8 страница. Колегіальний характер ВР як парламенту України полягає насамперед у її складі та порядку роботи

Колегіальний характер ВР як парламенту України полягає насамперед у її складі та порядку роботи.

ВР складається з 450 народних депутатів (ст. 76 Конституції) і є повноважною за умови обрання не менш як 2/3 від її конституційного складу (ст. 82 Конституції).

Рішення ВР приймаються на її пленарних засіданнях шляхом голосування (ст. 84 Конституції). Закони та інші акти ВР приймає більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією (ст. 91).

Однією з істотних особливостей українського парламенту є його однопалатність.

Функції ВР – це основні напрями її діяльності в різних суспільних відносинах.

Компетенція – це сукупність предметів його відання та повноважень	Представницька функція – виражати волю народу
Законодавча функція
Установча функція – формування або участь у формуванні органів державної влади
Контрольна функція

Строк повноважень Верховної Ради України становить 5 (було до 2004 року – 4) років.

Верховна Рада України за своєю природою є представницьким органом державної влади, який відповідно до ч. 1 ст. 76 Конституції складають 450 народних депутатів України - громадян України, обраних на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.

Формування шляхом прямих виборів і функціонування на засадах колегіальності забезпечують ВР характер представницького органу.

Порядок утворення Верховної Ради України.

Народ як носій суверенітету і єдине джерело влади здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 5 Конституції У).

ВР визначена в ст. 75 Конституції парламентом - єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Як орган державної влади ВР є колегіальним органом, який складають 450 народних депутатів України.

Порядок утворення ВР визначено Конституцією

Ст.. 76. Конституційний склад ВР - 450 народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Не може бути обраним до ВР громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Повноваження народних депутатів України визначаються Конституцією та ЗУ.

Строк повноважень Верховної Ради України становить 5 (було до 2004 року – 4) років.

Ст.. 77. Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю останнього місяця 4-го року (зміни – раніше – 5-го) повноважень Верховної Ради України.

Позачергові вибори до ВР призначаються Президентом і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень ВР. Порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється ЗУ від 25.03.2004 року № 1665-IV "Про вибори народних депутатів України"

Ст.. 78. Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі.

Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. У разі виникнення обставин, що порушують вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, народний депутат України у 20-тиденний строк з дня виникнення таких обставин припиняє таку діяльність або подає особисту заяву про складення повноважень народного депутата України.

Зазначена в Конституції кількість - 450 народних депутатів України - є верхньою межею кількісного складу ВР Це не виключає, що реальна кількість обраних й повноважних народних депутатів України через різні обставини за результатами виборів може виявитися меншою або скоротитися у процесі функціонування парламенту внаслідок дострокового припинення повноважень народних депутатів України у передбачених Конституцією випадках. Таке зменшення складу ВР, якщо при цьому не порушується межа кількісного складу (300 повноважних народних депутатів України), не може вважатися підставою для припинення її роботи, оскільки вона як представницький орган працює за демократичним принципом прийняття рішень не одноголосно, а конституційно визначеною більшістю (стаття 91 Конституції).

Отже, ВР є повноважною, тобто набуває здатності (стає дієздатною) приймати закони і реалізовувати інші свої конституційно визначені повноваження, за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу (частина друга статті 82 Конституції України).

Ст.. 79. Перед вступом на посаду народні депутати України складають перед Верховною Радою України таку присягу:

Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатського мандата.

Повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги.

Наявність 300 повноважних народних депутатів України, як конституційна вимога є умовою повноважності ВР протягом всього періоду скликання і не може розглядатися лише як підстава для відкриття її першого засідання першої сесії.

У разі зменшення з будь-яких причин складу парламенту до кількості, меншої ніж 300 народних депутатів України, діяльність ВР має бути зупинена до складення присяги належним числом відповідно обраних народних депутатів України.

Компетенція Верховної Ради України.

