Тема 14. Система управління Збройними Силами України

Ведення сучасних бойових дій неможливо без ефективного управління військами. За усталеним визначенням управління – це процес цілеспрямованого впливу командувачів (командирів), штабів на війська, що здійснюється для підтримки готовності військ до виконання завдань за призначенням, їх підготовки та успішного виконання ними завдань у ході ведення операції (бойових дій).

Мета управління військами полягає у забезпеченні визначеного рівня бойової та мобілізаційної готовності військ, їх всебічної підготовки до застосування та ефективної реалізації оперативних (бойових) можливостей військ у ході ведення військових операцій (бойових дій).

До управління військами, як процесу, пред’являються вимоги, виконання яких є необхідною передумовою досягнення його мети. Основними з них є постійна готовність системи управління до оперативної роботи, стійкість, безперервність, оперативність, якість, прихованість управління військами.

Організація управління військами полягає у створенні і розгортанні системи управління, визначенні завдань та порядку роботи штабу під час підготовки і в ході ведення військових операцій (бойових дій) та забезпечення стійкої і безперервної роботи пунктів управління, засобів зв’язку і автоматичного управління військами для своєчасного і якісного виконання завдань управління.

Відповідно до положень Закону України “Про оборону України” органами військового управління є Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), з'єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, а також військові комісаріати, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов’язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з положеннями Статутів Збройних Сил України, функція управління військовою частиною (підрозділами), крім іншого, покладена на відповідних командирів (начальників). В умовах переходу армії на контрактний принцип комплектування роль цієї функції та персональна відповідальність офіцерів, прапорщиків і сержантів за її виконання значно зростає.

Практичні заходи щодо розвитку і вдосконалення системи управління Збройними Силами реалізовується в межах повноважень Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил відповідно до чинного законодавства.

На кінець 2012 р. система управління Збройними Силами включала:

• стратегічний рівень – Міністерство оборони, Генеральний штаб, Головний командний центр, Озброєння, Тил, Головне управління оперативного забезпечення;

• оперативно-стратегічний рівень – командування видів, високомобільних десантних військ Збройних Сил;

• оперативний рівень – управління армійських корпусів, повітряних командувань, Центр морських операцій, управління оперативних командувань, Територіальне управління “Північ”;

• тактичний рівень – Тактична група, управління бригад, полків, баз, складів і арсеналів.

Протягом року тривало створення Єдиної автоматизованої системи управління Збройними Силами України (ЄАСУ). У рамках цієї роботи було виконано:

• впроваджено першу чергу системи електронного документообігу та розпочато її експлуатацію;

• розпочато створення акредитованого центру сертифікації ключів Збройних Сил;

• проведено модернізацію інформаційно-аналітичної системи обліку особового складу;

• тривало створення автоматизованої системи управління для окремої механізованої бригади та засобів автоматизації управління протиповітряною обороною;

• продовжено створення єдиної (базової) командно-штабної машини на броньованій базі, оснащеної сучасними цифровими засобами зв’язку. Її виробництво передбачається здійснити на українських підприємствах за принципом замкненого циклу;

• створено програмно-апаратний фільтр обміну даними про повітряну обстановку в рамках реалізації Технічної угоди між Міністерством оборони України, Генеральним штабом Збройних Сил Турецької Республіки та Штабом Верховного головнокомандувача об’єднаних збройних сил НАТО в Європі;

• продовжено розроблення цифрових радіорелейних станцій, переобладнання інформаційно-телекомунікаційних вузлів цифровими засобами зв’язку та будівництво волоконно-оптичних ліній зв’язку.

Результатами проведених заходів стали:

• повна цифрова прив’язка стаціонарних інформаційно-телекомунікаційних вузлів оперативної та часткова цифрова прив’язка тактичної ланок управління Збройних Сил;

• закупівля у межах призначеного ресурсу та постачання у війська (сили) комплексних апаратних зв’язку та модернізованих станцій тропосферного зв’язку вітчизняного виробництва.

Структура апарату Міністерства оборони значних змін не зазнала. Разом з тим були виконані окремі заходи з підвищення результативності його діяльності:

• сконцентровано реалізацію політики у військово-технічній сфері в одному структурному підрозділі. Розформовано Управління інформаційних систем і технологій, а функції і завдання структурного підрозділу перейняв на себе Департамент розробок і закупівлі озброєння і військової техніки;

• уточнено завдання і функції та реорганізовано Департамент преси та зв’язків із засобами масової інформації – у Департамент преси та інформації, а також Департамент економічної та господарської діяльності – у Департамент економічної діяльності;

• підвищено рівень реалізації завдань з питань запобігання та протидії корупції. Сектор з питань запобігання та протидії корупції переформовано в Управління;

• забезпечено виконання вимог Бюджетного кодексу України та Кабінету Міністрів України щодо утворення нового виду діяльності – внутрішнього аудиту. Контрольно-ревізійний департамент переформовано в Департамент внутрішнього аудиту та фінансового контролю.

