А. О.Капелюшний. 3. Треба виявляти наміри, якими керувався укладач документа, створюючи, а чи й оприлюднюючи його

3. Треба виявляти наміри, якими керувався укладач документа, створюючи, а чи й оприлюднюючи його.

4. Варто враховувати те, як могли вплинути на якість документа обставини, в яких його створювали¹.

Крім того, редактор має ще зважати й на те, правильність якого са­ме виду фактичного матеріалу він перевіряє, оскільки різні види фактів зазнають різної небезпеки щодо їх спотворення, спричиняють різні типи помилок². Зрештою, питання перевірки фактичного матеріалу -це питання ерудиції й компетентності редактора. "Звичайно редактор просто не має часу перевірити кожний факт... Проте, читаючи рукопис, редактор, який взагалі багато читає і має багату ерудицію, може поміти­ти фактичні помилки... У кожного редактора свої способи виловлюван­ня фактичних помилок, як і свої принципи щодо того, якою мірою вва­жати такі речі своїм обов'язком"³. Ці зауваження Дейтуса К. Сміта про ставлення редактора до перевірки фактичного матеріалу наштовхують ще й на роздуми про те, якого редактора можна вважати високопрофе-сійним, кваліфікованим, майстерним, а якого не можна. На наш погляд, критерій тут може бути тільки один. Той самий, який можна застосувати й до оцінки міри кваліфікованості лікаря, юриста, економіста і т. ін. Ознакою високої кваліфікації фахівця є те, що він сумнівається. Без­дарна, неосвічена людина не сумнівається, вона знає точно, як треба робити. У неї на все вже наклеєно ярлик, світ вона сприймає в чорно-білому зображенні. Жодних півтонів і жодних сумнівів. Таким людям протипоказано бути редакторами. Адже, тільки засумнівавшись у пра­вильності написання слова, в достовірності факту чи ін. у тексті, редак­тор починає перевірку, звіряє цифру, прізвище, дату тощо з авторитет­ним джерелом. Скажімо, ні автори, ні редактори вчасно не засумнівали­ся в правильності фактів, наведених у таких текстах:

Редакція просить вибачення у читачів та всіх зацікавлених осіб за прикрі помилки, допущені у матеріалі "Хто міг би стати Гпавою УГКЦ"(ч. 211 за 26.12.2000р.). Зокрема, серед владик УГКЦ, які пере­бувають в Україні, вказаний Йосиф Головач, який помер кілька місяців тому. А роками перебування Мирослава Івана Любачівського Гпавою УГКЦ слід вважати 1984-2000 [П. - 2000. - 28 грудня].

¹ Лазутина ГВ. Основьі творческой деятельности журналиста - М • Аспект Пресе, 2000.-С.166.

² Докладніше див: Партико З.В. Загальне редагування: нормативні основи. - Львів* Афіша, 2001.-С 94-98.

³ Сміт Д.К. мол. Посібник книговидавця - К Любіть Україну, 1999. - С 54.

............................ Редагування в засобах масової інформації..............................

Михайло Музичка вивіз свої вулики (близько 100 сімей) на кочівлю до сусіднього села Митниці, що в Радивилівському районі Волинської області [Е. - 2001. - 18 січня].

Як повідомив керівник прес-служби Міністерства зовнішніх зв'язків України Ігор Гоушко, вже призначено остаточну дату приїзду до Укра­їни Папи Римського Івана Павла II [Е. - 2001.-18 січня].

Найбільше він контролює текстівку, тобто сценарій (автори сценарію - Дмитро Джамгіров та Валерій Зайцев - Авт.). [Т-Е. -2000.-№12].

А всенародну любов до себе заслужили й Алла Мазур, й Ольга Добровольська [П. - 2000. - 9 березня].

На екрані з'явиться юна Любочка Орлова у "Хіті-2000", щоб знову зустрітися з дорослим дядею - Юрієм Рибчинським [П. - 2000. - 9 березня].

На долю цієї людини [Еммануїла Миська] випало чимало випробу­вань. Як поінформували в прес-службі облдержадміністрації, голова Львівської Спілки художників, наприкінці 80-х років очолив Фонд куль­тури, який став джерелом демократичних ініціатив, фундаментом національно-патріотичних об'єднань і товариств [СП. - 2000. -№11].

Більшість же [випускників спецкласу СШ №73 м.Львова] зараз навчається в Торгово-економічній академії [П. - 2000. - 16 березня].

Старосамбірська облдержадміністрація звертається до вас з проханням... [П. - 2000. - 16 березня].

Коли зустрівся з Михайлом Жженовим, був вражений тим, як він, 70-річний мужчина, гарно виглядає - неначе йому тільки 50. Хоча пройшов тюрму, Соловки... [Т-Е. - 2000. - №5].

Управління справами має під своєю рукою 3 млн. кв. м. офісних приміщень у центрі Москви, а ще й Білий Дім, Держдуму та Раду Федерацій [ПІК. - 2000. - №8. - С.10].

Думаю, що після 1982 року, з першими віяннями перебудови цю справу вивезли в Москву [Е. - 2000. - №9].

Єдине, що може обмежити кількість потенційних учасників від­значення - це те, що День Конституції припадає на 16 липня-період літніх відпусток [ПІК. - 2000. - №5. - С.41].

