6 страница. Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва і консульські установи України здійснюють повноваження

Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва і консульські установи України здійснюють повноваження, передбачені статтею 24 цього Закону, щодо осіб, які постійно проживають за кордоном.

Порядок припинення громадянства України.

Громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках

ЗУ від 18.01.2001 року № 2235-III „Про громадянство України"

Підстави припинення громадянства України, Ст. 17	1) внаслідок виходу з громадянства України
2) внаслідок втрати громадянства України
3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України

Класифікація прав і свобод громадян.

Конституційні права і свободи – це встановлені Українською державою, закріплені в її Конституції певні можливості, які дозволяють кожному громадянину обирати вид своєї поведінки, користуватися економічними, політичними, соціальними свободами і благами як в особистих, так і в суспільних інтересах.

Структура Конституційних прав і свобод	Права – можливість задовольняти
Свободи - можливість вибору
Обов`язок – необхідна поведінка для виконання

Конституційні норми різних країн щодо прав, свободи і обов’язків людини і громадянина можна поділити на	права й свободи, що належать кожному індивідові	1) громадянські і політичні права й свободи, проголошені буржуазними революціями
2) соціально-економічні права, які ґрунтуються на соціалістичному вченні
правами людини і народів (право на здорове навколишнє середовище, право на страйк, громадянську непокору, право політичної опозиції)	3) колективні, або солідарні, права, проголошені головним чином країнами третього світу

Класифікація прав і свобод	За обсягом	Загальні (на відпочинок...)
Особливі – ті, що стосуються тільки певних (окремих) груп громадян (жінок, дітей).
Залежно від черговості їх включення до Конституції	1 покоління – проголошені буржуазними революціями – (незалежності особи від держави, недоторканість житла..)
2 покоління – щодо соціальних, економічних прав(на працю, відпочинок, освіту, соціальне забезпечення...)
З покоління – колективні, солідарні права (мир, безпечне довкілля, на самовизначення, місцеве самоврядування..)
за сферами життєдіяльності індивіда	Громадські права і свободи людини
Політичні права і свободи громадян України
Економічні, соціальні та культурні права й свободи людини і громадянина
Конституційні обов’язки людини і громадянина

Класифікація конституційних прав, свобод і обов’язків будується не довільно, а із врахуванням наявності в суспільстві різних сфер діяльності, якісно різних за змістом суспільних відносин; взаємовідносин держави і громадянина у сфері правоохоронної діяльності держави, спрямованої на захист життя, здоров’я, індивідуальної свободи і безпеки, честі й гідності людини, взаємовідносин у політичній, соціальній, економічній та культурній сферах.

Беручи до уваги окремі сфери діяльності держави і громадян та керуючись відомими міжнародними пактами й чинною Конституцією України, можна виділити такі групи основних прав та свобод громадян України:

1) громадянські права й свободи (ст. 23, 27-35, 51)

2) політичні права і свободи (ст. 34, 36, 38-40)

3) економічні права і свободи (ст. 13, 14, 41, 42)

4) соціальні права і свободи (ст. 43-50, ч.1 ст. 53)

5) культурні права та свободи. (ст.53, 54)

Громадянські права та свободи людини та громадянина в Україні.

Конституційні права і свободи – це встановлені Українською державою, закріплені в її Конституції певні можливості, які дозволяють кожному громадянину обирати вид своєї поведінки, користуватися економічними, політичними, соціальними свободами і благами як в особистих, так і в суспільних інтересах

права й свободи, що належать кожному індивідові	1) громадянські і політичні права й свободи, проголошені буржуазними революціями
2) соціально-економічні права, які ґрунтуються на соціалістичному вченні

Особисті права і свободи (громадянські права) - розглядаються у правовій теорії та практиці як свобода людини приймати рішення незалежно від держави..

Духовна і фізична свобода людини від державного контролю іс­торично сформувалася раніше від інших прав і свобод, а їхньою особливістю є те, що вони за суттю є природними правами людини і не пов'язані з належністю людини до громадянства України.

Біль­шість із особистих прав і свобод мають абсолютний характер, тоб­то є не лише невід'ємними, а й такими, що не можуть бути обме­жені.

