А.О.Капелюшний. Сергія Параджанова"[СП

Сергія Параджанова"[СП. -1997. - №51 ]; "Паралелі часу. ВідАльбер-та Дюрера до "Таврійських ігор". Я взяла творчість німецького ху­дожника епохи відродження Альберта Дюрера" [СП. - 1999. - №30]. Тільки браком належної обізнаності в історії українського кіно та в іс­торії світового образотворчого мистецтва можна пояснити дитячі по­милки журналістів, які приписують фільм Юрія Іллєнка Сергієві Пара-джанову й називають Дюрера не Альбрехтом, а Альбертом.

Водночас, як уже було згадано, журналістське спілкування, під час якого й відбувається найчастіше збирання фактичного матеріалу, поєд­нується нерідко з емоційним сприйняттям ситуації. "Йдеться про емо­ційну напругу особливого плану: журналіст опиняється в полі пульсую­чих взаємин людей, в полі їх різноспрямованих почуттів, він мимоволі включається в ці стосунки сам, і тут емоції починають відігравати двоїс­ту роль. З одного боку, вони дуже активізують мозок і тим самим нібито допомагають пізнавальному процесові. Але водночас вони й усклад­нюють його: через свою здатність ліквідувати дефіцит інформації шля­хом екстреного поповнення її вони можуть дезорієнтувати, підштовх­нути на помилковий шлях"¹. Прикладами фактичних помилок, які ви­никли внаслідок такого емоційного поповнення дефіциту інформації, можна вважати хиби в численних виступах на українських і особливо на російських телеканалах у зв'язку з подіями навколо НТВ і ТВ-6², а також помилки у випусках новин під час президентських виборів в Ук­раїні 2004 року й "помаранчевої' революції"³. Проте й у пресі трапляють­ся такі хиби. Скажімо, внаслідок надмірної емоційності в сприйнятті тролейбусної аварії кореспондент газети "Поступ" припустився прикрої помилки за умов, у яких від нього вимагали точності й оперативності. Порівняймо публікації про згадану подію в різних газетах:

Внаслідок авари загинула 60-річна жінка (кондуктор тролейбуса), ще 27 пасажирів зазнали травм різних ступенів. А.Скоп [П. - 1997.

- 23 грудня].

Лише наступного дня вдалося встановити особу загиблої. Це -маляр автобусного заводу Марія Данилівна Біловус. В. Сагайдак [ВЗ.

- 1997.-23 грудня].

Найгірше було водієві і жінці-кондуктору (всупереч категоричній

¹ Лазутина ГВ. Основьі творческой деятельности журналиста - М.: Аспект Пресе, 2000.-С.138-139

² Див.: Шендерович В.А. Здесь бьіло НТВ и другие истории. - М: Захаров, 2004. -208 с.

³ Див Яневський Д Б. Хроніка "помаранчевої' революції -Харків: Фоліо, 2005. -319 с.

............................ Редагування в засобах масової інформації..............................

забороні, вона сиділа поруч з водієм). ЇЇ затиснуло між кріслом, стін­кою і дверима.

Загинула на місці події Біловус Марія, працівник ЛАЗу яка сиділа одразу ж за водієм. /.Конторських, В.Мельник, Є.Романів [Т. -1997.

- №52].

Останньою, приблизно через 40 хвилин після аварії, салон тролей­буса покинула кондуктор, яку рятувальники довго не могли визволи­ти з полону понівеченого металу. Б.Куфрик, Ю.Гоицик [Л Е. - 1997.

- 23-24 грудня].

ХВИЛЯ ДЕЗІНФОРМАЦІЇ

ТРОЛЕЙБУСНА КАТАСТРОФА. ЯК БУЛО НАСПРАВДІ.

На жаль, "Поступ" теж додав свою краплю до гальби дезінфор­мації. В учорашньому числі через поганий телефонний зв'язок було допущено неточність. Жінка, котра загинула в аварії, не працювала кондуктором, Редакція газети висловлює глибоке співчуття родині загиблої пані Білоус [П. - 1997. - 24 грудня].

Ставлення журналіста до фактів обумовлює й особливості їх вико­ристання в тексті. Загалом "людина може до кінця зрозуміти тільки те, що сама пережила, що стало внутрішньою подією її життя. Лише такі факти вона включає до свого світогляду. Інші факти, хоч би якими очевидними вони були, приймаються лише з більшою або меншою умовністю"¹. До того ж, навіть повідомляючи про один конкретний факт, журналіст насправді має справу із системою фактів, із сукупністю не-розчленованих фактів. І з цієї системи, сукупності фактів, які й станов­лять дійсність, журналіст має виокремити один факт і показати його в певних взаємозв'язках, з'ясувати його місце в макроструктурі. Г.В.Ла-зутіна взагалі стверджує, що "факт реальності не піддається розглядо­ві один, сам по собі. Вихоплений із системи істотних зв'язків, він легко може перетворитися в нашій свідомості на картинку, яка спотворює дійсність. Це пояснюється тим, що через свою творчу природу свідо­мість, не відобразивши реальних зв'язків факту, спроможна включити його в систему інших зв'язків - неістотних, малосуттєвих, а то й узагалі вдаваних... Навіть якщо журналіст хоче розповісти про один факт, він має вивчити ситуацію, тобто побачити й проаналізувати його зв'язки з іншими фактами, які спільно з ним характеризують цей фрагмент дійсності"². Варто зважати й на те, що за допомогою саме таких фактів

¹ РоменецьВ.А. Психологія творчості.-К.: Либідь, 2001.-С.126.