Компетенція – це сукупність предметів його відання та повноважень	Представницька функція – виражати волю народу
Законодавча функція
Установча функція – формування або участь у формуванні органів державної влади
Контрольна функція

Повноваження ВР викладено в ст. 85 Конституції, де. їх сформовано в новій після 2004 року редакції - 36 пунктів, але це не ви­черпний їх перелік, оскільки в останній частині цієї статті зафіксо­вано спеціальне положення, відповідно до якого ВР здійснює інші повноваження, що згідно з Конституцією належать до її відання.

Повноваження ВР визначають її місце та роль у житті держави. Зважаючи на зміст та призначення, їх можна поділити на декілька груп.

1. Повноваження, пов'язані зі внесенням змін до Консти­туції України (у межах і порядку, передбачених Розділом XIII Основного Закону (п. 1 ст. 85).

2. Прийняття законів (може приймати закони з будь-яких питань у межах своїх повноважень (п. З ст. 85 Конституції), крім цього, ст. 92 Конституції містить широкий перелік питань, які визначаються чи встановлюються виключно ЗУ (права та свободи людини і громадянина, їх гарантії; основні обов'язки громадянина; порядок застосування мов; правовий режим власності; територіальний устрій країни;, порядок направлення Збройних Сил України до інших держав; засади місцевого самоврядування; порядок використання та за­хисту державних символів тощо).

3. Установчі (формування чи участь у формуванні органів виконавчої (призначення за поданням Президента Прем'єр-міністра, Міністра оборони, Міністра закордон­них справ, призначення за поданням Прем'єр-міністра інших членів КМ, Голови Антимонопольного комітету; Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голови Фонду державного майна, може прийняти резолюцію недовіри КМ, що має наслідком його відставку та ін.), судо­вої влади та прокуратури (відповідно до ст. 85 Конституції обирає суддів безстроково; призначає третину від складу Консти­туційного Суду України, надає згоду на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом Генерального проку­рора, висловлює йому недовіру, що має наслідком його відставку з посади), власних парламентських структур (призначає чи обирає на посади, звільняє з посад, затверджує перелік комітетів, обирає їхніх голів; створює тимчасові спеціальні та слідчі комісії, затверджує структуру Апарату ВР та ін.), сприяє формуванню органів місцевого самоврядування тощо).

4.Визначення засад політики держави та програм суспіль­ного розвитку (пункти 5, 6 ст. 85 Конституції).

5. Визначення взаємовідносин між ВР та Президентом (п„ 10 ст. 85 Конституції).

6. Здійснення зовнішніх функцій держави (пункти 5, 14, 32 ст. 85 Конституції).

7. Бюджетно-фінансові та контрольні (затверджує Державний бюджет України та вносить у відповідній формі до нього зміни, здійснює контроль за його виконанням, приймає рішення щодо звіту про його виконання; здійснює контроль за діяльністю КМ, за дотриманням конституційних прав і свобод людини та громадянина тощо)

Парламентська більшість та опозиція.

Парламентська більшість - коаліція депутатських фракцій у ВР або депутатська фракція, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу ВР.

Коаліція депутатських фракцій у ВР - це добровільне об'єднання депутатських фракцій, яке формується у ВР за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій. До складу коаліції входить більшість народних депутатів від конституційного складу ВР

Ст.. 83 Конституції - коаліція депутатських фракцій у ВР формується протягом!-го місяця з дня відкриття першого засідання ВР, що проводиться після чергових або позачергових виборів ВР, або протягом 1-го місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у ВР.

Коаліція депутатських фракцій у ВР відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції Президенту щодо кандидатури Прем'єр-міністра, а також відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції щодо кандидатур до складу КМ.

Депутатська фракція у ВР, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу ВР, має права коаліції депутатських фракцій у ВР, передбачені цією Конституцією

Ст.. 81Конституції - у разі невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції його повноваження припиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій) з дня прийняття такого рішення.

Засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у ВР встановлюються Конституцією та Регламентом ВР, затвердженим постановою ВР від 16.03.2006 року "Про Регламент Верховної Ради України"

Ст.61 Регламенту - коаліція формується після проведення депутатськими фракціями консультацій. За результатами проведених консультацій за особистими підписами голів відповідних депутатських фракцій, або за рішенням депутатської фракції одним із заступників голови депутатської фракції, укладається Угода про коаліцію депутатських фракцій у ВР..