Конституція України закріплює такі особисті права і свободи	право на життя та право на захист свого життя і здоров'я, життя і здоров 'я інших людей від протиправних посягань (ст. 27)
право на повагу до своєї гідності (ст. 28);
право на свободу та особисту недоторканність і право невідкладно знати про мотиви свого арешту або затримання, від моменту затримання захища­ти себе особисто і користуватися правовою допомогою захисни­ка, оскаржити затримання в суді (ст. 29);
право на недоторкан­ність житла (ст. ЗО);
право на таємницю листування, телефон них розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31);
право на невтручання в особисте життя, право громадян України знайо­митися в органах державної влади, органах місцевого самовряду­вання, установах і організаціях з відомостями про себе, право на спростування недостовірної інформації про себе і членів сім "і та право вимагати вилучення будь-якої інформації та на відшкоду­вання матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, збері­ганням, використанням та поширенням такої недостовірної ін­формації (ст. 32);
свободу пересування, право вільного вибору міс­ця проживання та право вільно залишати територію України, право громадян України в будь-який час повернутися в Україну (ст. 33);
право на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35);
пра­во на охорону здоров 'я, медичну допомогу та медичне страхуван­ня (ст. 49)
право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50)
право на вільне (за взаємною згодою жінки і чоловіка) укладання шлюбу, охорона сім'ї, дитинства, материнства і батьківства (ст. 51);
право на судовий захист, право на оскарження в суді рі­шень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місце­вого самоврядування, посадових і службових осіб, право після ви­користання всіх національних засобів правового захисту зверта­тися до міжнародних органів і установ, членом або учасником яких є Україна, право будь-якими не забороненими законом засо­бами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст. 55);
право на відшкодування матеріальної та мораль­ної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяль­ністю органів державної влади, органів місцевого самоврядуван­ня, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56);
право знати свої права і обов'язки (ст. 57)
право на звільнення від відповідальності за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення (заборона зворотної сили закону) (ст. 58);
право на правову допомогу (ст. 59);
право не виконувати явно злочинні розпорядження чи накази (ст. 60)
заборона повторного притягнення до юридичної відпові­дальності (ст. 61)
право на презумпцію невинності та на відшко­дування матеріальної і моральної шкоди, завданої безпідставним засудженням (ст. 62)
право на звільнення від відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім "ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом (гарантія про­ти самообвинувачення) та право на захист у суді (ст. 63)'

Політичні права і свободи громадян України.

Конституційні права і свободи – це встановлені Українською державою, закріплені в її Конституції певні можливості, які дозволяють кожному громадянину обирати вид своєї поведінки, користуватися економічними, політичними, соціальними свободами і благами як в особистих, так і в суспільних інтересах

права й свободи, що належать кожному індивідові	1) громадянські і політичні права й свободи, проголошені буржуазними революціями
2) соціально-економічні права, які ґрунтуються на соціалістичному вченні

Політичні права і свободи пов'язані з участю в суспільно-політичному житті, з формуванням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. їхньою важливою особливістю є те, що вони адресовані лише громадянам України.

Реалізуючи по­літичні права, громадяни України, асоційовані як Український на­род - носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні, беруть: участь у здійсненні влади.

Конституція України передбачає такі політичні права і свободи:	право на свободу думки і свободу слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань та право віль­но збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформа­цію (ст. 34)
право на свободу об єднання у політичні партії та громадські організації, на участь у професійних спілках (ст. 36);
право брати участь в управлінні державними справами, у всеук­раїнському та місцевих референдумах, право обирати і бути об­раними до органів державної впади та органів місцевого самовря­дування - виборче право (ст. 38);
право рівного доступу до держав­ної служби, а також: служби в органах місцевого самоврядування (ст. 38); право на свободу зборів, мітингів, походів і демонстрацій (ст. 39)
право петицій, тобто право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до орга­нів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадо­вих і службових осіб цих органів (ст. 40).

Політичні права і свободи, як і особисті, інколи називають негативними, маючи на увазі те, що держава не зобов'язана вживати якихось позитивних дій для їх забезпечення, а повинна утриматися і від зазіхань на права і свободи, які входять до цих двох груп, тобто вони розглядаються як свобода людини від держави, право люди­ни на невтручання держави.

