А.О.Капелюшний. шований, поблизу чого, - мають бути враховані під час редагування газетного матеріалу"1

шований, поблизу чого, - мають бути враховані під час редагування газетного матеріалу"¹. Це зауваження К.М.Накорякової ми тут навели не випадково, оскільки, на наше глибоке переконання, чи не найважли­вішим чинником, який диктує специфіку редагування в ЗМІ, є такий: у ЗМІ дуже важливим є аналіз і оцінка тексту як мікроструктури, що входить до складу макроструктури: сторінки, номера видання, теле-чи радіопрограми тощо.

Ще однією важливою особливістю вивчення курсу редагування на факультеті журналістики є те, що в студентів інших навчальних закла­дів (видавничого, поліграфічного спрямування тощо) майбутньою спе­ціальністю є редагування (і видавнича справа). Тобто ці фахівці у своїй практичній діяльності будуть певною мірою ніби відокремлені від авторів, а точніше "відособлені": автор - це одна особа, редактор - інша. Що ж до журналістів, то тут здебільшого все відбувається зов­сім не так. Скажімо, Г.С.Оганов наголошує на тому, що в редакційній практиці потрібно враховувати весь комплекс завдань, котрі постають перед редактором, незалежно від того, "в якій ланці редакційного апа­рату провадять літературне редагування. У цьому розумінні рядовий літературний працівник [нинішня назва посади - кореспондент - А.К.] будь-якого відділу газети має виробити в собі риси повноцінного квалі­фікованого редактора, не сподіваючись на те, що його огріхи виправ­лять завідувач відділу, працівники секретаріату чи спеціальний літ-правник"². Тут радше йдеться про важливість саморедагування й у зв'язку з цим про важливість вивчення засад редагування на факульте­ті журналістики. Але варто наголосити й на тому, що в редакційній практиці журналістові доводиться чимало часу віддавати опрацюван­ню чужих матеріалів: текстів позаштатних авторів, листів читачів, ко­ментарів фахівців тощо. Тому кожен кореспондент неодмінно є не лише автором, але й редактором. До речі, на телебаченні й радіо ці посади (які в газеті мають назви "кореспондент", "завідувач відділу") так і називаються "редактор", "старший редактор".

1 Накорякова К.М. Редактирование материалов массовой информации. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982.-С.7. 2 Работа над словом: Язьік, стиль и литературное редактирование газетьі. - М.: По-литиздат, 1974. - С. 175.

Свою специфіку накладають на працю редактора в ЗМІ й особли­вості редагування на телебаченні й радіо. Адже треба, опрацьовуючи текст, зважати на те, щоб його можна було легко сприймати на слух. А "безтекстовий запис", "прямий" ефір узагалі породжують зовсім інші

,........................... Редагування в засобах масової інформації..............................

проблеми, які має вирішити редактор. Журналіст тут має виявити певні режисерські здібності, делікатно виправити в разі потреби свого спів­розмовника. Скажімо, декілька разів повторити слово, правильно його наголошуючи, щоб допомогти інтерв'юйованому виправити акцентуа­ційну помилку. Зростає роль саморедагування, роль самоконтролю в прямому ефірі та ін. Загалом ще однією специфічною рисою для праці редактора в усіх ЗМІ є така: найчастіше редактор має забезпечити максимальну популярність журналістського виступу, бо тексти в ЗМІ (особливо на ТБ, радіо) розраховані на масове сприймання (пригадай­те вислів Роберта Кристго "Це безсоромна брехня, буцімто телепрогра­ми підлаштовуються під рівень одинадцятирічних. Насправді вони підлаштовуються під чотирнадцятирічних"¹).

3. Типові макроструктурні та мікроструктурні помилки в ЗМІ:

1.Лексична тавтологія в рубрикації в межах сторінки чи розвороту (по­вторення слів і словосполучень): Заголовки на с.6 у №20 СП за 2000 р.: "Наші красуні користуються попитом на Заході" (рубрика "Модельний бізнес"; автор Вероніка Савченко) і "Однієїкраси зама­ло, потрібен ще талант" (рубрика "Конкурси"; автор Лариса Куб-ська).

2. Повторення структури речень, ритмомелодики заголовків і підзаго-

ловків у межах сторінки чи розвороту:Заголовки двох найбільших матеріалів, розміщених поряд угорі на с.6 у "ВЗ" за 19 травня 2000 р.: "Жінка на урядовому кораблі... Чи не піде він на дно?" і "Наші орієнтири: Біловежська пуща чи Прохорівка?"

3. Лексична тавтологія, повторення структури речень, ритмомелодики

назв теле-, радіопередач у програмі одного ефірного дня: Наприк­лад, декілька передач мали у своїй назві слово чи компонент шоу ("Ток-шоу "Табу", "СВ-шоу", "Маски-шоу" на "1+1", "Ток-шоу "Акули пера", "Джентльмен-шоу" на "Інтері", "Маппет-шоу"на СТБ, "Ток-шоу "Аудиторія" на ЛТБ, "Шоу самотнього холостяка" на УТ-1); З програми /СЛ/ на 28 травня 2000 р.; 14.30 Модний час 15.00 Час "Ч".

4. Неузгодженість програми певного каналу з програмами інших кана-

1 Капелюшний А.О. Енциклопедія афоризмів і крилатих фраз "Журналістика - це спосіб життя": Близько 4100 висловів 1270 авторів. - Львів: ПАЮ, 2004. - С.309.

лів, створення ситуації, за якої найбільш рейтингові передачі йдуть у той час, коли вони просто не можуть зібрати належної аудиторії, а отже, й рекламодавці втрачають до них інтерес: Наприклад, на