В коаліційній угоді фіксуються узгоджені політичні позиції, що стали основою формування цієї коаліції, зокрема стосовно засад внутрішньої і зовнішньої політики, визначається політична спрямованість і принципи діяльності коаліції, а також порядок вирішення внутрішньо організаційних питань діяльності коаліції та порядок припинення її діяльності.

До коаліційної угоди додаються списки членів депутатських фракцій, що сформували коаліцію, з особистими підписами народних депутатів. Списки членів депутатських фракцій є невід'ємною складовою коаліційної угоди. Коаліція вважається сформованою з моменту офіційного оголошення про це головуючим на пленарному засіданні на підставі поданих до апарату ВР документів, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Текст коаліційної угоди, персональний склад коаліції публікуються в газеті "Голос України" не пізніш як через чотири дні після офіційного оголошення про сформування коаліції.

У разі припинення діяльності коаліції нова коаліція формується в порядку, встановленому цим Регламентом.

Ст. 6 Регламенту - коаліція приймає рішення на своїх загальних зборах більшістю голосів народних депутатів, які входять до складу коаліції, утворюється Рада коаліції.

Ст. 64. Регламенту коаліція вносить відповідно до Конституції пропозиції стосовно кандидатури Прем'єр-міністра та кандидатур на посади інших членів КМ, які попередньо розглядаються на зборах коаліції та на наступний день передається Голові ВР. для невідкладного направлення його Президентові, а щодо членів КМ - Прем'єр-міністрові в день його призначення.

У разі припинення діяльності коаліції чи укладення нового тексту коаліційної угоди до призначення ВР на відповідну посаду кандидатури, запропонованої цією коаліцією, внесена коаліцією пропозиція стосовно відповідної кандидатури не вважається відкликаною, якщо коаліцією в новому складі не прийнято іншого рішення.

Ст.. 65. Регламенту - депутатська фракція, яка не є учасником коаліції, може за своїм бажанням та за згодою коаліції увійти до її складу, приєднавшись до коаліційної угоди, або переукласти таку угоду. Депутатська фракція має право в будь-який час вийти зі складу коаліції, попередивши про це письмовою заявою керівників інших депутатських фракцій, які входять до коаліції, не менше ніж за десять днів до дати виходу, або може бути виключена за рішенням загальних зборів, про що повідомлення публікується у газеті "Голос України" відповідно разом з персональним складом депутатської фракції, яка вийшла чи виключена із складу коаліції, або персональним збільшеним складом коаліції і новим текстом коаліційної угоди. Після виходу чи виключення депутатської фракції з коаліці ї ВР в установленому законом порядку може прийняти рішення про звільнення з посад членів КМ, кандидатури яких були запропоновані депутатською фракцією, що вийшла чи була виключена з коаліції.

Ст. 66. Регламенту Діяльність коаліції припиняється з моменту офіційного оголошення про це головуючим на пленарному засіданні. у разі: 1) припинення повноважень Верховної Ради відповідного скликання; 2) зменшення чисельного складу коаліції до кількості народних депутатів, меншої ніж визначено Конституцією України; 3) прийняття коаліцією рішення про припинення своєї діяльності.

Зміни у складі коаліції, у тому числі у зв'язку з виходом із неї однієї чи кількох депутатських фракцій, якщо при цьому кількісний склад коаліції не стає меншим, ніж визначено Конституцією, не є підставою для припинення діяльності коаліції

Парламентська опозиція - добровільне депутатське об'єднання депутатських фракцій (депутатської фракції) у ВР та (або) народних депутатів України, що не увійшли до парламентської більшості, подали заяви про перехід в опозицію і які не погоджуються з офіційним політичним курсом парламентської більшості і КМ та (або) способом його реалізації, здійснюють контроль за діяльністю парламентської більшості і КМ, критикують їх діяльність і пропонують альтернативну програму розвитку України та шляхи її реалізації

Проект № 2665 закону „Про парламентську опозицію” був прийнятий ВР в першому читанні 12.01.2007 року. За проектом:

Метою опозиційної діяльності є участь парламентської опозиції у розбудові в Україні суверенної і незалежної, демократичної, соціальної і правової держави шляхом використання ними прав та здійснення обов'язків, визначених законом, в інтересах громадян України та держави

До парламентської опозиції входять депутатські фракції, добровільні об'єднання депутатських фракцій, окремі народні депутати України, що не увійшли до коаліції.