Соціально-економічні права громадян України.

Культурні права громадян України

Конституційні права і свободи – це встановлені Українською державою, закріплені в її Конституції певні можливості, які дозволяють кожному громадянину обирати вид своєї поведінки, користуватися економічними, політичними, соціальними свободами і благами як в особистих, так і в суспільних інтересах

права й свободи, що належать кожному індивідові	1) громадянські і політичні права й свободи, проголошені буржуазними революціями
2) соціально-економічні права, які ґрунтуються на соціалістичному вченні

На відміну від особистих (громадянських) і політичних прав і свобод економіч­ні, соціальні та культурні права і свободи є позитивними - їх за­безпечення вимагає від держави певних дій.

Економічні, екологічні, соціальні, культурні права і свободи складають особливу групу прав і свобод людини і громадянина, во­ни пов'язані з концепцією соціальної держави та стосуються таких сфер життєдіяльності, як власність, трудові відносини, відпочинок, матеріальні та духовні потреби людини тощо.

Економічні права за­безпечують людині можливість вільно розпоряджатися основними факторами виробничої діяльності, яка складає основу існування та розвитку суспільства.

Соціальні права забезпечують людині гідний рівень життя й соціальну захищеність, а

культурні права сприяють духовному розвитку людини, забезпечують її участь в економічно­му, соціальному і культурному прогресі суспільства

Конституція України фіксує такі економічні, екологічні, соціаль­ні, культурні права і свободи	право власності і право громадян країни користуватися об єктами права державної та комунальної власності (ст. 41)
право на підприємницьку діяльність (ст. 42)
право на працю, на належні, безпечні і здорові умови праці, на за­робітну плату, не нижчу від визначеної законом, право на захист від незаконного звільнення та на своєчасне одержання винагороди за працю (ст. 43)
право тих, хто працює, на страйк (ст. 44);
право кожного, хто працює, на відпочинок (ст. 45)
право громадян України на соціальний захист (ст. 46);
право на житло (ст. 47);
право на достатній життєвий рівень (ст. 48);
право на освіту, право громадян України безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах і право громадян України, які належать до національних меншин, на навчання рід­ною мовою чи на вивчення рідної мови (ст. 53)
право громадян України на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, на результати своєї інтелектуальної, творчої діяль­ності та на захист інтелектуальної власності (ст. 54).

Зміст кожного з цих основних прав і свобод розкривається у відповідних статтях Конституції України та деталізується в чин­ному законодавстві України

Система обов'язків громадян України.

Основні обов'язки людини і громадянина - це закріплені в Конституції України вимоги, які пред'являються кожній людині та громадянинові, аби він діяв певним, чітко визначеним консти­туційною нормою чином (або утримувався від вчинення відповід­них дій) для забезпечення інтересів суспільства, держави, інших людей і громадян; недотримання ж цих вимог тягне за собою юридичну відповідальність.

Основні обов'язки є складовою части­ною правового статусу особи і забезпечують нормальне функціо­нування держави та життєдіяльність суспільства.

Основні обов`язки людини і громадянина	Не здійснювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодувати завдані ним збитки (ст. 66)
Сплачувати податки і збори (ст. 67)
Неухильно додержуватись Конституції України та ЗУ, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68)

Основні обов`язки громадян України	Захищати Вітчизну, незалежність і територіальну цілісність України, шанувати її державні символи (ст. 65)
Щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік (ст. 67)

Невиконання або неналежне виконання основних обов'язків тягне за собою юридичну відповідальність, вид і міра якої визначається відповідними законами України

Гарантії здійснення прав і свобод громадян України.

Гарантії прав і свобод людини і громадянина - це умови та засоби, що забезпечують ефективну реалізацію прав і свобод кож­ною людиною і громадянином.

Найвищою гарантією прав і свобод людини і громадянина є конституційний лад України, заснований на неухильному дотри­манні Конституції України та законів України, приписах природ­ного права та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Згідно з принципом гарантованості прав і свобод людини і гро­мадянина закріплення найважливіших з них у Конституції України здійснюється одночасно з фіксацією відповідних гарантій як безпо­середньо в статтях Конституції, так і в чинному законодавстві.

