Тема 15. Міністерство оборони України – центральний орган виконавчої влади і військового управління

Із проголошенням незалежності України 24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила рішення про взяття під свою юрисдикцію усіх розташованих на Україні військових формувань Збройних сил колишнього СРСР та про створення одного з ключових відомств – Міністерства оборони України.

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили України. Це головний (провідний) орган у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони.

Відповідно до чинного законодавства Міністерство оборони України забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань. Його діяльність регламентується Конституцією України, Законами України “Про оборону України” та “Про Збройні Сили України”, Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 406/2011 та іншими нормативно-правовими актами.

Військове відомство очолює міністр, якого призначає на посаду і звільняє з посади в установленому порядку Президент України. На посаду Міністра оборони України призначається громадянин України, який має вищу освіту. Він може бути військовослужбовцем. Якщо Міністром призначено військовослужбовця, то за посадою він є Головнокомандувачем Збройних Сил.

Першим Міністром оборони України у 1991 році став колишній командувач повітряної армії, штаб якої був дислокований у м. Києві, генерал-полковник Морозов Костянтин Петрович. З 24 грудня 2012 року військове відомство очолює Лебедєв Павло Валентинович.

До основних повноважень Міністерства оборони України у сфері управління Збройними Силами України, зокрема, належать:

здійснення військово-політичного та адміністративного управління Збройними Силами України;

реалізація політики держави у Збройних Силах України, розроблення принципів їх будівництва, визначення напрямів розвитку Збройних Сил України і підготовки їх у мирний та воєнний час;

всебічне забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України, їх функціонування, бойової та мобілізаційної готовності, боєздатності, підготовки до виконання покладених на них завдань та застосування та ін.

Положенням про Міністерство оборони України визначено основі завдання військового відомства, а саме:

формування і реалізація державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, у галузі оборонного планування, військової освіти та науки;

здійснення військово-політичного та адміністративного керівництва Збройними Силами;

забезпечення формування військово-технічної політики у сфері оборони;

формування військової кадрової політики.

Крім того, у вказаному положенні висвітлено конкретні функції Міністерства оборони України.

У структурі військового відомства особлива роль належить Генеральному штабу Збройних Сил України як головного військового органу з планування оборони держави, управління застосуванням Збройних Сил України, координації та контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України та правоохоронними органами у законодавчо визначених межах. З питань реформування та розвитку Збройних Сил, їх бойової і мобілізаційної готовності, оперативної та бойової підготовки, здійснення організаційних заходів та інспектування Міністр видає спільні з начальником Генерального штабу – Головнокомандувачем Збройних Сил накази і директиви.

Крім того, до складу Міністерства оборони України входять шістнадцять департаментів та Головне управління розвідки.

Міноборони України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, з органами місцевого самоврядування, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, профспілками та організаціями роботодавців, а також підприємствами, установами, організаціями.

Діяльність Міністерства оборони України та Збройних Сил висвітлюється чотирма друкованими органами, два з яких є центральними, до яких належать:

Центральний друкований орган Міністерства оборони України газета “Народна армія”.

Центральний друкований орган Міністерства оборони України – журнал “Військо України”.

Друкований орган Міністерства оборони України – журнал “Атлантична панорама”.

Щоквартальний науково-теоретичний та науково-практичний журнал Міністерства оборони України “Наука і оборона”.

Міністерство оборони України відповідно до Положення виконує низку функцій, зокрема:

узагальнює практику застосування законодавства з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України;

здійснює аналіз воєнно-політичної обстановки та визначає рівень воєнної загрози національній безпеці України;

планує та реалізовує заходи щодо протидії і нейтралізації воєнно-політичних ризиків, викликів, загроз застосування воєнної сили проти України;

здійснює забезпечення мобілізації та демобілізації в Збройних Силах та інших військових формуваннях;

подає до Кабінету Міністрів України проект мобілізаційного плану Збройних Сил, інших військових формувань та ін.

Свою діяльність Міністерство оборони України здійснює у тісній взаємодії з Генеральним штабом Збройних Сил України, а також з органами військового управління всіх рівнів. Це дозволяє оперативно вирішувати нагальні проблеми Збройних Сил України та підтримувати належний рівень їх боєготовності.

Рекомендована література

1. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Збройні Сили України” від 6 жовтня 2000 р., № 2019 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 48. – С. 990–996.

2. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оборону України” від 5 жовтня 2000 р., № 2020-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 49. – С. 1002–1013.

3. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.

4. Положення про Міністерство оборони України. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://document.ua/pro-utvorennja-konkursnoyi-komisiyi-ministerstva-oboroni-ukr-doc163272.html.

5. Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show.