А. О.Капелюшний. що "в будь-якому випадку аналіз тексту передбачає виокремлення певних його одиниць (змістових, граматичних

що "в будь-якому випадку аналіз тексту передбачає виокремлення певних його одиниць (змістових, граматичних, графічних і т.д.) і вивчен­ня певних зв'язків між ними. Треба зауважити; що поняття "одиниця тексту", взяте в загальному вигляді, досить невизначене: його статус у кожному окремому випадку визначається конкретними особливостя­ми певного фрагмента тексту й завданнями аналізу"¹.

Тривалість тексту, що робить його саме текстом (надає якомусь уривкові мовлення "текстовості", "текстності"), не можна точно позначи­ти й обмежити математичною величиною: часом тривалості мовлення, кількістю фраз, сторінок, метрів стрічки. Тут можна висловити лише досить банальну думку, що ця тривалість не повинна дорівнювати нулю, тобто що сам по собі мовленнєвий акт усе-таки має існувати. Поняття тривалості набуває реального змісту лише за порівняння текс­тів, різних за обсягом, і особливо виразно виявляється в зіставленні якого-небудь цілого тексту з його ж частиною. Взятий як щось самостій­не, будь-який фрагмент будь-якого тексту можна розглядати як ціле, однак, зіставляючи його з усім текстом, бачимо, що він є лише части­ною цього тексту².

Базуючись на тому, що не можна точно в кількісному вимірі визначи­ти текст і його межі, одиницею тексту, вважає В.І.Свинцов, може бути й окреме слово, і абзац, і навіть розділ. І остаточний висновок дослід­ника: "Таким чином, одиницю тексту можна визначити як будь-яку час­тину тексту, яку виокремлюють з нього й зіставляють з певною метою з іншими частинами (одиницями) тексту"³.

Під час редакторського аналізу тексту різні дослідники теорії та практики редагування пропонують предметом пильної уваги редактора зробити ті чи інші аспекти. Найповніший список таких об'єктів аналізу редактора знаходимо в М.Д.Феллера, який наголошує, зокрема, на тому, що "значний уплив справляє на структуру повідомлення інформа­ційна ситуація взагалі"⁴. Вчений пропонує під час редакторського аналі­зу давати оцінку "літературних достоїнств повідомлення і тексту". Зок­рема, визначати оригінальність чи банальність повідомлення, органіч-

............................ Редагування в засобах масової інформації..............................

ність твору, пропорційність структури повідомлення¹, інтелектуальну насиченість тексту й емоційну насиченість повідомлення². До "літера­турних достоїнств" тексту дослідник відносить його простоту, ясність, зв'язність³, точність⁴, цікавість, доступність, виразність⁵, дохідливість, доказовість, переконливість, правдоподібність, стрункість⁶, ритміч­ність⁷, різноманітність, яскравість⁸, жвавість і гнучкість⁹.

2. Види правки тексту й практика засобів масової інформа­ції. Другий аспект роботи редактора над текстом - практична реаліза­ція висновків, які зроблено внаслідок редакторського аналізу, тобто правка тексту. Основні її завдання - усунення огріхів, які виявлено під час редакторського аналізу тексту й не виправлено під час авторсь­кого його доопрацювання, надання творові належного політичного зву­чання, ідейне його збагачення, досягення виразності та ясності кожного формулювання, перевірка фактичного матеріалу, усунення хиб струк­тури, мови й стилю, проведення редакційно-технічного опрацювання рукопису.

У теорії та практиці редагування традиційно наголошують на таких основних правилах виправляння тексту:

О Поправка є доречною тільки тоді, коли її потрібність можна до­вести. Редактор має в разі потреби пояснити, чому він прийняв те чи інше рішення. При цьому докази на кшталт "звучить", "не звучить", "не подобається" тощо, звичайно, не можна визнати переконливими.

О Правка має бути одноступеневою: виправляючи рукопис, треба намагатися усувати всі (навіть дрібні -!!!) хиби одразу.

€> Всі виправлення треба вносити якнайретельніше; вони повинні легко читатися й займати на сторінці щонайменше місця¹⁰.

У всіх підручниках, посібниках наведено чотири види правки: прав-ку-вичитування, правку-скорочення, правку-доопрацювання та правку-переробку.