Суб'єктом, на якого покладаються обов'язки щодо гарантуван­ня прав і свобод людини і громадянина, є держава.

Роль держави як головного гаранта прав і свобод людини і громадянина випли­ває зі змісту статей 3, 22, 42, 49, 51, 53 та інших статей Конституції України, і ця функція реалізується за допомогою різних правових засобів через усю систему органів державної влади.

Організаційні гарантії прав і свобод людини й громадянина за Конституцією	Парламент – ВР, яка визначає виключно ЗУ права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадян (ст. 92)
Президент – гарант прав і свобод людини і громадянина (ст. 102)
КМ, міністерства й інші центральні органи державної влади – вживають заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина (ст. 116)
МДА, які на відповідній території забезпечують додержання прав і свобод громадян
Суди, які захищають права і свободи громадянина і людини (ст. 55)
Уповноважений ВР з прав людини (ст. 101)
Прокуратура, яка здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом
Органи місцевого самоврядування
Адвокатура, яка діє з метою забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.
Політичні партії і громадські організації, які здійснюють і захищають права й свободи громадян, що об`єднаються в них
Міжнародні судові установи та відповідні органи міжнародних організацій, членом і учасником яких є Україна
Держава в цілому, - права і свободи для неї є змістом і спрямованістю діяльності і основним обов`язком

Розрізняють

Соціально-економічні гарантії – передбачають наявність відповідного середовища і матеріальної основи, які забезпечили б реалізацію прав, свобод і обов`язків, наприклад, соціальної стабільності, динамічної економіки, відповідних виробничих потужностей...

Під політичними гарантіями розуміють: відповідну політику держави, її спрямованість на формування умов із забезпечення належного рівня життя, стабільність політичних структур, належний рівень політичної культури в суспільстві.

Юридичні (спеціальні) гарантії охоплюють усі правові засоби, які забезпечують реалізацію прав, свобод і обов`язків людини і громадянина.

Міжнародно-правові гарантії – ст. 55 – після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Механізми захисту прав людини.

Конституційні права і свободи – це встановлені Українською державою, закріплені в її Конституції певні можливості, які дозволяють кожному громадянину обирати вид своєї поведінки, користуватися економічними, політичними, соціальними свободами і благами як в особистих, так і в суспільних інтересах

Гарантії прав і свобод людини і громадянина - це умови та засоби, що забезпечують ефективну реалізацію прав і свобод кож­ною людиною і громадянином

Захист конституційних прав може здійснюватись	Громадянами (наприклад, необхідна оборона при замаху з боку хулігана на недоторканність особи)
Об`єднаннями громадян (професійними спілками про своєчасне одержання винагороди за працю чи від незаконного звільнення)
Органами державної лади чи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень і відповідними посадовими особами
Підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності
Через ЗМІ
Спеціалізованими державними та громадськими органами й організаціями у справі захисту прав і свобод людини і громадянина (адвокатура, нотаріат тощо)
Судовим захистом (особливе значення)

Відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнарод­них організацій, членом або учасником яких є Україна.

Сучасний міжнародно-правовий механізм захисту прав і сво­бод людини охоплює міжнародні організації та установи, що без­посередньо розглядають питання, пов'язані з порушенням прав і свобод людини, а саме:

1. Центр з прав людини Економічної і Соціальної Ради ООН.

2. Комісію з прав людини ООН.

3. Спеціальні органи ООН - Комітет із прав людини (Міжнарод­ний пакт про громадянські і політичні права), Комітет з економіч­них, соціальних та культурних прав (Міжнародний пакт про еко­номічні, соціальні та культурні права), Комітет з прав дитини (Конвенція про права дитини), Комітет із ліквідації расової дис­кримінації (Конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримі­нації), Комітет проти застосування катувань (Конвенція проти ка­тувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гід­ність видів поводження і покарання).

4. Верховний комісар ООН із заохочення і захисту всіх прав людини (з прав людини). За розпорядженням Верховного комісара ООН з прав людини встановлено «лінію прямого зв 'язку з питань прав людини» - постійно діючу лінію факсимільного зв'язку, яка дозволяє Центру з прав людини ООН контролювати надзвичайні ситуації в галузі порушень прав людини. Лінія прямого зв'язку доступна для жертв порушень прав людини, для їхніх родичів і не­урядових організацій.

