Блок самоперевірки. Організаційні форми навчання визначаються

Організаційні форми навчання визначаються... і завданням,... дітей,. охоплених дидактичним діянням, місцем і... роботи, забезпеченістю... матеріалом.	метою, кількістю, часом, дидактичним,
Форми навчання визначають, як організувати дидактичну роботу з урахуванням того, хто, і з якою метою навчається.	де, коли,
Найефективнішими є заняття, які ґрунтуються на... різних видів... і різних видів дитячої....	інтегруванні, занять, діяльності,
Структура заняття залежить від... Дітей,...,... матеріалу, об'єднання... задач і... знань та умінь дітей.	віку, змісту, обсягу, програмних, рівня,
Кожне заняття (незалежно від його... і... проведення) —це організаційно,... і... закінчене ціле.	тривалості, форми, логічно, психологічно.

Запитання і завдання.

1. Дайте означення форм і методів навчання і покажіть, що методи навчання не тотожні його принципам і засобам.

2.Які фактори визначають вибір методів навчання. Назвіть їх, наведіть приклади.

3.Опишіть методи, які належать до групи практичних, наочних, словесних.

4.Охарактеризуйте гру як один з провідних методів навчання математики.

§ 6. Особливості організації роботи з математики у малокомплектному дитячому садку

Важливим завданням сучасної педагогіки є підви­щення рівня навчально-виховної роботи в сільських до­шкільних закладах. Дошкільні заклади вже набули знач­ного досвіду виховання та навчання дітей, здійснюючи роботу відповідно до програми виховання у дитячому садку, що ґрунтується на досягненнях психолого-педагогічної науки.

Організація педагогічного процесу у малокомплект­ному садку потребує від педагога знання програми всіх вікових груп_, уміння зіставляти програмні вимоги з ві­ковими та індивідуальними особливостями дітей, здат­ність правильно розподіляти увагу, розуміти й бачити кожну дитину і всю групу в цілому, спрямовувати розви­ток дітей згідно із завданнями виховання і можливостя­ми. Слід зазначити й ті переваги, які характерні саме для різновікової групи: спілкування молодших дітей зі старшими створює сприятливі умови для формування випереджуючих знань та взаємного навчання. Проте досягти цього можна лише при правильній організації. Дошкільна педагогіка стикається з двома життєво важ­ливими проблемами: розробкою найефективніших форм планування виховання та навчання у малокомплектних дитячих садках і пошуком засобів та методів навчання в групах з різновіковим складом.

Характеризуючи виховну роботу в різновіковій гру­пі, всі дослідники (В. Н. Аванесова, А. Н. Давидчук, Є. Г. Батуріна, Є. В. Русакова, М. В. Мінкіна, О. І. Со­ловйова) зазначають, що вона багато в чому залежить від особистих рис педагога, його методичної підготовки, уміння одночасно керувати, діяльністю дітей різного ві­ку. У літературі є й деякі методичні рекомендації щодо організації занять у різновікових групах дитячого садка. Зокрема, автори пропонують два варіанти організації спільних занять: початок заняття одночасно у всіх трьох (чотирьох) підгрупах, а закінчення послідовне (через 15 хв — у молодшій, через 20 — у середній і т. д.); послі­довний початок занять (заняття починається з однією підгрупою, потім через 5—7 хв підключається друга під­група, потім третя).

Незважаючи на певні успіхи в розв'язанні питання про організацію педагогічного процесу в малокомплект­ному дитячому садку, є ще ряд нерозв'язаних проблем. Тому вихователь малокомплектного дитячого садка має глибоко розуміти специфіку роботи.

В основу роботи з математики у малокомплектному дитячому садку покладено принцип диференційованого підходу до навчання, який здійснюється, по-перше, з ура­хуванням віку дітей, по-друге, з урахуванням рівня за­своєння математичних знань, умінь і навичок кожною дитиною зокрема. Вихователь має вивчити ці рівні. Да­ні, добуті при такому вивченні, дають змогу визначити основні педагогічні завдання у роботі з окремими під­групами дітей і намітити шляхи реалізації їх, а також постійно контролювати ефективність навчально-вихов­ної роботи.