У Генеральному штабі уточнено організаційно-штатну структуру і повноваження окремих структурних підрозділів та реорганізовано Головне управління виховної та соціально-психологічної роботи в Головне управління по роботі з особовим складом.

За результатами досліджень, проведених у ході виконання комплексу дослідницьких, експериментальних командно-штабних навчань з органами військового управління та військами (силами) “Перспектива – 2012”, змінено завдання, функції та організаційно-штатну структуру Головного командного центру. В основу функціонування Головного командного центру покладено принцип незмінності функцій та складу чергових змін для мирного часу і особливого періоду.

Головний командний центр у новій структурі виконує:

• оперативне керівництво та централізоване бойове управління Збройними Силами;

• оповіщення Збройних Сил та органів державної влади;

• управління діями чергових сил і засобів розвідки та з протиповітряної оборони держави (у разі порушення повітряного простору), силами і засобами,

виділеними для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру;

• управління миротворчими контингентами, підрозділами Збройних Сил, які беруть участь у міжнародних операціях, місіях міжнародних організацій, міжнародних навчаннях;

• державне розпізнавання об’єктів, спеціальне інформаційне забезпечення органів військового управління з питань аналізу повітряної і космічної обстановки;

• надання дозволів на польоти повітряних суден, перетинання державного кордону України кораблями (судами забезпечення) Чорноморського Флоту Російської Федерації, який перебуває на території України.

На кінець 2012 р. оперативна ланка управління зазнала змін у Військово-Морських Силах. З метою централізації та підвищення оперативності управління військами (силами) було розформовано Центр військ берегової оборони. Виконання функцій і завдань Центру перейняло на себе командування Військово-Морських Сил.

Відповідно до Основних напрямів реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року передбачається удосконалення системи управління Збройних Сил. З метою підвищення ефективності та оперативності управління військами (силами) планується перерозподілити на законодавчому рівні завдання і функції між органами військового управління та створити трирівневу систему управління Збройних Сил, яка включатиме:

Генеральний штаб Збройних Сил України як головний військовий орган з планування оборони держави, управління застосуванням Збройних Сил, координації та контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, а також правоохоронними органами.

міжвидові органи військового управління з підпорядкуванням військ (сил), які дислоковані в межах, визначених новим військово-адміністративним поділом території України;

управління бригад (полків), інших військових частин і військових навчальних закладів, установ та організацій.

Штаби видів Збройних Сил у складі Генерального штабу відповідатимуть у межах повноважень за розвиток відповідних військ (сил), визначення вимог до підготовки військових частин та розроблення на їх основі керівних документів, організацію підготовки осіб офіцерського та сержантського (старшинського) складу у вищих військових навчальних закладах, а також інспектування військ (сил) видів Збройних Сил.

Штаб Повітряних Сил планується інтегрувати до складу Генерального штабу після набуття оперативних спроможностей міжвидовими органами військового управління, інші штаби видів Збройних Сил – на першому етапі.

Міжвидові органи військового управління здійснюватимуть планування та управління застосуванням угруповань військ (сил), протиповітряною обороною в інтересах ведення операцій (бойових дій), територіальною обороною держави у визначених зонах відповідальності, підготовку та всебічне забезпечення військ (сил), які дислокуються на їх територіях. Командувачі військ міжвидових органів військового управління нестимуть повну відповідальність за оборону ввіреної їм частини території України.

Підвищення рівня оперативності та якості функціонування системи управління здійснюється за рахунок поетапного створення Єдиної автоматизованої системи управління Збройними Силами України. Планується переоснастити на цифрові засоби стаціонарний компонент системи зв’язку та розпочати переоснащення її польового компонента, розгорнути систему захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах, створити інтегровану систему супутникового зв’язку Збройних Сил як підсистему Національної системи супутникового зв’язку України та автоматизовану систему радіозв’язку.

Таким чином, система управління реформується з урахуванням змін у військовій справі та об’єктивних потреб Збройних Сил України. Вона дозволяє здійснювати ефективне керівництво військами (силами) щодо виконання ними завдань за призначенням.

Рекомендована література

1. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Збройні Сили України” від 6 жовтня 2000 р., № 2019 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 48. – С. 990–996.

2. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оборону України” від 5 жовтня 2000 р., № 2020-ІІІ // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 49. – С. 1002–1013.

3. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.

4. Положення про Міністерство оборони України, затверджене указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 406/2011. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://document.ua/pro-utvorennja-konkursnoyi-komisiyi-ministerstva-oboroni-ukr-doc163272.html.

5. Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України, затверджене указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 406/2011. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show

6. Основні напрями реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://chigrvk.at.ua/news/osnovni_naprjami_reformuvannja_i_rozvitku_zbrojnikh_sil_ukrajini_na_period_do_2017_roku/2013-07-31-48.

7. Біла книга-2012 (Оборонна політика) України. – К.: Міністерство оборони України, 2013. – 74 с.