5. Європейський суд із прав людини. У громадян України мож­ливість звертатися до Європейського суду з'явилася після вступу України до Ради Європи і прийняття 17 липня 1997 р. ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції». Відповідно до Конвенції Європейсь­кий суд працює на постійній основі та складається з 40 суддів (по одному від кожної держави - члена Ради Європи).

Стосовно заяв про порушення прав і свобод з боку держави, що надходять від громадян України, Європейський суд:

1) може прийняти справу до розгляду тільки після того, як було використано всі національні засоби захисту аж до звернення до Вер­ховного Суду України і не пізніше 6 місяців від дати прийняття остаточного рішення відповідною національною установою України;

2) не розглядає заяв, які надійшли до Суду ще до того, як Україна стала членом Ради Європи;

3) не розглядає індивідуальних заяв, якщо вони:

- анонімні; - за своєю сутністю порушують те саме питання, що вже було розглянуте Європейським судом або вирішене іншою процедурою міжнародного розслідування чи врегулювання, і не містить ніякої нової інформації; - є зловживання правом на оскарження або явно необґрунтованими; - є несумісними з положеннями Конвенції або протоколів до неї.

Європейський суд приймає до розгляду лише такі скарги, які пов'язані з порушенням прав, що гарантовані Конвенцією про захист прав і основних свобод людини 1950 року і прото­колами до неї. До них, зокрема, відносять права:

на життя; на повагу до гідності; на свободу і особисту недоторканність; на законність обвинувачення і справедливість належного та безстороннього суду; підозрюваного, обвинуваченого на захист; на те, що відносно кожної людини закон не матиме зворотної сили, крім випадків, коли він пом'якшує чи скасовує відповідаль­ність особи; засудженого на перегляд вироку; на компенсацію шкоди, завданої незаконним засудженням; не бути вдруге покараним за один і той самий злочин; на невтручання в особисте і сімейне життя; на недоторканність житла; на таємницю листування; на свободу думки, совісті й релігії; на свободу виявлення поглядів; на свободу мирних зборів; на участь в асоціаціях (політичних партіях і громадських ор­ганізаціях); на створення сім'ї, а також право чоловіка і жінки мати рівні громадянські права у шлюбі; на захист від будь-якої дискримінації; на приватну власність; на освіту; виборче право; право не бути позбавленим волі лише на підставі неспромож­ності виконання свого договірного зобов'язання; на вільне пересування і свободу вибору місця проживання на території певної держави, де людина законно перебуває; вільно залишати будь-яку країну, право громадянина не бути висланим з території своєї держави, а також право безперешкодно­го в'їзду на її територію; право іноземця не бути свавільно висланим за межі держави, на території якої він законно проживає.

Відповідачем в Європейському суду із прав людини є виключно держава Україна

Судочинство безкоштовне, або з доплатою (повертається у разі виграшу)

Контроль за виконанням рішень суді здійснює КМ Ради Європи За невиконання рішень – країна може бути виключена із Ради Європи.

Правовий статус іноземців в Україні та його основні принципи

Правовий статус осіб без громадянства.

Іноземець - особа, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України.

Особа без громадянства - особа, яка не належать до громадянства будь-якої держави.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні в основному визначають:

• Конституція України (ст. 26)
• ЗУ від 04.02.1994 року „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства "
• ЗУ від 07.06.2001 року „Про імміграцію"
• ЗУ від 21.06.2001 року „Про біженців"
• Правила в'їзду іноземців в Україні, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджені постановою КМ від 29.12. 1995 року № 1074
• Положення про прийом іноземців та осіб без громадянства на навчання до вищих навчальних закладів, затверджене постановою КМ від 05.081998 року № 1238,
• Міжнародні договори

У відповідності до ст. 26 Конституції, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.

Передбачається також, що права і свободи для іноземців можуть бути обмежені Конституцією України, законами та міжнародними договорами.

Іноземці є рівними перед законами України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статті, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин. Якщо іноземною державою встановлено обмеження щодо реалізації прав і свобод громадянами України, КМ може прийняти рішення про встановлення відповідного порядку реалізації прав і свобод громадянами цієї держави на території України.