Організацію роботи в підгрупах у педагогіці назива­ють «соціо-ігровою педагогікою» або соціо-ігровими під­ходами в педагогіці). Дослідники рекомендують кіль­кість дітей в мікрогрупах від трьох до шести. Для кож­ної дитини у такій групі створено максимально вигідні умови для виникнення колективного ділового спілкуван­ня. У такій мікрогрупі менше «психологічного натиску» на дитину, особливо на невпевнену; сором'язливу.

Безумовно, найважливішою ланкою в організації всі­єї роботи з формування елементарних математичних уяв­лень у різновіковій групі є планування. Труднощі поля­гають у тому, що вихователь має правильно поєднувати загальні вимоги дидактики з особливостями роботи з дітьми різного віку.

У різновіковій групі, як і в групі з дітьми одного ві­ку, передусім треба забезпечити засвоєння програмного змісту кожного заняття. При розробці перспективного плану з математики вихователь виходить з необхідності суворого дотримання зв'язку між повідомленням нового матеріалу, його повторенням, закріпленням і самостій­ним використанням дітьми здобутих знань, умінь, не за­буваючи про те, що ця послідовність має зберігатися відповідно у кожній, віковій підгрупі.

Вихователь ретельно продумує програмний зміст кожного заняття, використовуючи такі форми й методи його організації, які могли б забезпечити достатнє наван­таження на дітей кожної вікової підгрупи. Як приклад беремо дітей від чотирьох до семи років вихователь має визначити достатнє навантаження і відповідність мате­ріалу програмним завданням кожної вікової підгрупи або з однієї теми, або за кількома темами, забезпечуючи правильний добір завдань для роботи під керівниц­твом вихователя та самостійної роботи дітей.

Слід також зазначити, що, плануючи роботу з усіма трьома підгрупами одночасно з однієї теми, вихователь обов'язково конкретизує програмні завдання для кожної вікової підгрупи. Наприклад, з усіма підгрупами плану­ється робота для закріплення знань про геометричні фі­гури, але діти п'ятого року життя мають тільки знайти і назвати ці фігури (квадрат, коло, трикутник, прямокут­ник); діти шостого року життя — відшукати й назвати ще й ромб, уміти виділяти сторони і кути, а сьомого ро­ку — порівнювати ці фігури, знаходити схожість та відмінність.

В. Н. Аванесова запропонувала три типи організа­ції дітей на заняттях у малокомплектному дитячому сад­ку: Лоевід роботи показав правомірність трьох типів ор­ганізації дітей на заняттях в різновіковій групі: І — усі діти зайняті одним видом діяльності, наприклад мате­матикою; II — комбіновані заняття; III — заняття з од­нією (підготовчою) підгрупою за загальноприйнятою методикою. Ці заняття забезпечують правильне виконан­ня режиму дня у різновіковій групі, глибоке засвоєння знань, сприяють успішному розв'язанню виховних завдань тощо.

Педагогічний досвід дає змогу різноманітити варіан­ти кожного типу організації занять. Врахування цих ва­ріантів при плануванні та організації навчання математики в різновіковій групі сприяє, ефективнішому вирішен­ню програмних завдань для кожної вікової підгрупи. Нижче подано опис можливих варіантів кожного з трьох типів занять з математики у різновіковій групі.

І тип — усі діти організовані одним видом діяльності— математикою. Цей тип передбачає різноманітність варіантів.

