачених законом, правова допомога надається безоплатно.

Стаття 9. Гласність судового процесу

1. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації щодо результатів розгляду його судової справи.

2. Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, передбачених процесуальним законом. Учасники судового розгляду та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові нотатки. Проведення в залі судового засідання фото - і кінозйомки, теле-, відео -, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання допускаються з дозволу суду, в порядку, встановленому процесуальним законом.

3. Розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за рішенням суду у випадках, передбачених процесуальним законом.

4. При розгляді справ перебіг судового процесу фіксується технічними засобами в порядку, встановленому процесуальним законом.

Стаття 10. Мова судочинства

1. Судочинство в Україні провадиться державною мовою.

2. Застосування інших мов у судочинстві здійснюється у випадках і порядку, визначених законом.

3. Особи, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право користуватися рідною мовою та послугами перекладача у судовому процесі. У випадках, передбачених процесуальним законом, це право забезпечується державою.

Стаття 11. Обов'язковість судових рішень

1. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи у суді, ухвалюється іменем України.

2. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається процесуальним законом.

3. Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

4. Невиконання судових рішень тягне передбачену законом відповідальність.

Стаття 12. Право на оскарження судового рішення

Учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Стаття 13. Колегіальний та одноособовий розгляд справ

1. Справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, колегією суддів або суддею і народними засідателями, а у випадках, визначених процесуальним законом, - також судом присяжних.

2. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

3. Розгляд справ в апеляційному, касаційному порядку, а також в інших випадках, передбачених законом, здійснюється судом колегіально у складі не менше трьох професійних суддів відповідно до закону. Перегляд справ у зв'язку з винятковими обставинами здійснюється Верховним Судом України у складі, встановленому процесуальним законом.

Стаття 14. Самостійність судів і незалежність суддів

1. Суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону.

2. Гарантії самостійності судів і незалежності суддів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами.

3. Органи та посадові особи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, громадяни та їх об'єднання, а також юридичні особи зобов'язані поважати незалежність суддів і не посягати на неї.

4. Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, з приводу розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено процесуальним законом.

5. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на неупередженість суду забороняється і тягне передбачену законом відповідальність.

6. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону.

7. Гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються:

особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів;

незмінюваністю суддів та їх недоторканністю;

порядком здійснення судочинства, встановленим процесуальним законом, таємницею постановлення судового рішення;

забороною втручання у здійснення правосуддя;

відповідальністю за неповагу до суду чи судді, встановленою законом;

особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, встановленим законом;

належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів;

функціонуванням органів суддівського самоврядування;

визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки суддів, їх сімей, майна, а також іншими засобами їх правового захисту.

8. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Стаття 15. Недоторканність суддів

1. Недоторканність суддів гарантується Конституцією України, законом про статус суддів та іншими законами.

2. На народних засідателів і присяжних на час виконання ними у суді обов'язків, пов'язаних із здійсненням правосуддя, поширюються гарантії недоторканності суддів.

Стаття 16. Незмінюваність суддів

1. Професійні судді судів загальної юрисдикції обіймають посади безстроково, крім суддів, які призначаються на посаду судді вперше.

2. Судді, обрані безстроково, перебувають на посаді судді до досягнення ними шістдесяти п'яти років. До закінчення цього строку вони можуть бути звільнені з посади лише з підстав, зазначених у пунктах 3 - 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

Стаття 17. Суддівське самоврядування

Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування відповідно до цього Закону.

Судова влада в системі розподілу влади.

Судова влада згідно зі ст. 6 Конституції України - є рівноправною та самостійною гілкою влади. її існування, поряд із законодавчою та виконавчою владою, є ознакою демократичної держави.

Разом з іншими гілками влади вона є складовою народовладдя та має всі ознаки державної влади: рішення, що приймаються судовими органами в межах своєї компетенції, є обов'язковими для всіх державних органів, посадових осіб і громадян; судові органи за­стосовують різноманітні види державного примусу; є формою соціального регулювання у відповідній сфері суспільних відносин тощо..

Одночасно судовій владі властиві й специфічні ознаки:	правосуддя в Україні здійснюється виключно судами (жодний інший орган державної влади не має права взяти на себе компетенцію судової влади);
рішення з конкретної справи може бути винесеним лише судом і є обов'язковим для виконання всіма державними органами та посадовими особами;
тільки суд держава наділяє правом використовувати при­мусові повноваження державної влади;
виняткове правове становище суду в системі державних органів визначається Конституцією України й іншими норматив­ними актами;
особливий порядок формування судового корпусу, режиму його діяльності та притягнення суддів до відповідальності;
особлива система контролю за діяльністю судової влади (тільки контроль за законністю судових рішень і дотриманням судом процедури їх прийняття)

Відокремленість судової влади тісно пов'язана з її неза­лежністю (виключення будь-якого впливу політичних партій, громадських рухів та їхніх лідерів на судову владу; особливий порядок фінансування суддів, їх матеріально-побутового та соціаль­ного забезпечення; заборона вимагати від суддів відомостей по суті справ, які розглядаються чи перебувають у провадженні та ін.) та самостійністю (судові функції суд не поділяє з іншими органами, а його рішення не потребують санкцій або затвердження іншими гілками влади). Проте це не означає, що суди повністю ізольовані від законодавчої та виконавчої влади (їх взаємодія здійснюється в межах законів, які гарантують незалежність судів, виділяючи їх у самостійну, відокремлену систему).

Судова влада має свої функції, до яких належать правосуддя та контроль.

Визначальною є функція правосуддя, поза як саме органи судової влади розглядають по суті правові конфлікти.

Рішення суду з цивільних справ або вирок у справах криміналь­них прийнято називати актами правосуддя, що з погляду їхньої обов'язковості прирівнюються до законів та забезпечуються можливістю застосування заходів державного примусу, а умисне їх невиконання чи перешкоджання їх виконанню посадовою особою має наслідком юридичну відповідальність.

Контрольна функція судової влади полягає в тому, що вона здійснює конституційний контроль; контроль за законністю й обґрунтованістю рішень і дій державних органів, посадових осіб та державних службовців у разі їх оскарження до суду; конт­роль за законністю й обґрунтованістю арештів і затримань, застосованих органами дізнання та досудового слідства; санкціо­нування проведення дій, пов'язаних з обмеженням прав громадян, передбачених статтями 29, ЗО, 31 Конституції України тощо

Загальна характеристика судової системи України.

Функцію здійснення правосуддя, за Конституцією України, по­кладено на суди, що діють незалежно від законодавчої та вико­навчої гілок влади.

Жодні органи державної влади, крім судів, не мають права перебирати на себе функцію і повноваження зі здійснення правосуддя.

Тільки суди мають право визнавати особу винною у вчиненні злочину та піддавати її кримінальному покаранню. Юрисдикція судів поширюється на всі право­відносини, що виникають у державі.

Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Його завданням є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій тери­торії України. Він розглядає питання про відповідність всіх законів й інших нормативно-правових актів, які приймаються в Україні, Конституції України та принципам верховенства права.

Суди загальної юрисдикції розглядають спори між громадя­нами, громадянами та юридичними особами, громадянами й державою, кримінальні справи, адміністративні тощо.

Система судів загальної юрисдикції (загальних судів) в Україні базується на принципах територіальності та спеціалізації.

Побудова судів на основі територіального принципу забезпечує наближення судів до населення та їхню доступність, а спеціалізація судів і суддів у розгляді певних категорій справ сприяє більш кваліфікованому їх розглядові, більш надійному захисту прав і свобод людини та громадянина, законних інтересів юридичних осіб.