Тема 11. Президент України – Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України

Верховний Головнокомандувач – найвища посадова особа збройних сил держави (коаліція держав або об’єднаних збройних сил). У всіх країнах, які мають збройні сили, цю посаду займає, як правило, керівник країни (президент, прем’єр-міністр тощо). Це положення зазвичай закріплюється в конституціях відповідних держав або статутних документах воєнних блоків.

В Україні ця посада вперше була введена у 1992 році. У системі Збройних Сил України Верховним Головнокомандувачем є Президент України згідно зі статтею 106 Конституції України.

Обороноздатність держави – здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації. Правовою основою оборони держави є Конституція України, Закони України “Про оборону України”, “Про Збройні Сили України”, інші законодавчі акти України та відповідні міжнародні договори, згода та обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України і Голова Ради національної безпеки і оборони України вживає необхідних заходів щодо забезпечення обороноздатності України та постійної бойової готовності Збройних Сил України.

Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройними Силами України:

подає на затвердження Верховної Ради України проекти воєнної доктрини, концепції військового будівництва, державної програми розвитку озброєння та військової техніки, а також пропозиції щодо загальної структури та чисельного складу Збройних Сил України, обсягу бюджетних асигнувань на оборону, фінансування вказаної програми;

пропонує на затвердження Верховної Ради України кандидатури для призначення ним на посади Міністра оборони України і начальника Генерального штабу Збройних Сил України;

координує діяльність державних органів у галузі оборони;

веде переговори і підписує міжнародні та міждержавні договори з військових питань;

затверджує план розвитку та стратегічні плани використання Збройних Сил України, плани їх дислокації та розташування. Мобілізаційний план України на особливий період, Положення про мобілізаційну підготовку Збройних Сил України, інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, та про порядок проведення мобілізації, а також положення про Генеральний штаб Збройних Сил України;

приймає рішення у разі воєнного нападу або загрози воєнного нападу на Україну, оголошення стану війни, введення воєнного стану на всій території України чи в окремих її місцевостях, рішення про їх припинення або відміну, укладення миру і невідкладно вносить ці питання на розгляд Верховної Ради України, а також проголошує загальну або часткову мобілізацію на території України, у разі оголошення стану війни. Приймає рішення про демобілізацію;

приймає рішення та видає наказ Збройним Силам України про ведення бойових дій;

призначає та звільняє вище командування Збройних Сил України, присвоює вищі військові звання;

приймає рішення про призов громадян України на строкову військову службу та звільняє в запас військовослужбовців строкової служби;

встановлює повноваження, організацію і порядок діяльності органів військового управління;

встановлює військові свята.

Для забезпечення стратегічного керівництва Збройними Силами України, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами в особливий період може створюватися Ставка Верховного Головнокомандувача як вищий колегіальний орган воєнного керівництва обороною держави у цей період. Пропозиції про утворення Ставки Верховного Головнокомандувача, її персонального складу та граничної чисельності подаються Радою національної безпеки і оборони України на розгляд Президенту України і вводяться в дію Указом Президента України. Положення про Ставку Верховного Головнокомандувача затверджує Президент України.

Рекомендована література

1. Конституція України: Із змінами, внесеннями згідно із Законом № 2222-IV від 08.12.2004 р. – К.: Велес, 2008. – 48 с.

2. Закон України “Про оборону України”.

3. Постанова Верховної Ради України “Про Концепцію оборони та будівництва Збройних Сил України” № 1659-12 від 11 жовтня 1991 року.