А. О.Капелюшний. 1. Редагування як наукова й навчальна дисципліна

І. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ КУРСУ "РЕДАГУВАННЯ В ЗМІ"

1. Редагування як наукова й навчальна дисципліна. Предмет "Редагування в ЗМІ". Редагування - важливий етап праці над підго­товкою рукопису до друку, взагалі підготовка тексту й нетекстового матеріалу до друку. Але й не тільки ця діяльність. Упродовж останнього часу сформовано різні підходи до предмета, змісту поняття наукової й навчальної дисципліни, курсу "Редагування". У радянські часи цей курс уперто називали "Літературне редагування", оскільки навчальні плани й програми надсилали з Москви, а там не могли дозволити, щоб до його складу входили теми, що порушують інші, крім літератур­ного, аспекти редагування. Аспекти редагування- поняття, тісно по­в'язане з питанням про предмет і завдання курсу "Редагування в ЗМІ". Нерідко окремі дослідники абсолютизують один з аспектів редагуван­ня, вважаючи, що саме він і становить предмет розгляду в навчально­му курсі й у науковій дисципліні "Редагування". Є три аспекти редагу­вання: політичний, науковий і літературний. Найчастіше дехто з науков­ців абсолютизує саме останній, визначаючи предмет редагування в ЗМІ як мовностилістичне вдосконалення тексту, не беручи до уваги політичний і науковий аспекти.

13елінська Н.В. Теоретичні засади роботи редактора над літературною формою тексту (літературне опрацювання тексту). - К.: УМК ВО, 1989. - С.4-5. 2 Там само.-С.5. 3Там само. 4 Сенкевич М.П., Феллер М.Д. Литературное редактирование (Лингвостилистические основьі). - М.: Вьісш. шк., 1968. - С.5. 5 Там само.

Скажімо, як уважає Н.В.Зелінська, зміст літературного редагування полягає в тому, що при "підготовці до друку матеріалів масової і спеці­альної інформації чимала роль належить їх літературному опрацюван­ню, тобто приведенню до належної літературної форми"¹. Тут же вона пише про "прагнення до удосконалення мовностилістичної зображаль­но-виражальної тканини творів"², про "втручання в текст з метою поліп­шення його форми"³. М.П.Сенкевич і МДФеллер вважають, що літера­турне редагування - це "редагування мови і стилю твору"⁴. Щоправда, одразу вони як синонім до "літературного редагування" вживають тер­мін "літературне опрацювання"⁵, що, на наш погляд, найповніше визна-

............................ Редагування в засобах масової інформації..............................

чає зміст цього поняття. Є й інший погляд на предмет і зміст редагуван­ня. Досить поширеним є уявлення: редагування - це виправляння помилок (фактичних, логічних, мовностилістичних). Скажімо, в бага­тьох сучасних російських довідкових джерелах досі панує такий підхід до трактування поняття редагування: "перевірка й виправляння тексту під час підготовки до друку"¹. Той самий підхід зауважуємо й в українсь­ких масових довідкових виданнях: "Редагування. Дія за знач, редагува­ти. Редагувати: 1. Перевіряти і виправляти або відповідно оформляти певний текст. 2. Бути керівником якого-небудь видання"².

Без сумніву, дослідники теорії та практики редагування здебільшого заперечують проти такого трактування змісту ключового для себе по­няття. Проте, критикуючи такий підхід, скажімо, Р.Г.Іванченко не пропо­нує іншого, а тільки обурюється: не можна правити всіх без розбору -і визнаних майстрів, і початківців³. М.П.Сенкевич (а її підтримує й Н.В.Зелінська⁴) дає таке визначення, "що найбільш точно відповідає характеру літературного опрацювання тексту": "Літературне редагуван­ня - це форма мовної діяльності, процес редагування мови, стилю, композиції і, ширше, усієї структури рукопису, процес поліпшення фор­ми твору з урахуванням його змісту"⁵. Треба зауважити, що тільки для літературного редагування це визначення є зашироким. Якщо ж зважити на те, що літературним редагуванням називали подеколи про­цес редагування загалом, то з цього погляду визначення Сенкевич-Зелінської є завузьким.

1 Большая знциклопедия Кирилла и Мефодия -2003. - "Кирилл и Мефодий"; БРЗ, 2003 (СО). 2 Великий тлумачний словник сучасної української мови: 170 тис. слів. - К.: Ірпінь; ВТФ "Перун", 2001. - С.1021. 3 Іванченко Р.Г. Літературне редагування. - К.: Вища шк., 1983. - С.9. 4 Зелінська Н.В. Теоретичні засади роботи редактора над літературною формою тексту (літературне опрацювання тексту). - К.: УМК ВО, 1989. - С.8. 5Сенкевич М.П. Стилистика научной речи и литературное редактирование научньїх произведений.-М.: Вьісш. шк., 1984.-С.21.

Специфічним підходом до визначення предмета редагування відзна­чається один з найвідоміших сучасних дослідників теорії редагування А.Е.Мільчин. Він зазначає: "Редагування -1. Процес, головна мета якого - на основі аналізу призначеного до видання твору встановити міру його суспільної цінності й торговельних перспектив, тобто міру відповідності змісту й форми цього твору його громадському, соціально-функціональ­ному призначенню та читацькій адресі, порівнюючи прогнозований уплив твору на читача загалом і в деталях з тим, якому йому, на погляд редакто-

...................................................... А О. Капелюшний......................................................