Варіант перший: початок занять одночасний, всі три підгрупи працюють за однією темою з ускладнен­ням для старших дітей, потім дітям підготовчої і стар­шої підгруп дається самостійне завдання, а діти серед­ньої підгрупи працюють з вихователем (друга частина заняття). На цьому заняття з дітьми середньої підгрупи закінчується. Вихователь переходить до дітей старшої підгрупи, працює з ними над третім програмним завдан­ням. Закінчивши з ними заняття, вихователь ще 5—8 хв. продовжує працювати з дітьми підготовчої підгрупи.

Варіант другий: початок занять також одно­часний, у першій частині заняття всі три підгрупи пра­цюють з вихователем за однією темою з ускладненням для старших дітей, тоді самостійна робота пропонується дітям середньої і молодшої підгруп, а діти підготовчої підгрупи продовжують працювати з вихователем. Давши самостійне завдання дітям підготовчої підгрупи, вихова­тель 1,5—2 хв виділяє для перевірки виконання самостій­ного завдання дітьми середньої підгрупи (старші у цей час продовжують працювати самостійно) і відпускає їх гратися. Після цього вихователь переходить до дітей старшої підгрупи, перевіряє виконання самостійного зав­дання, працює з ними над розв'язанням третього прог­рамного завдання, після чого відпускає їх гратися, а сам продовжує роботу з дітьми підготовчої підгрупи.

Варіант третій: у першій частині заняття ор­ганізація дітей така сама, як у першому і другому ва­ріантах; у другій частині заняття вихователь працює з дітьми старшої підгрупи, а самостійною роботою зайня­ті діти середньої і підготовчої підгруп. У третій частині заняття діти старшої підгрупи працюють самостійно, а вихователь спочатку перевіряє самостійну роботу дітей середньої підгрупи і відпускає їх гратись, потім перевіряє самостійну роботу дітей підготовчої підгрупи і працює з ними над розв'язанням третього програмного завдання. Після цього діти підготовчої групи дістають завдання для самостійного застосування знань за третім програм­ним завданням, і вони працюють самостійно, а вихова­тель 1,5—2 хв відводить для перевірки самостійної ро­боти старших дітей і відпускає їх гратись. Закінчується заняття перевіркою самостійної роботи дітей підготов­чої групи.

Варіант четвертий в основному використовується під час контрольних, підсумкових занять. У першій частині заняття діти всіх трьох підгруп працюють спіль­но за однією темою з ускладненням для старших дітей, у другій частині всім їм пропонуються самостійні завдан­ня. Перевірка самостійної роботи починається з серед­ньої підгрупи, після чого ці діти йдуть гратись. Потім пе­ревіряється виконання самостійного завдання дітьми старшої і підготовчої підгруп. У третій частині заняття діти старшої та підготовчої підгруп працюють разом з вихователем за однією темою з ускладненням для дітей підготовчої групи, після чого діти старшої підгрупи вільні, а діти підготовчої підгрупи працюють над розв'язанням третьої програмної задачі.

Варіант п'ятий: заняття розпочинається з діть­ми підготовчої підгрупи, через 7—10 хв запрошуються діти старшої, а ще через 5—7 хв — середньої підгрупи. У другій частині заняття дітям підготовчої підгрупи да­ється велика за обсягом самостійна робота на 12—14 хв. Це можуть бути завдання з використанням продуктив­ної діяльності дітей: малювання, аплікації, конструюван­ня та ін. За цей час вихователь має встигнути попрацю­вати з дітьми старшої підгрупи і підготовити їх до са­мостійної роботи, запросити дітей середньої підгрупи й провести з ними першу частину заняття. В останній час­тині всі три підгрупи працюють за однією темою з усклад­ненням для старших підгруп.

Варіант шостий відрізняється від п'ятого тим, що в останній частині заняття дітям середньої підгрупи вихователь може дати самостійне завдання, а з дітьми старшої та підготовчої працює за однією темою, потім вони йдуть гратися, а вихователь перевіряє роботу дітей середньої підгрупи,закінчує з ними заняття.

