А.О.Капелюшний. й В.В.Різун, не наголошуючи на цьому спеціально, схиляється до тако­го самого підходу, проте щодо видів редакторського аналізу

й В.В.Різун, не наголошуючи на цьому спеціально, схиляється до тако­го самого підходу, проте щодо видів редакторського аналізу, то тут київський дослідник не виокремлює їх узагалі, а говорить про сфери, які охоплює цей аналіз: "Редакторський аналіз охоплює три сфери: аналіз тематичної організації твору та актуальної [актуальності, як надалі й пише в посібнику В.В.Різун - А.К.] теми; аналіз розробки те­ми й аналіз розкриття теми"¹. На жаль, зовсім не згадує про редактор­ський аналіз у своєму посібнику З.В.Партико, такого поняття навіть нема у предметному покажчику до його книги², хоча слово "аналіз", звісно, не раз використовується в тексті, проте з інших приводів.

Ми все-таки обстоюємо ту думку, що є загальні закономірності ре­дакторського аналізу тексту й про них треба говорити. Це не заперечує того, що є специфіка редакторського аналізу різних видів текстів, ска­жімо, журналістських, і того, що є різні види редакторського аналізу тексту й різні сфери, які цей аналіз охоплює.

У прямому значенні слова будь-який аналіз полягає в поділі об'єкта на елементи, які його утворюють. Під час своєї праці над текстом ре­дактор постійно здійснює уявний чи фізичний його поділ на окремі частини. Ця операція дозволяє оцінити з якогось погляду окремі ділян­ки тексту й певні зв'язки між ними. Редагування спрямоване не тільки на оцінювання, але й на виправляння тексту, тому ця операція може поєднуватися зі зміною, зі своєрідним "ремонтом" виокремлених таким чином частин і їх наступним об'єднанням. Аналітичні дії під час редак­торського аналізу рукопису постійно пов'язані із синтетичними, бо виок­ремлені ділянки оцінюють не самі по собі, а в їх зв'язку з функціональ­но єдиним текстом, розрахованим на певний комунікативний ефект. У простих випадках аналітичні операції виконують майже автоматично, але це не змінює їх суті³.

Отже, редакторський аналіз передбачає вирішення трьох взаємо­пов'язаних професійних завдань: дослідження твору, його оцінювання й вироблення практичних рекомендацій авторові⁴.

Даючи характеристику рукопису, редактор базується на загальних

............................ Редагування в засобах масової інформації..............................

критеріях оцінки творів публіцистики, белетристики тощо й на аналізі додержання конкретних вимог, що продиктовані специфікою певного виду текстів і певного видання, засобу масової інформації. Редакторсь­кий аналіз - це критика, звернена насамперед до автора. Мета її -вказати на конкретні хиби, сприяти вдосконаленню рукопису. Це-до­кладний розгляд тексту, потрібний і самому редакторові, оскільки ви­значає його дальшу роботу з підготовки твору до оприлюднення. Редак­торський аналіз порівняно з літературно-художньою критикою має низ­ку специфічних особливостей. Ставлячи перед собою завдання якомо­га конкретніше й дійовіше допомогти авторові поліпшити його працю, редактор не тільки розглядає готовий твір, а й немовбито відтворює сам процес написання тексту, прямуючи від авторського задуму до його втілення. Тому під час вивчення особливостей редакторського аналізу можна використати численні спостереження, нагромаджені внаслідок узагальнення прийомів і методів праці автора - письменни­ка, публіциста, науковця.

Водночас редактор ні на хвилину не забуває про таку специфічну категорію, як сприйняття тексту (читацьке, слухацьке, глядацьке). За­вдання полягає в тому, щоб під час розгляду тексту передбачити мож­ливі впливи твору на конкретного читача, слухача, глядача. Тут ідеться про багатоманітні комунікативні функції, які майбутній твір виконає успішніше, якщо читач, слухач, глядач точніше зрозуміє не тільки ос­новну думку, концепцію автора, а й кожне твердження, визначення, оцінку, навіть мотиви висловлювання. Предметом аналізу редактора є цілісний твір, узятий у єдності всіх його аспектів: інформаційного, логічного, психологічного, лінгвістичного та ін. І хоча під час аналізу рукопису редактор уявно розчленовує його на окремі елементи, зміст і форма розглядаються в діалектичній єдності, а кожний фрагмент тексту - у взаємозв'язку з цілим. Структура редакторського аналізу багато в чому залежить від особливостей (видових, жанрових тощо) твору й від типу видання, засобу масової інформації. Однак можна виокремити й загальні аспекти: тематичний, змістовий, мовностиліс­тичний, композиційний, редакційно-технічний тощо¹.

Тут варто зауважити, що у зв'язку зі сказаним вище одним із ключо­вих понять для теоретичного узагальнення аналітичних операцій ре­дактора є поняття структурної одиниці тексту. В.І.Свинцов зазначає,