ра, бути бажано, і властивості, які твір має, з тими, які можуть забезпечити йому успіх на книжковому ринку, а також допомогти авторові придатного до видання твору посилити його позитивні риси й усунути хиби, виявлені в процесі редакторського аналізу. 2. Керівництво підготовкою й випуском періодичного чи такого, що триває, видання"¹. Повністю повторює думку А.Е.Мільчина у своєму визначенні предмета редагування Е.І.Огар, замі­нюючи "торговельні перспективи" на "комерційну успішність"².Не полемі­зуватимемо з приводу комерціалізованого підходу до редагування у ви­давництві, наведемо лише вислів Томаса Фуллера "Наука найбільше збагатилася завдяки тим книгам, на яких утратили видавці"³. Але не мо­жемо не зауважити, що загалом підхід до визначення об'єкта редагування в наведених дефініціях хибує на однобічність, на неповноту охоплення всіх сфер діяльності редактора в засобах масової інформації. Не запере­чуємо того, що, можливо, у видавництві саме цю роботу й виконує редак­тор. Але водночас не можемо погодитися, коли одна з дослідниць, що репрезентує цей напрям у теорії редагування, Н.В.Зелінська називає "занадто розширеним"⁴ визначення В.С.Терехової. Остання, зокрема, пише, що "редагування - це галузь суспільно-політичної та ідеологічної праці, яка включає всі аспекти роботи над рукописом, тобто це єдиний творчий процес, до якого входять оцінка теми, перевірка й виправлення викладу з погляду ідеологічного і фактичного (наукового, технічного, спеціального), перевірка та виправлення розробки теми і, нарешті, літе­ратурне опрацювання тексту"⁵.

1 Мильчин А.З. Издательский словарь-справочник. - М.: Юристь, 1998. - С.331-332. 2 Огар Е.І. Українсько-російський та російсько-український словник-довідник з видав­ничої справи. - Львів: Палітра друку, 2002. - С.152. 3 Капелюшний А.О. Енциклопедія афоризмів і крилатих фраз "Журналістика - це спосіб життя": Близько 4100 висловів 1270 авторів. - Львів: ПАЮ, 2004. - С.21. 4 Зелінська Н.В. Теоретичні засади роботи редактора над літературною формою тексту (літературне опрацювання тексту). - К.: УМК ВО, 1989. - С.8. 5Терехова В.С. Литературное редактирование. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1975. -С.З-^. 6 Сикорский Н.М. Теория и практика редактирования. - М.: Вьюш. шк., 1980. - С.9.

Загалом дослідники теорії та практики редагування, які тією чи іншою мірою аналізують редакторську працю в мас-медіа, є авторами таких "розширених" визначень з погляду вчених, що розглядають об'єкт редагу­вання у видавничій справі. Скажімо, М.М.Сікорський погоджується, що редагування-це "суспільно-літературна й ідеологічна робота, пов'яза­на з діяльністю органів преси, радіомовлення і телебачення"⁶, а також

............................ Редагування в засобах масової інформації.............................

"частина науково-літературної роботи, якою більшою чи меншою мі­рою сьогодні займається кожний науковий працівник"¹.

В.В.Різун зауважує, що виокремлення трьох аспектів редагування - це значною мірою спадщина тоталітарної епохи "коли зі змісту понят­тя "літературний редактор" було вихолощено все, що зачіпало інтереси партії, а залишено лише право коригувати правопис та мову твору і тільки в тих межах, які не зачіпали ідеологічні устої тоталітарної держа­ви. Так поступово поняття "літературний редактор" редукувалося до поняття "мовник", "коректор"². Дослідник доходить висновку: "Предме­том науки і курсу "Літературне редагування" є редакторська праця, спрямована на аналіз і підготовку журналістського матеріалу до друку, яку виконує літредактор"³. Зауважимо на цей раз занадто розширене трактування понять "літературний аспект редагування", "літературне редагування", адже ніщо не заважає тут замість "літературне редагу­вання", "літредактор" уживати терміни "редагування", "редактор". І тоді збережеться повністю зміст усіх аспектів редагування - політичного, наукового, літературного. Тільки всі три види редагування виконувати­ме одна людина - редактор.

1 Сикорский Н.М. Теория и практика редактирования. - М.: Вьісш. шк., 1980. - С.9. 2 Різун В.В. Літературне редагування. - К.: Либідь, 1996. - С.8. 3Там само.-С.9.

Звісно, всі ці визначення ґрунтуються на різних підходах, на різному розумінні змісту, предмета редагування. Але вони ще й обумовлені різними аспектами редагування, а ще більше - різними спеціальнос­тями й спеціалізаціями, різними умовами діяльності редактора. Скажі­мо, редагування технічної літератури, редагування реклами, редагу­вання у видавництві й редагування в ЗМІ багато в чому різняться. То­му з трьох аспектів редагування - політичного, наукового й лггератур-ного - дехто з дослідників виокремлює лише останній і вважає його основою змісту дисципліни "Редагування". Ми ж уважаємо за потрібне пристати на думку К.М.Накорякової, М.М.Сікорського, Д.С.Григораша, В.І.Свинцова й частково А.Е.Мільчина, які ще в радянські часи, незва­жаючи ні на які приписи, ні з ким не полемізуючи, просто виключили з назв своїх посібників і монографій слово "літературне" й писали про "редагування", "редагування тексту", "редагування газети", "редагуван­ня матеріалів масової інформації" та ін. У практиці ЗМІ аж ніяк термін "редагування" не означає тільки "аналіз і виправляння хиб мови і сти­лю". Редагування в ЗМІ - це насамперед розгляд тексту з погляду по-