Права парламентської опозиції у ВР: 1) представництво згідно у керівництві ВР та її органів (голови і заступники комітетів, заступник Голови ВР); 2) участь у здійсненні парламентського контролю за діяльністю парламентської більшості, КМ, органів державної влади (крім судів), їх посадових осіб, а також на щорічну доповідь про результати здійснення парламентського контролю, 3) подання пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України; 4) утворення опозиційного уряду, інших власних допоміжних органів.

Обов'язки парламентської опозиції: 1) діяти відповідно до Конституції та ЗУ; 2) діяти з урахуванням інтересів громадян України та держави; 3) пропонувати альтернативу офіційному політичному курсу парламентської більшості і КМ та способи реалізації альтернативного політичного курсу; 4) приймати рішення про припинення опозиційної діяльності, в тому числі окремими народними депутатами України, членами опозиційних фракцій, з врахуванням власної персональної відповідальності перед виборцями та політичною партією, від якої обраний окремий народний депутат України.

Фінансування діяльності парламентської опозиції здійснюється секретаріатом парламентської опозиції за рахунок коштів, виділених з Державного бюджету для забезпечення діяльності ВР.

Комітети Верховної Ради України та їх повноваження.

Організація роботи Верховної Ради України.

Стаття 82. Конституції Верховна Рада України працює сесійно.

ВР є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу.

ВР збирається на першу сесію не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів.

Перше засідання новообраної ВР відкриває найстарший за віком народний депутат України.

Стаття 83. Конституції Чергові сесії ВР починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року.

Позачергові сесії ВР, із зазначенням порядку денного, скликаються Головою ВР на вимогу Президента або на вимогу не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу ВР.

У разі оголошення указу Президента про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях ВР збирається на засідання у дводенний строк без скликання.

У разі закінчення строку повноважень ВР під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії ВР, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану.

Порядок роботи ВР встановлюється Конституцією України та. Регламентом ВР, затвердженим постановою ВР від 16.03.2006 року "Про Регламент Верховної Ради України"

У ВР за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу ВР.

Стаття 84 Конституції Засідання ВР проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться за рішенням більшості від конституційного складу ВР.

Рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування.

Голосування на засіданнях ВР здійснюється народним депутатом України особисто.

Стаття 88. Верховна Рада України обирає із свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України та відкликає їх з цих посад.

Голова ВР: 1) веде засідання ВР; 2) організовує роботу ВР, координує діяльність її органів; 3) підписує акти, прийняті ВР; 4) представляє ВР у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав; 5) організовує роботу апарату ВР; Голова ВР здійснює повноваження, передбачені цією Конституцією, у порядку, встановленому Регламентом ВР.

Стаття 89. ВР для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції створює з числа народних депутатів України комітети ВР та обирає голів, перших заступників, заступників голів та секретарів цих комітетів.

ВР у межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань. ВР для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, утворює тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від конституційного складу ВР. Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду. Організація і порядок діяльності комітетів ВР, її тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій встановлюються законом.

Стаття 90. Повноваження ВР припиняються у день відкриття першого засідання ВР нового скликання.

Президент має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо:

1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до ст. 83 цієї Конституції; 2) протягом шістдесяти днів після відставки КМ не сформовано персональний склад КМ; 3) протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

Рішення про дострокове припинення повноважень ВР приймається Президентом після консультацій з Головою ВР, його заступниками та головами депутатських фракцій у ВР.