Обізнаність редакторів допомогла б їм засумніватися в правильнос­ті адміністративно-територіального поділу Волинської області, запро­понованого автором, відтворення назви міністерства, в достовірності написання прізвища Д.Джангірова, імен Людмили Добровольської та

...................................................... А. О.Капелюшний.....................................................

Марії Орлової, Георгія Жжонова, назв Спілки художників України, Львівської комерційної академії, верхньої палати парламенту РФ, у точності дат початку перебудови, прийняття Конституції України та ін. А після того, як редактор засумнівався, він би неодмінно звернувся до довідкових джерел.

Щоправда, мусимо констатувати зниження останнім часом рівня відповідальності редакторів енциклопедичних видань за правильність фактичного матеріалу, наведеного в них. Скажімо, в першому виданні УСЕ (К.: Ірина, 1999) помічено низку фактичних помилок:

Комарне, м. у Львівській обл., райцентр [с.677].

Корольов Сергій Павлович, 1907-66. Загинув під час тренуваль­ного польоту [с.703].

Гончар Олесь (Олександр) Терентійович, 1918-93, укр. прозаїк, громадський діяч, чл. АН УРСР [с.343-344].

Нобелівська премія, присуджується з 1901 щорічно з фонду А.Б.Нобеля за досягнення в фізиці, хімії, філософії, медицині, літера­турі, а також за діяльність по зближенню між народами (Н.п. Миру); з 1969 - також в області економіки (з фонду Шведського банку) [с.947].

Антонич Богдан Ігор, 1909-1936, укр. поет, прозаїк.

Комарне-не райцентр, С. Корольов не загинув під час тренувально­го польоту, а помер у лікарні під час операції, О.Гончар помер 1995 року, а Б.-І.Антонич 1937, Нобелівської премії з філософії нема, а є премія з фізіології та медицини.

У Короткому біографічному словнику "Спортсмени" (М.: Рипол-клас-сик, 2001) про українського футболіста Андрія Шевченка написано, зокрема, таке:

"У складі київського "Динамо", мюнхенської "Баварії' та італійсько­го "Мілана" брав участь у турнірах Ліги чемпіонів... Як нападник збірної України брав участь у чемпіонаті Європи 2000 р.

Виступаючи за "Баварію" в Лізі 1997-1998 рр., Андрієві вдалося провести у ворота противників шість м'ячів. А тріумфальний хет-трикугрі з "Барселоною" на її ж полі (стадіон "Ноу Камп") підніс рей­тинг київського футболіста на декілька сходинок угору.

...Вирішальний матч за вихід у фінал чемпіонату між збірними Росії й України відбувався в Москві... Нічия в цьому матчі виявилася рятівною для українців, вони потрапили в число шістнадцяти най-сильніших команд Європи..." [с.594-595].

На жаль, збірна України не потрапила на Євро-2000, оскільки після

............................ Редагування в засобах масової інформації..............................

матчу в Москві зазнала поразки в іграх плей-оф. Андрій Шевченко ні­коли не грав за мюнхенську "Баварію", а зазначені тут матчі провів за київське "Динамо".

У довіднику "100 найвідоміших футболістів" (М.: Вече, 2004) зазна­чено:

"Ніхто з футболістів колишнього Радянського Союзу крім Олега Блохіна, не здобув приз "Золотий м'яч"", як найкращий футболіст Європи" [с.272].

Але ж 1963 року цей приз вручено Левові Яшину (з московського "Динамо"), а 1986 року Ігореві Бєланову (з київського "Динамо"). А в рік видання довідника - ще й Андрієві Шевченку (гравцеві італійського "Мілана" та збірної України).

"Мала енциклопедія персоналій" (Харків:Торсинг, 2001) хибує на численні пропуски й неточності. Так, серед лауреатів Нобелівської премії з хімії пропущено прізвища тих, кому цю премію вручили в 1974 році (с.603), а серед лауреатів Нобелівської премії з економіки тих, кому присуджено цю відзнаку в 1969-1977 (С.605) і в 1995-1996 рр. (С.606).

Довідник "Весь світ у цифрах і фактах" (К.: Мапа, 2001) називає президентом Молдови Петру Лучинські (с.66) в той час, коли ще з 2000 року країну очолює Володимир Воронін. Приклади можна було б продовжувати. Причому це стосується не тільки довідників-книг, але й енциклопедій на електронних носіях інформації, основною хибою яких є застарілі відомості, відсутність нової інформації. Так, "Енцикло­педія кіно Кирила й Мефодія -1998" повторена декілька разів у наступ­ні роки (див., наприклад: "Кирилл и Мефодий", 2000) без змін і допов­нень (перші доповнення внесено 2002 року).

1 Лазутина ГВ. Основьі творческой деятельности журналиста. - М.: Аспект Пресе, 2000.-С. 167.

Але навіть за наявності якісних довідкових видань і за сумлінної перевірки фактичного матеріалу помилок цього типу повністю уникнути не можна. Йдеться про особливості інтерпретації та фіксування відо­мостей. Якість інтерпретації фактичного матеріалу залежить насампе­ред від компетентності й загальної культури, від культури праці журна­ліста й редактора. Фіксування фактів - від культури ведення професій­них записів журналіста. Тут варто порекомендувати чітко зазначати джерело відомостей, авторство думок, відокремлювати факти від своїх зауважень, висновків, гіпотез, оцінок. "Як показує аналіз судових справ, які порушували проти журналістів, часто їх підводить саме невміння утримувати в порядку свої професійні записи"¹.