Варіант сьомий: заняття починається з діть­ми підготовчої групи, через 5—7 хв приєднується старша підгрупа, а ще через 5—7 хв — середня. В той час як підготовча група працює самостійно над розв'язуванням другої програмної задачі, вихователь провадить першу частину заняття з дітьми старшої підгрупи. Потім діти середньої, старшої та підготовчої підгруп працюють за однією темою. Для дітей підготовчої підгрупи це остан­ня, третя частина заняття, для старшої — друга, а для дітей середньої підгрупи — перша. Після цього діти се­редньої і старшої підгруп працюють за подібною темою (можна одній з підгруп дати самостійне завдання, а інша у цей час працює з вихователем).

Варіант восьмий: заняття починається з діть­ми підготовчої і старшої підгруп. Вони працюють з ви­хователем за однією темою з ускладненням для дітей сьомого року життя. Потім обом підгрупам дається са­мостійне завдання. На заняття запрошуються діти се­редньої підгрупи. Розв'язавши першу задачу разом з вихователем, вони приступають до самостійної роботи. Вихователь у цей час працює з дітьми старшої підгрупи, потім вони йдуть гратися. Вихователь виділяє 1,5—2 хв для перевірки самостійної роботи дітей середньої підгру­пи і відпускає їх гратися. З дітьми підготовчої групи пра­цює ще 5—7 хв.

Варіант дев'ятий: заняття починається з дітьми підготовчої і старшої підгруп. Вони працюють з вихователем за однією темою з ускладненням для дітей сьомого року життя. У другій частині заняття діти під­готовчої підгрупи працюють самостійно, а діти старшої — з вихователем або навпаки. На третю частину заняття запрошуються діти середньої підгрупи, всі три підгрупи працюють за однією темою з ускладненням для дітей старших підгруп. Потім діти старшої та підготовчої під­груп граються, а вихователь продовжує роботу з дітьми середньої підгрупи.

У перші дні, організовуючи заняття у мішаній групі, вихователь може залучити для допомоги помічника ви­хователя або завідуючу. Проте з часом діти звикають до спокійної тихої гри, і вихователь не потребує допомо­ги. Слід ще зазначити, що дітям у цей час найкраще пропонувати настільно-друковані ігри, будівельний матеріал тощо. Велике значення має також правильне розмі­щення меблів у групі. Місце для ігор рекомендується від­діляти спеціальною завісою-стінкою з кімнатними росли­нами. Таким чином, ігровий куточок буде осторонь, і діти, які граються, не відвертатимуть уваги тих, у кого в цей час заняття.

Досвід показав, що цей тип організації дітей на за­няттях можна періодично використовувати протягом усього навчального року. При цьому забезпечується ак­тивність дітей на занятті, діти привчаються самостійно виконувати окремі завдання. Як показали контрольні за­питання наприкінці кварталу та в кінці року, така орга­нізація занять забезпечує якісні знання, уміння й навич­ки дітей, які досягаються при поєднанні і послідовному застосуванні І, II і III типів занять.

II тип — комбіновані заняття: дві підгрупи зайняті математикою, третя — образотворчою діяльністю або навпаки.

Варіант перший: заняття починається з об­разотворчої діяльності з дітьми середньої підгрупи. Ви­хователь пояснює дітям завдання, нагадує про технічні прийоми його виконання і т. ін. Переконавшись, що діти приступили до роботи, вихователь починає заняття з математики з дітьми старшої та підготовчої підгруп. Проводить з ними першу частину занять за однією те­мою з ускладненням для дітей сьомого року життя і дає завдання для самостійної роботи. У цей час вихователь подає індивідуальну допомогу дітям середньої підгрупи, спостерігає за роботою всіх дітей. Після аналізу робіт ді­тей середньої підгрупи вихователь продовжує роботу з двома підгрупами. У дітей старшої підгрупи заняття за­кінчується раніше, ніж у підготовчій, на 4—5 хв.