Повноваження ВР, що обрана на позачергових виборах, проведених після дострокового припинення Президентом повноважень ВР попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання та не можуть бути достроково припинені Президентом в останні шість місяців строку повноважень ВР або Президента.

Стаття 91. ВР приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією.

Стаття 94. Закон підписує Голова ВР і невідкладно направляє його Президентові, який протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до ВР для повторного розгляду.

ЗМІНИ 2004 У разі якщо Президент протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом і має бути підписаний та офіційно оприлюднений. Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий ВР не менш як 2/3 від її конституційного складу, Президент зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У разі якщо Президент не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою ВР і опубліковується за його підписом.

Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Рахункова палата України. ЗУ від 11.07.1996 року № 315/96-ВР „Про Рахункову палату”

Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який утворюється ВР, підпорядкований і підзвітний їй. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.

Рахункова палата є юридичною особою, має свою печатку із своїм найменуванням і зображенням Державного Герба України. Місцезнаходженням Рахункової палати є місто Київ.

Завдання Рахункової палати Стаття 2.	організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням
здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів
контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля
контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України
контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках
аналіз встановлених відхилень від показників Державного бюджету України та підготовка пропозицій про їх усунення, а також про удосконалення бюджетного процесу в цілому
регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання Державного бюджету України та стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій
виконання інших завдань, передбачених для Рахункової палати чинним законодавством України

Статті 6, 7 Функції Рахункової палати - здійснювати практичний контроль відповідно до завдань, передбачених статтею 2 цього Закону, та наділена відповідними повноваженнями щодо цього.

До складу Рахункової палати входять Голова Рахункової палати та члени Рахункової палати: Перший заступник і заступник Голови, головні контролери та Секретар Рахункової палати.

Для здійснення своєї діяльності Рахункова палата має апарат. Структуру і штатний розпис апарату Рахункової палати затверджує Колегія Рахункової палати за поданням Голови Рахункової палати в межах бюджетних коштів, передбачених на її утримання

Посадові особи, які працюють в апараті Рахункової палати, безпосередньо займаються контрольною діяльністю в межах компетенції Рахункової палати. Посадові особи апарату Рахункової палати при виконанні службових обов'язків мають право: 1) знайомитися з усією документацією, що стосується фінансово-господарської діяльності об'єкта, щодо якого здійснюється перевірка, ревізія або обслідування; 2) вимагати і отримувати від керівників об'єктів, на яких проводиться контроль, необхідні довідки, інформації, статистичні дані, бухгалтерсько-фінансові звіти, усні та письмові пояснення з питань, пов'язаних з проведенням перевірок і ревізій; 3) безперешкодно входити до приміщень державних органів, підприємств, організацій, архівів, сховищ, виробничих і допоміжних приміщень банків, фінансово-кредитних установ та інших об'єктів, якщо інше не передбачено законами України; 4) опечатувати касові і службові приміщення, сховища і архіви.

Вимоги керівників Рахункової палати та посадових осіб її апарату, пов'язані з виконанням ними своїх службових обов'язків, є обов'язковими для всіх державних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування

. Контроль за виконанням Державного бюджету України, у тому числі бюджетів загальнодержавних цільових фондів, здійсненням фінансування загальнодержавних програм, збереженням і використанням майна, що є об'єктами права державної власності, організується і проводиться Рахунковою палатою на основі річних і поточних планів, які формуються з урахуванням всіх видів і напрямів діяльності Рахункової палати та конкретних доручень ВР, її комітетів.

Позапланові контрольні заходи проводяться за рішеннями Колегії Рахункової палати на підставі постанов або протокольних доручень ВР, звернень комітетів ВР та запитів народних депутатів України, по яких ВР приймає рішення

Рахункова палата має право контролювати також МДА та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, банки, кредитні установи, господарські товариства, страхові компанії, інші фінансові установи і їх спілки, асоціації та інші об'єднання незалежно від форм власності, об'єднання громадян, недержавні фонди та інші недержавні некомерційні громадські організації у тій частині їх діяльності, яка стосується використання коштів Державного бюджету України