² Лазутина Г.В. Основьі творческой деятельности журналиста. - М.: Аспект Пресе, 2000.-С.70.

...................................................... А.О.Капелюшний......................................................

журналіст позначає своє ставлення до ситуації, до проблеми, а також міру своєї заангажованості, причиново-наслідкові зв'язки та ін. Залеж­но від цього "факту тексті набуває то меншої, то більшої міри конкрет­ності. Велике мистецтво для журналіста - навчитися "писати факта­ми"¹. При цьому журналіст змушений тримати в уяві "водночас велику сукупність фактів, вільно простежувати її поглядом, відтворювати її в будь-якій послідовності", що є "важливою передумовою творчості"². Воднораз ВАРоменець підкреслює як позитивний чинник те, що уява порівнює, зіставляє "віддалені між собою факти"³, внаслідок чого "зна­чення певного факту сягає далеко за його межі"⁴. Проте саме в такому механізмі дії нашої уяви й прихована небезпека спотворення фактів, певної "аберації". Зіставляючи близькі чи віддалені між собою факти, уява накладає певні їх риси, властивості одну на одну, спершу виокрем­люючи й порівнюючи їх, а потім повертаючи кожну з них "своєму" фактові й помилково неправильно розставляючи. Так мимоволі вини­кає хибне уявлення про той чи інший факт, яке підштовхує журналіста до неправильних висновків, а то й просто до неправильного відобра­ження одиничного факту, наділення його рисами іншого факту. Цими причинами (інтерференцією рис, властивостей різних фактів в уяві авторів) можна пояснити такі помилки в газеті "Поступ":

Після того, як молодь Галичини долучилася до обрання Президен­том України Леоніда Кучму, статус національного у Львові отримав уже другий навчальний заклад: навесні національним став універси­тет імені Івана Франка, а тепер це горде слово у свою назву впише і "Львівська політехніка" [П. - 2000. -14 вересня] (Інтерференція двох "перехідних" пір року - весни й осені - А.К.).

УТОЧНЕННЯ. У попередньому числі "Поступу" було надруковано коротку інформацію агентства "Медіа-простір"про заяву народного депутата від Львівщини Зореслави Ромовської, в якій вона висловила свою підтримку уряду "Ющенко - Тимошенко" і запропонувала нове гасло, під яким, на її думку, мусить діяти вся активна громадськість України. Так-от, насправді це гасло звучить не Тзть Кучму з нашого дому!", а Тзть неправду з нашого дому!" [ГІ. - 2001.-18 січня] (Інтер­ференція двох гасел - А.К.).

¹ Лазутина ГВ. Основьі творческой деятельности журналиста. - М.: Аспект Пресе, 2000.-С.94-95.

² Роменець В.А. Психологія творчості. -К.: Либідь, 2001. - С.140.

³ Там само.

⁴Там само.-С.143.

............................ Редагування в засобах масової інформації..............................

Стало відомо, що 6 листопада збірна України провела повноцінне тренування на базі "Динамо" в Кончі-Заспі під керівництвом Олега Буряка і Володимира Веремеєва [П. - 2001. - 8 листопада] (Інтерфе­ренція імен і прізвищ двох футболістів-друзів: Олега Блохіна й Леоніда Буряка - А.К.).

Важливе завдання редактора тут полягає в тому, щоб простежити, як загальні закономірності психології творчого процесу позначаються на особливостях підходу до використання фактичного матеріалу в текстах конкретного автора, врахувавши особливості його психології, специфічні риси його стилю та ін.

Проте найважливішою проблемою, пов'язаною з роботою редакто­ра над фактичним матеріалом, є, ясна річ, питання перевірки достовір­ності та надійності цього фактичного матеріалу. "Фахівці розрізняють ці два поняття. Надійність - це впевненість, що ми маємо справу з усталеною інформацією. Достовірність-це проблема істинності відо­мостей, їх відповідності справжнім подіям... Інколи надійність і досто­вірність вступають у суперечність одна з одною. Документ може бути цілком надійним, але все-таки містити недостовірну інформацію. І нав­паки - інформація може бути достовірною, але взятою не з надійного джерела"¹.

Узагальнюючи наведені в різних джерелах принципи (способи) пе­ревірки достовірності фактичного матеріалу, можемо запропонувати для практичного використання в редакційному процесі такі:

1 Журналистское расследование: История метода и современная практика. - СПб: Нева; М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2001. - С.286. 2 Там само.-С287.

1. Треба відрізняти опис події від її оцінки, інтерпретації: авторсь­ка оцінка здебільшого суб'єктивна, але вона іноді надає пре­красну можливість для того, щоб скласти враження про самого автора документа, про його погляди й позицію.

2. Важливо встановити, якою інформацією користувався сам укладач документа, при цьому варто враховувати те, що пер­винні відомості надійніші за вторинні, а офіційний документ надійніший від неофіційного; хоча й у цьому правилі є винятки. Але можна назвати випадки, коли критичний аналіз документів уможливлює реконструювання подій точніше, ніж те, яке є в першоджерелах, і тоді складений на їх основі вторинний доку­мент може виявитися більш достовірним².