Розвиток кінодраматургії, жанр кіноповісті у творчості Олександра Довженка

Кінодраматургія-особливий вид літератури, призначений для екранного втілення. К.— ідейно-художня основа кіномистецтва і водночас галузь літ. творчості. Завдяки двоїстій природі, К. поєднує в собі як літ.,так і кінематографічні особливості. Твори К. з часом змінювалися — від простого викладу сюжету до поглибленого розкриття характеру людини і дослідження важливих соціальних явищ. Жанрові форми К. тяжіють то до театральної драматургії, то до прозових, то до поетичних жанрів л-ри. Становлення К. проходило водночас з розвитком зображальних можливостей кінематографа і сприяло перетворенню кіно в мистецтво. В українській літературі творцем жанру кіноповісті був О. Довженко — видатний кінорежисер і письменник. Дві мистецькі стихії — література й кіно—поєдналися в його душі, народивши своєрідну художню форму, що несла в собі риси кіносценарію і повісті.
Ознаками кіносценарію є фрагментарність, монтажна композиція, лаконізм діалогів, динамізм сюжету. Ознаки повісті — епічний принцип зображення життя, метафоричність, авторські відступи, яскраві пейзажні картини. На перший погляд може здатися, що неможливо поєднати непоєднуване, наприклад, фрагментарність з епічністю. Проте саме в цьому виявляється специфіка кіноповісті. Осягаючи значні пласти реальної дійсності, автор використовує монтажну композицію, яка нагадує окремі кадри, з'єднані між собою в художню цілісність і творчим задумом письменника, і розвитком художньої ідеї. При цьому важливу роль відіграє оповідач, у вуста якого автор вкладає своє бачення життя, проблем, а також ліричні, філософські чи публіцистичні відступи, що є тим містком, який поєднує окремі епізоди-кадри. Наприклад, у кіноповісті «Зачарована Десна» сюжет будується на асоціативних зв'язках між спогадами про дитинство. їх ланцюг такий: буяння городу, «географічні» межі якого сягають старої повітки й погребні з одкритою лядою, що на ній любив спати дід. Це перший кадр. Далі йде спогад про діда, який завершується описом його кашлю-реву (кадр другий), від якого (несподівано-вмотивований хід!) малий Сашко ховається спочатку в тютюн, потім — в огірки, а відтак — у моркву (кадр третій). Епопея з прабабою Марусиною — це четвертий кадр. Так цей монтаж замикається просторовою точкою — городом, а в часі—це розповідь-сповідь про дитинство, побудована вільно, невимушено, зокрема тому, що оповідь ведеться від першої особи, в якій зливаються голоси автора та оповідача. Наприклад: «Як ми з батьком і дідом рятували людей, корів і коней, про це можна написати цілу книгу. Це був мій дошкільний героїзм, за який мене тепер, напевно, послали б до Артека. Тоді артеків ще не знали. Давно це діялось». Образ автора дає змогу також поєднати різночасові події, досягнути цим панорамності зображення. Особливо значна роль автора в «Поемі про море», в якій синтезуються роздуми письменника про красу й працю, народ та особистість, сучасність і минуле.Для яскравості зображення О. Довженко використовує різноманітні зорові образи — в пейзажах, портретах, авторських характеристиках персонажів. Це суттєва ознака жанру кіноповісті. І, безперечно, аналіз цієї форми був би неповним без довженківського ліризму, романтично-піднесеного змалювання людей, подій, природи, без авторської схвильованості й захоплення рідною землею і рідним народом.