А. О. Капелюшний. Під час скорочення слова треба зважати на те, щоб частина слова, яка залишається:

Під час скорочення слова треба зважати на те, щоб частина слова, яка залишається:

1. дозволяла легко й безпомилково відновити повне слово: філос, філол., не філ.] асист., асп., не ас; дієприкм., дієприсл., не дієпр.]

2. закінчувалася на приголосний (крім однолітерних скорочень): архіт., не архіте.]

3. за збігу в кінці двох однакових приголосних закінчувалася на одному з них: осін., не осінн. (від осінній)]

4. за збігу в кінці декількох різних приголосних закінчувалася на останньому з них: геогр. не геог.

Крапка як знак скорочення не ставиться:

1. коли скорочене словосполучення під час читання вимовляється в скороченій формі: ККД, ПДВ, але а.о. (читається "астрономічна одиниця'), у.о. (читається "умовна одиниця')]

2. у кінці скорочення, якщо викинуто середину слова, замінену дефі­сом: вид-во, ін-т, ун-ту,

3. усередині подвоєного однолітерного графічного скорочення (його пишуть разом і крапку ставлять у кінці): рр.; вв.; пп.]

4. у кінці скорочень, утворених викиданням голосних: млн, млрд, грн]

5. після скорочених позначень фізичних величин: 31 мм; 57кг; 500 т тощо.

Якщо скорочення стосується декількох поспіль чисел, назв, імен та ін., то його ставлять тільки раз - перед таким рядом чи після нього: на рис. 5, 7, 17; довжиною 5, 25, 50, 100 м тощо.

Числа обов'язково треба писати літерами тоді, коли:

1. однозначні числа стоять у непрямому відмінку: клас обладнали п'ятьма комп'ютерами]

2. збіг декількох чисел у цифровій формі може ускладнити читання: п'ять 30-місних автобусів]

3. кількісний числівник починає собою речення: Ми так вирішили. П'ять комп'ютерів закупимо вже сьогодні.

Цифрову форму чисел рекомендують писати тоді, коли:

1. однозначні цілі числа (навіть у непрямих відмінках) стоять у ря-
ді з дво- й багатозначними: після серії з 5,7 й 12 вправ]

2. однозначні цілі числа утворюють сполучення з одиницями фізич-

............................ Редагування в засобах масової інформації..............................

них величин, грошовими одиницями тощо: за маси 7 кг, ціна 7 грн, $ 7;

3. у наукових та ділових текстах: перевиконання завдання на 3%.

Числа в цифровій формі, починаючи з 4-значних, варто розбивати на групи (по три цифри) справа наліво: 888 777521 м. Не розбивають на групи цифри в числах, які позначають номер, у марках машин і ме­ханізмів, у позначеннях нормативних документів: № 79945. Крапку в пробілах між цифровими групами багатозначного числа ставити не можна.

Літерно-цифрова форма чисел рекомендується для позначення круглих чисел (тисяч, мільйонів, мільярдів) у вигляді поєднання цифр зі скороченням тис, млн, млрд: 6 млрд, 49 млн, 25 тис.; у спеціальній літературі до таких сполучень приєднують позначення фізичних вели­чин, грошових одиниць тощо: 20 млн км; ЗО млрд грн; у публіцистичних текстах рекомендовано відмовлятися не від літерно-цифрової форми числівників, а від скороченого позначення одиниць величин (тобто заміняти останні повними назвами): 25 млн кілометрів, 500 тис. вольт.

Великі числа в діапазоні значень за цифрової форми чисел переда­ють зі збереженням усіх нулів: 15 000 - 20 000 м, а не 15 - 20 000 м. За літерно-цифрової форми чисел можна пропускати в першому числі позначення тис, млн, млрд: 20 - ЗО тис. м, не обов'язково 20 тис. -ЗО тис. м.

Номери телефонів прийнято писати, відокремлюючи дефісом по дві цифри справа наліво: 2-12-93-47. Можна відокремлювати крайню ліву групу в три цифри: 212-93-47.

