А. О.Капелюшний. купюру трикрапкою на місці пропущених слів і трикрапкою в кутових дужках на місці пропущених речень

купюру трикрапкою на місці пропущених слів і трикрапкою в кутових дужках на місці пропущених речень.

7. Під час цитування окремих слів і словосполучень трикрапку мож­на не ставити. Проте пропущене слово всередині цитованого словоспо­лучення позначається трикрапкою.

8. Зміна відмінка слова в цитаті порівняно з першоджерелом мож­лива тоді, коли цитують окремі слова та словосполучення.

9. Звичайно цитати, набрані так само, як і основний текст, беруть у лапки. Цитати, графічно відмежовані від основного тексту (виокремлені шрифтом чи ін., взяті з вірша зі збереженням поділу на рядки, цитати-епіграфи), в лапки не беруться.

10. Цитата на початку речення має починатися з великої літери, навіть якщо в першоджерелі це не початок речення. При цьому після лапок замість пропущених слів ставлять три крапки.

11. Цитата всередині речення починається з малої літери, навіть якщо в першоджерелі перше слово цитати починає нове речення, а отже, й пишеться з великої літери. При цьому, якщо цитовані слова органічно вписуються в текст речення, перед ними не ставлять три крапки, а відразу після лапок іде перше слово цитати.

12. Трикрапка замінює такі розділові знаки перед пропущеним текс­том у цитаті, як кома, двокрапка, крапка з комою, тире. Не можна за­мінювати одну з крапок трикрапки якимось із цих знаків або поєднувати трикрапку з будь-яким із них.

13. Якщо в тексті цитати, виокремленої лапками, наведено текст або слова також у лапках, рекомендується застосовувати лапки різного типу. Якщо з технічних причин цього зробити не можна, то за збігу ла­пок вони поряд двічі не ставляться.

14. Крапка в кінці цитати ставиться після лапок. Знак оклику, знак питання, трикрапка - перед лапками. При цьому в останньому випадку після лапок крапки ставити не можна.

15. В радіо- чи телепередачі цитату наводять так, щоб слухач, гля­дач міг зрозуміти, де вона починається й де закінчується, відокремлю­ючи її, наприклад, такими словами: "Кінець цитати", "Як пише автор", "Зауважив президент", "Йдеться в матеріалі" тощо¹.

¹ Див. також: Феллер М.Д., Квітко І.С., Шевченко М.Г. Довідник коректора. - Харків: Книжк. палата УРСР, 1972. - С. 101-173; Справочная книга редактора и корректора: Редакци-онно-техническое оформление издания. - М.: Книга, 1985. - С.72-178; Капелюшний А. О. Практичний посібник-довідникжурналіста: Редагування в ЗМІ: Аналіз і перевірка цЬактичного матеріалу. - Львів: ПАЮ, 2004. - С.9-18, 54-70,203-286.

............................ Редагування в засобах масової інформації..............................

4. Типові фактичні помилки:

1. Перенасичення тексту фактичним матеріалом.

2. Брак фактичного матеріалу в аналітичних творах, унаслідок чого журналіст робить висновки, не підкріплені фактами: Колонка редак­тора, політичного оглядача в різних газетах (наприклад, в УШ).

3. Добір фактичного матеріалу, який відповідає наперед заданій схемі, відкидання фактів, які не можна з тих чи інших міркувань включити до цієї схеми.

4. Незнання всієї повноти фактів, через що автор доходить хибних висновків.

5. Навмисне спотворення фактів.

6. Тенденційний підхід до оцінки фактів.

7. Замовчування відомих журналістові фактів.

8. Неправильне технічне оформлення фактичного матеріалу: Як ми не старалися, в перші дні 2000 року, але не зуміли, хоч і працювали на грані інфаркту, попередити автоматичне вимикання на вули­цях В.Великого, Наукової, В.Чорновола та деяких інших (УШ. -2000. - №2).

9. Занадто емоційне подання факту, що перебільшує його суспільне значення, важливість.

10.Тенденційний добір певних фактів і їх часте повторювання, що створює враження типовості насправді нетипового явища (подання виняткового факту як типового).

11.Неуніфікованість фактичного матеріалу в межах одного тексту чи навіть у межах одного фрагмента тексту (переважно неуніфікова­ність імен та ініціалів, подання одного показника як абсолютної, а іншого як відносної величини тощо): Продовжуючи тему, пропонує­мо міркування з приводу цьогорічних святкувань Нового року учас­ника "Новорічноїфеєрії 2000", співака ЗАЛІСКА, якими він поділився з кореспондентом "Українського шляху" Мирославою КУЮЧКОЮ (УШ. - 2000. - №2).

12.Підміна факту (включання до ряду добре відомих фактів, які під­тверджують тезу автора, одного невідомого факту, який має на­справді зовсім інший характер, і зосередження на ньому уваги чита­ча, слухача, глядача, внаслідок чого виникає враження одноплано-вості цього факту з іншими фактами згаданого ряду, тобто автор розповідає про цей факт як про інший, відомий читачеві).

13.Надмірна увага до фактів інтимного життя відомої людини й цілко­вите нехтування фактами, що характеризують її професійну, гро-