Варіант другий відрізняється від першого тим, що варіюється об'єднання дітей. Наприклад, діти серед­ньої підгрупи зайняті математикою, а старшої і підготовчої — образотворчою діяльністю. Цей варіант занят­тя проводиться того самого дня другим заняттям.

Варіант третій: одна з підгруп також зайнята образотворчою діяльністю, але в інших підгрупах за­няття з математики починається послідовно.

Заняття другого типу дають змогу вихователеві уваж­ніше ставитись до дітей, зайнятих математикою. Крім того, при третьому варіанті організації заняття стає можливим повідомлення нового матеріалу обом підгру­пам.

Слід також зазначити, що бажано по-різному об'єд­нувати підгрупи при організації їхньої математичної ді­яльності. Наприклад, на одному тижні математикою об'єднані старша і підготовча підгрупи, а на іншому — середня і старша або підготовча та середня. Таке варію­вання організації заняття сприяє міцнішому засвоєнню дітьми навчального матеріалу.

III тип організації дітей пов'язаний з неоднаковою кількістю занять з математики для різних вікових груп на тиждень (наприклад, у підготовчій підгрупі). Тут визначилися два варіанти організації дітей на занятті.

Варіант перший: заняття з двома підгрупами — старшою та підготовчою.

Варіант другий: заняття з математики вихо­ватель проводить тільки з дітьми підготовчої підгрупи за загальноприйнятою методикою. У цей час, якщо в дитячому садку є окрема кімната або утеплена веранда, музичний керівник проводить музичне або фізкультурне заняття з дітьми старшої групи.

Варіанти занять цього типу організаційно, звичайно, простіші. Ось чому саме на ці заняття вихователь пла­нує найскладніші теми, особливо на заняття другого ва­ріанту. Як правило, на цих заняттях повідомляється но­вий матеріал дітям підготовчої підгрупи.

Пропонуючи таку кількість варіантів організації ді­тей на заняттях з математики у різновіковій групі, ми не виключаємо можливість й інших. Все залежить від конкретних програмних завдань кожного заняття, від знань дітей, їхнього досвіду і, звичайно, від творчості вихователя. Однак досвід показує, що найбільший ефект для розвитку дає застосування не одного якогось варіан­та розроблених занять, а сукупності їх. Велике значення має добір дидактичного матеріалу для занять. Вихователь має ретельно продумувати й добирати дидактичний ма­теріал для кожної вікової підгрупи, особливо для са­мостійної роботи дітей.

Самостійна робота дітей має бути цікавою і досить складною, щоб вона спонукала їх думати, міркувати, знаходити самостійні шляхи розв'язання. Прості завдан­ня не викликають у дитини напруження думки, не спри­яють розвитку пізнавально-вольової активності. Однак не можна допускати і непосильних завдань.

Плануючи заняття, навіть досвідчений вихователь має хоча б стисло записувати хід заняття.

Вихователь має чітко знати коли, у якій частині за­няття він працює з тією чи іншою групою дітей. Від чіт­кості пояснення завдання також залежить результатив­ність діяльності дітей. Специфічність роботи в різнові­ковій групі потребує диференційованого врахування знань дітей, що дає змогу надалі чітко спланувати інди­відуальну роботу з дітьми.

Досвід переконує в тому, що одночасна робота вихо­вателя з кількома підгрупами дітей не знижує якості знань з математики. Виконання індивідуальних контроль­них завдань дітьми у кінці кожного кварталу та напри­кінці навчального року показує, що діти всіх вікових груп при правильній організації навчання в основному оволодівають матеріалом. Застосування різноманітних варіантів організації дітей на заняттях, включення в пе­дагогічний процес різних дидактичних ігор та вправ з окремими дітьми поза заняттями, у години самостійної діяльності дітей дають змогу приділяти достатню увагу кожній дитині, враховувати її індивідуальні особливості.