У написанні порядкових числівників треба керуватися такими прави­лами:

1. Якщо текст вимагає написання порядкового числівника з вико­ристанням цифри, то відмінкове закінчення має бути однолітерним, коли перед останньою буквою числівника стоїть літера, що позначає голосний звук: п'ятий - 5-й. Нарощення має бути дволітерним, якщо перед останньою буквою числівника стоїть літера, що позначає приго­лосний звук: п'ятого - 5-го.

2. Не можна додавати нарощення відмінкових закінчень до номерів томів, розділів, сторінок, таблиць тощо, якщо родове слово (том, роз­діл та ін.) стоїть перед ними: в томі 6, на с. 35, у табл. 11.

3. Не можна додавати нарощення відмінкових закінчень до дати (років і чисел місяця), якщо слово рік або назва місяця стоїть після

..................................................... А.О. Капелюшний.....................................................

числа: у 2002році, 7 січня 2000 року, а не у 2002-му році, 7 січня 2000­20 року.

4. Якщо слово рік чи назва місяця пропущені, або їх поставлено перед числом, або окремо від числа позначено іншим словом, то від­мінкові закінчення рекомендується нарощувати: у січні, числа 20-го; рік 2002-й; настав 2000-й; концерт перенесли з 15 лютого на 22-ге; 20-го ж квітня.

5. У публіцистичних і художніх текстах треба надавати перевагу літерній формі написання порядкових числівників: у двадцять першо­му столітті; в сороковому році.

6. Римськими цифрами позначають номери виборних органів; спор­тивних змагань; цифрові позначення в іменах імператорів, королів та ін.; позначення кварталів року тощо: КарлХІІ, XXII Олімпійські ігри, III - IV квартали.

7. Позначення римськими цифрами:

1-І	20-XX
2-II	ЗО - XXX
3 — III	40-XI
4-IV	50-1
5-У	60 -1-Х
6-VI	90-ХС
7-VII	100-С
8-VIII	500-0
9-IX	1000-М
10-Х	2003-ММІІІ

Рекомендовано таке написання дат і періодів:

1. Період, обмежений двома роками або роком і десятиріччям: у 1991-1995 рр., не у 1991-95 рр. Останню форму написання можна використовувати тільки в довідкових виданнях, які вимагають особли­вої компактності.

2. Усі види некалендарних років, які починаються в одному році, а закінчуються в іншому, пишуть так: у 1998/99 навчальному році.

3. Перевести дату зі старого стилю на новий можна, додавши певну кількість діб залежно від періоду, на який припадає описаний факт, за такою таблицею:

Редагування в засобах масової інформації.

Період (від 1 березня першого ро-
ку до 29 лютого останнього)	Поправка
400 - 500	+1
500 - 600	+ 2
600 - 700	+ 3
700 - 900	+ 4
900-1000	+ 5
1000-1100	+ 6
1100-1300	+ 7
1300-1400	+ 8
1400-1500	+ 9
1500-1700	+ 10
1700-1800	+ 11
1800-1900	+ 12
1900-2100	+ 13

1. За наявності декількох видань цитованого твору рекомендується обирати як джерело текстологічно авторитетне видання (наприклад, академічне зібрання творів), якщо завданням тексту не обумовлене цитування іншого видання (яке аналізують, критикують тощо).

2. Цитування за цитатою, як правило, заборонене. Як виняток циту­ють за цитатою тоді, коли першоджерело розшукати неможливо або дуже важко; коли цитують оприлюднений архівний документ; коли цитований текст став відомим за записом слів автора в спогадах іншої особи.

3. Цитата має слово в слово, літера в літеру, розділовий знак у розділовий знак повторювати першоджерело.

4. Текст цитати здебільшого виправляють відповідно до норм орфо­графії та пунктуації, чинних на момент видання, зберігаючи тільки ін­дивідуальні особливості орфографії та пунктуації автора. Відверті по­милки або не виправляють у тексті, або виправляють, але в будь-яко­му разі про них говорять у примітках, зазначаючи правильний варіант або виправлені слова, цифри тощо.

5. Дозволено довільно скорочені в джерелі слова писати розгорну­то, беручи додані частини слів у дужки [квадратні] чи <кутові>.

6. Можна пропустити одне чи декілька слів або навіть речень, якщо думка автора цитати не спотвориться і якщо читача повідомлять про